Постанова

від 10.01.2024 по справі 120/2935/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2935/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

10 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,

представника позивача: Корнелюка В.В.,

представника відповідача: Македонського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС-КВ" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2023 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС-КВ", звернулось в суд з позовом до Вінницької митниці (відповідача) про визнання протиправними та скасування рішень щодо коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022, та сформованої картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 08.11.2023 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» для підтвердження заявленої митної вартості товару подано разом з митною декларацією повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, тому відповідно до пп. 2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57Митного кодексу України.

Вважає, що понесені ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» витрати на правничу допомогу у розмір 7000 грн є завищеними та неспівмірними із складністю справи.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.02.2021 між ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» (Замовник) та ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD (Підрядник) укладено Контракт № 21/36/2021 на виконання підрядних робіт по виробництву продукції.

Відповідно до п. 1 Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 по даному Контракту Підрядник зобов`язується виготовити з свого матеріалу по технічним документам Замовника продукцію в асортименті і кількості, вказаній у специфікації до даного договору. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, а також продукцію виготовлену по технічним документам Замовника.

Згідно з п. 4.1, 4.2 Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 ціна продукції по Контракту включає відшкодування витрат Підрядника і оплату за виконану ним роботу та виготовлену продукцію, яка визначається у Специфікації, яка вступає в силу і стає невід`ємною частиною даного контракту з моменту підписання її Замовником.

Оплата проводиться в доларах США у міру виготовлення продукції. Строки і умови оплати обговорюються по кожні конкретній партії продукції окремо і фіксуються в специфікаціях до даного контракту, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 8.1. Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 приймання-передача виготовленої продукції оформлюється актами прийому-передачі.

Пунктом 10.1. Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 визначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до базисних умов поставки FOB Ningbo China, які відповідають правилам «Інкотермс» в редакції 2010 року.

24.08.2023 сторонами Контракту № 21/36/2021 від 21.02.2021 підписано Специфікацію №9, відповідно до якої загальна вартість продукції становить 35199 дол. США.

Підрядником (ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD) виставлено Замовнику комерційний інвойс від 24.08.2022 на асортимент, кількість та вартість товарів, що визначенні у специфікації №9 від 24.08.2023.

З метою митного оформлення товару позивачем подано до Вінницької митниці митну декларацію №23UA401020055128U5, в якій митна вартість придбаного товару визначена за основним методом - за ціною договору та пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2022 № UA401000/2022/000070/2.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення:

- довідка про транспортні витрати № 4603 датована 15.11.2022, а рахунок на транспортування оплачений 04.11.2022, що свідчить про декларування витрат лише до порту Gdansk (Poland), а розвантажувально-завантажувальні послуги при перевантаженні в інший транспортний засіб, (оскільки згідно наданої CMR, товар завантажився на транспортний засіб лише 15.11.2022), не були включені до вартості транспортування;

- в наданих специфікаціях зазначено, що товар має бути оплачений протягом 30 днів з моменту отримання вантажу покупцем, а оскільки товар поставляється на умовах поставки FOB Ningbo, то товар вважається переданим після завантаження на борт судна, проте на вимогу митного органу декларантом не було надано документ, який свідчив би про оплату товару;

- в поданих до митного оформлення документах, а саме, інвойсі № DS22023 від 24.08.2022 та специфікації №9 від 24.08.2022 наявні невідповідні відомості щодо призначення товару, що могли вплинути на визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та митну вартість. В результаті митних формальностей сформованих СУР, було винесено класифікаційне рішення.

При визначенні джерела числового значення митної вартості відповідачем враховано ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234, за якою було випущено у вільний обіг товар «Хрестовини карданних валів зі сталі: артикул АР.53А-2201025А (35х98) - 4940 компл; артикул АР.53А-2201025 (35х98) - 4720 компл; артикул АР.H051-02607 (28х73) -5000 шт; артикул 5320-2205025 (56х135) - 1000 шт; артикул АР.3110-2201025 (30х88; 55) -1248 шт; (використовується як складова карданів в авто і тракторах). Для цивільного використання» та складає 5,01$ за кг.

Окрім того, цим рішенням позивачу роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Рішення від 28.11.2022 № UA401000/2022/000070/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частини 5 статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

З наведених норм слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Поряд з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка неодноразово викладалась Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

Як встановлено судом першої інстанції, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.11.2022 № UA401000/2022/000070/2, Вінницькою митниця дійшла висновку, що ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» задекларовані витрати лише до порту Gdansk (Poland), а розвантажувально-завантажувальні послуги при перевантаженні в інший транспортний засіб не були включені до вартості транспортування.

При цьому, відповідачем зазначено, що в наданій довідці про вартість транспортування вантажу № 4603 від 15.11.2022 вказано вартість перевезення вантажів у контейнері AMFU8775528 за коносаментом NBGDA220900016, проте згідно наданої CMR та баз даних ЄАІС ДМСУ, товар з порту Gdansk (Poland) переміщувався без контейнера, що свідчить про те, що декларантом до вартості транспортування не було включено вартість вивантаження вантажу з контейнера.

Крім того, на вимогу митного органу декларантом надано Акт виконаних робіт №9 від 24.08.2022, кошторис №9 від 24.08.2022, прайс-лист №9 від 25.07.2022, копію митної декларації країни відправлення №310120220516334685 від 10.09.2022, платіжне доручення №2729 від 04.11.2022, платіжне доручення №2739 від 16.11.2022. Однак, відсутня інформація про вартість розвантажувально-завантажувальних робіт в порту Gdansk (Poland).

Разом з цим, відповідач зазначає, що митницею встановлено, що товар не переміщувався в контейнері з порту до митного кордону України. З огляду на це випливає, що вказані розвантажувальні роботи це лише вивантаження контейнера з борту судна та портові збори, а вивантаження безпосередньо товару, та завантаження його в транспортний засіб та доставку до митного кордону України не було включено у вартість транспортування.

Разом з тим встановлено, що 01.11.2021 між ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» (Клієнт) та ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» (Експедитор) укладено договір №0111-21 про транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до п 1.1 Договору №0111-21 від 01.11.2021 Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін.

Згідно з п. 2.1.1 Договору №0111-21 від 01.11.2021 Експедитор зобов`язується за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа або залізнична накладна.

Тобто, умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування сторонами передбачено, що Експедитор може надавати інші транспортно-експедиторські послуги, які оплачуються Замовний згідно з виставленим рахунком.

Зокрема, відповідно до довідки про транспортні витрати №4603 від 15.11.2022, складену ТОВ «Транслогістик-ЮА», транспортні витрати по перевезенню вантажу морським транспортом (коносамент NBGDA 220900016) по маршруту Ningbo (China) Gdansk (Poland) та автотранспортом АС5017ЕР / АС0180XF ПП Рава-Руська, Україна складають:

- міжнародне перевезення морським транспортом за межами державного кордону України 153301,00 грн.,

- міжнародне перевезення автотранспортом за межами державного кордону України 11328,00 грн.

Таким чином суд першої інстанції вірно зазначає, що відомості, які зазначені у довідці №4603 від 15.11.2022 спростовують твердження відповідача з приводу того, що ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» задекларовані витрати лише до порту Gdansk (Poland), адже остання містить відомості про вартість наданих Експедитором послуг щодо перевезення вантажу морським транспортом по маршруту Ningbo (China) Gdansk (Poland) та автотранспортом АС5017ЕР / АС0180XF ПП Рава-Руська, Україна.

При цьому, ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» складно довідку про транспортні витрати, в якій сума транспортних витрат сформована у розрізі перевезення морським та автотранспортом, без зазначення допоміжних послуг, які надавались Замовнику (ТОВ «ПРОГРЕС-КВ») Експедитором, зокрема щодо розвантажувально-завантажувальних послуги. Отже, такі витрати Експедитор мав право включити до вартості транспортування, що не суперечить ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що в наданих специфікаціях зазначено, що товар має бути оплачений протягом 30 днів з моменту отримання вантажу покупцем, а оскільки товар поставляється на умовах поставки FOB Ningbo, то товар вважається переданим після завантаження на борт судна, проте на вимогу митного органу декларантом не було надано документ, який свідчив би про оплату товару.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що відповідно до платіжної інструкцій в іноземній валюті №77 ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» перераховано на рахунок ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD кошти у розмірі 25000 дол. США та відповідно до платіжної інструкцій в іноземній валюті №78 ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» перераховано на рахунок ZHEJIANG DONGSHIAUTO PARTS MANUFACTURING CO. LTD кошти у розмірі 10199 дол. США. У графі призначення платежу зазначено контракт №21/36/2021 від 21.02.2021.

Отже, вищезазначеними платіжними інструкціями підтверджуються виконання Замовником перед Підрядником своїх грошових зобов`язань за контрактом №21/36/2021 від 21.02.2021.

При цьому, як вірно зазначає суд першої інстанції, відсутність документу про оплату контракту на момент подання митної декларації не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, адже такий платіжний документ жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, а підтверджує здійснення взаєморозрахунків між сторонами договору.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що в поданих до митного оформлення документах, а саме, інвойсі № DS22023 від 24.08.2022 та специфікації №9 від 24.08.2022 наявні невідповідні відомості щодо призначення товару, що могли вплинути на визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та митну вартість. В результаті митних формальностей сформованих СУР, було винесено класифікаційне рішення.

Так, у рішенні про визначення коду товару від 24.11.2022 №КТ-UA401000-0023-2022 визначено опис товару: частини та елементи трансмісії моторних транспортних засобів: хрестовини карданного валу автомобілів: КВ.3092(2В03409) 300 шт., КВ.2774 (2В02417) 400 шт., КВ.2В01418 400 шт. Код товару 8708999798.

Водночас, з пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» погодилось із рішенням Вінницької митниці від 24.11.2022 №КТ-UA401000-0023-2022.

Натомість, відповідачем не вказано, що таке рішення спричинило збільшення митної вартості товару, яка була заявлена у митній декларації №23UA401020055128U5, не наведено розрахунку такої митної вартості, а зроблено лише припущення, що таке класифікаційне рішення могло вплинути на визначення коду УКТ ЗЕД та митну вартість.

При цьому слід зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові у справі № 820/307/17 від 21.04.2021, рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

Також колегія суддів зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Натомість, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є електронну митна декларація від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234, не навівши при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України.

При цьому, згідно ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234 у вільний обіг випущено товар «Хрестовини карданних валів зі сталі: артикул АР.53А-2201025А (35х98) - 4940 компл; артикул АР.53А-2201025 (35х98) - 4720 компл; артикул АР.H051-02607 (28х73) -5000 шт; артикул 5320-2205025 (56х135) - 1000 шт; артикул АР.3110-2201025 (30х88; 55) -1248 шт; (використовується як складова карданів в авто і тракторах) для цивільного використання».

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що ЕМД від 26.10.2022 №UA100190/2022/030234 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, його кількість, умови поставки, адже товар, зазначений у такій митній декларації не є ідентичним товару, який подавався для митного оформлення позивачем відповідно до митної декларації №23UA401020055128U5 (частини та елементи трансмісії моторних транспортних засобів: хрестовини карданного валу автомобілів: КВ.3092(2В03409) 300 шт., КВ.2774 (2В02417) 400 шт., КВ.2В01418 400 шт).

Тобто, винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Поряд з цим, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ «ПРОГРЕС-КВ» для підтвердження заявленої митної вартості товару подано разом з митною декларацією повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару є неправомірним, і як наслідок наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022, а також шляхом визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України. Приписами частини 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ПРОГРЕ-КВ» (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ДК Лігал Компані», в особі голови Корнелюка В.В. (далі Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги адвокатами від 01.03.2023.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 4.1 договору від 01.03.2023 визначено, що Клієнт оплачує юридичні послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням за даним Договором в національній валюті шляхом переказу суми коштів, що дорівнює 7000 грн. без ПДВ на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання протягом 20 днів з моменту укладення Договору на підставі рахунку.

Згідно з п. 4.2 договору від 01.03.2023 оплата за даним договором здійснюється за правову допомогу щодо оскарження в судовому порядку рішення прийнятого Вінницькою митницею про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000070/2 від 28.11.2022 та визнання в судовому порядку протиправною та скасування картку відмови Вінницької митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/002158 від 28.11.2022.

Враховуючи те, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, надання додаткових документів, які б підтверджували розмір гонорару, обсяг наданих послу, витраченого часу не є необхідним.

Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, від 18.08.2022 у справі № 340/323/21, від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Водночас, на підтвердження понесених витрат представником позивача надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2023 №12, відповідно до якого, правова допомога за договором б.н. від 01.03.2023 складає 7000 грн. та рахунок на оплату №12 від 13.03.2023 на суму 7000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає вимогам розумності та співмірності, та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці в розмірі 7000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 січня 2024 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.