Постанова

від 08.11.2023 по справі 460/1241/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 460/1241/19

адміністративне провадження № К/9901/2502/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 (головуючий суддя: Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Ільчишин Н.В., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі № 460/1241/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Стадник Анастасії Федотівни, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненська міська рада про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Стадник Анастасії Федотівни (далі - відповідач), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненська міська рада, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 2,4371 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для розміщення Басівкутського родовища суглинків) та присвоєння їй кадастрового номеру: 5610100000:01:066:0104, та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 2,4371 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:066:0104;

зобов`язати Державного кадастрового реєстратора усунути перешкоди у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та перебуває у власності позивача шляхом зобов`язання Державного кадастрового реєстратора здійснити внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (для ведення особистого підсобного господарства), що належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 .

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 10.09.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій на підставі відомостей, зазначених у державному акті на право приватної власності на землю від 27.04.1998 серії РВ 005744, виданим Великоомелянською сільською радою народних депутатів та зареєстрованим в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за № 5475, встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (територія н. п. Тинне) та призначена для ведення особистого підсобного господарства.

В подальшому, 06.09.2013 між Рівненською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Рівненський завод будівельних матеріалів» (далі - ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів») було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104 площею 24371 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Із договору слідує, що вказана земельна ділянка призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для розширення Басівкутського родовища суглинків).

11.09.2013 державним кадастровим реєстратором Поліщук І.С. внесено до Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки (кадастровий номер 5610100000:01:066:0104) площею 2,4371 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення: для розміщення Басівкутського родовища суглинків; користувач: ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів».

Водночас, згідно із висновком експертного дослідження № 161020/З_С судової земельно-технічної експертизи від 21.11.2016, проведеного судовим експертом Сайко С.Л. (ПП «Експерт-Рівне-Консалт»), земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104 площею 2,4371 га накладається на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,4390 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Отже, до складу земельної ділянки, що була передана в оренду ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» увійшла земельна ділянка площею 0,4390 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З метою відновлення своїх порушених прав, позивач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 06.09.2013.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.01.2018 у справі №569/1641/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 17.04.2018, позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 16.09.2013, укладений між Рівненською міською радою і ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», в частині надання в оренду земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

05.10.2018 позивач звернувся до ПП «Рівненська земельна компанія» для виконання проектно-вишукувальних робіт, виконання топографо-геодезичного знімання земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у його власності в АДРЕСА_1 .

05.04.2019 державним кадастровим реєстратором Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному ГУ Держгеокадасгру у Рівненській області Стадник А.Ф. було розглянуто подану сертифікованим інженером-землевпорядником в електронній формі (відповідно до пункту 110-2 Порядку ведення Державного земельного кадастру) заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.04.2019 (реєстраційний номер ЗВ-97002228592019) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення №РВ-5600582782019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав перетину ділянок з ділянкою 5610100000:01:066:0104, площа співпадає на 100% (накладка).

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що він є власником земельної ділянки площею 0,4390 га, яка за умовами укладеного між Рівненською міською радою і ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» договору оренди землі від 06.09.2013 була передана в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для розширення Басівкутського родовища суглинків).

Згодом у судовому порядку (справа № 569/1641/17) договір оренди землі від 16.09.2013 в частині надання ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» в оренду земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , визнано недійсним.

Втім, за результатами розгляду заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.04.2019 (реєстраційний номер ЗВ-97002228592019), поданої сертифікованим інженером-землевпорядником в електронній формі, державним кадастровим реєстратором Стадник А.Ф. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав перетину ділянок з ділянкою 5610100000:01:066:0104, площа співпадає на 100% (накладка).

Позивач вважає, що при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104 за ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» було допущено помилку, яку відповідач зобов`язаний виправити та зареєструвати належну ОСОБА_1 земельну ділянку у земельному кадастрі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції послався на те, що проведення державної реєстрації земельної ділянки за ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», з присвоєнням кадастрового номеру 5610100000:01:066:0104 та відкриттям Поземельної книги, здійснено державним кадастровим реєстратором Поліщук І.С. на підставі розробленого ТОВ «Фірма-Рівнеприватзем» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ «Рівненський завод будівельних матеріалів» в оренду терміном до 22.07.2017 для розширення Басівкутського родовища суглинків в АДРЕСА_1, погодженого у встановленому законом порядку, кількісний та якісний склад якого у повній мірі відповідав вимогам законодавства. У складі документації із землеустрою також містився лист Приватного сільськогосподарського підприємства «Волинь» (далі - ПСП «Волинь») № 238 від 27.06.2008, в якому повідомлялося, що в межах гірничого відводу Басівкутського родовища суглинків, городи громадянам виділялися правлінням ПСП «Волинь» в тимчасове користування і з 2005 року земельна ділянка звільнена від городів, а також рішення Рівненської міської ради від 24.12.2008 № 2078 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1» та від 27.10.2011 № 1360 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 в оренду».

З цих підстав відповідач наполягає, що на момент реєстрації за ВАТ «Рівненський завод будівельних матеріалів» земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:066:0104, були подані усі необхідні документи.

Своєю чергою, підстав, визначених частиною 10 статті 24 Закону № 3613-VI, для скасування державної реєстрації земельної ділянки не встановлено.

Натомість згідно із частиною 6 статті 24 Закону № 3613-VI, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Отже, зважаючи на виявлений факт накладення (100%) земельної ділянки позивача на земельну ділянку із кадастровим номером 5610100000:01:066:0104, у державного реєстратора не було правових підстав для внесення відомостей про земельну ділянку площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1, до Державного земельного кадастру.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому, із посиланням на положення Інструкції №28, стверджує, що другий примірник Державного акту на право приватної власності на землю повинен знаходитися в Управлінні Держгеокадастру, а отже інформація про земельну ділянку площею 0,439 га, могла і повинна була бути відома відповідачу при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:066:01040104.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 37 Закону № 3613-VI виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, може здійснюватися, у тому числі на підставі рішення суду.

Третя особа (ГУ Держгеокадастру у Рівненській області) також подала пояснення на позов, у яких зазначила, що відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали такі документи. Державна реєстрація земельної ділянки була проведена державним кадастровим реєстратором І.С. Поліщук на підставі належних документів. Поміж тим, скасування державної реєстрації земельної ділянки проводиться тим же реєстратором, який її здійснював. Оскільки державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:066:01040104 за ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» проводив державний кадастровий реєстратор І.С. Поліщук, відповідно заявлені позовні вимоги до державного реєстратора Стадник А.Ф. є необґрунтованими.

Також третя особа зазначила, що судовим рішенням у справі № 569/1641/17 визнано договір оренди землі від 16.09.2013 недійсним лише щодо земельної ділянки площею 0,4390 га. Відповідно речове право за ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» повністю не припинено.

Щодо виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, то третя особа пояснила, що помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру, виправляються після внесення змін до документації із землеустрою. Отже, для виправлення помилок необхідно внести зміни до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ «Рівненський завод будівельних матеріалів» в оренду терміном до 22.07.2017 для розширення Басівкутського родовища суглинків в АДРЕСА_1, погодженого у встановленому законом порядку.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний кадастровий реєстратор Стадник А.Ф. не здійснювала реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, а тому позовна вимога про визнання протиправними її дій щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:066:0104, є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно із частиною десятою статті 24 Закону № 3613-VI, яка кореспондується із пунктом 114 Порядку № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, лише у двох випадках: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Водночас у спірних правовідносинах, наявність визначених законодавцем підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки судами попередніх інстанцій не встановлено.

Оцінивши посилання позивача на помилковість внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 2,4371 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:066:0104, а відтак і протиправність рішення відповідача № РВ-5600582782019 від 05.04.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , суди зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що з метою державної реєстрації земельної ділянки, позивач виготовив технічну документацію із землеустрою. Після чого подав кадастровому реєстратору заяву про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, проте рішенням від 05.04.2019 йому відмовлено у внесенні відомостей до державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю електронного документа установленим вимогам. При перевірці було виявлено накладення на іншу земельну ділянку. Земельна ділянка, реєстрацію якої бажає провести позивач, перетинається з ділянкою 5610100000:01:066:0104.

Проаналізувавши положення Закону № 3613-VI та Порядку № 1051 суди попередніх інстанцій констатували, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Отже, наявність неточностей (помилок) слід встановлювати в проекті землеустрою, розробленої для ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», щодо відведеної в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Водночас, ані станом на час звернення до державного кадастрового реєстратора із заявою про реєстрацію земельної ділянки, ані станом на час розгляду справи в суді, виправлень, змін в проект землеустрою, розробленому для ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104, не вносилось.

Суди обох інстанцій також врахували, що судовим рішенням у справі № 569/1641/17 договір оренди землі від 16.09.2013, укладений між Рівненською міською радою і ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», визнано недійсним лише в частині надання в оренду земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , а не усієї площі 2,4371 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суди попередніх інстанцій погодилися із доводами відповідача щодо відсутності підстав для внесення змін в Державний земельний кадастр в порядку внесення виправлень.

Відповідно, враховуючи факт накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку із кадастровим номером 5610100000:01:066:0104, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що він є власником земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (територія н.п. Тинне). Водночас належна позивачу на праві приватної власності земельна ділянка була незаконно передана в оренду ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» на умовах договору від 16.09.2013. У подальшому, державним кадастровим реєстратором за ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» було зареєстровано право оренди, в т.ч., і на земельну ділянку, яка належить позивачу на праві приватної власності.

У контексті зазначених вище аргументів, скаржник наголосив, що із відповіді Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на запит від 17.02.2016 вбачається, що останній володів інформацією щодо перебування земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (територія н.п. Тинне), у власності позивача. Відповідно, за твердженнями позивача, із набранням чинності Закону №3613-VI, така інформація повинна була бути перенесена в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру.

Дізнавшись про незаконну передачу земельної ділянки площею 0,4390 га в оренду ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», позивач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 06.09.2013. Судовим рішенням у справі № 569/1641/17, позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 16.09.2013, укладений між Рівненською міською радою і ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» в частині надання в оренду земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Далі, з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належну позивачу на праві власності земельну ділянку площею 0,4390 га, останній розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте отримав відмову з підстав перетину земельної ділянки із ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104.

Таким чином, внаслідок внесення помилкових відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104, у складі якої знаходиться земельна ділянка площею 0,4390 га, яка належить на праві власності позивачу, останній фактично позбавлений можливості відновити свої права шляхом внесення до єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про земельну ділянку, яка перебуває у його власності.

Із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.01.2019 у справі № 826/14200/17, скаржник наголосив, що судове рішення є самостійною підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки і відсутність цієї підстави в переліку підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, передбачених законом, не відміняє обов`язковості виконання судового рішення.

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Наголошує, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, тобто «накладка» на уже зареєстровану ділянку. При перевірці заяви від 02.04.2019 (реєстраційний номер ЗВ-97002228592019), державним кадастровим реєстратором було виявлено накладення на іншу земельну ділянку. Земельна ділянка, реєстрацію якої бажає провести позивач, перетинається із ділянкою кадастровий номер 5610100000:01:066:0104. За таких обставин, третя особа вважає, що у державного кадастрового реєстратора не було законних підстав для проведення відповідної реєстрації.

Також третя особа наполягає на відсутності правових підстав для внесення виправлень до Державного земельного кадастру.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас оскаржувані судові рішення зазначеним нормам законодавства не відповідають, з огляду на таке.

Предметом спору у справі є правомірність внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:066:0104, площею 2,4371 га, та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі із подальшим внесенням до кадастру відомостей про земельну ділянку позивача площею 0,4390 га. за наявності визначених прав власності та користування на зазначені земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У контексті спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій установлено, що зазначена земельна ділянка, площею 2,4371 га, була передана ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» в оренду на умовах договору від 06.09.2013.

Водночас, судовим рішенням у справі № 569/1641/17 встановлено, що до складу земельної ділянки переданої в оренду ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», увійшла земельна ділянка площею 0,4390 га, яка своєю чергою належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З огляду на зазначені обставин, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.01.2018 у справі № 569/1641/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 17.04.2018, визнано недійсним договір оренди землі від 16.09.2013, укладений між Рівненською міською радою і ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», в частині надання в оренду земельної ділянки площею 0,4390 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

У судовому порядку (справа № 569/1641/17) договір оренди землі від 16.09.2013 визнаний недійсним лише в частині надання в оренду земельної ділянки площею 0,4390 га, а не усієї площі 2,4371 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , тобто речове право ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» повністю не припинено.

Отже, фактично цим рішенням розмежовані наявні права власності на земельні ділянки між позивачем, як власником, та користувачем ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів».

Згідно із частиною статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В контексті вимог статті 160 КАС України позивач просить скасувати держану реєстрацію, проведену державним кадастровим реєстратором 11.09.2013 за ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів».

В якості підстави для скасування державної реєстрації позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104 площею 2,4371 га, яка знаходиться в оренді ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», накладається на домоволодіння та на земельну ділянку площею 0,4390 га, що належить йому на підставі державного акту на право власності на землю серії РВ 005744 від 27.04.1998.

Своєю чергою відповідач стверджує, що державна реєстрація земельної ділянки 2,4371 га була проведена на підставі розробленого ТОВ «Фірма-Рівнеприватзем» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ВАТ «Рівненський завод будівельних матеріалів» в оренду терміном до 22.07.2017 для розширення Басівкутського родовища суглинків в АДРЕСА_1, погодженого у встановленому законом порядку, кількісний та якісний склад якого у повній мірі відповідав вимогам законодавства та для реєстрації були подані усі необхідні документи.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням висновків у справі № 569/1641/17 право власності на ці земельні ділянки не є предметом спору у справі що розглядається.

Водночас суди попередніх інстанцій не врахували обставини, встановлені у справі №569/1641/17, в частині фактичного проведення розмежування земельних ділянок та прав на них.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 1 Закону України № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі статтею 2 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Згідно із частиною 6 статті 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Статтею 15 Закону України № 3613-VI визначений перелік відомостей, що включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру у тому числі (…) включаються наступні відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру.

Колегія суддів враховує, що Закон № 3613-VI набрав чинності 01 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Отже, в контексті вимог частини шостої статті 9, статті 15 Закону № 3613-VI пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону, відповідач мав доступ до інформації значно більшої за обсягом, ніж інформація надана ТОВ «Фірма-Рівнеприватзем» та відповідно мав її враховувати.

Своєю чергою згідно із частиною шостою статті 24 Закону № 3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки у тому числі (…) знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Проте, суди не оцінили наявний обсяг інформації у відповідача на підставі якої приймалось оскаржене рішення та відповідно не надали оцінку наявності або відсутності інформації щодо накладання земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:066:0104 площею 2,4371 га, яка знаходиться в оренді ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» на земельну ділянку площею 0,4390 га, яка знаходиться у власності позивача на підставі державного акту на право власності на землю серії РВ 005744 від 27.04.1998.

Відповідно суди не надали оцінку дії (фактично рішенню) відповідача щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 2,4371 га крізь призму вимог частини другої статті 2 КАС України.

Водночас в силу вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований статтею 49 КАС України.

Так, відповідно до приписів цієї норми, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Також колегія суддів звертає увагу, що предмет позову безпосередньо стосується земельної ділянки площею 2,4371 га яка на момент виникнення спірних правовідносин знаходилась в оренді «Рівненського заводу будівельних матеріалів», відповідно може стосуватись прав та обов`язків останнього.

Згідно із статтею 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі, оскільки участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Проте на порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не було залучено до участі у справі як третьої особи ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», не зважаючи на те, що результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на права та інтереси Товариства, як орендатора земельної ділянки, реєстрацію якої позивач намагається скасувати повністю, хоча речове право на яку судовим рішенням у справі № 569/1641/17 повністю не припинено.

Суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув.

Згідно із статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, у тому числі, є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, яка має вирішити питання про дотримання законодавства щодо встановлення та оцінки обставин в межах підстав та предмету позову та вирішити питання щодо необхідності залучення ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» до участі в справі в якості третьої особи.

Також під час нового розгляду справу, судам необхідно надати оцінку судовому рішенню у справі № 569/1641/17 в контексті положень частини п`ятої статті 37 Закону № 3613-VI, згідно якої виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися, в т.ч., на підставі рішення суду.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі №460/1241/19.

Справу № 460/1241/19 направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа