Постанова

від 08.11.2023 по справі 480/14434/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Прилипчук О.А.

08 листопада 2023 р. Справа № 480/14434/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

24.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 15.12.2021 № 0001152419 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем МИТО на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами, на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 6759.69 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми Р від 15.12.2021 № 0001162419 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 14871.30 грн.

Вимоги мотивував тим, що не погоджується з результатами перевірки, викладеними в акті та вважає його та видані на підставі нього податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що суперечить законодавству і виходить за межі повноважень відповідача.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що шляхом співставлення інформації наданої митними органами Литовської Республіки, з інформацією, що міститься в митній декларації від 30.12.2020 № UA807290/2020/032653 та інформацією що міститься в АСМО «Інспектор», перевіркою встановлено невідповідність числових значень вартості ввезеного товару. Посилається на те, що винесенні податкових повідомлень - рішень прийняті на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законодавством.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволено.

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 15.12.2021 № 0001152419, № 0001162419.

Судове рішення вмотивовано тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства в частині заниження податкових зобов`язань під час ввезення товару на митну територію України, а тому оскаржувані податкові повідомлення- рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Сумська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що шляхом співставлення інформації наданої митними органами Литовської Республіки, з інформацією, що міститься в митній декларації від 30.12.2020 № 11А807290/2020/032653 та інформацією що міститься в АСМО «Інспектор», перевіркою встановлено невідповідність числових значень вартості ввезеного товару.

Посилається на те, що зазначені в акті перевірки зауваження призвели до недостовірності відомостей про митну вартість та є законною підставою для здійснення коригування.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Установлено, що наказом Сумської митниці від 11.11.2021 № 189 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» вирішено провести з 17.11.2021 по 23.11.2021 документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 30.12.2020 № UA807290/2020/032653 (а.с. 78).

В період з 17.11.2021 по 23.11.2021 Сумською митницею проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено Акт від 25.11.2021 № 50/21/7.24-19/ НОМЕР_1 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 30.12.2020 № UA807290/2020/032653» (далі Акт № 50/21/7.24-19/ НОМЕР_1 ) (а.с. 17-21).

Згідно акту № 50/21/7.24-19/ НОМЕР_1 30.12.2020 відділом митного оформлення «Центральний» митного поста «Суми» за митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» № UА807290/2020/032653, що підлягає перевірці, здійснено митне оформлення товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні - 1шт. Марка DACIA. Модель DUSTER. Номер кузова (VIN): НОМЕР_2 . Календарний рік виготовлення 2018. Модельний рік виготовлення 2018.Тип двигуна дизельний. Робочий об`єм циліндрів двигуна 1461 см3. Тип кузова універсал. Місць для сидіння, включаючи місце водія 5. Призначений для перевезення людей. Колір білий. Колісна формула: 4x2» (код 8703319010 згідно з УКТ ЗЕД).

При заповнені митної декларації, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС не застосовувались (наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»).

Зазначену поставку згідно документів, наданих до митної декларації від 30.12.2020 № UA807290/2020/032653, здійснено за договором купівлі продажу № б/н від 28.11.2020, згідно якого покупцем товару зазначено - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), продавцем товару - MB «UkrLit tranzit».

Одержувачем товару (графа 8 МД) є громадянин України ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за довіреністю НМН998088 від 14.12.2020, виданою особою відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 МД) громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Декларування товару від імені декларанта ( ОСОБА_1 ) здійснювала уповноважена декларантом особа, ОСОБА_4 (ТОВ «Автопорт-Сервіс», Україна, м. Суми, вул. Ю.Вєтрова, 35, код ЄДРПОУ 37430462), яка відповідно до частини 5 статті 266 МКУ має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

До митного оформлення було надано договір купівлі-продажу б/н від 28.11.2020, між продавцем MB «UkrLit Tranzit» та ОСОБА_1 в якому вказана ціна автомобіля DACIA DUSTER -4350 EUR (а.с.15).

До митного оформлення також було надано свідоцтво про реєстрацію т/з № 104805 від 27.11.2018 та платіжні документи (квитанції про сплату митних платежів від 16.12.2020 №0.0.1943683528.1 та від 30.12.2020 №929Н-4073-К42Х-Х316, висновок експертнотоварознавчого дослідження №1945 від 24.12.2020 (а.с.19).

За вказаною митною декларацією були сплачені до Держбюджету України відповідні митні платежі (ввізне мито, акцизний податок, податок на додану вартість).

Митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою з урахуванням висновку експертнотоварознавчого дослідження № 1945 від 24.12.2020 за другорядним методом (6-резервний) на рівні 4 738.76 EUR (еквівалент 164138,80 грн. за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 EUR = 34.63750000 грн.).

В ході проведення перевірки встановлено, що митним департаментом при Міністерстві фінансів Литовської Республіки листом від 14.06.2021 № (20.3/05) ЗВ-3477 до Держмитслужби України надано інформацію та копії документів, за якими здійснено вивезення транспортного засобу з Литовської Республіки, а саме:

- експортна митна декларація Литовської Республіки від 16.12.2020 № 20LTLC0100ЕК20А495 ;

- рахунок-фактура від 15.12.2020 серія SOS № 16004320.

В результаті опрацювання інформації отриманої від митних органів Литовської Республіки, наведеної у листі Держмитслужби України від 16.07.2021 № 20/20-02-01/78/2372, було встановлено, що фактично з території Литовської Республіки транспортний засіб DACIA DUSTER VIN НОМЕР_2 було експортовано компанією UAB SOSTENA VILNIAUS ASTOVJBE UKMERGES G.280, LT-06115, VILNIUS, за вартістю 6 300,0 EUR (218216,25 грн.) відповідно до наданих документів: експортної декларації від 16.12.2020 №20LTLC0100EK20A495 та рахунку-фактури від 15.12.2020 серія SOS № 16004320.

Таким чином, шляхом співставлення інформації наданої митними органами Литовської Республіки, з інформацією, що міститься в митній декларації від 30.12.2020 № UA807290/2020/032653 та інформацією що міститься в АСМО «Інспектор», перевіркою встановлено невідповідність числових значень вартості ввезеного товару.

За вказаним фактом, Сумською митницею у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил від 16.08.2021 № 0076/80500/21 за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Протокол про порушення митних правил від 16.08.2021 № 0076/80500/21 було оскаржено до Ковпаківського районного суду м. Суми, яким прийнято рішення від 06.10.2021 у справі № 592/12284/21 про закриття справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України.

Постановою Сумського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2021 по справі № 592/12284/21 постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.10.2021 залишено без змін, а апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС без задоволення.

Постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.10.2021 набрала законної сили 04.11.2021.

Згідно акту № 50/21/7.24-19/ НОМЕР_1 30.12.2020 перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) ч. 1, ч. 2 ст. 51, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, та п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією, зазначеною вище, на загальну суму 5407,75 грн.;

2) п. 190.1 ст. 190 п. 36.1 ст. 36 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за митною декларацією, зазначеною вище, на загальну суму 11897,04 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем було подано заперечення (а.с. 23), за результатами розгляду якого листом № 7.24-08-2/19/8.19/3189 від 14.12.2021 Сумською митницею визнано висновки акту правомірними і такими, що відповідають нормам чинного законодавства (а.с. 24-25).

15.12.2021 на підставі вищевказаного акту № 50/21/7.24-19/ НОМЕР_1 Сумською митницею прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р":

1. № 0001152419 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами, на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 6759.69 грн. (а. с. 31-32);

2. № 0001162419 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 14871.30 грн. (а. с. 33-34).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного Кодексу України (дані МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 5 ст. 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в даному випадку це витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України (ч. 3 ст. 267 МК України).

За приписами п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України.

До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Витрати на транспортування після ввезення не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.

Згідно п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

В силу п. 190.1 ст. 190 Податкового Кодексу України (далі ПК України), базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, серед іншого, шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України).

Статтею 352 МК України визначено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

За приписами п. 54.4 ст. 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктами 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 190.1 ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 - 1 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо заниження ОСОБА_1 податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ґрунтується на досліджених під час перевірки документах, отриманих від митних органів Литовської Республіки, а саме : експортній митній декларації Литовської Республіки від 16.12.2020 № 20LTLC0100ЕК20А495 та рахунку-фактурі від 15.12.2020 серія SOS № 16004320.

Між відомостями цієї експортної декларації, договором купівлі-продажу і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу.

Однак сама по собі експортна декларації доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці.

До того ж, як вбачається з Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація № 20LTLC0100ЕК20А495 не знайдена. Зважаючи на той факт, що автомобіль, як товар завершив митні формальності в Україні, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за вказаною експортною декларацією не відбувалось переміщення через кордон європейського союзу, таке переміщення відбулось на підставі інших документів не в режимі експорту, а за звичайною умовою купівлі продажу.

При цьому в експертній митній декларації № 20LTLC0100EK20А495 від 16.12.2020, в графі транспортний засіб зазначено VOLVO/JDB139//GR123, тоді як позивачем був придбаний транспортний засіб марки DACIA, модель DUSTER, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 .

Крім того, згідно з експортною декларацією № 20LTLC0100EK20А495 від 16.12.2020, продавцем товару визначено компанію UAB «Sostena», тоді як, згідно з наданим до митного оформлення договору купівлі продажу, позивач придбав транспортний засіб у MB «UkrLit tranzit».

Відтак Сумська митниця, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запиту відповідній компанії, які фігурує відправниками товару по литовських документах.

Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушені митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Литовської Республіки та документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу не опитано декларанта (митного брокера) ТОВ "Автопорт-сервіс", який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів.

Взявши до уваги лише документи митних органів Литовської Республіки, Сумська митниця не перевірила обставин за вершення експорту товару за експортною декларацією № 20LTLC0100EK20А495 від 16.12.2020 не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовським документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом.

Відповідач не обґрунтував врахування, при прийнятті оскаржуваних рішень, лише документів митних органів Литовської Республіки, зокрема експортної декларації № 20LTLC0100EK20А495 від 16.12.2020, не зазначив у чому полягає невідповідність та розбіжність документів, поданих до митного оформлення декларантом за митною декларацією «ІМ 40 ДЕ» № UА807290/2020/032653.

Окрім цього, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.10.2021 у справі № 592/12284/21, яке набрало законної сили, закрито справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України.

Постанова набрала законної сили 04.11.2021.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідачем на якого в силу положень КАС України лежить обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставності збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та скасування скасувати податкових повідомлень-рішень Сумської митниці від 15.12.2021 № 0001152419 та № 0001162419 .

Щодо застосування до позивача штрафних санкції у відповідності до п.123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 25 % у зв`язку із збільшенням основного розміру грошового зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Суд зазначає, що факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних відомостей щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації такого транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов`язань (митних платежів).

При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання недостовірних відомостей щодо вартості транспортного засобу, в наслідок чого митні платежі сплачено не у повному обсязі, згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 ПК України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань та донарахувати штрафні санкції.

В даному випадку підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало не визначення більшого розміру митної вартості товару, а сплата митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах держава не може нести тягар у вигляді недоплачених митних платежів і обов`язкового збору, так як їх несплата в повному обсязі не була наслідком помилки чи протиправного рішення, дії, бездіяльності відповідальних посадових осіб митних органів України при проведенні розмитнення транспортного засобу.

Помилка у відношенні щодо вартості автомобіля встановлена в ході перевірки митними органами України і наслідки її допущення усунуті в порядок та спосіб визначений Митним кодексом України і Податковим кодексом України.

Як вже було зазначено вище, положеннями п.123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Колегія суддів зазначає, що невірне відображення та визначення суми грошового зобов`язання, є підставою для застосування п. 123.1 ст. 123 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми Податкового кодексу України п. 123.2 ст. 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, дії контролюючого органу в частині визначення штрафних санкцій (штрафу) спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 15.12.2021 № 0001152419 та № 0001162419 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання є не правомірними.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц