Рішення

від 07.11.2023 по справі 140/24852/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/24852/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-ВОРК» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-ВОРК» (далі ТОВ «БРОКЕР-ВОРК», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000536/2 від 02.08.2023, №UA205140/2023/000537/2 від 02.08.2023, №UA205140/2023/000539/2 від 03.08.2023, №UA205140/2023/000541/2 від 03.08.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2023 між Meli Oil LTD та ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» укладено контракт, згідно з яким Meli Oil LTD зобов`язується поставити в користь ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» кавун болгарського походження врожаю 2023 року в розмірі та кількості, установлених контрактом, а ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» зобов`язується прийняти товар та оплатити за нього визначену контрактом грошову суму (ціну). Згідно з пунктом 2.1 контракту асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума контракту визначається інвойсами, що є невід`ємною частиною контракту. Пунктами 2.1-2.2 передбачено, що ціни на товар, вказані в інвойсах, наведені у євро та включають в себе вартість товару та його упаковки; сумарна вартість контракту суму всіх інвойсів та дорівнює 250000,00 євро.

Перевезення товару підтверджується договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.07.2023 № ФР/689/К та договором здійснення транспортних перевезень від 27.07.2023 № ФР/692/П.

Позивач зазначає, що згідно інвойсів №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088 на територію України було ввезено товар 88 тон кавунів на загальну суму 8800,00 євро, який ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» повністю оплатило, що підтверджується випискою з банку за транзакцією № 230727/002256449.

Однак, в процедурі митного оформлення придбаного по контракту товару кавуни свіжі урожаю 2023 року, Волинською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості, а саме: №UA205140/2023/000536/2 від 02.08.2023, згідно з яким митна вартість товару визначена у сумі 26936,80 євро замість 2200,00 євро; №UA205140/2023/000537/2 від 02.08.2023, згідно з яким митна вартість товару визначена у сумі 26936,80 євро замість 2200,00 євро; №UA205140/2023/000539/2 від 03.08.2023, згідно з яким митна вартість товару визначена у сумі 27055,66 євро замість 2200,00 євро; №UA205140/2023/000541/2 від 03.08.2023, згідно з яким митна вартість товару визначена у сумі 27055,66 євро замість 2200,00 євро.

Згідно повідомлень від митниці декларанту у всіх випадках митниця вказує, що подані декларантом до митного оформлення товару за поданими митними деклараціями не відповідають ціні товару, зазначеній в інвойсах №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088 2200,00 євро в графі 70 «призначення платежу» платіжних документах, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата.

Разом з тим, товариством були подані усі документи, які необхідні для розмитнення товару, зокрема і висновок експерта №О-18 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, а саме: кавун, врожаю 2023 року, в якому зазначено, що вартість з урахуванням якісних показників 1 кг кавуна враховуючи, що товар не українського походження та за нього не сплачені митні платежі при ввезені в Україну, становить 0,10 євро.

Позивач вважає рішення Волинської митниці №UA205140/2023/000536/2 від 02.08.2023, №UA205140/2023/000537/2 від 02.08.2023, №UA205140/2023/000539/2 від 03.08.2023, №UA205140/2023/000541/2 від 03.08.2023 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларант на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією надав митниці необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі МК України).

Окрім того, спірні рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної у митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством транспортного засобу від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (т. 1, а. с. 183).

У поданому до суду 02.10.2023 відзиві на позов (т. 1, а. с. 186 - 197) відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями (далі МД) №23UA205140061216U4 від 01.08.2023, МД №23UA205140061279U4 від 01.08.2023, МД №23UA205140061965U9 від 03.08.2023, МД №23UA205140062062U0 від 03.08.2023, встановлено, що документи, які подані до митного оформлення, у всіх випадках не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- числове значення, зазначене в деклараціях країни відправлення від 29.07.2023 4302,83 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсах від 25.07.2023 2200,00 євро;

- у графі 70 «Призначення платежу» платіжних документів від 27.07.2023 зазначений контракт 01.12.07.2023, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата. Загальна сума платіжного документу від 27.07.2023 № 230727/002256449 8800,00 євро не відповідає сумі, зазначеній в інвойсах від 25.07.2023 2200,00 євро;

- прайс-лист товару від 25.07.2023 б/н містить цінову позицію, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

З огляду на вищевказане, у зв`язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; платіжні документи згідно даної поставки.

На вимогу митного органу, декларантом надано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 02.08.2023 №О-18, проте не надано додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що надано листи від 28.07.2023 за №1, від 02.08.2023 за №1/02, від 03.08.2023 за №01/01 та від 03.08.2023 за №1/02.

Згідно експертного висновку від 02.08.2023 №О-18 задача експерта полягає у визначенні митної вартості товару, тоді як відповідно до пункту 1 статті 51 МК України митна вартість товарів визначається декларантом; у висновку не надано порівняльного аналізу цін на європейському ринку.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000536/2 від 02.08.2023, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на рівні 1,3501 дол. США за кг. за МД від 31.05.2023 № UA209140/2023/14138; №UA205140/2023/000537/2 від 02.08.2023, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на рівні 1,3501 дол. США за кг. за МД від 31.05.2023 №UA209140/2023/14138; №UA205140/2023/000539/2 від 03.08.2023, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на рівні 1,3501 дол. США за кг. за МД від 31.05.2023 № UA209140/2023/14138; №UA205140/2023/000541/2 від 03.08.2023, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на рівні 1,3501 дол. США за кг. за МД від 31.05.2023 № UA209140/2023/14138.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржувані рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів є правомірними, обґрунтованими та винесеними відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Окрім того, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та перекладача, оскільки вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними, а їх сума необґрунтованою.

У відповіді на відзив від 06.10.2023 (т. 2, а. с. 22-26) позивач вказав, що заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

12.07.2023 між Meli Oil LTD та ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» укладено контракт №01 (т.1, а. с. 12-14), згідно з яким Meli Oil LTD зобов`язується поставити в користь ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» кавун болгарського походження врожаю 2023 року в розмірі та кількості, установлених контрактом, а ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» зобов`язується прийняти товар та оплатити за нього визначену контрактом грошову суму (ціну).

Згідно з пунктом 2.1 контракту асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума контракту визначається Інвойсами, що є невід`ємною частиною Контракту.

Пунктами 2.1-2.2 контракту передбачено, що ціни на товар, вказані в інвойсах, наведені у Євро та включають в себе вартість товару та його упаковки; сумарна вартість контракту суму всіх інвойсів та дорівнює 250000,00 євро.

Відповідно до інвойсів від 25.07.2023 №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088 (т.1, а. с. 15-18; переклад: т. 1, а. с. 132 зворот 133, 134 зворот 135, 136 зворот 137, 138 зворот 139) Meli Oil LTD поставило ТОВ «БРОКЕР-ВОРД» товар кавун у загальній кількості 88000,00 кг на загальну суму 8800,00 євро (ціна за одиницю товару 0,10 євро). ТОВ «БРОКЕР-ВОРД» оплатило на користь Meli Oil LTD 8800,00 євро, що підтверджується випискою з банку за транзакцією № 230727/002256449 (т. 1, а. с. 37).

ТОВ «БРОКЕР-ВОРД» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД №23UA205140061216U4 від 01.08.2023 (т. 2, а. с. 3), МД №23UA205140061279U4 від 01.08.2023 (т. 1, а. с. 238), МД № 23UA205140061965U9 від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 223), МД №23UA205140062062U0 від 03.08.2023 (т. 1, а.с. 207), за якими у всіх випадках задекларовано ввезення, зокрема, таких товарів: кавуни свіжі, урожаю 2023 року. Виробник: Meli Oil LTD. Країна виробництва: Болгарія (EU), в графі 42 якої зазначено ціну товару 2200,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару з урахуванням витрат на транспортування, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- МД №23UA205140061216U4 від 01.08.2023 (т. 2, а. с. 3): рахунок-фактура (інвойс) від 25.07.2023 №0000000086 (т.1, а. с. 15), автотранспортна накладна від 29.07.2023 б/н (т.1, а. с. 25), фітосанітарний сертифікат від 28.07.2023 № EU/BG/261122 (т.1, а. с. 34); сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.07.2023 № А0000427185 (т.1, а. с. 30); платіжний документ від 27.07.2023 (т. 1, а. с. 37); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2023 № 252 (т.1, а. с. 52); прейскурант виробника товару від 25.07.2023 №б/н; контракт від 12.07.2023 № 1 (т. 1, а. с. 12-14); договір про перевезення від 27.07.2023 № ФР/689/К (т. 1, а. с. 44-45); договір про перевезення від 27.07.2023 №ФР/692/П; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» від 01.08.2023; копія митної декларації країни відправлення (т.1, а. с. 22);

- МД №23UA205140061279U4 від 01.08.2023 (т. 1, а. с. 238): рахунок-фактура (інвойс) від 25.07.2023 №0000000085 (т. 1, а. с. 17), автотранспортна накладна від 28.07.2023 б/н (т. 1, а. с. 26), фітосанітарний сертифікат від 28.07.2023 № EU/BG/261121 (т.1, а. с. 23); сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.07.2023 № А0000427186 (т.1, а. с. 27); платіжний документ від 27.07.2023 (т. 1, а. с. 37); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2023 №251 (т.1, а. с.53); прейскурант виробника товару від 25.07.2023 № б/н; контракт від 12.07.2023 №1 (т. 1, а.с. 12-14); договір про перевезення від 27.07.2023 №ФР/689/К (т.1, а. с. 44-45); договір про перевезення від 27.07.2023 № ФР/692/П (т.1, а. с. 48-49); інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» від 01.08.2023; копія митної декларації країни відправлення (т.1, а. с. 21);

- МД №23UA205140061965U9 від 03.08.2023 (т.1, а. с. 223): рахунок-фактура від 25.07.2023 №0000000087 (т.1, а.с. 18), автотранспортна накладна від 31.07.2023 б/н (т.1, а.с. 24), фітосанітарний сертифікат від 31.07.2023 № EU/BG/261123 (т. 1, а. с. 32); сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 31.07.2023 № А0000427187 (т.1, а.с. 28); платіжний документ від 27.07.2023 (т.1, а. с. 37); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 50); прейскурант виробника товару від 25.07.2023 № б/н; контракт від 12.07.2023 № 1 (т. 1, а. с. 12-14); договір про перевезення від 31.07.2023 №1/31/07/23 (т.1, а. с. 46-48); інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» від 03.08.2023; копія митної декларації країни відправлення (т.1, а. с. 19);

- МД №23UA205140062062U0 від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 207): рахунок-фактура від 25.07.2023 №0000000088 (т.1, а. с. 16), автотранспортна накладна від 31.07.2023 б/н (т.1, а.с. 23), фітосанітарний сертифікат від 31.07.2023 № EU/BG/261124 (т.1, а.с.31); сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 31.07.2023 №А0000427188 (т.1, а. с. 29); платіжний документ від 27.07.2023 (т. 1, а. с. 37); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.07.2023 № 252 (т. 1, а. с. 52); прейскурант виробника товару від 25.07.2023 № б/н; контракт від 12.07.2023 № 1 (т. 1, а. с. 12-14); договір про перевезення від 30.07.2023 № 2 (т.1, а. с. 40-41); договір-заявка від 30.07.2023 №1 (т.1, а. с. 42-43); інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» від 03.08.2023; копія митної декларації країни відправлення (т. 1, а. с. 20).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей у поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; платіжні документи згідно даної поставки.

На електронні повідомлення митниці позивач подав заяви від 03.08.2023 №01/02 (т.1, а. с. 217 зворот), від 03.08.2023 № 01/01 (т. 1, а. с. 232), від 02.08.2023 №01/02 (т. 1, а.с. 248), від 02.08.2023 № 01/01 (т.2, а. с. 15 зворот), в яких просив прийняти рішення щодо митної вартості товару без врахування термінів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, а також висновок експерта № О-19 від 03.08.2023 та № О-18 від 02.08.2023 (т. 1, а.с. 78-79, 80-81).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000536/2 від 02.08.2023 (т. 1, а. с. 66), №UA205140/2023/000537/2 від 02.08.2023 (т. 1, а. с. 67), №UA205140/2023/000539/2 від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 68), №UA205140/2023/000541/2 від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 69).

Згідно з графою 33 зазначених рішень заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані до митного оформлення товару документи містять розбіжності, а саме (у всіх випадках):

- числове значення, зазначене в деклараціях країни відправлення від 29.07.2023 4302,83 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсах від 25.07.2023 2200,00 євро;

- в графі 70 «Призначення платежу» платіжних документів від 27.07.2023 зазначений контракт 01.12.07.2023, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата. Загальна сума платіжного документу від 27.07.2023 № 230727/002256449 8800,00 євро не відповідає сумі, зазначеній в інвойсах від 25.07.2023 2200,00 євро;

- прайс-лист товару від 25.07.2023 б/н містить цінову позицію, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість у всіх випадках визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: 1,3501 дол. США/кг (МД №UA209140/2023/14138 від 31.05.2023).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/005966 від 03.08.2023 (т.1,а.с.62), №UA205140/2023/005954 від 04.08.2023 (т.1,а. с. 63), №UA205140/2023/005953 від 04.08.2023 (т.1, а. с. 64), №UA205140/2023/005970 від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 65).

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД №23UA205140061715U1 від 03.08.2023 (т. 1, а. с. 54), №23UA205140061718U9 від 03.08.2023 (т.1, а.с.56), №23UA205140062127U4 від 04.08.2023 (т. 1, а. с. 55), №23UA205140062142U8 від 04.08.2023 (т.1, а. с. 57), із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «кавуни свіжі, урожаю 2023 року. Виробник: Meli Oil LTD. Країна виробництва: Болгарія (EU)» за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойси; банківський платіжний документ, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт №1 від 12.07.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки (т. 1, а. с. 12-14); кожен з інвойсів від 25.07.2023 №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088 визначає вартість товару 2200,00 Євро (22000 кг за ціною 0,10 Євро) (т.1, а.с. 15-18; переклад: т. 1, а. с. 132 зворот 133, 134 зворот 135, 136 зворот 137, 138 зворот 139).

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Виписка з банку за транзакцією № 230727/002256449 підтверджує факт оплати ТОВ «БРОКЕР-ВОРК» на користь Meli Oil LTD 8800,00 євро за поставлені партії товару згідно інвойсів від 25.07.2023 №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088 (т. 1, а.с. 37), за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №1 від 12.07.2023, при цьому в призначенні платежу (графа 70) вказано, що оплата проводиться на підставі контракту № 1 від 12.07.2023.

Вищевказане спростовує посилання митного органу про те, що невідомо, за яку поставку була здійснена оплата.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах), які згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документами, які підтверджують митну вартість товару.

Зазначена у МД №23UA205140061216U4 від 01.08.2023, МД №23UA205140061279U4 від 01.08.2023, МД №23UA205140061965U9 від 03.08.2023, МД №23UA205140062062U0 від 03.08.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах) від 25.07.2023 №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088 та в кожному випадку становить 2200,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару по МД №23UA205140061216U4 від 01.08.2023, МД №23UA205140061279U4 від 01.08.2023, МД №23UA205140061965U9 від 03.08.2023, МД №23UA205140062062U0 від 03.08.2023 становить 2200,00 Євро, що сумарно складає 8800,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Щодо посилання митного органу на те, що числове значення, зазначене в деклараціях країни відправлення від 29.07.2023 4302,83 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсах від 25.07.2023 2200,00 євро, то суд зазначає, що згідно декларацій відправлення MRN: 23BG003010АА108069 (т.1, а. с. 22; переклад: т. 1, а. с. 126 зворот 127), MRN: 23BG003010АА108077 (т.1, а. с. 21; переклад: т.1, а. с. 130 зворот 131), MRN: 23BG003010АА1088530 (т.1, а. с. 20; переклад: т.1, а. с. 124 зворот 125), MRN: 23BG003010АА108548 (т.1, а. с. 19; переклад: т.1, а. с. 128 зворот 129) у графі 46 «Статистична вартість» виражена у валюті країни-члена ЄС, у якій здійснюються експортні формальності та в кожному випадку становить 2200,00 EUR, що відповідає вартості, зазначеній у інвойсах від 25.07.2023 №0000000085, №0000000086, №0000000087 та №0000000088.

Крім цього, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення з врахуванням статті 53 МК України є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено в частині другій статті 53 МК України.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що прайс-лист товару від 25.07.2023 б/н містить цінову позицію, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, оскільки позивач закупляв лише один товар кавуни та інформація про даний товар надана митному органу в повному обсязі.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, а митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; платіжні документи згідно даної поставки відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своїх рішеннях про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

При прийнятті спірних рішень відповідач використав цінову інформацію, наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан товару, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2023/000536/2 від 02.08.2023, №UA205140/2023/000537/2 від 02.08.2023, №UA205140/2023/000539/2 від 03.08.2023, №UA205140/2023/000541/2 від 03.08.2023 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 11365,43 грн, що сплачений платіжною інструкцією від 28.08.2023 № 26 (т. 1, а. с. 8).

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на правову допомогу, витрат за послуги перекладу) суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правничої допомоги №295 від 07.08.2023 (т. 1, а. с. 11); рахунку на оплату № 89 від 10.08.2023 (т. 1, а. с. 91), рахунку на оплату № 90 від 10.08.2023 (т. 1, а. с. 92), адвокатське бюро «Олександра Терлецького» надало послуги ТОВ «БРОКЕР ВОРК» на суму 21250,00 грн. Відповідно до рахунку на оплату № 89 від 10.08.2023 (т. 1, а. с. 91) були наданні наступні послуги: вивчення та аналіз документів (22,5 год.) 11250,00 грн; згідно з рахунком на оплату №90 від 10.08.2023 (т. 1, а. с. 92) за підготовку позовної заяви (20 год) 10000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

За приписами частин п`ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копії рахунку-фактури від 07.09.2023 № 07/09/2023А (послуги перекладу документів у судовій справі №140/24852/23) (т. 1, а. с. 177), платіжні інструкції від 07.09.2023 на суму 3100,00 грн та 8000,00 грн (т. 1, а. с. 175-176).

Проте, зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат в сумі 11100,00 грн з відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 11365,43 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000536/2 від 02 серпня 2023 року, №UA205140/2023/000537/2 від 02 серпня 2023 року, №UA205140/2023/000539/2 від 03 серпня 2023 року, №UA205140/2023/000541/2 від 03 серпня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-ВОРК» судовий збір у розмірі 11365,43 грн (одинадцять тисяч триста шістдесят п`ять гривень 43 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-ВОРК» (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 2, код ЄДРПОУ 45122775).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, с.Римачі, вул.Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Т.М. Димарчук