Постанова

від 01.11.2023 по справі 183/5411/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 183/5411/16

провадження № 61-5584св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державне підприємство «Новомосковське лісове господарство», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

від 21 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державне підприємство (далі - ДП) «Новомосковське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання неправомірним та скасування пункту рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту, витребування земельної ділянки шляхом зобов`язання повернення її на користь держави.

2. Позов прокурора мотивований тим, що пунктом 47 рішення Піщанської сільської ради № 1-18/V від 12 березня 2008 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку, та передано у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, на території АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності серії ЯЕ № 980247 від 31 березня 2008 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:014:0042.

3. У подальшому ОСОБА_4 подарувала земельну ділянку

ОСОБА_1 , який в свою чергу відчужив її на користь ОСОБА_5 .

4. Прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка не вилучалась із земель державної власності лісогосподарського призначення і на час прийняття Піщанською сільською радою рішення про її надання у власність фізичній особі знаходилась у користуванні ДП «Новомосковське лісове господарство». Крім того, факт належності спірної земельної ділянки

ДП «Новомосковський лісгосп» встановлений постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада

2013 року у справі № 20/5005/9915/2012.

5. Приймаючи оскаржуване рішення Піщанська сільська рада неправомірно змінила цільове призначення земельної ділянки лісового фонду та незаконного розпорядилась нею.

6. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати пункт 47 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-18/V

від 12 березня 2008 року «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 » щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним державний акт серії ЯЕ №9802477 від 31 березня

2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 , на право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:014:0042, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 у земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:014:0042, шляхом зобов`язання повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Сороки О. В., від 06 червня 2022 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

8. Суд першої інстанції виходив з того, що Піщанська сільська рада відчужила спірну земельну ділянку без волі власника - держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, проте вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення сільської ради в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та визнання недійсним державного акту, виданого на підставі вказаного рішення, не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та її витребування з чужого незаконного володіння.

9. Водночас вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не підлягають задоволенню, оскільки прокурором пропущений строк позовної давності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково.

11. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2022 року в частині відмови у задоволення вимог прокурора про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

12. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:014:0042, розташовану в АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 06 червня 2022 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення сільської ради в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та визнання недійсним державного актує неефективним способом захисту порушених прав та не призведе до їх захисту.

14. Задовольняючи позов прокурора в частині витребування земельної ділянки, колегія суддів виходила з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею і прокурором не пропущений строк позовної давності, оскільки Дніпропетровська обласна державна адміністрація дізналась про порушення свого права у 2014 році, а позов подано до суду у 2016 році, тобто в межах позовної давності.

15. Також апеляційний суд врахував, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація не могла вжити заходів щодо витребування спірної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю на це підстав, оскільки земельні ділянки 74 та 75 кварталу ДП «Новомосковський лісгосп», до яких відносилась і спірна земельна ділянка, були включені в межі села Піщанка.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 14 квітня 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у справі № 183/5411/16.

18. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 04 липня 2019 року у справі № 146/294/16-ц, від 08 листопада 2022 року у справі № 910/11193/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 953/12011/20,

від 02 липня 2019 року у справі № 925/271/18, від 23 лютого 2016 року у справі № 911/2261/14, у справі № 953/24053/19, у постановах Верховного Суду України від 15 березня 2017 року у справі № 3-1515гс16, від 14 березня 2007 року у справі № 21-8во07, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16, 20 ЦК України при визначенні моменту початку перебігу позовної давності.

22. Зауважує, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють позовну давність, а також неправильно встановив початок її перебігу у спірних правовідносинах. Не врахував, що прокурору із травня 2009 року були відомі факти вилучення земельних ділянок, розташованих на території 74 та 75 кварталів ДП «Новомосковський лісгосп», з наступною їх передачею у власність фізичних осіб.

23. Наголошує, що апеляційний суд не дав оцінки доказам, які свідчать про обізнаність Дніпропетровської обласної державної адміністрації про факти передачі у власність фізичних осіб земельних ділянок згідно з рішенням Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V, зокрема листу голови Піщанської сільської ради від 07 березня 2008 року № 11/52-31 на адресу голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації про забезпечення проведення експертизи проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та показанням свідка ОСОБА_6 , колишнього голови Піщанської сільської ради.

24. Звертає увагу, що ОСОБА_2 у своїх запереченнях на позов заявляла про необхідність компенсації їй витрат на придбання спірної земельної ділянки у випадку прийняття рішення судом про витребування землі.

25. Вважає, що внаслідок задоволення вимог прокурора про витребування спірної земельної ділянки не буде досягнуто мети по відновленню 74 і 75 кварталів ДП «Новомосковський лісгосп».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У травні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

27. Вказує, що на момент набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, відповідач в силу об`єктивних природних ознак ділянки мала усвідомлювати її лісогосподарське призначення і те, що вона не може бути набута у власність фізичною особою без дотримання процедури вилучення із власності держави

28. Зауважує, що лист голови Піщанської сільської ради від 07 березня

2008 року № 11/52-31 на адресу голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації не містить відміток про його отримання адресатом.

29. Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обізнаності Дніпропетровської обласної державної адміністрації про порушення своїх прав раніше 22 квітня 2014 року, тобто раніше визначеної апеляційним судом дати.

Фактичні обставини справи встановлені судами

30. 12 березня 2008 року Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області прийняла рішення № 1-18/V «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 », пунктом 47 якого затверджено проект із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, які надаються у власність для будівництва та обслуговування земельної житлового будинку, а також передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану в

АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення, 31 березня 2008 року був оформлений відповідний державний акт серії ЯЕ №980247 на ім`я ОСОБА_4 .

32. 23 жовтня 2008 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1223285500:03:014:0042, розташовану в

АДРЕСА_1 . 03 квітня 2009 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 1223285500:03:014:0042.

34. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області визнано недійсними та скасовано рішення Піщанської сільської ради №26-16/У, 27-16/У, 28-16/У,

29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У, на підставі яких земельні ділянки 74 та 75 кварталу ДП «Новомосковське лісове господарство» були незаконно вилучені із земель лісового фонду та введені у межі села Піщанка зі зміною їх цільового призначення на землі житлової і громадської забудови.

35. На підставі зазначених рішень, Піщанська сільська рада 12 березня 2008 року прийняла оскаржуване рішення № 1-18/V, яким передала у власність громадянам земельні ділянки, в тому числі і у власність

ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

40. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

41. При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

42. Частиною другою статті 1 ЛК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

43. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

44. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цьогокодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

45. Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

46. За основним цільовим призначенням ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е»

частини першої статті 19 ЗК України).

47. Складовою охорони земель є захист, зокрема лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б»

частини першої статті 164 ЗК України).

48. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 частини першої статті 31

ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

50. Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

51. Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

52. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 звертала увагу, що повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення. У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13,

частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

54. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що відсутнє рішення уповноваженого органу про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП «Новомосковське лісове господарство» та про зміну цільового призначення земельної ділянки, зробили правильний висновок про вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза волею власника та відповідно про належність способу захисту порушеного права держави шляхом витребування земельної ділянки від кінцевого набувача ОСОБА_2 .

55. В силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, які вбачаються навіть із фотознімків, долучених до матеріалів справи представником ОСОБА_2 , остання, проявивши розумну обачність, могла та повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

56. Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_2 у збереженні прав на земельну ділянку.

57. Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині правильності застосування апеляційним судом норм, які регулюють позовну давність, суд касаційної інстанції виходить з такого.

58. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

59. У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

60. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

61. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

62. Верховний Суд у постановах від 04 квітня 2022 року та від 15 лютого 2023 року у подібних справах № 183/5400/16 та № 183/337/17 за позовами прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та фізичних осіб про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вказував, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

63. Водночас Верховний Суд у зазначених справах також наголошував, що встановленню підлягав момент, з якого саме Дніпропетровська обласна державна адміністрації дізналася про порушення прав держави.

64. У розглядуваній справі, надаючи оцінку заяві ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд правильно встановив, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація дізналась про порушення свого права у 2014 році, з часу, коли стала учасником цивільних справ № 0427/1871/12, 0427/2108/12, що розглядались Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

65. При цьому апеляційний суд також обґрунтовано врахував, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація не могла вжити заходів щодо витребування спірної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю на це підстав, оскільки після зміни Піщанською сільською радою у 2007 році цільового призначення земельних ділянок 74 та 75 кварталу ДП «Новомосковський лісгосп», до яких належить і спірна земельна ділянка, були внесені зміни до Державного земельного кадастру, зокрема, до форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності», згідно яких спірна земельна ділянка у складі земель 74 та 75 кварталу із 2008 року обліковувалась у складі земель житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, право на розпорядження якими Дніпропетровська обласна державна адміністрація, відповідно до вимог чинного законодавства, не мала.

66. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 визнано недійсними та скасовано рішення Піщанської сільської ради, якими незаконно вилучені земельні ділянки лісового фонду 74 та 75 кварталу

ДП «Новомосковський лісгосп» і змінено їх цільове призначення. Проте, зміни до форми 6-зем внесені не були.

67. Оскільки Дніпропетровська обласна державна адміністрація довідалась про порушення своїх прав у 2014 році, апеляційний суд правильно вважав, що прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до суду позовом у цій справі у 2016 році в межах трирічного строку позовної давності.

68. Посилання заявника на лист голови Піщанської сільської ради

від 07 березня 2008 року № 11/52-31, адресований голові Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про забезпечення проведення експертизи проєкту землеустрою щодо відведення, зокрема спірної земельної ділянки, за відсутності відомостей про його отримання, є безпідставними.

69. Доводи ОСОБА_2 у запереченні проти позову стосовно того, що у разі витребування земельної ділянки необхідно вирішити питання щодо компенсації їй витрат на придбання спірної земельної, не були оформлені як зустрічні вимоги, а тому і не вирішувались судами у розглядуваній справі.

70. Інші аргументи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, підлягають відхиленню, оскільки дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

71. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

72. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

73. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі

№ 914/3224/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17,

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 04 липня 2019 року у справі № 146/294/16-ц, від 08 листопада 2022 року у справі

№ 910/11193/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 953/12011/20,

від 02 липня 2019 року у справі № 925/271/18, від 23 лютого 2016 року у справі № 911/2261/14, у справі № 953/24053/19, у постановах Верховного Суду України від 15 березня 2017 року у справі № 3-1515гс16, від 14 березня 2007 року у справі № 21-8во07, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

74. З приводу посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, то колегія суддів звертає увагу на наявність постанов Верховного Суду

від 04 квітня 2022 року у справі № 183/5400/16, від 15 лютого 2023 року у справі № 183/337/17, якими вирішено подібні позови прокурора.

75. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович