Постанова

від 01.11.2023 по справі 638/5573/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/5573/21 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.

Провадження № 22-ц/818/773/23, 22-ц/818/772/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 січня 2023 року та на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 року по справі № 638/5573/21, за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Харківська міська рада звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав. Стягнути з відповідача судовий збір.

Позов мотивовано тим, що Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради досліджувалась інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та було встановлено, що у порушення вимог законодавства України, приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. відкрито розділ об`єкта нерухомого майна №1951489363101 та зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що державна реєстрація спірного об`єкту є правомірною, підставою для її здійснення було: технічний паспорт від 14.10.2019; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.06.2002 № 752; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкту в експлуатацію від 29.05.2002. Крім того зазначає, що з 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки; у подальшому з метою державної реєстрації нового договору оренди землі відповідачем ОСОБА_1 неодноразово здійснювались звернення до позивача Харківської міської ради, а позивачем приймались відповідні позитивні рішення, які свідчать про намір державної реєстрації нового договору оренди землі. Просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач вважає викладені доводи відповідача безпідставними, хибними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що спірний об`єкт є тимчасовим павільйоном очікування, а фактично відповідач ОСОБА_1 протиправно зареєстрував таку споруду як об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року у задоволенні позову Харківській міській раді відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 року скасовано заходи забезпечення позову у виглядізаборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо нежитлового приміщенняліт. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , накладені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.06.2021.

В апеляційній скарзі ХМР посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить рішення скасувати, та новим рішенням задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що наявність фундаменту про який зазначено в технічному паспорті не говорить про «капітальність» спірного об`єкту.

Висновок суду про те, що нежитлова будівля торгівельний павільйон літ «А-1» загальною площею 20 кв.м за адресою м.Харків є капітальною спорудою, розташованою на бетонному фундаменті ґрунтується лише на тому, що про наявність бетонного фундаменту зазначено в технічному паспорті, однак сама по собі наявність фундаменту не говорить про те, що тимчасовий павільйон є капітальною спорудою

Вважає, що суд не надав належної оцінки назві спірного об`єкту «Тимчасовий павільйон», що зазначена в акті державної приймальної комісії від 27.08.2022 року, що характеризує його як тимчасову споруду.

Вказує, що суд не надав належної оцінки положенням ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди.

Зазначає, що тимчасовий характер спірного об`єкту виключає можливість проведення державної реєстрації речових прав на нього, що прямо передбачено ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ті їх обтяжень».

Вказує, що в рішенні є посилання на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №910/4055/18 проте правовідносини та предмет позову в наведеній справі відмінні від правовідносин та предмету позову у даній справі.

У даній справі відповідач неправомірно зареєстрував право власності на спірний об`єкт, оскільки останній є тимчасовою спорудою.

Вважають, що суд помилково застосував в оскаржуваному рішенні висновки Верховного Суду викладені у постанов від 19 червня 2019 року у справі №910/4055/18.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Харченко К.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що технічний паспорт, виготовлений станом на 14.10.2019 виданий ТОВ «Будгрупп» містить експлікації та характеристики об`єкта, де зазначено про наявність фундаменту, виконаного з бетону, матеріал стін з цегли, перекриття та ін., що характеризує об`єкт як нерухомість. Наданий позивачем технічний паспорт доводить капітальність нежитлового приміщення оскільки містить інформацію щодо наявності та типу фундаменту.

Вказує, що нежитлові приміщення літ «А-1» загальною площею 20 кв.м по АДРЕСА_1 є об`єктом нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, переміщення якого неможливе без його знецінення та зміни призначення, а тому речові права на цей об`єкт підлягають державній реєстрації.

Зазначає, що безпідставні дії ХМР є порушенням прав відповідача на мирне володіння майном.

В апеляційній скарзі на ухвалу Харківська міська рада покликається на порушення судом норм процесуального права та просить скасувати ухвалу від 26 січня 2023 року.

Вказує, що ухвалене у справі рішення не набрало законної сили, на вказане рішення ХМР подало апеляційну скаргу, а тому відсутні підстави для її скасування. Ухвала постановлена з ініціативи суду, за відсутності клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Вказує, що оскільки ухвала набирає законної сили раніше рішення, відповідач може здійснити дії щодо подальшого відчуження спірного майна до апеляційного перегляду рішення, що може призвести до неможливості виконання постанови у разі скасування рішення та ухвалення нового рішенням, яким позов буде задоволено.

26 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Харченко К.С. звернувся з заявою про закриття провадження.

Вказує, що позовна заява не відноситься до юрисдикції цивільного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю. Зазначає, що позивач фактично оскаржує дії Державного реєстратора, тобто дії суб`єкта владних повноважень, щодо прийняття відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому цей спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Для розгляду позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності, за правилами цивільного судочинства необхідною умовою є передування такій вимозі спору щодо такого майна або майнових прав, тобто наявність цивільного спору між позивачем та відповідачем.

Вказує, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо майна або майнових прав, саме до компетенції адміністративних судів належить спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниперевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, наведені на обґрунтування клопотання про закриття провадження аргументи і вважає, що провадження підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 251674965 від 07.04.2021 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (рішення від 01.11.2019 №49477561). Підставою для державної реєстрації прав визначено: технічний паспорт від 14.10.2019, серія та номер: 171019, виданий ТОВ «БУДГРУПП»; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.06.2009 № 752; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкту в експлуатацію від 29.05.2002.

З наведених у позовної заяви ХМР підстав вбачається що міська рада за рахунок висунутих у суді позовних вимог ставить за мету вирішити спір щодо користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Позов мотивовано тим, що в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було здійснено реєстрацію права власності за відповідачем на нежитлові приміщення літ. «А-1», загальною площею 20 кв.м по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю на те підстав.

При цьому позивач не порушував перед судом питання, пов`язані з його правом на вказаний об`єкт нерухомого майна, але згідно наведених у позові підстав позову є посилання на порушення реалізації права власника та користувача земельної ділянки на забудову земельної ділянки, яке реалізується у порядку ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» (а.с. 3).

Про те, що у даному випадку виник земельний спір свідчить той факт, що 01 червня 2021 року позивач доповнив свої позовні вимоги до суду, в якій зазначив, що вимога щодо скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням речових прав - направлена на захист законних прав та інтересів міського

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги Харківської міської ради про скасування державної реєстрації належить розглядати в порядку цивільного судочинства, між тим такі висновки не відповідають вказаній нормі ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Так, у аналогічній процесуальні ситуації при визначенні предметної юрисдикції спору про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки ВП ВС у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 з огляду на відповідний суб`єктний склад сторін сформулював правові висновки, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як приватно-правовий, а не публічний спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про закриття провадження у справі у зв`язку з необхідністю розгляду в порядку адміністративного судочинства. У даному випадку між сторонами виник спір щодо права користування земельною ділянкою, на якій розташована спірне нежитлове приміщення відповідача, яка належить територіальній громаді міста Харкова та використовується відповідачем, як фізичною особою підприємцем (ФОП).

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Аналогічні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 5 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19).

Суд не з`ясував, що згідно наявного у справі технічного паспорту на громадський будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 розташоване спірне нежитлове приміщення дрібно-роздрібної торгівлі літ. «А» площею 20,00 кв.м, яке згідно довідки № 251674965 від 07.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 1951489363101 належить відповідачу Штабському на праві приватної власності, яке було зареєстроване 01.11.2019 на підставі Технічного паспорту, Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, виданого 29.05.2022, рішення номер 752 від 26.06.2009 Виконавчого комітету Харківської міської ради (а.с. 13-17 т.1).

Згідно Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 29 травня 2022р. спірної нежитлової будівлі замовником будівництва був приватний підприємець ОСОБА_1 , який наразі є відповідачем у даній справі (а.с. 18-19 т.1).

Згідно копії Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 752 від 26.06.2002 міськвиконком рішенням від 06.05.2001 № 786 надав приватному підприємцю ОСОБА_1 ділянку міської землі площею орієнтовно 140 кв.м у тимчасове користування строком до 01.03.2023 року на умовах оренди для проектування та будівництва тимчасового павільйону очікування транспорту з вбудованими приміщеннями дрібно-роздрібної торгівлі по АДРЕСА_2 , згідно проекту відводу. Вказаним рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 752 від 26.06.2002 було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію тимчасового павільйону очікування транспорту з вбудованими приміщеннями дрібно-роздрібної торгівлі по АДРЕСА_3 Приватного підприємця ОСОБА_1 загальною площею 19.6 кв.м. ПП ОСОБА_1 в місячний термін слід оформити в установленому порядку право користування земельною ділянкою на період експлуатації об`єкту (а.с. 20 т.1).

Згідно довідки № 254309690 ВІД 22.04.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 19.11.2020 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:10:011:0024 площею 0,0145 га: орендодавець Харківська міська рада Харківської області, орендар ОСОБА_1 (а.с. 31 т.1).

Відповідно до копію договору оренди земельної ділянки від 24 грудня 2003 року, який був укладений між Харківською міською радою Харківської області як орендодавцем та орендарем - фізичною особою ОСОБА_1 , який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, позивач передав в оренду ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою спірної нерухомості, АДРЕСА_2 загальною площею 0,0145 га, з них під забудовою 0,0024 га. Земельна ділянка надається в оренду строком з 02.03.2022 року до 02.03.2008 року для експлуатації тимчасового павільйону очікування транспорту з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі. Згідно умов п. 4.3 договору оренди його поновлення здійснюється після закінчення строку, на який укладено цей договір. Орендар при належному виконанні умов цього договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (а.с. 32-33 т.1).

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 19 сесія 5 скликання від 27.02.2008 № 36/08 на підставі ст.ст. 93, 124, 185 ЗК України, Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 59, 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було поновлено право оренди земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, з обов`язком звернення у місячний термін до управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі, у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі, зокрема згідно Додатку до згаданого Рішення ФОП ОСОБА_1 строком до 02.03.2013 року земельної ділянки площею 0,0145 га по АДРЕСА_2 в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 6302/04 від 19.01.2004 року, для експлуатації та обслуговування транспорту з вбудованим приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі. Договір оренди землі, реєстраційний номер 6302/04 від 19.01.2004 року вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації нового договору землі (а.с. 61-62 т.1).

Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.06.2012 № 756/12 було надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок, зокрема ФОП ОСОБА_5 площею орієнтовно 0,0120 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування тимчасового павільйону очікування транспорту з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі (літ. «А-1»), тобто за адресою спільної нерухомості (а.с. 63-64 т.1). З листа директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 10.12.2020 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що вказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 має кадастровий номер 6310136300:10:011:0024 та зареєстроване право власності на неї за територіальною громадою м. Харкова, номер запису 39331504 від 19.11.2020 (а.с. 68 т.1).

Як пояснив відповідач під час розгляду його апеляційної скарги Харківська міська рада звернулась до суду з цим позовом у відповідь на його намагання укласти відповідний договір оренди земельної ділянки на підставі вищевказаних рішень Харківської міської ради.

Відповідно достатті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно достатті 3 ГК Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першоюстатті 128 ГК Українигромадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першоїстатті 20 ГПК Україниа також статей4,45цьогоКодексудля визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Наведене свідчить, що у даному випадку по суті виник спір Харківської міської ради, яка представляє власника земельної ділянки орендодавця з її орендарем ФОП ОСОБА_1 , який зареєстрував за собою право приватної власності на вказаний об`єкт, споруджений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, та використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, а тому позов у даній справі має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Всупереч вимогст.ст.89,214,263суд першоїінстанції вказанихобставин нез`ясував,внаслідок чогопомилково незастосував нормуп.1ч.1ст.255ЦПК України,яка передбачає,що судсвоєю ухвалоюзакриває провадженняу справі,якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, позивач, звертаючись до суду не обґрунтовано визначив належність спору до цивільної юрисдикції, а суд першої інстанції питання дійсного змісту спірних правовідносин та наявності у нього предметної юрисдикції для його розгляду не з`ясував.

Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними13 лютого 2019 року в рамках справи№ 910/8729/18, провадження № 12-294гс18.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у даній справі провадження за вказаними позовними вимогами підлягає закриттю, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

У відповідності до положень ч.1ст. 256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідност. 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.2ст.377 ЦПК України).

Щодо апеляційної скарги на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 року, колегія суддів зазначає, що у даному випадку за змістом правових висновків, наведених у постанові ОП КЦС ВС від 18.04.2022 справа №705/4132/219 визначальним є не предметної юрисдикція спору, а наявність обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний судовий захист, ч. 2 ст. 149 ЦПК України. У даному випадку, з урахуванням дійсного характеру спору та процесуальної поведінки відповідача, спрямованої переукладенню договору оренди земельної ділянки під спірною нерухомістю, за відсутності об`єктивних даних про ризик відчуження належного позивачу нерухомого майна, колегія суддів вважає ухвалу суду про скасування заходів забезпечення цілком обґрунтованою і такою, що відповідає нормі ч. 1, 9 ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову в таких випадках. Наведені з цього приводу доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставіпункту 1частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

З цих підстав суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу Харківської міської ради.

Керуючись ст.256,367,374,377,381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав з одночасним припинення права власності закрити.

Роз`яснити Харківській міській раді,щорозглядцієї справивіднесенодокомпетенції судугосподарськоїюрисдикціїта щовонамаєправо протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2023 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді І.В.Бурлака

Ю.М.Мальований