Рішення

від 06.11.2023 по справі 420/10456/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10456/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000540 від 21.03.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2023 між UAB «PROFISA» та ТОВ «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» укладений Договір №2023/UA/03, відповідно до якого продавець - UAB «PROFISA» зобов`язується поставити, а покупець - ТОВ «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору.

Згідно з п.1.3. Договору найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю Товару визначається у інвойсах до Договору.

20.03.2023 позивачем до Одеської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA500500009145U7, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, були подані документи, що підтверджують митну вартість товарів - кондитерські вироби в асортименті за ціною 27060 євро та визначено митну вартість товару у розмірі 1162777,88 грн.

За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000540 від 21.03.2023 та рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023.

Позивач вважав, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою від 15.05.2023 року прийнято до розгляду вказану справу. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

30.05.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500009145U7 від 20.03.2023.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500009145U7 від 20.03.2023 позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023, а саме:

1) в графі 20 митної декларації вказані умови поставки товару CPT ODESSA тоді, як в інвойсах №№ 5295A; 5295B умови поставки CPT KIYV, але згідно пункту 3.1 контракту від 01.03.2023 №2023/UA/03 умови поставки повинні відображатися в інвойсах;

2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2023 №2023/UA/03 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару

Відповідач вказав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 01.03.2023 між UAB «PROFISA» та ТОВ «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» укладений Договір №2023/UA/03, відповідно до якого продавець - UAB «PROFISA» зобов`язується поставити, а покупець - ТОВ «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору (а.с. 21-22).

Згідно з п.1.3. Договору найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю Товару визначається у інвойсах до Договору.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивача було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за ціною контракту №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 р.

У графі 31 Митної декларації №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 р. вказаний, зокрема:

опис товару 1: Кондитерські вироби з цукру без вмісту какао, жувальні гумки без цукрової оболонки з вмістом цукрози менш як 60 мас. %: жувальна гумка «Strawberry bubble gum» 12*50*13г упаковано у 50 великих карт. короб. по 12 маленьких карт. короб. по 50 шт. по 13 г. Виробник SHANTOU TAIJIXING FOOD.; жувальна гумку «Crazy tattoo bubble gum» 24*100*2, 5г упаковано у 200 великих кор. по 24 маленьких карт. кор. по 100 шт. по 2,5 г. Виробник JIUJIUWANG FOODSTUFF; жувальна гумку «Crazy roll super sour bubble gum» 15*24*15г упаковано у 100 великих кор. по 16 маленьких карт. кор. по 24 шт. по 15 г. Виробник SHANTOU TAIJIXING FOOD; жувальна гумку «Joker AB» 12*18*35г упаковано у 200 великих кор. по 12 маленьких карт. кор. по 18 шт. по 35 г. Виробник KANDYTOY NOVELTIES. Без вмісту ГМО. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN.

опис товару 7: Безалкогольні напої: вода, негазована, з доданням цукру чи інших підсоложувальних або ароматичних речовин: солодка вода: Spray candy «Mini fire extinguisher» 30*20*25мл розфасовано у 30 маленьких коробочок по 20 ємностей по 25мл у 200 великих коробках; Spray candy «Gas lighter» 18*30*30мл розфасовано у 18 маленьких коробочок по 30 ємностей у 500 великих коробках. Виробник GUANGDONG SHUNCHAO. Без ГМО. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN.

Разом з митною декларацією №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 р. декларантом було подано наступні документи:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 5295A від 14.03.2023

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 5295B від 14.03.2023

Автотранспортна накладна (Road consignment note) A 359225 від 14.03.2023

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) A 476910 від 14.03.2023

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 2023/UA/03 від 01.03.2023

Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 14.03.2023

Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 9685904 від 17.03.2023

Інші некласифіковані документи - сертифікат відповідності від 09.06.2022

Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 22.02.2022

Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 20.08.2022

Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 30.08.2022

Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 23.09.2022

Інші некласифіковані документи сертифікати якості виробника від 15.10.2022

Копія митної декларації країни відправлення 23LTVC0100EK0B05B9 від 15.03.2023

Копія митної декларації країни відправлення 23LTVC0100EK0B9BE9 від 15.03.2023.

Митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

21.03.2023 ТОВ "Київ Агро Холдінг" надано комерційну пропозицію та лист із повідомленням, що витребувані документи надаватися не будуть.

21.03.2023 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 за митною декларацією №23UA500500009145U7 (а.с. 42-43).

У вказаному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що у зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) в графі 20 митної декларації вказані умови поставки товару CPT ODESSA тоді, як в інвойсах №№ 5295A, 5295B умови поставки CPT KIYV, але згідно пункту 3.1 контракту від 01.03.2023 №2023/UA/03 умови поставки повинні відображатися в інвойсах;

2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2023 №2023/UA/03 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Митним органом було обрано резервний метод визначення митної вартості.

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості товарів є більшим, а саме: по товару №1 - 4,31 дол. США/кг (МД від 23.12.2022 №UA500500/2022/47105), ніж заявлено декларантом - 2,51 дол. США/кг; по товару №7 - 1,069 дол. США/кг (МД від 23.12.2022 №UA500500/2022/47105), ніж заявлено декларантом - 0,996 дол. США/кг.

21.03.2023 року Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000540, в якій зазначено про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Стосовно доводів відповідача про зазначення умов поставки товару у митній декларації як CPT ODESSA, тоді як у наданих до митного оформлення інвойсах зазначено CPT KIYV, суд зазначає наступне.

У митній декларації №23UA500500009145U7 від 20.03.2023, яка була подана позивачем до Одеської митниці, зазначені умови поставки CPT ODESSA. CPT (англ. Carriage Paid To) (... named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення) термін Інкотермс, означає, що продавець зобов`язаний оплатити витрати з транспортування товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Витрати на транспортування безпосередньо до покупця відповідно до обраної умови поставки СРТ вже закладені до ціни товару та не підлягають відшкодуванню з боку покупця.

Таким чином, вищезазначені витрати постачальника жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару декларантом, оскільки за правилами ч.10 ст.58 МК України вказані складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару тому, що вони вже включені до вартості товару.

Стаття 53 МК України визначає документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару. До вказаних документів належать, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, а також рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Як було зазначено вище, позивачем до Одеської митниці були надані Договір №2023/UA/03 від 01.03.2023 та інвойси №5295А від 14.03.2023 і №5295В від 14.03.2023.

Пунктом 3.1. Договору №2023/UA/03 від 01.03.2023 визначено, що поставка здійснюється на умовах Інкотермс, вказаних в комерційному інвойсі.

У наданих до митного оформлення інвойсах №5295А від 14.03.2023 та №5295В від 14.03.2023 вказано, що поставка здійснюється на умовах CPT.

Суд бере до уваги доводи позивача, що контрагентом позивача UAB «PROFISA» була допущена технічна помилка в інвойсах та замість умов поставки CPT ODESSA були зазначені умови поставки СРТ KIYV.

Вказане підтверджується листом продавця - компанії UAB «PROFISA» від 25.04.2023, згідно якого при оформленні інвойсів №5295А від 14.03.2023 і №5295В від 14.03.2023 була допущена технічна помилка при зазначенні умов поставки та помилково вказано, що поставка товару за Договором №2023/UA/03 від 01.03.2023 та вказаними інвойсами була здійснена на умовах СРТ KIYV замість CPT ODESSA. Вірними умовами поставки слід вважати умови поставки СРТ ODESSA.

Також Одеською митницею у рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено, яким чином технічна помилка (описка) щодо пункту призначення за умовами поставки СРТ могла вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, з урахуванням того, що поставка здійснювалася на умовах CPT, за якою саме продавець зобов`язаний оплатити витрати з транспортування товару до названого пункту призначення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №420/2315/19 наявність певних технічних помилок, розбіжностей у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Таким чином, наявність розбіжностей щодо зазначення пункту призначення в умовах поставки товару у митній декларації та інвойсах не може свідчити про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

Стосовно доводів відповідача, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт суд зазначає таке.

Позивачу був поставлений товар - кондитерські вироби в асортименті.

Товар - кондитерські вироби в асортименті може транспортуватись виключно у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження при транспортуванні. Тобто, вказаний вид товару не може транспортуватись навалом, без тари і упаковки, що саме по собі виключає необхідність у контрактах купівлі-продажу подібного товару виокремлювати умови щодо тари і упаковки.

Оскільки подібний товар може поставлятись виключно у звичайній для нього тарі та упаковці, її вартість за замовчуванням є складовою вартості товару.

Сторони у п.5.1. Договору №2023/UA/03 від 01.03.2023 погодили, що ціни на Товар, зазначені в інвойсі, включають в себе вартість Товару, його упаковку і навантаження на транспортний засіб Продавця, митне оформлення Товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортуванням Товару.

Оскільки за умовами Договору ціна товару включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України вказані витрати не потребують окремого документального підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №160/8775/18 та від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Також слід зауважити, що відповідно до розділу А.8. базису СРТ Інкотермс, до обов`язків продавця входить зобов`язання за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

З наведеного вбачається, що у даному випадку, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів СРТ Одеса, продавець (компанія UAB «PROFISA») зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Отже, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, вже включена до ціни, що була фактично сплачена, яка визначена в інвойсах №5295А від 14.03.2023 та №5295В від 14.03.2023, а тому, відповідно до положень пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України, в Одеської митниці не було необхідності відокремлювати зазначені витрати з ціни, що була фактично сплачена та зобов`язувати позивача надавати окремі документи для підтвердження таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 420/2315/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що за умовами поставки СРТ пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Контракту ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається, а тому є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.

Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 та від 21.04.2021 у справі №809/1838/15, вказав на те, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

За таких обставин, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а тому витрати на пакування не є складовими митної вартості, не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану ТОВ «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» у митній декларації.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

За таких обставин, у митного органу були відсутні підстави вимагати у декларанта подання додаткових документів за переліком ч.3 ст.53 МК України.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023 року про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000540 від 21.03.2023 року, тому вони підлягають скасуванню, а позов ТОВ «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» - повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 24000 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн. позивач надав договір про надання правової допомоги від 31.03.2023 року №09/03/23, укладений між ТОВ КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ та АО ЕДВАЙЗЕРС, рахунок на оплату на суму 24000 грн., виписку з банку, акт прийому-передачі наданих послуг від 23.08.2023 року.

Витрати у заявленому розмірі 24000 грн, на думку суду, є вочевидь неспівмірними з ціною позову (84345,83 грн.), складають більше 28% від ціни позову. З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат, пов`язаних з витратами позивача на професійну правничу допомогу, є 15000 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 20368 грн. (судовий збір у розмірі 5368 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» (адреса: вул. Костянтинівська, 10, м. Київ, 47074, код ЄДРПОУ 44214718) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000540 від 21.03.2023 року, складену Одеською митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ» судові витрати у розмірі 20368 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів