Рішення

від 02.11.2023 по справі 120/2935/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2023 р. Справа № 120/2935/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бошкової Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання: Свистун Н.Л.,

представника позивача: Корнелюка В.В.,

представника відповідача: Македонського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС-КВ"

до: Вінницької митниці

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС-КВ" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Вінницькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022. та сформовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022. Вищезазначене рішення та карту відмови позивач вважає протиправними. Так, сторона позивача зазначає, Вінницькою митницею не доведено не можливість визначення митної вартості за другорядними методами та чи являється товар, вказаний у ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234 подібний тому, що позивач подав до митного оформлення.

Ухвалою суду від 28.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного проводження без виклику сторін.

06.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач позовні вимоги заперечує а просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції Вінницька митниця зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За ЕМД № 22UA401020055128U5 від 28.11.2022 до митного оформлення було заявлено товар: частини та пристрої для моторних транспортних засобів. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № DS22023 від 24.08.2022, специфікація №9 від 24.08.2022, довідка про вартість перевезення вантажу № 4603 від 15.11.2022, контракт № 21/36/2021 від 21.02.2021

Однак, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, тому відповідно до пп. 2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57Митного кодексу України. Водночас, митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 Митного кодексу України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 Митного кодексу України) та (ст. 63 Митного кодексу України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Відтак, відповідач вважає, що ним правомірно для визначення числового значення митної вартості враховано відомості є ЕМД від 26.10.2022 № UA100190/2022/030234.

11.04.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої представник позивача зазначає, що відповідачем не наведено жодних підстав та доказів, які б спростовували позовні вимоги та доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Окрім того, за змістом відповіді на відзив, представник позивача зазначив про понесені ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» витрати на правничу допомогу у розмір 7000 грн.

Ухвалою від 18.08.2023 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засіданні призначено на 13.09.2023.

Ухвалою від 07.09.2023 задоволено клопотання представника позивача від 05.09.2023 та вирішено забезпечити участь останнього у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, 13.09.2023 вирішено відкласти розгляд справи на 28.09.2023, суд зв`язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та пояснень.

Ухвалою від 26.09.2023 задоволено клопотання представника позивача від 25.09.2023 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

26.09.2023 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні, 28.09.2023 вирішено, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, повернути представнику позивача клопотання про долучення доказів, що надійшло до суду 26.09.2023. У зв`язку з необхідністю надання сторонами додаткових пояснень, у судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2023.

06.10.2023 представником ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою від 09.10.2023 задоволено клопотання представника позивача, що надійшло до суду 05.10.2023, про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні, 09.10.2023 оголошено перерву до 16.10.2023.

10.10.2023 представником Вінницької митниці подано до суду клопотання про приєднання доказів.

12.10.2023 Вінницькою митницею подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У свою чергу, представником позивача також 12.10.2023 подано клопотання, у якому вказано, що сторона позивача підтримує клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 16.10.2023 задоволено клопотання відповідача та відкладено судове засідання у справі на 02.11.2023.

Ухвалою від 20.10.2023 задоволено клопотання представника позивача, що надійшло до суду 18.10.2023, про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні, 02.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити останні. У свою чергу, представник Вінницької митниці заперечував щодо задоволенні адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступні фактичні обставини.

21.02.2021 між ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» (Замовник) та ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD (Підрядник) укладено Контракт № 21/36/2021 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції.

Відповідно до п. 1 Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 по даному Контракту Підрядник зобов`язується виготовити з свого матеріалу по технічним документам Замовника продукцію в асортименті і кількості, вказаній у специфікації до даного договору. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, а також продукцію виготовлену по технічним документам Замовника.

Згідно з п. 4.1, 4.2 Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 ціна продукції по Контракту включає відшкодування витрат Підрядника і оплату за виконану ним роботу та виготовлену продукцію, яка визначається у Специфікації, яка вступає в силу і стає невід`ємною частиною даного контракту з моменту підписання її Замовником.

Оплата проводиться в доларах США у міру виготовлення продукції. Строки і умови оплати обговорюються по кожні конкретній партії продукції окремо і фіксуються в специфікаціях до даного контракту, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 8.1. Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 приймання-передача виготовленої продукції оформлюється актами прийому-передачі.

Пунктом 10.1. Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до базисних умов поставки FOB Ningbo China, які відповідають правилам «Інкотермс» в редакції 2010 року.

24.08.2023 сторонами Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 підписано Специфікацію №9, відповідно до якої загальна вартість продукції становить 35199 дол. США.

Підрядником (ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD) виставлено Замовнику комерційний інвойс від 24.08.2022 на асортимент, кількість та вартість товарів, що визначенні у специфікації №9 від 24.08.2023.

З метою митного оформлення товару позивачем подано до Вінницької митниці митну декларацію №23UA401020055128U5, в якій митна вартість придбаного товару визначена за основним методом - за ціною договору та пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2022 № UA401000/2022/000070/2.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення:

- довідка про транспортні витрати № 4603 датована 15.11.2022, а рахунок на транспортування оплачений 04.11.2022, що свідчить про декларування витрат лише до порту Gdansk (Poland), а розвантажувально-завантажувальні послуги при перевантаженні в інший транспортний засіб, (оскільки згідно наданої CMR, товар завантажився на транспортний засіб лише 15.11.2022), не були включені до вартості транспортування;

- в наданих специфікаціях зазначено, що товар має бути оплачений протягом 30 днів з моменту отримання вантажу покупцем, а оскільки товар поставляється на умовах поставки FOB Ningbo, то товар вважається переданим після завантаження на борт судна, проте на вимогу митного органу декларантом не було надано документ, який свідчив би про оплату товару;

- в поданих до митного оформлення документах, а саме, інвойсі № DS22023 від 24.08.2022 та специфікації №9 від 24.08.2022 наявні невідповідні відомості щодо призначення товару, що могли вплинути на визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та митну вартість. В результаті митних формальностей сформованих СУР, було винесено класифікаційне рішення.

При визначенні джерела числового значення митної вартості відповідачем враховано ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234, за якою було випущено у вільний обіг товар «Хрестовини карданних валів зі сталі: артикул АР.53А-2201025А (35х98) - 4940 компл; артикул АР.53А-2201025 (35х98) - 4720 компл; артикул АР.H051-02607 (28х73) -5000 шт; артикул 5320-2205025 (56х135) - 1000 шт; артикул АР.3110-2201025 (30х88; 55) -1248 шт; (використовується як складова карданів в авто і тракторах). Для цивільного використання» та складає 5,01$ за кг.

Окрім того, цим рішенням позивачу роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Рішення від 28.11.2022 № UA401000/2022/000070/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.11.2022 № UA401000/2022/000070/2, Вінницькою митниця дійшла висновку, що ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» задекларовані витрати лише до порту Gdansk (Poland), а розвантажувально-завантажувальні послуги при перевантаженні в інший транспортний засіб не були включені до вартості транспортування.

При цьому, відповідачем зазначено, що в наданій довідці про вартість транспортування вантажу № 4603 від 15.11.2022 вказано вартість перевезення вантажів у контейнері AMFU8775528 за коносаментом NBGDA220900016, проте згідно наданої CMR та баз даних ЄАІС ДМСУ, товар з порту Gdansk (Poland) переміщувався без контейнера, що свідчить про те, що декларантом до вартості транспортування не було включено вартість вивантаження вантажу з контейнера.

Крім того, на вимогу митного органу декларантом надано Акт виконаних робіт №9 від 24.08.2022, кошторис №9 від 24.08.2022, прайс-лист №9 від 25.07.2022, копію митної декларації країни відправлення №310120220516334685 від 10.09.2022, платіжне доручення №2729 від 04.11.2022, платіжне доручення №2739 від 16.11.2022. Однак, відсутня інформація про вартість розвантажувально-завантажувальних робіт в порту Gdansk (Poland).

Разом з цим, відповідач зазначає, що митницею встановлено, що товар не переміщувався в контейнері з порту до митного кордону України. З огляду на це випливає, що вказані розвантажувальні роботи це лише вивантаження контейнера з борту судна та портові збори, а вивантаження безпосередньо товару, та завантаження його в транспортний засіб та доставку до митного кордону України не було включено у вартість транспортування.

З приводу вищезазначених доводів відповідача, суд зазначає, що 01.11.2021 між ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» (Клієнт) та ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» (Експедитор) укладено договір №0111-21 про транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до п 1.1 Договору №0111-21 від 01.11.2021 Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін.

Згідно з п. 2.1.1 Договору №0111-21 від 01.11.2021 Експедитор зобов`язується за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа або залізнична накладна.

Відтак, умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування сторонами передбачено, що Експедитор може надавати інші транспортно-експедиторські послуги, які оплачуються Замовний згідно з виставленим рахунком.

Так, відповідно до довідки про транспортні витрати №4603 від 15.11.2022, складену ТОВ «Транслогістик-ЮА», транспортні витрати по перевезенню вантажу морським транспортом (коносамент NBGDA 220900016) по маршруту Ningbo (China) Gdansk (Poland) та автотранспортом АС5017ЕР / АС0180XF ПП Рава-Руська, Україна складають:

- міжнародне перевезення морським транспортом за межами державного кордону України 153301,00 грн.,

- міжнародне перевезення автотранспортом за межами державного кордону України 11328,00 грн.

Відтак, відомості, що зазначені у довідці №4603 від 15.11.2022 спростовують твердження відповідача з приводу того, що ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» задекларовані витрати лише до порту Gdansk (Poland), адже остання містить відомості про вартість наданих Експедитором послуг щодо перевезення вантажу морським транспортом по маршруту Ningbo (China) Gdansk (Poland) та автотранспортом АС5017ЕР / АС0180XF ПП Рава-Руська, Україна.

При цьому, ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» складно довідку про транспортні витрати, в якій сума транспортних витрат сформована у розрізі перевезення морським та автотранспортом, без зазначення допоміжних послуг, які надавались Замовнику (ТОВ «ПРОГРЕС-КВ») Експедитором, зокрема щодо розвантажувально-завантажувальних послуги. Отже, такі витрати Експедитор мав право включити до вартості транспортування, що не суперечить ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що в наданих специфікаціях зазначено, що товар має бути оплачений протягом 30 днів з моменту отримання вантажу покупцем, а оскільки товар поставляється на умовах поставки FOB Ningbo, то товар вважається переданим після завантаження на борт судна, проте на вимогу митного органу декларантом не було надано документ, який свідчив би про оплату товару.

З приводу таких доводів Вінницької митниці, суд зазначає, що відповідно до платіжної інструкцій в іноземній валюті №77 ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» перераховано на рахунок ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD кошти у розмірі 25000 дол. США та відповідно до платіжної інструкцій в іноземній валюті №78 ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» перераховано на рахунок ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD кошти у розмірі 10199 дол. США. У графі призначення платежу зазначено контракт №21/36/2021 від 21.02.2021.

Відтак, вищезазначеними платіжними інструкціями підтверджуються виконання Замовником перед Підрядником своїх грошових зобов`язань за контрактом №21/36/2021 від 21.02.2021.

При цьому, суд зазначає, що відсутність документу про оплату контракту на момент подання митної декларації не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, адже такий платіжний документ жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, а підтверджує здійснення взаєморозрахунків між сторонами договору.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що в поданих до митного оформлення документах, а саме, інвойсі № DS22023 від 24.08.2022 та специфікації №9 від 24.08.2022 наявні невідповідні відомості щодо призначення товару, що могли вплинути на визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та митну вартість. В результаті митних формальностей сформованих СУР, було винесено класифікаційне рішення.

У рішенні про визначення коду товару від 24.11.2022 №КТ-UA401000-0023-2022 визначено опис товару: частини та елементи трансмісії моторних транспортних засобів: хрестовини карданного валу автомобілів: КВ.3092(2В03409) 300 шт., КВ.2774 (2В02417) 400 шт., КВ.2В01418 400 шт. Код товару 8708999798.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» погодилось із рішенням Вінницької митниці від 24.11.2022 №КТ-UA401000-0023-2022.

Водночас, відповідачем не вказано, що таке рішення спричинило збільшення митної вартості товару, яка була заявлена у митній декларації №23UA401020055128U5, не наведено розрахунку такої митної вартості, а зроблено лише припущення, що таке класифікаційне рішення могло вплинути на визначення коду УКТ ЗЕД та митну вартість.

Верховний Суд у постанові у справі № 820/307/17 від 21.04.2021 сформував правову позицію, що рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 2012 №598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом із тим, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є електронну митна декларація від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234, не навівши при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України.

При цьому, суд зазначає, що згідно ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234 у вільний обіг випущено товар «Хрестовини карданних валів зі сталі: артикул АР.53А-2201025А (35х98) - 4940 компл; артикул АР.53А-2201025 (35х98) - 4720 компл; артикул АР.H051-02607 (28х73) -5000 шт; артикул 5320-2205025 (56х135) - 1000 шт; артикул АР.3110-2201025 (30х88; 55) -1248 шт; (використовується як складова карданів в авто і тракторах) для цивільного використання».

На думку суду, ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, його кількість, умови поставки, адже товар, зазначений у такій митній декларації не є ідентичним товару, який подавався для митного оформлення позивачем відповідно до митної декларації №23UA401020055128U5 (частини та елементи трансмісії моторних транспортних засобів: хрестовини карданного валу автомобілів: КВ.3092(2В03409) 300 шт., КВ.2774 (2В02417) 400 шт., КВ.2В01418 400 шт).

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Суд зазначає, що подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» для підтвердження заявленої митної вартості товару подано разом з митною декларацією повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022, а також шляхом визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 5368,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться устатті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134КАС України).

Приписами частини 4статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ПРОГРЕ-КВ» (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ДК Лігал Компані», в особі голови Корнелюка В.В. (далі Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги адвокатами від 01.03.2023.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунтом 4.1 договору від 01.03.2023 визначено, що Клієнт оплачує юридичні послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням за даним Договором в національній валюті шляхом переказу суми коштів, що дорівнює 7000 грн. без ПДВ на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання протягом 20 днів з моменту укладення Договору на підставі рахунку.

Згідно з п. 4.2 договору від 01.03.2023 оплата за даним договором здійснюється за правову допомогу щодо оскарження в судовому порядку рішення прийнятого Вінницькою митницею про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022 та визнання в судовому порядку протиправною та скасування картку відмови Вінницької митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022.

Враховуючи те, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, надання додаткових документів, які б підтверджували розмір гонорару, обсяг наданих послу, витраченого часу не є необхідним.

Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, від 18.08.2022 у справі № 340/323/21, від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21.

Водночас, на підтвердження понесених витрат представником позивача надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2023 №12, відповідно до якого, правова допомога за договором б.н. від 01.03.2023 складає 7000 грн. та рахунок на оплату №12 від 13.03.2023 на суму 7000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає вимогам розумності та співмірності.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС-КВ" витрати зі сплату судового збору в розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС-КВ" витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-КВ» (вул. Робоча, 64, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 43461430).

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ ВП 43997544).

Повний текст рішення суду виготовлено: 07.11.2023.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна