Рішення

від 07.11.2023 по справі 140/22450/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/22450/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач), третя особа на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , третя особа) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати матеріального забезпечення, зобов`язати виплатити нараховане, але не виплачене матеріальне забезпечення за період з червня 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 1006373,55 грн; зобов`язати виплатити компенсацію за шість місяців затримки виплати матеріального забезпечення у сумі 713417,68 грн., шляхом перерахунку на особовий рахунок ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3. У травні 2022 року була направлена для безпосередньої участі у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. 24.05.2022 вона потрапила у полон, де перебувала до 04.02.2023. За період перебування в полоні їй щомісячно нараховувалося грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова грошова винагорода за виконання особливо важливих завдань за період з червня 2022 року по січень 2023 року включно, яке вона не отримувала.

Вказує на те, що в лютому 2023 року вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з питанням виплати їй належного грошового забезпечення, на що отримала відповідь про те, що відповідні кошти нараховувалися та виплачувалися на рахунок сестрі за її заявою. Жодних доручень та довіреностей для отримання зазначених коштів позивач нікому не надавала.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх у переліку осіб, які б могли отримати її грошове забезпечення за час перебування у полоні такої категорії як «сестра» або «інші родичі чи особи» відсутні. Вважає, що відповідач неправомірно здійснював перерахунок її грошового забезпечення на рахунок іншої особи, а отже зобов`язаний виплатити компенсацію за затримку виплати її заробітку (а.с.1-6).

Ухвалою судді від 18 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с.26).

У відзиві на позовну заяву відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказує на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМ України від 30.11.2016 №884 після встановлення факту про перебування позивача в полоні та повідомлення про перебування позивача в полоні єдиного члена сім`ї сестру ОСОБА_2 остання звернулася з письмовою заявою до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням нараховувати грошове забезпечення позивача на її рахунок. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2022 №343 виплату грошового забезпечення позивача поновлено на картковий рахунок члена сім`ї - сестри ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилися всі належні позивачу виплати на рахунок її члена сім`ї. Заборгованість по нарахуванню та виплаті належного позивачу грошового забезпечення відсутня.

А отже, грошове забезпечення нараховувалось своєчасно та у повному розмірі, позовні вимоги стосовно виплати компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку є нікчемними (а.с.31-38).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Військову частину НОМЕР_1 , та в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (а.с.55-56).

У встановлений судом строк відповідач - Військова частину НОМЕР_1 відзиву на позовну заяву не подала.

Третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 у встановлений судом строк письмових пояснень суду не надала.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3. В травні 2022 року була направлена для безпосередньої участі у виконанні бойових (службових) завдань. 24.05.2022 вона потрапила у полон, де перебувала до 04.02.2023.

За період перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії рф проти України їй щомісячно нараховувалося грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова грошова винагорода за виконання особливо важливих завдань за період з червня 2022 року по січень 2023 року включно.

В зв`язку з нетриманням належних їй грошовим виплат звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».

Згідно частин першої та другої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Позивач є військовослужбовцем Збройних сил України, а тому при вирішенні даної справи аналізу підлягає законодавство, яке стосується військовослужбовців Збройних Сил України.

Частинами 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України №2011-XIІ, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем-служби, окладу-за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів, грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в чому числі додаткові та- інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884)

Відповідно до пункту 1 Порядку №884, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Пунктом 4 Порядком №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Після встановлення військовою частиною факту про перебування позивача в полоні та повідомлення про це члена сім`ї позивача сестру ОСОБА_2 остання звернулася з письмовою заявою до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням нараховувати грошове забезпечення позивача на її рахунок (а.с.45).

Згідно з пунктом 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ № 343 від 06.10.2022 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_2 (а.с.18).

Пунктом 6 Порядку визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців безвісно відсутніх. - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Як вбачається з відомості зарахувань грошового забезпечення за період з червня 2022 року по лютий 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилися всі належні позивачу виплати на рахунок її сестри ОСОБА_2 (а.с.46-47).

А отже, заборгованість по нарахуванню та виплаті належного позивачу грошового забезпечення за вищевказаний період відсутня.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що сестра ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача, та доручень на отримання належних позивачу грошових коштів вона не давала, а не виплата вказаних коштів стосується тільки її та відповідача, виходячи з наступного.

Згідно пункту 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Відповідно до книги алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського та старшинського складу 2 окремого стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 серед членів сім`ї позивача зазначено «Незаміжня. Сестра - ОСОБА_2 проживаюча в АДРЕСА_1 (а.с.42-43).

Згідно довідки про склад сім`ї позивача вбачається, що позивач та її сестра - ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.44).

Суд звертає увагу на те, що відомостей щодо своєї матері ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та сестрою за вищевказаною адресою ОСОБА_1 відповідачам не надавала.

За таких обставин, суд вважає, що командиром військовою частиною НОМЕР_1 на законних підставах відповідно до вимог Порядку №884, прийнято наказ про виплату належного позивачу грошового забезпечення її рідній сестрі ОСОБА_2 , яку сама позивач зазначила, як члена її сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність виплати грошового забезпечення належного позивачу її сестрі ОСОБА_2 , при прийнятті даного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України №2011-XII та Порядком №884, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, та зобов`язання виплати позивачу грошове забезпечення у розмірі 1006373,55 грн. за період з червня 2022 року по лютий 2023 року.

В зв`язку з чим не підлягає до задоволення позовна вимога про виплату позивачу компенсації за шість місяців затримки виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку в сумі 713417,68 грн.

Щодо забезпечення такого критерію як обґрунтованість рішення суду в контексті порушених у позовній заяві доводів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статями 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, Військової частина НОМЕР_1 , третьої особаи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_4);

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський