Рішення

від 01.11.2023 по справі 369/5060/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4565/23

Справа №369/5060/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

секретаря судового засідання Довгань Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний ліцей для дівчат «Леді» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання освітньої послуги

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання освітньої послуги. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24.06.2021 року між ним та відповідачами укладено договір про надання платної освітньої послуги № 42, відповідно до якого останній взяв на себе зобов`язання щодо оплати освітньої послуги, яка надавалась йому за договором про навчання в № 42 від 24.06.2021 року. Відповідно до розділу 1 договору виконавець (позивач) бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника (відповідачів) надати здобувачу освіти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , базову загальну середню освіту на рівні державного стандарту. Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати виконавцю плату за надані послуги. Згідно п. 3.2 та п. 3.7 Договору замовник зобов`язується оплачувати повний навчальний рік відповідно до обраного формату перебування "Повний день" в закладі у національній вал.ті України (гривні) у сумі 110 800,00 грн., з терміном оплати помісячно - не пізніше 1 числа поточного місяця. Станом на 23.03.2023 позивачем надано відповідачам за період з 01.01.2021 по 30.11.2021 освітні послуги (навчання) на суму - 110 800,00 грн.

Оскільки позивачем були надані відповідачам освітні послуги своєчасно та в повному обсязі, однак відповідачі оплату вартості освітньої послуги, наданої позивачем за період з 01.01.2021 по 30.11.2021 не здійснив, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідачів 110 800,00 грн. заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 відкрито провадження у справи та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд призначено на 24.05.2023 на 09 год. 30 хв.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2023 цивільну справу передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2023 цивільна справа прийнята до провадження, розгляд справи розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомив, в той же час на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надіслання повістки за зареєстрованим місцем проживання, а тому відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається такими, що повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявній в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 24.06.2021 року між ним та відповідачами укладено договір про надання платної освітньої послуги № 42, відповідно до якого останній взяв на себе зобов`язання щодо оплати освітньої послуги, яка надавалась йому за договором про навчання в № 42 від 24.06.2021 року. Відповідно до розділу 1 договору виконавець (позивач) бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника (відповідачів) надати здобувачу освіти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , базову загальну середню освіту на рівні державного стандарту. Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати виконавцю плату за надані послуги. Згідно п. 3.2 та п. 3.7 Договору замовник зобов`язується оплачувати повний навчальний рік відповідно до обраного формату перебування "Повний день" в закладі у національній вал.ті України (гривні) у сумі 110 800,00 грн., з терміном оплати помісячно - не пізніше 1 числа поточного місяця. Станом на 23.03.2023 позивачем надано відповідачам за період з 01.01.2021 по 30.11.2021 освітні послуги (навчання) на суму - 110 800,00 грн.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Її замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в розмірі, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання( неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

З урахуванням приписів ст. 549 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у цій справі встановлено наступні обставини.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подаєдетальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5, 6, 7 статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат,суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин,зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16.

Відповідно до правової позиції ВС, викладеної у постанові Великої Палати від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15ц, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не вправі втручатися в ці правовідносини … За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами… Суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд враховує те, що відповідачем до ухвалення судового рішення у справі, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не подавалося.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, зазначений у Договорі між позивачем та адвокатом, дотриманий при проведенні розрахунку адвокатом, є співмірним із ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відтак, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача 9 500,00 грн. у рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, яка надана позивачу адвокатом Пащенко С.М. у цій цивільній справі, прийнята позивачем за актом приймання-передачі та оплачена відповідно до квитанції.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати, передбачені договором, позивачем доведено, а з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором у розмірі 110 800,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний ліцей для дівчат «Леді» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про надання освітньої послуги- задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за Договором №42 від 24.06.2021 року про надання освітньої послуги у сумі 110800,00 грн. та понесені по справі судові витрати: 2684,00 грн. суми сплаченого судового збору та 9500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, поданою у відповідності до вимог ст.. 285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватний ліцей для дівчат «Леді» (код ЄДРПОУ 37866359, місцезнаходження: 08153, Київська обл.., м. Боярка, вул. Молодіжна, 84)

Відповідачі: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 01.11.2023 року.

Суддя: Н.Г.Таран