Постанова

від 08.12.2020 по справі 360/2414/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року справа №360/2414/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В., секретар судового засідання Кобець О.А., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Тарасенко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (повний текст складено 17 вересня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/2414/20 (суддя І інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2020 року адвокат Бірюков Ігор Юрійович (далі - представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 22 червня 2020 року б/н (арк. спр. 41-42) просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 12 грудня 2019 року № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П/ТД-ФС, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є пенсіонером за віком та намагається заробити кошти в додаток до пенсії. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який надає послуги з мийки автомобілів (самообслуговування).

10 жовтня 2019 року без попередження на автомийку самообслуговування, що належить позивачу та розташована за адресою: смт. Станиця Луганська, 5-А лінія 48-Д, прибули співробітники відповідача для проведення інспекційного відвідування та пред`явили вимоги щодо надання документів. Позивач роз`яснив співробітникам відповідача, що на автомийці не має умов для зберігання документів, тому документи знаходяться в іншому місці. Співробітники відповідача залишили вимогу про надання документів, яку позивач виконав, та надав усі необхідні документи для перевірки.

В листопаді 2019 року поштою позивач отримав акт Головного управління Держпраці у Луганській області про інспекторське відвідування (невиїзне інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю, від 04 листопада 2019 року № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск до роботи без укладання трудового договору).

В акті відповідач вказав, що між позивачем та працівниками укладено цивільно-правові угоди, повідомлення про прийняття на роботу спрямовані до Головного управління ДФС у Луганській області.

07 грудня 2019 року позивачем направлено заперечення на результати перевірки, в яких вказано, що фізичні особи можуть виконувати роботу (надавати послуги) як на підставі трудового договору, так і на підставі цивільно-правового договору на виконання роботи (надання послуг), керуючись цивільним законодавством, тобто на них поширюються норми Цивільного кодексу України.

Незважаючи на вказане, 12 грудня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Луганській області винесено постанову про накладення штрафу за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П/ТДФС, відповідно до якої позивача визнано винним у правопорушенні, передбаченому абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), - фактичному допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

З посиланням на норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), представник позивача вказує, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки, інспектори Держпраці не надали позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування, не повідомили позивача за п`ять робочих днів до початку перевірки та не внесли запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування, акт інспекційного відвідування не може бути актом невиїзного інспектування одночасно.

Також представник позивача зазначив, що проведення будь-яких перевірок на території зони проведення антитерористичної операції заборонено статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» шляхом запровадження мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, а отже відповідач взагалі не мав права проводити інспекційне відвідування позивача.

З посиланням на положення статей 204, 208, 215, 627, 901, 902 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , представник позивача вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскаржувану постанову.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 360/2414/20 у задоволенні позову - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що органи Держпраці уповноважені державою слідкувати за дотриманням норм трудового законодавства, а дослідження порядку укладання цивільно-правових договорів чи дотримання цивільного законодавства, не входить до кола повноважень органів Держпраці, перелік яких викладено у Положенні про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року.

У правовідносинах між позивачем та працівниками є ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам і ці договори за своїм змістом та суттю є цивільно-правовими договорами, а висновок суду першої інстанції про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем п. 1,3 ст. 24 КЗпП України є помилковим.

Крім того, позивач вважає, що перевірку проведено за відсутності підстав, передбачених в Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позивач і представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності якого є 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 132645 від 11 жовтня 2011 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25 червня 2020 року за № 1006824550 (арк. спр. 5, 30-31).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

За приписами пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6); здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (підпункт 9).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Луганській області (ідентифікаційний код 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1-А) зареєстровано як юридична особа - орган державної влади, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25 червня 2020 року за № 1006824619 (арк. спр. 32-34).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84, Головне управління Держпраці у Луганській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України; відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (арк. спр. 137-144).

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та від 08 вересня 2004 року № 1986-IV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» .

Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки: статтею 15 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону № 877-V).

Згідно із частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 823 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 823 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 2 Порядку № 823).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підпунктом 3, абзацами сьомим, чотирнадцятим підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, та інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Інформація територіальних органів Пенсійного фонду України про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів, є окремою та самостійною підставою для здійснення інспекційних відвідувань, передбаченою пунктом 5 Порядку № 823.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 823 визначено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Вирішення питання щодо повідомлення об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин відноситься до дискреційних повноважень інспектора праці.

Пунктом 9 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

У позовній заяві позивач зазначає, що 10 жовтня 2019 року співробітникам відповідача, які прибули для проведення інспекційного відвідування без попередження на автомийку самообслуговування, що належить позивачу та розташована за адресою: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 5-лінія, буд. 48-Д, він пояснив, що на автомийці не має умов для зберігання, тому вони знаходяться в іншому місті.

Суд зазначає, що відсутність журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування унеможливлює внесення до нього запису про проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об`єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 11 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, та наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Пунктом 12 Порядку № 823 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Пунктами 16, 17 Порядку № 823 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 823 у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно із пунктами 19, 20, 21 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктами 23, 24 Порядку № 823 передбачено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 26 Порядку № 823 у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженою ним особою від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів з дня, що настає за днем відправлення об`єкту відвідування, підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення (абзаци третій, четвертий пункту 26 Порядку № 823).

Відповідно до пункту 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 823).

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

У свою чергу, інспекційне відвідування здійснюється без попереднього повідомлення об`єкта відвідування у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Службове посвідчення інспектор праці пред`являє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час інспекційного відвідування.

Судом установлено, що 14 березня 2019 року за вхідним № 1653/01-12 до Головного управління Держпраці у Луганській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13 березня 2019 року за № 3754/04-03, в якому серед іншого надано перелік ризикових суб`єктів господарювання, що мають ознаки порушень трудового законодавства. В зазначеному переліку міститься інформація щодо ОСОБА_1 , у якого не має штатних працівників. Існує ризик підміни трудових договорів договорами цивільно-правового характеру з метою несплати у повному обсязі мінімального страхового внеску (підприємець щомісячно переукладає договори цивільно-правового характеру з одними й тими ж фізичними особами, а сума винагороди за такими договорами не перевищує 960,00 грн) (арк. спр. 59-60).

Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухіним видано наказ від 09 жовтня 2019 року № 1089 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » , яким відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, керуючись статтею 12 Конвенції № 81, статтею 259 КЗпП України, за результатами аналізу інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13 березня 2019 року за № 3754/04-03, доручено проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заступнику начальника відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Мартинюк Марині Миколаївні; інспекційне відвідування здійснити у строк з 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року. Під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (арк. спр. 61).

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Луганській області від 09 жовтня 2019 року № 1089 т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухіним заступнику начальника відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Мартинюк М.М. видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 09 жовтня 2019 року за № 01-17/1272, в якому, зокрема, зазначено початок інспекційного відвідування: з 10 жовтня 2019 року, закінчення інспекційного відвідування - 24 жовтня 2019 року; тип заходу: позаплановий, вид заходу: інспекційне відвідування; підстава для здійснення інспекційного відвідування: лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13 березня 2019 року № 3754/04-03; предмет здійснення інспекційного відвідування: перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору. Також міститься прохання забезпечити особисту присутність або присутність уповноваженої особи під час проведення інспекційного відвідування (арк. спр. 63).

10 жовтня 2019 року інспектором праці Мартинюк М.М. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування за № ЛГ675/486-НД, яким встановлено фактичну адресу провадження господарської діяльності; АДРЕСА_2 , та зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а саме ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Акт отримано позивачем особисто 10 жовтня 2019 року (арк. спр. 8-9).

10 жовтня 2019 року інспектором праці Мартинюк М.М. видано Вимогу про надання/поновлення документів № 1, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 14 год. 00 хв. 21 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспортні дані, ідентифікаційний код керівника, бухгалтера, договори, які були укладені з найманими працівниками, посадові інструкції, повідомлення до ДФС про прийняття на роботу працівників, табелі обліку робочого часу, відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам, накази про прийняття на роботу, графіки роботи закладів, графік роботи працівників, книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, штатний розпис, наказ про прийняття та звільнення, особисті заяви працівників про прийом та звільнення, звіти про сплату єдиного внеску. Вимогу отримано позивачем особисто 10 жовтня 2019 року (арк. спр. 10).

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 10 жовтня 2019 року б/н, наданими інспектору праці Мартинюк М.М., позивач здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , та використовує у роботі за мірою необхідності не більш як двох працівників. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працюють за цивільно-правовими договорами та отримують оплату після виконання робіт та складання акта виконаних робіт (арк. спр. 68).

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 10 жовтня 2019 року б/н, наданими інспектору праці Мартинюк М.М., ОСОБА_2 працює у позивача з березня 2019 року за цивільно-правовою угодою та виконує різнопланові роботи згідно з вказівками роботодавця ОСОБА_1 . Робочий час договором не визначений, працює по мірі необхідності та потреб роботодавця, вихідні дні субота та неділя. Заробітна плата не нормована, оплачується згідно з виконаними роботами готівкою по мірі їх виконання. Інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився роботодавцем в усній формі безпосередньо перед началом робіт. Оформлена належним чином медична книжка відсутня (арк. спр. 146).

Згідно з поясненнями ОСОБА_4 від 10 жовтня 2019 року б/н, наданими інспектору праці Мартинюк М.М., ОСОБА_4 працює у позивача з червня 2019 року за цивільно-правовою угодою та виконує різнопланові роботи згідно з вказівками роботодавця ОСОБА_1 . Працює по мірі необхідності та потреб роботодавця, вихідні дні субота та неділя. Заробітна плата не нормована, оплачується згідно з виконаними роботами готівкою по мірі їх виконання. Інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився роботодавцем в усній формі безпосередньо перед началом робіт. Оформлена належним чином медична книжка відсутня (арк. спр. 145).

Наказом Головного управління Держпраці у Луганській області від 22 жовтня 2019 року № 1132 «Про внесення змін до наказу Головного управління від 09 жовтня 2019 року № 1089» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю заступника начальника відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Мартинюк М.М. внесено зміни до наказу Головного управління Держпраці у Луганській області від 09 жовтня 2019 року № 1089 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » , пункт 1 викладено у такій редакції: «провести інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) головному державному інспектору відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Башинській Оксані Володимирівні; інспекційне відвідування здійснити у строк з 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року. Під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (арк. спр. 62).

23 жовтня 2019 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування за № ЛГ675/34/НД, в якому зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а саме ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування (арк. спр. 64-65).

23 жовтня 2019 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною видано Вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ675/34/НД, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 13 год. 00 хв. 30 жовтня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспортні дані, ідентифікаційний код керівника, правила внутрішнього трудового розпорядку, договори, які були укладені з найманими працівниками, штатний розпис, книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, повідомлення до ДПС про прийняття на роботу працівників за 2019 рік, заяви на прийняття на роботу від працівників за 2019 рік, накази на прийняття на роботу від працівників за 2019 рік, графік роботи працівників, графіки роботи закладу, табелі обліку робочого часу за 2019 рік, відомості нарахування та виплати заробітної плати працівникам за 2019 рік, накази про звільнення працівників та відомості на виплату їм розрахункових коштів за 2019 рік, журнал з підписом працівників щодо проведення інструктажу з охорони праці, документи, що підтверджують працю осіб за відсутністю трудового договору та підстави оплати (акти виконаних робіт), пояснення щодо ведення робіт, а також кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи. Акт та Вимогу від 23 жовтня 2019 року направлено позивачу 23 жовтня 2019 року рекомендованим листом з повідомленням (арк. спр. 66, 67).

04 листопада 2019 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною, службове посвідчення № 34, складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ, в розділі ІІІ «Опис виявлених порушень» зафіксовано порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю (арк. спр. 12-15):

1) частина перша статті 24 КЗпП України - у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 24 КЗпП України;

2) частина третя статті 24 КЗпП України - у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , працівники допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, шо є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

Також інспектором праці ОСОБА_5 04 листопада 2019 року винесено Припис за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П про усунення виявлених порушень, який направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 рекомендованим відправленням (арк. спр. 69-70, 71, 71зв.).

13 листопада 2020 року інспектором праці Башинською Оксаною Володимирівною складено Акт про відмову від підпису за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/ВП, який направлений на адресу позивача рекомендованим відправленням (арк. спр. 72, 73, 73 зв.).

07 листопада 2019 року на Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 04 листопада 2019 року за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області подані заперечення від 06 листопада 2019 року б/н, на які Головне управління Держпраці у Луганській області листом від 14 листопада 2019 року за № 02-3-11/1328 надало відповідь (арк. спр. 16, 17, 74, 75, 75 зв.).

Повідомленням від 19 листопада 2019 року за № 01-15/3699 т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухін повідомив фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про дату одержання документів, а саме Акта інспекційного відвідування від 04 листопада 2019 року за № ЛГ675/34/АВ (арк. спр. 76).

12 грудня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухіним Д.Л. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П/ТД-ФС, згідно з якою на підставі Акта інспекційного відвідування від 04 листопада 2019 року за № ЛГ675/43/НД/ПД/АВ за порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення» , частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , пунктом 8 Порядку № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 250380,00 грн. Постанова направлена позивачу 12 грудня 2019 року рекомендованим листом з повідомленням (арк. спр. 19, 78 зв.).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четверта статті 265 КЗпП України).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 509 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовіносин) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац третій пункту 4 Порядку № 509).

Щодо встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 суд зазначає таке.

Згідно з концепцією прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) МОП, держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах, або іншими засобами, конкретних ознак існування трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність» .

У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота:

1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони;

2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства;

3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи;

4. виконується працівником особисто;

5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила;

6. має характерну тривалість/продовжуваність;

7. вимагає особисту присутність працівника;

8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи:

1. періодичність виплати винагороди працівнику;

2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника;

3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів;

4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку;

5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи;

6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, КЗпП України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення поняття трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» , затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Судом встановлено, що 30 квітня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 6 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 01 червня 2019 року до 26 червня 2019 року (арк. спр. 127).

31 травня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 01 червня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на підставі наказу або розпорядження про прийняття на роботу від 31 травня 2019 року № 6 (арк. спр. 82, 83).

05 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 7 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 06 червня 2019 року до 21 червня 2019 року (арк. спр. 128).

05 червня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 06 червня 2019 року ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказу або розпорядження про прийняття на роботу від 05 червня 2019 року № 7 (арк. спр. 87, 88).

30 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 8 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 01 липня 2019 року до 23 липня 2019 року (арк. спр. 129).

30 червня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 9 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 01 липня 2019 року до 26 липня 2019 року (арк. спр. 130).

30 червня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 01 липня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказів або розпоряджень про прийняття на роботу від 30 червня 2019 року №№ 8, 9 відповідно (арк. спр. 92, 93).

01 серпня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 10 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року (арк. спр. 131).

01 серпня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 11 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 серпня 2019 року по 21 серпня 2019 року (арк. спр. 132).

01 серпня 2019 року до Головного управління ДФС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 02 серпня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказів або розпоряджень про прийняття на роботу від 01 серпня 2019 року №№ 10, 11 відповідно (арк. спр. 100).

01 вересня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір за № 12 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 вересня 2019 року по 25 вересня 2019 року (арк. спр. 133).

01 вересня 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір за № 13 на послуги, предметом якого є надання послуг, які споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності протягом світлового дня, в строк з 02 вересня 2019 року по 23 вересня 2019 року (арк. спр. 134).

01 вересня 2019 року до Головного управління ДПС у Луганській області (Станично-Луганський район) позивачем подано повідомлення про прийняття на роботу з 02 вересня 2019 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на підставі наказів або розпоряджень про прийняття на роботу від 01 вересня 2019 року №№ 12, 13 відповідно (арк. спр. 108, 109).

У всіх вищевказаних договорах на послуги, укладених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зазначено, що виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцями роботу. Оплата виконується одноразово з дня прийняття замовником роботи за актом виконаних робіт.

В актах прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 6 від 26 червня 2019 року, № 7 від 26 червня 2019 року, № 8 від 23 липня 2019 року, № 9 від 26 липня 2019 року, № 10 від 23 серпня 2019 року, № 11 від 21 серпня 2019 року, № 12 від 25 вересня 2019 року, № 13 від 23 вересня 2019 року зазначено, що виконувались роботи з прибирання салону, прибирання багажнику, видалення бітуму, обробки кузова автомобіля, видалення вм`ятин та сколів на титанових дисках, корекція світлового обладнання, комплексна хімчистка авто, підготовка авто до продажу, шліфування кузову, чистка титанових дисків та велюрових виробів, хімчистка килимів, видалення смол та виконувались інші роботи з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (арк. спр. 86, 91, 96, 99, 104, 107, 112, 115).

При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, його обсягу, видів, що притаманне цивільно-правовим договорам.

Суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди укладені позивачем з фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним саме для трудових функцій.

Вищезазначене свідчить про факт прийняття на роботу працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (№ рішення в ЄДРСР 75148848), від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17 (№ рішення в ЄДРСР 76695525), від 13 червня 2019 року у справі № 1840/2507/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406167), від 13 червня 2019 року у справі № 824/896/18-а (№ рішення в ЄДРСР 82406158), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406152), від 18 серпня 2020 року у справі № 808/3054/16 (№ рішення в ЄДРСР 91036729).

При вирішенні даної справи судом першої інстанції не прийнято до уваги надані позивачем супровідним листом від 06 серпня 2020 року б/н договори, укладені позивачем з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки зміст цих договорів відрізняється від змісту договорів, які надавались позивачем під час проведення інспекційного відвідування відповідачем (арк. спр. 84-85, 89-90, 94-95, 97-98, 102-103, 105-106, 110-111, 113-114, 118-119, 121-122).

Суд звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Статтею 8 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 25,13 гривні.

Тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за одну особу становить 125190,00 грн (4173,00 грн х 30).

За двох працівників, щодо яких скоєно порушення, штраф становить 250380,00 грн (125190,00 грн х 2).

Таким чином, постанова Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 грудня 2019 року за № ЛГ675/34/НД/ПД/АВ/П/ТД-ФС в частині розміру застосованого штрафу відповідає вимогам абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини зазначив, що національне право повинно відповідати поняттю «законність» , визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справах « S.W. проти Сполученого Королівства» , серія A, N 335-В, с. 41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (N 1)» , серія A, N 30, с. 31, п. 49, і «Галфорд проти Сполученого Королівства» ).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі» , зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom) [Велика Палата], №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи під час судового розгляду), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є правомірним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідачу у апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справа №823/647/17 від 03.11.2020 у справі 818/1157/16. Від1910.2018 ц справі № 805/3137/17-а з огляду на те, що Верховний Суд у зазначених постановах висловлював висновки, про те, що відповідач при фактичному здійсненні такої перевірки вийшов за межі своїх повноважень наданих йому Законом, оскільки стаття 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланових перевірок контролюючими органами.

Між тим, у даній справі судом встановлено, що відповідачем проводилось інспекційне відвідування у відповідності до приписів Порядку № 823, яким передбачена, як підстава для проведення перевірки - інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів. Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

Згідно приписів частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що заява позивача від 19.11.2020 щодо надання доказів, не приймаються до уваги з огляду на приписи частини 4 статті 308 КАС України.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 360/2414/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 360/2414/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар