Постанова

від 01.11.2023 по справі 755/8090/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/8090/23 Головуючий у І інстанції Галаган В.І.

Провадження №22-ц/824/12565/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість в розмірі 62 349,01 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У мотивувальній частині ухвали роз`яснено, що позивачем має бути подано суду оригінал платіжної інструкції про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва у розмірі 2684,00 грн із зазначенням у платіжній інструкції відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за подачу позовної заяви АТ«Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості».

22 червня 2023 року представником позивача Орєховим А.В. подано заяву на усунення недоліків (ЕП-7720, ЕП-7733 від 22.06.2023 р.), в яких зазначено про дотримання позивачем норм закону при оформленні платіжного доручення при зверненні з позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Орєхов А.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вона є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що 21 червня 2023 року на електронну адресу Дніпровського районного суду м. Києва направлено заяву вих. № 0000606/19605-23, якою банк уточнив призначення платежу відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 176881 від 06 червня 2023 року, зазначивши прізвище відповідача до якого звертається з позовною заявою.

Крім того, 21 червня 2023 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва також направлено заяву вих. № 0000606/19653-23 про усунення недоліків позовної заяви, в якій банк повідомив суд про уточнення платежу та надав суду копію вищевказаної заяви.

В апеляційній скарзі представник АТ«Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Орєхов А.В. звертає увагу на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про повернення позовної заяви, проявив надмірний формалізм в питанні судового збору, оскільки чинними нормами не передбачено обов`язку позивача зазначати ПІБ відповідача в призначенні платежу щодо сплати судового збору.

Вказує на те, що позивач долучив до позовної заяви оригінал платіжної інструкції, що вже свідчить про приналежність платежу до конкретної позовної заяви.

В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що у встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно положення частини четвертої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На сторінці Суду Дніпровського районного суду м. Києва офіційного сайту Судової влади України: https://dn.ki.court.gov.ua/sud2604/gromadyanam/tax/, містяться платiжнi реквiзити для перерахування судового збору.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується судом першої інстанції, що до позовної заяви долучено платіжне доручення № 176881 від 06 червня 2023 року, яким скаржник сплатив судовий збір із «призначенням платежу»: «101 ;00032112 судовий збір, за позовною заявою АТ Державний експортно-імпортний банк України», Дніпровський районний суд м. Києва».

Враховуючи наявні у справі докази, реквізит - «призначення платежу» у платіжному дорученні № 176881 від 06 червня 2023 року було оформлено скаржником у повній відповідності до прикладу, наведеному на сторінці суду першої інстанції офіційного сайту Судової влади України.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року відзначається, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ПІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-У1 «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.»

За приписами положеннями п. 3.2., 3.7. Постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (надалі за текстом - Інструкція), «платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подасться до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України».

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що судова влада має забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та правом позивача на звернення до суду, з другого боку. Сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права (Kreuz v. Poland, по. 28249/95, § 66, ECHR 2001- VI).

Таким чином, норми чинного законодавства, а також приклад заповнення графи «Призначення платежу», який розміщений на офіційному сайті суду не встановлюють жодних обов`язкових вимог до платника судового збору стосовно необхідності вказувати ним у реквізиті «призначення платежу» відомості про прізвище, ім`я та по батькові відповідача або його назву та код ЄДРПОУ, тобто особи, до якої платник судового збору звертається із позовом.

При цьому, колегія суддів враховує й правові висновки, які містяться в ухвалі Верховного Суду України від 22 квітня 2019 року по справі № 908/2616/18 та постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 909/1013/17, які вказують на те, що зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України перевіряється відповідно до Закону України «Про судовий збір». Обов`язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд. Відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції, необґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, не перевіривши належним чином зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2023 року.

Судді: Д.О. Таргоній

С.А. Голуб

Т.О. Писана