Постанова

від 15.02.2024 по справі 140/22450/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/22450/23 пров. № А/857/24496/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м.Луцьк) у справі №140/22450/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

11.08.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати матеріального забезпечення, зобов`язати виплатити нараховане, але не виплачене матеріальне забезпечення за період з червня 2022 року по лютий 2023 року у розмірі 1006373,55 грн; зобов`язати виплатити компенсацію за шість місяців затримки виплати матеріального забезпечення у сумі 713417,68 грн., шляхом перерахунку на особовий рахунок ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовує тим, що проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , 2-й окремий стрілецький батальйон (2 ОСБ), на посаді стрілець 3 роти 1 взводу першого відділення. У травні 2022 року була направлена для безпосередньої участі у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Вказує, що 24.05.2022 вона потрапила у полон, де перебувала до 04.02.2023. За період перебування в полоні їй щомісячно нараховувалося грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова грошова винагорода за виконання особливо важливих завдань за період з червня 2022 року по січень 2023 року включно, яке вона не отримувала. Зазначає, що в лютому 2023 року вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з питанням виплати їй належного грошового забезпечення, на що отримала відповідь про те, що відповідні кошти нараховувалися та виплачувалися на рахунок сестрі за її заявою. Жодних доручень та довіреностей для отримання зазначених коштів позивач нікому не надавала. Вважає, що відповідач неправомірно здійснював перерахунок її грошового забезпечення на рахунок іншої особи, а отже, зобов`язаний виплатити компенсацію за затримку виплати її заробітку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт вказує, що чинне законодавство чітко, недвозначно визначає коло осіб, які б могли отримати грошове забезпечення військовослужбовця який знаходиться у полоні або у заручниках, а також інтернований в нейтральні держави або зниклий безвісти. У переліку осіб, які б могли отримати грошове забезпечення військовослужбовця такої категорії як «сестра» або «інші родичі чи особи» відсутні. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

18.01.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції звернув увагу на те, що відомостей щодо своєї матері ОСОБА_2 , яка проживає з позивачем та сестрою за вищевказаною адресою ОСОБА_1 відповідачам не надавала. Вважає, що командиром військової частими НОМЕР_1 на законних підставах прийнято наказ про виплату належною позивачу грошового забезпечення її рідній сестрі ОСОБА_3 , яку сама позивач зазначила, як члена її сім`ї. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , 2-й окремий стрілецький батальйон (2ОСБ), на посаді стрілець 3 роти 1 взводу першого відділення. В травні 2022 року була направлена для безпосередньої участі у виконанні бойових (службових) завдань. 24.05.2022 вона потрапила у полон, де перебувала до 04.02.2023.

За період перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії рф проти України їй щомісячно нараховувалося грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова грошова винагорода за виконання особливо важливих завдань за період з червня 2022 року по січень 2023 року включно.

В зв`язку з неотриманням належних їй грошових виплат, позивач звернулась в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон №2232-XII), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України №2011-XIІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем-служби, окладу-за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів, грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в чому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (Порядок №884).

Згідно з пунктом 1 Порядку №884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (військовослужбовці).

Пунктом 4 Порядком №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

З матеріалів справи вбачається, що після встановлення військовою частиною факту про перебування позивача в полоні та повідомлення про це члена сім`ї позивача сестру ОСОБА_3 , остання звернулася з письмовою заявою до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням нараховувати грошове забезпечення позивача на її рахунок. Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ № 343 від 06.10.2022 про виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 на рахунок її сестри ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Пунктом 6 Порядку визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців безвісно відсутніх. - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Як вбачається з відомості зарахувань грошового забезпечення за період з червня 2022 року по лютий 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилися всі належні позивачу виплати на рахунок її сестри ОСОБА_3 . А отже, заборгованість по нарахуванню та виплаті належного позивачу грошового забезпечення за вищевказаний період відсутня.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що сестра ОСОБА_3 не є членом сім`ї позивача, та доручень на отримання належних позивачу грошових коштів вона не давала, а не виплата вказаних коштів стосується тільки її та відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Колегія суддів вказує, що відповідно до книги алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського та старшинського складу 2 окремого стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 серед членів сім`ї позивача зазначено «Незаміжня. Сестра - ОСОБА_3 проживаюча в АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки про склад сім`ї позивача вбачається, що позивач та її сестра - ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що відомостей щодо своєї матері ОСОБА_2 , яка проживає з позивачем та сестрою за вищевказаною адресою ОСОБА_1 відповідачу не надавала.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність виплати грошового забезпечення належного позивачу її сестрі ОСОБА_3 , при прийнятті даного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України №2011-XII та Порядком №884, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 140/22450/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний