Постанова

від 18.07.2024 по справі 420/10456/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10456/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2023 року (суддя Андрухів В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 06.11.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

9 травня 2023 року ТОВ "КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ" звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000540 від 21.03.2023;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.

На думку апелянта суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам митного органу, що надані позивачем документи містили розбіжності та не відображали всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 від 21.03.2023.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000 грн.

02.02.2024 до апеляційного суду від митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2023 між UAB "PROFISA" та ТОВ "КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ" укладений Договір №2023/UA/03, відповідно до якого продавець - UAB "PROFISA" зобов`язується поставити, а покупець - ТОВ "КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ" прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору (а.с. 21-22).

Згідно з п. 1.3. Договору найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю Товару визначається у інвойсах до Договору.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивача було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за ціною контракту №23UA500500009145U7 від 20.03.2023.

У графі 31 Митної декларації №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 вказаний, зокрема:

опис товару 1: Кондитерські вироби з цукру без вмісту какао, жувальні гумки без цукрової оболонки з вмістом цукрози менш як 60 мас. %: жувальна гумка "Strawberry bubble gum" 12*50*13г упаковано у 50 великих карт. короб. по 12 маленьких карт. короб. по 50 шт. по 13 г. Виробник SHANTOU TAIJIXING FOOD.; жувальна гумку "Crazy tattoo bubble gum" 24*100*2, 5г упаковано у 200 великих кор. по 24 маленьких карт. кор. по 100 шт. по 2,5 г. Виробник JIUJIUWANG FOODSTUFF; жувальна гумку "Crazy roll super sour bubble gum" 15*24*15г упаковано у 100 великих кор. по 16 маленьких карт. кор. по 24 шт. по 15 г. Виробник SHANTOU TAIJIXING FOOD; жувальна гумку "Joker AB" 12*18*35г упаковано у 200 великих кор. по 12 маленьких карт. кор. по 18 шт. по 35 г. Виробник KANDYTOY NOVELTIES. Без вмісту ГМО. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN;

опис товару 7: Безалкогольні напої: вода, негазована, з доданням цукру чи інших підсоложувальних або ароматичних речовин: солодка вода: Spray candy "Mini fire extinguisher" 30*20*25мл розфасовано у 30 маленьких коробочок по 20 ємностей по 25мл у 200 великих коробках; Spray candy "Gas lighter" 18*30*30мл розфасовано у 18 маленьких коробочок по 30 ємностей у 500 великих коробках. Виробник GUANGDONG SHUNCHAO. Без ГМО. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN.

Разом з митною декларацією №23UA500500009145U7 від 20.03.2023 декларантом було подано наступні документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 5295A від 14.03.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 5295B від 14.03.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) A 359225 від 14.03.2023; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) A 476910 від 14.03.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 2023/UA/03 від 01.03.2023; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 14.03.2023; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 9685904 від 17.03.2023; Інші некласифіковані документи - сертифікат відповідності від 09.06.2022; Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 22.02.2022; Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 20.08.2022; Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 30.08.2022; Інші некласифіковані документи - сертифікати якості виробника від 23.09.2022; Інші некласифіковані документи сертифікати якості виробника від 15.10.2022; Копія митної декларації країни відправлення 23LTVC0100EK0B05B9 від 15.03.2023; Копія митної декларації країни відправлення 23LTVC0100EK0B9BE9 від 15.03.2023.

Митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

21.03.2023 декларантом надано комерційну пропозицію та лист із повідомленням, що витребувані документи надаватися не будуть.

21.03.2023 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000270/2 за митною декларацією №23UA500500009145U7.

У вказаному рішенні зазначено, що у зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) в графі 20 митної декларації вказані умови поставки товару CPT ODESSA тоді, як в інвойсах №№ 5295A, 5295B умови поставки CPT KIYV, але згідно пункту 3.1 контракту від 01.03.2023 №2023/UA/03 умови поставки повинні відображатися в інвойсах;

2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2023 №2023/UA/03 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Митним органом було обрано резервний метод визначення митної вартості.

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим, а саме: по товару №1 - 4,31 дол. США/кг (МД від 23.12.2022 №UA500500/2022/47105), ніж заявлено декларантом - 2,51 дол. США/кг; по товару №7 - 1,069 дол. США/кг (МД від 23.12.2022 №UA500500/2022/47105), ніж заявлено декларантом - 0,996 дол. США/кг.

21.03.2023 року Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000540.

Не погодившись із зазначеними Рішенням про коригування митної вартості товарів та Карткою відмови, ТОВ "КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ" звернулося до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені МК України документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митницею безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі МК України).

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК УКраїни).

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 МК України).

Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме:

1) в графі 20 митної декларації вказані умови поставки товару CPT ODESSA тоді, як в інвойсах №№ 5295A, 5295B умови поставки CPT KIYV, але згідно пункту 3.1 контракту від 01.03.2023 №2023/UA/03 умови поставки повинні відображатися в інвойсах;

2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 5.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2023 №2023/UA/03 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків митниці про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару через розбіжності умов поставки з огляду на наступне.

Так, умова поставки CPT Incoterms 2020 (Carriage Paid To) перекладається як "фрахт / перевезення оплачено до". Цей термін означає, що продавець виконує свої зобов`язання по зовнішньоторговельним контрактом, коли передає в розпорядження перевізника продукцію, випущену митницею в рамках процедури експорту (також сплачуються вивізні мита і збори, якщо це необхідно).

При цьому транспортування до призначеного пункту, можливі витрати, пов`язані з транзитом по території іноземної держави і оплатою митних складів в разі затримок оформлення, оплачується продавцем, а імпортне митне оформлення і розвантаження при прибутті залишається обов`язком покупця.

Відповідно до статті Б.10 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Враховуючи наведене, а також те, що в митної декларації та у інвойсах №№5295A, 5295B указані пункт призначення ODESSA та KIYV, які розташовані на митної території України, і витрати по достави товару покладаються на продавця, колегія суддів вважає, що у даному випадку при визначені умов поставки товару CPT, розбіжності щодо пункту призначення не впливають на вартість товару.

Крім того, позивач надав суду лист продавця - компанії UAB "PROFISA" від 25.04.2023, згідно якого при оформленні інвойсів №5295А від 14.03.2023 і №5295В від 14.03.2023 була допущена технічна помилка при зазначенні умов поставки та помилково вказано, що поставка товару за Договором №2023/UA/03 від 01.03.2023 та вказаними інвойсами була здійснена на умовах СРТ KIYV замість CPT ODESSA. Вірними умовами поставки слід вважати умови поставки СРТ ODESSA (а.с. 47).

Щодо тверджень митниці про ненадання декларантом вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті А.9. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати CPT, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Згідно пункту 5.1. Договору №2023/UA/03 від 01.03.2023 Сторони погодили, що ціни на Товар, зазначені в інвойсі, включають в себе вартість Товару, його упаковку і навантаження на транспортний засіб Продавця, митне оформлення Товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортуванням Товару.

З наведеного вбачається, що саме Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Ураховуючи, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, вже включена до ціни, що була фактично сплачена, яка визначена в інвойсах від 14.03.2023 №5295А та №5295В, відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, у митниці не було необхідності відокремлювати зазначені витрати з ціни, що була фактично сплачена та зобов`язувати позивача надавати окремі документи для підтвердження таких витрат.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Колегія суддів наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2024 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому також ставилося питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 18000 грн.

На підтвердження понесених витрат було надано: Додаткову угоду 1/1 до Договору про надання правової допомоги 09/03/23 від 31.01.2023; Рахунок на оплату 14 від 22.01.2024; Платіжну інструкцію 227 від 22.01.2024; Виписку з особового рахунку АО "ЕДВАЙЗЕРС" за 22.01.2024.

09.02.2024 від позивача до апеляційного суду надійшов акт прийому-передачі наданих послуг від 09.02.2024 до Додаткової угоди 1/1 до Договору про надання правової допомоги 09/03/2.

Відповідно до практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний підхід зазначений і у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі №520/4012/19, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 14.06.2021 у справі №826/13244/16.

Згідно до умов укладеного позивачем Договору про надання правової допомоги 09/03/23 від 31.01.2023, АО "ЕДВАЙЗЕРС" (Виконавець) приймає на себе зобов`язання надавати Замовнику (ТОВ "КИЇВ АГРО ХОЛДІНГ") правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору або шляхом обміну листами в електронному вигляді (п.1.1).

Згідно до п. 2.1 Виконавець, на підставі звернення Замовника в письмовій (електронній) або усній формі, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги Замовнику: 2.1.1. Представляє у встановленому законом порядку інтереси Замовника перед суб`єктами владних повноважень, державними органами на всій території України, в тому числі, але не виключно у судових органах усіх інстанцій, органах Антимонопольного комітету України, установах та органах юстиції, Держпраці, контролюючих, митних, правоохоронних, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях - без обмежень повноважень; 2.1.2 Партнери Виконавця та/або адвокати, які є членами АО або яких залучено до співпраці, здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів Замовника. 2.1.3 Надає консультації, висновки з питань, що виникають у Замовника. 2.1.4 Готує документи правового характеру в інтересах Замовника.

Розділом 3 (порядок здійснення розрахунків) згаданого договору обумовлено, що за результатами надання професійної правничої допомоги Виконавець складає звіт щодо наданих послуг. В звіті вказується обсяг фактично наданої Виконавцем допомоги та її вартість.

Обсяг правової допомоги Виконавця сплачується із розрахунку: Еквівалент 60 EUR/година роботи адвоката/юриста, Еквівалент 100 EUR/година роботи Керуючого партнера, Еквівалент 100 EUR/година роботи у кримінальному провадженні, які оплачуються у національній валюті України згідно курсу НБУ згідно з виставленим рахунком протягом п`яти календарних днів з дня отримання рахунку. Розмір гонорару у певній справі Сторони можуть погодити у додатковій угоді.

Як вбачається з наданої Додаткової угоди №1/1 до вищезгаданого договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по представництву інтересів Замовника у судах апеляційної інстанції у справі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 21.03.2023 №UA500500/2023/000270/2 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000540 від 21.03.2023 (п.1).

У п. 2 Додаткової угоди Сторони домовилися, що вартість послуг Виконавця за даною Додатковою угодою складає 2.1. За представництво інтересів Замовника у суді апеляційної інстанції - 18000 грн.

Отож, всупереч п. 1.1 Договору про надання правової допомоги 09/03/2, додаткова угода не містить узгодженого Сторонами обсягу необхідної правової допомоги.

Варто додати, що згаданий додаток містить уточнення та доповнення до основного договору, проте не містить в собі внесених до договору змін.

Між тим у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №917/265/18 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору". Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що надана додаткова угода за своєю суттю є додатком до договору, укладання якого умовами Договору про надання правової допомоги 09/03/23 від 31.01.2023 не передбачено.

Таким чином надана суду Додаткова угода №1/1 до Договору про надання правової допомоги 09/03/23 від 31.01.2023 не може бути визнана судом належним доказом понесених витрат на правову допомогу.

Наданий Рахунок на оплату №14 від 22.01.2024 не містить витрачених годин, як то передбачено п. 3.3 Договору про надання правової допомоги 09/03/2. не містить такої інформації і акт прийому-передачі наданих послуг від 09.02.2024 до Додаткової угоди 1/1 до Договору про надання правової допомоги 09/03/2.

Крім того позивачем не надано суду звіту щодо наданих послуг, як то передбачено п. 3.1 згаданого Договору про надання правової допомоги 09/03/23 від 31.01.2023.

Наведене у сукупності не дає суду встановити дійсний обсяг наданих послуг, що унеможливлює встановити реальний розмір витрат на правничу допомогу адвоката, тому колегія суддів не вбачає підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов