Постанова

від 07.11.2023 по справі 643/7912/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 листопада 2023 року

м. Харків

справа № 643/7912/19

провадження № 22-ц/818/2072/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

заінтересована особа - старший державний виконавець Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гончаренко С.Г.

боржник - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гончаренко С.Г., про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України боржника ОСОБА_1 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року, постановлену суддею Барабановою В.В.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року старший державний виконавець Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гончаренко С.Г. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року подання задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості за ЗВП №64994398: виконавче провадження №64970609 з примусового виконання виконавчого листа №643/7912/18, виданого 22.03.2021 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн., виконавче провадження №64971218 з примусового виконання виконавчого листа №643/7912/18, виданого 22.03.2021 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заборгованості у розмірі 60707,60 грн. та виконавче провадження №64970099 з примусового виконання виконавчого листа №643/7912/18, виданого 22.03.2021 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким подання головного державного виконавця Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Білик А.О. залишити без задоволення.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; ОСОБА_1 зазначає, що відсутні підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України, оскільки доказів, які б підтверджували факт свідомого його ухилення від виконання судового рішення, державним виконавцем суду не надано. Крім того апелянт вказує, що сплачує заборгованість за виконавчим провадженням, щомісячно. Також в ухвалі суду зазначено іншу дату народження боржника.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання виконавчого листа, а саме: виконавче провадження відкрито 29.03.2021, про що винесено відповідну постанову, яка була направлена боржнику. На виклики державного виконавця боржник не реагує. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 рокурегулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2ст. 6 цього Законупередбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно п.18 ч.3ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням.

Відповідно дост. 441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2ст. 10 ЦПКнаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Судом встановлено, що державним виконавцем 29.03.2021 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 22.03.2021 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн.

Державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання зазначеного рішення.

Як на підставу вимог подання про заборону виїзду за межі України боржнику, державний виконавець посилався на те, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду у справі №643/7912/18, ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. У зв`язку з цим головний державний виконавець Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених виконавчим листом №643/7912/18 від 22.03.2021 року, виданого Московським районним судом м. Харкова.

Відповідно до п.18 ч.3ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішення.

Таким чином зміст норм зазначеногоЗаконупередбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за умови доведеності ухилення від їх виконання.

«Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»та у п. 18 ч. 3ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям.

Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

З аналізу приписівст.76 ЦПК Україниу системному зв`язку з п.18 ч.3ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Державним виконавцем будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, до суду першої інстанції надано не було.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, ухилення боржника від виконання свого зобов`язання.

При цьому матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , починаючи з серпня 2021 року по теперішній час частково сплачує борг за виконавчим провадженням, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.117-120).

Таким чином, державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про ухилення боржника від виконання його зобов`язань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 було застосовано судом першої інстанції без достатніх підстав, оскільки не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

За правилами ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги з Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 536,80 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,379,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 серпня 2023 року скасувати.

Відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гончаренко С.Г. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Стягнути з Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 536,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 08.11.2023 року.