Рішення

від 08.11.2023 по справі 300/2989/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. справа №300/2989/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протектор" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2022 №UA206070/2022/000021/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2022 №206070/2022/000384, рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2022 №UA206070/2022/000025/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2022 №206070/2022/000397.

Позовні вимоги мотивує безпідставністю прийнятих рішень, оскільки відповідачем в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного транспортного засобу та обраного методу визначення цієї вартості за ціною договору (контракту), відмовлено позивачу у митному оформленні товару і незаконно визначено митну вартість за другорядним методом (резервним), внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Так, при здійсненні митного оформлення на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Натомість у оскаржуваному рішенні відповідач не навів законних підстав прийняття чи неприйняття поданих документів, не вказав чому подані документи на підтвердження митної вартості є недостатніми чи недостовірними, не врахував інформації про сплату за товар та не зазначив у чому полягав сумнів до задекларованої митним брокером митної вартості.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з врахуванням факту ненадання декларантом документів згідно переліку. При, цьому вказане рішення містило інформацію щодо переліку необхідних документів, за умови надання яких заявлена декларантом митна вартість може бути визнана, а саме: банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Зазначив, що при митному оформленні даного транспортного засобу відбулося спрацювання АСАУР, так як митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. На вимогу митного органу декларантом не надано підтверджуючих документів щодо митної вартості товару, зокрема документів про оплату за товар, а джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація від 12.10.20222 та 07.12.2022. З огляду на викладене митниця вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого заперечення викладені у відзиві на позовну заяву вважає безпідставними. Зазначив, що відповідно до умов договору про поставку товарів, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури, замовник здійснює оплату в термін не пізніше як 24 календарні місяці. Окрім цього вказав, що на даний час проведено оплату за товар, що підтверджується відповідними інвойсами.

Згідно поданого заперечення відповідач наголосив на правомірності винесених рішень та зазначив, що враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість ідентичних товарів, існувала обґрунтований сумнів достовірності задекларованих товарів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.12.2011 між ТОВ Протектор (замовник) та фірмою Dikabo GmbH (постачальник) (Німеччина) укладено договір поставки №25, за умовами якого продавець зобов`язується здійснити поставку гумових шин, бувших у використанні замовнику на суму 1 000 000 євро, згідно рахунку фактури, а замовник прийняти і оплатити товар в строки та порядку визначеному цим договором. Замовник здійснює оплату за товар постачальнику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до додаткової угоди №7 від 15.05.2017 до вказаного договору, внесено доповнення: Замовник здійснює оплату за товар постачальнику в термін не пізніше 24 календарні місяці.

На виконання умов договору від 05.12.2011 №25 позивачу згідно рахунків RE-№30519 від 01.12.2022 та RE-№30599 та від 15.12.2022 поставлено шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, різних розмірі, в кількості 334 та 301 штук, за ціною 10 440 Євро та 10 000,50 Євро, відповідно (а.с.30, 73).

Також між позивачем (замовником) та ТОВ МС Карго (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №К243 від 25.10.2022. Відповідно до вказаного договору ТОВ МС Карго здійснено транспортно-експедиційні послуги на суму 66 360 грн. (в тому числі міжнародні перевезення на суму 49 000 грн.) та на суму 87 385 грн. (в тому числі міжнародні перевезення на суму 64 000 грн.), що підтверджується розрахунками від 01.12.2022 та 19.12.2022, актами здачі-прийняття робіт від 08.12.2022 та 21.12.2022, довідками про транспортно-експедиційні витрати від 01.12.2022 та від 19.12.2022, заявками на перевезення вантажів, відповідно (а.с. 34-37, 77-80).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 06.12.2022 та 20.12.2022 позивач через свого декларанта подав для митного оформлення МД №22UA206070012453U2 та №22UA206070012909U0 щодо товару за описом шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, залишковий знос протектора 30%. Призначені для подальшого використання в кількості 334 та 301 одиниці. Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 10 440 Євро та 10 000,50 Євро та вищезазначені витрати на міжнародні перевезення в розмір 49 000 грн. та 64 000 грн., відповідно.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями такі документи: RE-№30519 від 01.12.2022 та RE-№30599 та від 15.12.2022; автотранспортні накладні№081618 від 01.12.2022 та №082439 від 15.12.202, розрахунки на транспортно-експедиційні послуги та документи, що підтверджують перевезення товару, договір поставки №25 від 05.12.2011, доповнення до договору, договір транспортного експедирування №К243 від 25.10.2022, декларації про походження товару, акти огляду, висновок Міндовкілля, довідки підтвердження кості, копії митних декларацій країни відправлення №22DE535694373283E9 від 01.12.2022 та №22DE535695551567E4 від 15.12.2022.

Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним необхідність подання відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документів для підтвердження митної вартості, зокрема банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

У відповідь на вказане повідомлення, декларантом надано висновок експерта та зазначено, що інших документів, для підтвердження митної вартості, надати не має можливості.

За результатами розгляду вказаних митних декларацій, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2022 №UA206070/2022/000021/2 та від 20.12.2022 №UA206070/2022/000025/2 (а.с.10), згідно із графами 30, 31 яких визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 17 049,03 євро (замість 11 705 євро, що була заявлена декларантом) та 15 364,55 євро (замість 11 650,56 євро, що була заявлена декларантом).

Так, у рішенні № UA206070/2022/000021/2 від 07.12.2022 зазначено наступне.

Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з ненаданням необхідних основних документів, що підтверджують заявлену митну вартість відповідно частини 2 статті 53 МКУ, а саме, банківські платіжні документи про оплату. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів. на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи про оплату. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу . Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 12.10.2022 №UA206070/2022/010155.

У рішенні №UA206070/2022/000025/2 від 20. 12.2022 зазначено, що:

Митна вартість задекларованого товару визначено за другорядним резервним методом. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ (висновок про якісні та вартісні характеристики задекларованого товару. підготовленого спеціалізованою експертною організацією), або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МКУ) та методу 2б (статті 60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІ. Джерелом інформації для рішення про коригування митної вартості слугувала UA206070/2022/000021/2 від 07.12.2022.

Також, Івано-Франківською митницею винесено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2022 №206070/2022/000384 від 20.12.2022 №206070/2022/000397, відповідно до яких декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, залишковий знос протектора 30%. Призначені для подальшого використання в кількості 334 та 301 одиниці за ціною 10 440 Євро та 10 000,50 Євро, відповідно та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю документи не підтверджують заявлену вартість товару, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта випробовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 17 049,03 євро та 15 364,55 євро.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що подані документи не підтверджують заявлену вартість товару є безпідставними, оскільки жодних законних підстав невідповідності заявленої митної вартості відповідачем не наведено, не підтверджено належними доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Так, відповідно до матеріалів даної справи судом встановлено, що митну вартість імпортованих товарів, що вказана декларантом у митних деклараціях №22UA206070012453U2 та №22UA206070012909U0, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме:

рахунки (інвойс) RE-№30519 від 01.12.2022 та RE-№30599 та від 15.12.2022 відповідно до яких вартість шин в кількості 334 та 301 штук становить 10 440 Євро та 10 000,50 Євро, відповідно;

розрахунки від 01.12.2022 та 19.12.2022, акти здачі-прийняття робіт від 08.12.2022 та 21.12.2022, довідки про транспортно-експедиційні витрати від 01.12.2022 та від 19.12.2022, заявки на перевезення вантажів, відповідно до яких вартість перевезення складає 49 000 грн. та 64 000 грн.;

висновок ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 07.12.2022 №113/308, що підтверджує ціну ввезеного товару.

На переконання суду, подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом відповідно до укладено договір поставки №25 від 05.12.2011 між ТОВ Протектор (замовник) та фірмою Dikabo GmbH (постачальник), замовник здійснює оплату за товар постачальнику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури. Відповідно до додаткової угоди №7 від 15.05.2017 до вказаного договору, внесено доповнення: Замовник здійснює оплату за товар постачальнику в термін не пізніше 24 календарні місяці.

Відтак фактична оплата за товар, згідно умов договору, може бути здійснена після поставки товару.

Більше того, на підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, позивачем суду надано платіжні доручення №58 від 18.01.2023 та №61 від 13.06.2023, якими підтверджено факт оплати товару на суму 10 440 євро та 1300,50 євро, згідно поданих митних декларацій (а.с. 167, 174-175).

Також суду надано відповіді Dikabo GmbH (постачальника) від 19.06.2023 на запити позивача, відповідно до яких постачальником підтверджено зазначену позивачем інформацію та поступлення зазначених коштів. Також вказано, що рахунки (інвойс) RE-№30519 від 01.12.2022 та RE-№30599 та від 15.12.2022 містять повну та достовірну інформацію про товар, який в ньому заначено та загальну вартість товару (а.с. 197-194).

В процесі консультації митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів, проте позивачем було подано відповідачу висновок ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 07.12.2022 №113/308, що підтверджує ціну ввезеного товару.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумніві. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Німеччини інформації про не поставку позивачу товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Судом також встановлено, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість товару - шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, залишковий знос протектора 30%, призначені для подальшого використання, порівнювалась з ідентичними та подібними автомобілями. Так джерелом інформації для коригування та визначення митної вартості слугувала митна декларація від 12.10.2022 №UA206070/2022/010155 та рішення про коригування митної вартості слугувала UA206070/2022/000021/2 від 07.12.2022 взяті з бази митного органу, в той же час, другий, третій методи (ідентичні та подібні) визначення митної вартості товарів (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що є суперечливими та нелогічними між собою обставинами.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість товарів, яка визначена ним у розмірі 17 049,03 євро та 15 364,55 євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2022 №UA206070/2022/000021/2, від 20.12.2022 №UA206070/2022/000025/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2022 №UA206070/2022/000384, від 20.12.2022 №UA206070/2022/000397 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 10 736 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2022 №UA206070/2022/000021/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2022 №UA206070/2022/000384.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2022 №UA206070/2022/000025/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2022 №UA206070/2022/000397.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор" сплачений судовий збір в розмірі 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протектор", код ЄДРПОУ 33715205, вул. Обліски, 72, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500;

Відповідача:

Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005;

Суддя Бобров Ю.О.