Постанова

від 08.11.2023 по справі 360/2414/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 360/2414/20

адміністративне провадження № К/9901/1174/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (головуючий Чернявська Т.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.) у справі № 360/2414/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

23 червня 2020 року адвокат Бірюков Ігор Юрійович (далі також представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі також відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 22 червня 2020 року б/н, просив визнати протиправною та скасувати постанову від 12 грудня 2019 року № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П/ТД-ФС, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року рішення Лганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року залишено без змін.

12 січня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 06 січня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від відповідача відзиву не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності якого є 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 132645 від 11 жовтня 2011 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25 червня 2020 року за № 1006824550.

Відповідач - Головне управління Держпраці у Луганській області (ідентифікаційний код 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1-А) зареєстровано як юридична особа - орган державної влади, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25 червня 2020 року за № 1006824619.

14 березня 2019 року за вхідним № 1653/01-12 до Головного управління Держпраці у Луганській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13 березня 2019 року за № 3754/04-03, в якому серед іншого надано перелік ризикових суб`єктів господарювання, що мають ознаки порушень трудового законодавства. В зазначеному переліку міститься інформація щодо ОСОБА_1 , у якого не має штатних працівників. Існує ризик підміни трудових договорів договорами цивільно-правового характеру з метою несплати у повному обсязі мінімального страхового внеску (підприємець щомісячно переукладає договори цивільно-правового характеру з одними й тими ж фізичними особами, а сума винагороди за такими договорами не перевищує 960,00 грн).

Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухіним видано наказ від 09 жовтня 2019 року № 1089 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 », яким відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823), керуючись статтею 12 Конвенції № 81, статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), за результатами аналізу інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13 березня 2019 року за № 3754/04-03, доручено проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заступнику начальника відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Мартинюк Марині Миколаївні; інспекційне відвідування здійснити у строк з 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року. Під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору.

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Луганській області від 09 жовтня 2019 року № 1089 т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухіним заступнику начальника відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Мартинюк М.М. видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 09 жовтня 2019 року за № 01-17/1272, в якому, зокрема, зазначено початок інспекційного відвідування: з 10 жовтня 2019 року, закінчення інспекційного відвідування - 24 жовтня 2019 року; тип заходу: позаплановий, вид заходу: інспекційне відвідування; підстава для здійснення інспекційного відвідування: лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13 березня 2019 року № 3754/04-03; предмет здійснення інспекційного відвідування: перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору. Також міститься прохання забезпечити особисту присутність або присутність уповноваженої особи під час проведення інспекційного відвідування.

10 жовтня 2019 року інспектором праці Мартинюк М.М. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування за № ЛГ675/486-НД, яким встановлено фактичну адресу провадження господарської діяльності; АДРЕСА_2 , та зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а саме ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Акт отримано позивачем особисто 10 жовтня 2019 року.

10 жовтня 2019 року інспектором праці Мартинюк М.М. видано вимогу про надання/поновлення документів № 1, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 14 год. 00 хв. 21 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспортні дані, ідентифікаційний код керівника, бухгалтера, договори, які були укладені з найманими працівниками, посадові інструкції, повідомлення до ДФС про прийняття на роботу працівників, табелі обліку робочого часу, відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам, накази про прийняття на роботу, графіки роботи закладів, графік роботи працівників, книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, штатний розпис, наказ про прийняття та звільнення, особисті заяви працівників про прийом та звільнення, звіти про сплату єдиного внеску. Вимогу отримано позивачем особисто 10 жовтня 2019 року.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 10 жовтня 2019 року б/н, наданими інспектору праці Мартинюк М.М., позивач здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , та використовує у роботі за мірою необхідності не більш як двох працівників. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працюють за цивільно-правовими договорами та отримують оплату після виконання робіт та складання акта виконаних робіт.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 10 жовтня 2019 року б/н, наданими інспектору праці Мартинюк М.М., ОСОБА_2 працює у позивача з березня 2019 року за цивільно-правовою угодою та виконує різнопланові роботи згідно з вказівками роботодавця ОСОБА_1 . Робочий час договором не визначений, працює по мірі необхідності та потреб роботодавця, вихідні дні субота та неділя. Заробітна плата не нормована, оплачується згідно з виконаними роботами готівкою по мірі їх виконання. Інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився роботодавцем в усній формі безпосередньо перед началом робіт. Оформлена належним чином медична книжка відсутня.

Згідно з поясненнями ОСОБА_4 від 10 жовтня 2019 року б/н, наданими інспектору праці Мартинюк М.М., ОСОБА_3. працює у позивача з червня 2019 року за цивільно-правовою угодою та виконує різнопланові роботи згідно з вказівками роботодавця ОСОБА_1 . Працює по мірі необхідності та потреб роботодавця, вихідні дні субота та неділя. Заробітна плата не нормована, оплачується згідно з виконаними роботами готівкою по мірі їх виконання. Інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився роботодавцем в усній формі безпосередньо перед началом робіт. Оформлена належним чином медична книжка відсутня.

Наказом Головного управління Держпраці у Луганській області від 22 жовтня 2019 року № 1132 «Про внесення змін до наказу Головного управління від 09 жовтня 2019 року № 1089» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю заступника начальника відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Мартинюк М.М. внесено зміни до наказу Головного управління Держпраці у Луганській області від 09 жовтня 2019 року № 1089 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 », пункт 1 викладено у такій редакції: «провести інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) головному державному інспектору відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Башинській Оксані Володимирівні; інспекційне відвідування здійснити у строк з 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року. Під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору.

23 жовтня 2019 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування за № ЛГ675/34/НД, в якому зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а саме ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування.

23 жовтня 2019 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною видано вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ675/34/НД, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 13 год. 00 хв. 30 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспортні дані, ідентифікаційний код керівника, правила внутрішнього трудового розпорядку, договори, які були укладені з найманими працівниками, штатний розпис, книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, повідомлення до ДПС про прийняття на роботу працівників за 2019 рік, заяви на прийняття на роботу від працівників за 2019 рік, накази на прийняття на роботу від працівників за 2019 рік, графік роботи працівників, графіки роботи закладу, табелі обліку робочого часу за 2019 рік, відомості нарахування та виплати заробітної плати працівникам за 2019 рік, накази про звільнення працівників та відомості на виплату їм розрахункових коштів за 2019 рік, журнал з підписом працівників щодо проведення інструктажу з охорони праці, документи, що підтверджують працю осіб за відсутністю трудового договору та підстави оплати (акти виконаних робіт), пояснення щодо ведення робіт, а також кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи. Акт та Вимогу від 23 жовтня 2019 року направлено позивачу 23 жовтня 2019 року рекомендованим листом з повідомленням.

04 листопада 2019 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною, службове посвідчення № 34, складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ, в розділі ІІІ «Опис виявлених порушень» зафіксовано порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю :

1) частина перша статті 24 КЗпП України - у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 24 КЗпП України;

2) частина третя статті 24 КЗпП України - у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працівники допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, шо є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

Також інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною 04 листопада 2019 року винесено припис за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П про усунення виявлених порушень, який направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 рекомендованим відправленням.

13 листопада 2020 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною складено Акт про відмову від підпису за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/ВП, який направлений на адресу позивача рекомендованим відправленням.

07 листопада 2019 року на Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 04 листопада 2019 року за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області подані заперечення від 06 листопада 2019 року б/н, на які Головне управління Держпраці у Луганській області листом від 14 листопада 2019 року за № 02-3-11/1328 надало відповідь.

Повідомленням від 19 листопада 2019 року за № 01-15/3699 т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухін повідомив фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про дату одержання документів, а саме Акта інспекційного відвідування від 04 листопада 2019 року за № ЛГ675/34/АВ.

12 грудня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухіним Д.Л. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П/ТД-ФС, згідно з якою на підставі Акта інспекційного відвідування від 04 листопада 2019 року за № ЛГ675/43/НД/ПД/АВ за порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 250380,00 грн. Постанова направлена позивачу 12 грудня 2019 року рекомендованим листом з повідомленням.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є пенсіонером за віком та намагається заробити кошти в додаток до пенсії. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який надає послуги з мийки автомобілів (самообслуговування).

10 жовтня 2019 року без попередження на автомийку самообслуговування, що належить позивачу та розташована за адресою: АДРЕСА_2 , прибули співробітники відповідача для проведення інспекційного відвідування та пред`явили вимоги щодо надання документів. Позивач роз`яснив співробітникам відповідача, що на автомийці не має умов для зберігання документів, тому документи знаходяться в іншому місці. Співробітники відповідача залишили вимогу про надання документів, яку позивач виконав, та надав усі необхідні документи для перевірки.

В листопаді 2019 року поштою позивач отримав акт Головного управління Держпраці у Луганській області про інспекторське відвідування (невиїзне інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю, від 04 листопада 2019 року № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України (допуск до роботи без укладання трудового договору).

З посиланням на норми Порядку № 823, представник позивача вказує, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки, інспектори Держпраці не надали позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування, не повідомили позивача за п`ять робочих днів до початку перевірки та не внесли запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування, акт інспекційного відвідування не може бути актом невиїзного інспектування одночасно.

Також представник позивача зазначив, що проведення будь-яких перевірок на території зони проведення антитерористичної операції заборонено статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» шляхом запровадження мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, а отже відповідач взагалі не мав права проводити інспекційне відвідування позивача.

З посиланням на положення статей 204, 208, 215, 627, 901, 902 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), статей 1, 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», представник позивача вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскаржувану постанову.

Головне управління Держпраці у Луганській області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 03 серпня 2020 року за № 01-15/2184, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Головне управління Держпраці у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Зазначений контроль здійснюється відповідно до Порядку 823 шляхом проведення інспекційних відвідувань.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що угоди укладені позивачем з фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним саме для трудових функцій. Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник вважає, що рішення судів винесені з порушенням норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Стверджує, що суди не дослідили докази, а саме акт № ЛГ675/43/НД/ПД/АВ від 04 листопада 2019 на підставі якого була винесена оскаржувана постанова, оскільки в матеріалах справи міститься акт № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ.

Також зазначає, що судами при вирішенні справи не встановлена причина не внесення змін до наказу про проведення перевірки на іншій адресі, оскільки в наказі № 1089 було вказано провести інспекційне відвідування за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично інспекційне відвідування проводилося за іншою адресою : АДРЕСА_3 .

Водночас зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки та не досліджено наказ від 22 жовтня 2019 року № 1132 «Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці від 09 жовтня 2019 року № 1089», в якому Башинській О.В. , у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю Мартинюк М.М., надано повноваження з 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року, тобто, на думку скаржника, в минулому часі.

Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права відмовив у долученні доказів, які не були надані до суду першої інстанції з поважних причин. Акцентує увагу на тому, що при розгляді судом першої інстанції був позбавлений можливості надати вчасно докази, такі як довідка з місця навчання студента 2 курсу ОСОБА_3 , оскільки справу було розглянуто у письмову провадженні. Водночас зазначає, що під час розгляду справи був запроваджений «адаптований карантин», при якому забороняється особам 60 років і старше виходити на вулицю, у зв`язку з чим був позбавлений можливості як поїхати до суду та і навіть відправити лист з пошти.

Наполягає на тому, що правовідносини, які виникли між позивачем та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були цивільно-правовими, а не трудовими.

Просить суд врахувати складне матеріальне становище, а також такі обставини, як проживання та здійснення підприємницької діяльності в умовах фактичної війни під обстрілами (смт. Станиця-Луганська) та інвалідність 3 групи.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Луганській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V).

Згідно із частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 823 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 823 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 2 Порядку № 823).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підпунктом 3, абзацами сьомим, чотирнадцятим підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, та інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Отже, інформація територіальних органів Пенсійного фонду України про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів, є окремою та самостійною підставою для здійснення інспекційних відвідувань, передбаченою пунктом 5 Порядку № 823.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 823 визначено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що повідомлення об`єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин не є обов`язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування та відноситься до дискреційних повноважень інспектора праці.

Пунктом 9 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

У позовній заяві позивач зазначає, що 10 жовтня 2019 року співробітникам відповідача, які прибули для проведення інспекційного відвідування без попередження на автомийку самообслуговування, що належить позивачу та розташована за адресою: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 5-лінія, буд. 48-Д, він пояснив, що на автомийці не має умов для зберігання, тому вони знаходяться в іншому місті.

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, відсутність журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування унеможливлює внесення до нього запису про проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 11 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, та наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Пунктом 12 Порядку № 823 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Пунктами 16, 17 Порядку № 823 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 823 у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно із пунктами 19, 20, 21 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

За змістом норм Порядку № 823 інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

У свою чергу, інспекційне відвідування здійснюється без попереднього повідомлення об`єкта відвідування у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Службове посвідчення інспектор праці пред`являє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час інспекційного відвідування.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку інспекційного відвідування, Верховний Суд зазначає таке.

За результатами перевірки був складений акт інспекційного відвідування за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ від 04 листопада 2019 року, у якому зафіксовані виявлені порушення.

Акт інспекційного відвідування за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ був досліджений судами попередніх інстанцій.

Саме на підставі виявлених порушень, що зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ЛГ675/34/НД/ПД/АВ, відповідачем була прийнята оскаржувана постанова № ЛГ 675/34/НД/ПД/АВ/П/ТД-ФС.

Водночас цифрові значення номерів акта та постанови співпадають.

За таких обставин, зазначення за змістом спірної постанови номеру акта ЛГ675/43/НД/ПД/АВ, тобто зазначення в номері « 43» замість « 34», є явною формальною опискою, яка не впливає на правомірність дій посадових осіб відповідача при проведенні інспекційного відвідування.

Також зазначення в наказі від 22 жовтня 2019 року № 1132 періоду перевірки з « 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року» не є свідченням, що Башиській О.В. надані повноваження в минулому часі, оскільки в наказі про внесення змін зазначено загальний період перевірки, який не змінився у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю Мартинюк М.М.

Також Верховний Суд критично оцінює твердження скаржника про необхідність внесення змін до наказу від 09 жовтня 2019 року № 1089 про проведення інспекційного відвідування щодо адреси здійснення інспекційного відвідування позивача з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 7 Закону № № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Як зазначає скаржник за змістом наказу було наказано провести інспекційне відвідування за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично інспекційне відвідування проводилося за іншою адресою , а саме АДРЕСА_3 .

Проте фактично оригінал тексту інший, а саме: « 1.Провести інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )».

Отже, за змістом наказу зазначено провести інспекційне відвідування конкретної фізичної-особи з зазначенням адреси проживання, оскільки саме такі відомості зазначенні у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

Водночас зазначення місця господарської діяльності фізичної особи-підприємця в наказі на проведення інспекційного відвідування не є обов`язковим та така адреса була зазначена в акті інспекційного відвідування, в якому і зафіксовано місце проведення заходу контролю.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, скаржником не наведено жодного доводу з покликанням на докази, які б свідчили про протиправність дій посадових осіб відповідача під час проведення інспекційного відвідування.

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, КЗпП України.

Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення поняття трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 квітня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 6 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 01 червня 2019 року до 26 червня 2019 року.

31 травня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 01 червня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на підставі наказу або розпорядження про прийняття на роботу від 31 травня 2019 року № 6.

05 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 7 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 06 червня 2019 року до 21 червня 2019 року.

05 червня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 06 червня 2019 року ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказу або розпорядження про прийняття на роботу від 05 червня 2019 року № 7.

30 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 8 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 01 липня 2019 року до 23 липня 2019 року

30 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 9 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 01 липня 2019 року до 26 липня 2019 року.

30 червня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 01 липня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказів або розпоряджень про прийняття на роботу від 30 червня 2019 року №№ 8, 9 відповідно.

01 серпня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 10 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року.

01 серпня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 11 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 серпня 2019 року по 21 серпня 2019 року.

01 серпня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 02 серпня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказів або розпоряджень про прийняття на роботу від 01 серпня 2019 року №№ 10, 11 відповідно.

01 вересня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 12 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 вересня 2019 року по 25 вересня 2019 року.

01 вересня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 13 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 вересня 2019 року по 23 вересня 2019 року.

01 вересня 2019 року до Головного управління ДПС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 02 вересня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказів або розпоряджень про прийняття на роботу від 01 вересня 2019 року №№ 12, 13 відповідно.

У всіх вищевказаних договорах на послуги, укладених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зазначено, що виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцями роботу. Оплата виконується одноразово з дня прийняття замовником роботи за актом виконаних робіт.

В актах прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 6 від 26 червня 2019 року, № 7 від 26 червня 2019 року, № 8 від 23 липня 2019 року, № 9 від 26 липня 2019 року, № 10 від 23 серпня 2019 року, № 11 від 21 серпня 2019 року, № 12 від 25 вересня 2019 року, № 13 від 23 вересня 2019 року зазначено, що виконувались роботи з прибирання салону, прибирання багажнику, видалення бітуму, обробки кузова автомобіля, видалення вм`ятин та сколів на титанових дисках, корекція світлового обладнання, комплексна хімчистка авто, підготовка авто до продажу, шліфування кузову, чистка титанових дисків та велюрових виробів, хімчистка килимів, видалення смол та виконувались інші роботи з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

Водночас, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, його обсягу, видів, що притаманне цивільно-правовим договорам.

Відтак, суд попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені вище угоди укладені позивачем з фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Наведене свідчить про факт прийняття на роботу працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (№ рішення в ЄДРСР 75148848), від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17 (№ рішення в ЄДРСР 76695525), від 13 червня 2019 року у справі № 1840/2507/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406167), від 13 червня 2019 року у справі № 824/896/18-а (№ рішення в ЄДРСР 82406158), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406152), від 18 серпня 2020 року у справі № 808/3054/16 (№ рішення в ЄДРСР 91036729).

Суд звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що доводи позивача є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є правомірним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За змістом частин 1, 4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, подаючи до суду апеляційної інстанції докази, які не були подані до суду першої інстанції, позивач не навів жодної об`єктивної причини неможливості їх подання, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правильно, керуючись статтею 308 КАС України, відмовив у їх прийнятті.

Щодо доводів неможливості подання доказів до суду першої інстанції, які зазначені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа не є справою у спорах, що відповідно до приписів частини четвертої статті 12 КАС України має розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження.

В самій позовній заяві представник позивача просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику позивача та його представника.

З огляду на зазначене, беручи до уваги вищезазначене клопотання представника позивача, Верховний Суд критично оцінює доводи скаржник про те, що суд першої інстанції позбавив його можливості надати докази, розглядаючи справу в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Водночас позивач не надав жодних доводів неможливості своєчасного отримання та подання доказів, які були надані до суду апеляційної інстанції.

Також Верховний Суд не приймає до уваги покликання позивача на період «адаптованого карантину» з урахуванням віку позивача, оскільки інтереси позивача у суді першої інстанції представляв адвокат.

Отже, скаржником не наведено жодних доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного рішення.

Посилання скаржника на складне матеріальне становище, інвалідність 3 групи та здійснення підприємницької діяльності в умовах наближених до лінії фронту не спростовує виявлених порушень та відносяться до ризиків підприємницької діяльності, відповідно такі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення відповідача.

Суд зважає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 360/2414/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа