Рішення

від 08.11.2023 по справі 420/22243/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22243/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (вул. Софіївська,19, м.Одеса, 65082) до Бериславської міської ради (вул.1 Травня,244, м.Берислав, Бериславський район, Херсонська область, 74100), за участю третьої особи на стороні відповідача Томаринського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради (вул.Бериславська,13, с.Томарине, Бериславський район, Херсонська область, 74340) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до Бериславської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача Томаринського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Бериславської міської ради неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Томаринським закладом дошкільної освіти Бериславської міської ради, зареєстрованого за адресою: вул. Бериславська, 13, с. Томарине, Бериславського району, Херсонської області;

зобов`язати Бериславську міську раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Томаринським закладом дошкільної освіти Бериславської міської ради, розташованим за адресою: вул. Бериславська, 13, с. Томарине, Бериславського району, Херсонської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Херсонською обласною прокуратурою встановлено, що на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Томаринського ЗДО БМР відсутні правовстановлюючі документи, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою і ризики для нормального функціонування закладу освіти та здійснення покладених на нього функцій, що може призвести до негативних наслідків. Отже, Бериславською міською радою, із часу прийняття до комунальної власності Томаринського ЗДО БМР, не вжито жодних дій, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні вказаного закладу освіти.

Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" у Херсонській області ліквідовано Бериславський, Білозерський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Високопільський, Генічеський, Голопристанський, Горностаївський, Іванівський, Каланчацький, Каховський, Нижньосірогозький, Нововоронцовський, Новотроїцький, Олешківський, Скадовський та Чаплинський райони.

Відповідно до п. 2 указаної Постанови у Херсонській області утворено Бериславський, Генічеський, Каховський, Скадовський та Херсонський райони.

Рішенням Бериславської міської ради від 02.12.2020 № 19 «Про початок реорганізації Шляхівської, Новобериславської та Зміївської сільських рад шляхом приєднання до Бериславської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Шляхівської сільської ради.

Томаринський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради (далі - Томаринський ЗДО БМР), зареєстрований за адресою: вул. Бериславська, 13, с. Томарине, Бериславського району, Херсонської області.

У подальшому, рішенням Бериславської міської ради від 20.01.2021 № 90 «Про правонаступництво закладів освіти заснованих реорганізованими територіальними громадами в особі Шляхівської, Зміївської, Новобериславської сільських рад» змінено засновника Томаринського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області шляхом виключення із складу засновників Шляхівської сільської ради та включення Бериславської міської ради. Також змінено назву «Томаринський заклад дошкільної освіти (ясла- садок) Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області» на нову «Томаринський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради».

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Томаринського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради (далі - Статут) останній є комунальним закладом Бериславської міської ради. Томаринський ЗДО БМР є юридичною особою публічного права, може мати бланк та печатку із своїм найменуванням (пункт 1.4 Статуту). Засновник здійснює контроль за ефективним використанням майна, що є власністю територіальної громади, дає згоду відповідно до чинного законодавства на його відчуження, надання в оренду, списання з балансу(пункт 7.2 Статуту).

Згідно із пунктом 8.1 Статуту матеріально-технічна база Закладу складає майно, вартість якого відображена у балансі. Майно, закріплене за Закладом, належить йому на праві оперативного управління та не може бути вилучене, крім випадків, визначених законодавством.

Для забезпечення освітнього процесу Заклад має у користуванні будівлю, земельні ділянки, на яких розміщуються спортивні та ігрові майданчики, господарські будівлі, зелені насадження. Порядок, умови та форми набуття прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно до технічного паспорту будівель і споруд Томаринського дошкільного навчального закладу, останній розташований за адресою: вулиця Бериславська, 13, село Томарине, Бериславський район, Херсонська область.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.02.2021 № 243959062 Томаринський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради зареєстрований за адресою: Херсонська область, Бериславський район, Томарине, вул. Бериславська, 13, власник Бериславська міська рада.

Рішенням Бериславської міської ради ради від 20.01.2021 № 86 «Про затвердження передавального акта щодо передачі майна, активів та зобов`язань Шляхівської сільської ради, яка припиняє діяльність в результаті реорганізації шляхом приєднання до Бериславської міської ради» прийнято безоплатно до комунальної власності майно шляхівської сільської ради, у тому числі й Томаринський заклад дошкільної освіти (ясла-садок), зареєстрований за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Томарине, вул. Бериславська, 13.

Відповідно до Інформації із Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що за адресою: Херсонська область, Бериславський район, Томарине, вул. Бериславська, 13, с. зареєстровано об`єкт нерухомого майна - Томаринський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради, власником якого є Бериславська міська рада, разом з тим відомості щодо оформлення речових прав на земельну ділянку під вказаним учбовим закладом відсутні.

Згідно з інформаціями Бериславської міської військової адміністрації від 23.06.2023 № 732 та Бериславської міської ради від 30.07.2023 № 02- 34/169/23 встановлено, що речові права земельну ділянку, якою на користується Томаринський ЗДО БМР, не оформлені.

Окрім того, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 15.08.2023 № 10-21-0.202-1821/2-23 повідомило, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо земельної ділянки за адресою Херсонська область, Бериславський район, с. Томарине, вул. Бериславська, 13, яка використовується під розміщення об`єктів нерухомого майна Томаринського ЗДО БМР.

Також, листом Бериславської міської ради від 30.07.2023 № 02-34/169/23 повідомлено, що завершення роботи з розроблення правовстановлюючих документів на землю закладів освіти та фінансування зазначених заходів планувалося на середину 2022 року після перерозподілу залишків місцевого бюджету за 2021 рік. У зв`язку з російською агресією та відсутністю безпекових умов на території громади через постійні обстріли, можливість виконання таких заходів на даний момент відсутня. У зв`язку з цим, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку під зазначеними закладом освіти та рішення про затвердження проектів землеустрою та передачі земельної ділянки під зазначеним закладом освіти у власність або користування не ухвалювалися.

Отже, Бериславською міською радою, із часу прийняття до комунальної власності Томаринського ЗДО БМР, не вжито жодних дій, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні вказаного закладу освіти.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

В даному випадку, охоронюваний законом інтерес полягає в реалізації гарантованого державою права на здобуття дошкільної освіти усіма громадянами та доступність дошкільної освіти. Відповідно, у даному випадку порушено інтереси держави у соціальній та освітній галузі. Оскільки відсутній орган, уповноважений відповідно до вимог чинного законодавства України звертатися до суду з позовом про зобов`язання сільської ради здійснити вищевказані дії, є підстави для відповідного звернення до суду прокурора в інтересах держави.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Суд також враховує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 520/6826/19 де суд у аналогічній справі дійшов висновку, що прокурор набуває статусу позивача, оскільки на даний час відсутній орган, уповноважений здійснювати функції щодо зобов`язання оформити належним чином право користування земельною ділянкою (п.59 постанови Верховного Суду).

Щодо суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен громадянин має право на освіту. Держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ст.14 Конституції України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст.24 Земельного кодексу України, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п а) ч.2 ст.92 Земельного кодексу України).

Згідно з положенням статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплені засади державна реєстрація прав, серед яких є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону.

За приписами частин 1,2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зі змісту ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України. Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження щодо управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, зокрема, власні: 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані - 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про освіту» заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом "ґ" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 року №2145-VIII) заклади освіти незалежно від форми власності набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування визначений ст.123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1-2 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 6 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.123 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

З аналізу вищенаведених норм земельного законодавства вбачається, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється в декілька етапів в тому числі:

- звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням технічної документації із землеустрою;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування.

В свою чергу Бериславською міською радою упродовж тривалого часу (починаючи з січня 2021 року) не здійснено належних та достатніх дій і заходів з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку закладу освіти, чим допущено протиправну бездіяльність.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Варто зауважити, що станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів оформлення правовстановлюючих документів щодо яких і виник цей спір.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статі 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, з метою забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти позов підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази та правові обґрунтування правомірності бездіяльності щодо неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Томаринським закладом дошкільної освіти Бериславської міської ради, зареєстрованого за адресою: вул. Бериславська, 13, с. Томарине, Бериславського району, Херсонської області.

У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (вул. Софіївська,19, м.Одеса, 65082) до Бериславської міської ради (вул.1 Травня,244, м.Берислав, Бериславський район, Херсонська область, 74100), за участю третьої особи на стороні відповідача Томаринського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Бериславської міської ради (вул.Бериславська,13, с.Томарине, Бериславський район, Херсонська область, 74340) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бериславської міської ради неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Томаринським закладом дошкільної освіти Бериславської міської ради, зареєстрованого за адресою: вул. Бериславська, 13, с. Томарине, Бериславського району, Херсонської області;

Зобов`язати Бериславську міську раду (вул.1 Травня,244, м.Берислав, Бериславський район, Херсонська область, 74100, код ЄДРПОУ 44179988) вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Томаринським закладом дошкільної освіти Бериславської міської ради, розташованим за адресою: вул. Бериславська, 13, с. Томарине, Бериславського району, Херсонської області.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко