Ухвала

від 22.08.2023 по справі 758/5326/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5326/20

Провадження № 6/758/147/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника органу ДВС - Кравцової О.С.,

стягувача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду подання в.о.начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцової Олени Сергіївни, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 р. в.о.начальника Подільського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцова О.С. звернулась до Подільського районного суду міста Києва із поданням про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, яким він володіє спільно з іншими особами за виконавчими документами: 1) виконавчого листа № 758/5326/20, виданого 23.12.2022 р. Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в розмірі 4 825 847,69 грн.; 2) виконавчого листа № 758/5326/20, виданого 23.12.2022 р. Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 11 350,0 грн.: 3) постанови про стягнення виконавчого збору ВП №70695430 від 25.01.2023 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в розмірі 482 584,77 грн.; 4) постанови про стягнення виконавчого збору ВП №70695703 від 25.01.2023 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в розмірі 1 135,0 грн.

Подання мотивовано тим, що у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № ЗВП за АСВП №70856545 від 25.01.2023 р. з виконання вищевказаних виконавчих документів. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено нерухоме майно, що належить боржникові, вартість якого значно менша суми боргу по виконавчому провадженню. Також було встановлено, що боржник є засновником 25 юридичних осіб, але майже всі юридичні особи, в яких боржникові належить частка у статутному капіталі, зареєстровані на тимчасово окупованій частині Донецької області, в зв`язку з чим звернути стягнення на них не вбачається за можливе. При цьому загальний розмір частки боржника у статутному капіталі ТОВ «7 зірок» та ТОВ «Переяслав-СВ» і земельної ділянки, що зареєстровані відповідно у м.Києві та Київській області, також значно менший суми боргу за виконавчим провадженням. Боржник умисно ухиляється від погашення заборгованості, в зв`язку з чим державний виконавець звернувся до суду із даним поданням.

Представник органу ДВС в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, наведених у поданні, просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Вважає, що така міра примусового заходу як звернення стягнення на спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_4 надасть можливість виконати рішення суду.

Стягувач в судовому засіданні підтримав подання, пояснивши, що боржник, достеменно знаючи про необхідність виконання судового рішення про стягнення з нього суми боргу, умисно ухиляється від виконання своїх зобов`язань, порушує приписи ч.5 ст.19 Закона України «Про виконавче провадження», вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Боржник, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавав.

Заінтересована особа та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавали.

Відповідно до ч.2 ст. 443 ЦПК України, неявка сторін і заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали подання та матеріали цивільної справи №758/5326/20, вважає, що подання підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що рішенням Подільського районного суду м.Києва від 22 серпня 2022 року у справі № 758/5326/20 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 4 825 847,69 грн., а також вирішено питання по стягнення судового збору в розмірі 11 350,0 грн.

На підставі вищевказаного рішення районним судом 23.12.2022 г. ОСОБА_1 , як стягувачу, були видані два виконавчих листа на стягнення з ОСОБА_2 , як боржника, зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів подання, постановою від 25.01.2023 року заступником начальника Подільського ВДВС у м. Києві Кравцовою О.С. відкрито виконавче провадження ВП № 70695430 з примусового виконання виконавчого листа № 758/5326/20, виданого 23.12.2022 р. Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в розмірі 4 825 847,69 грн.

В межах даного виконавчого провадження постановою від 25.01.2023 р. з боржника ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір в розмірі 482 584,77 грн.

Крім того, заступником начальника Подільського ВДВС у м.Києві Кравцовою О.С. постановою від 25.01.2023 року відкрито виконавче провадження ВП №70695703 з примусового виконання виконавчого листа № 758/5326/20, виданого 23.12.2022 р. Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 11 350,0 грн.

В межах даного виконавчого провадження постановою від 25.01.2023 р. з боржника ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір в розмірі 1 135,0 грн.

Постановою від 25.01.2023 р. дані виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження ВП № 70856545.

Копії вищевказаних постанов направлено боржнику рекомендованими листами на дійсну адресу, між тим всі були повернуті поштовим відділенням без вручення адресату з відповідною відміткою про закінчення строку зберігання, що підтверджується копіями супровідних листів та конвертів з довідками поштового відділення про причини повернення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18)

Водночас, боржник під час тривання виконавчого провадження двічи звертався до ДВС з заявами щодо обмеження стягнення з пенсії 20%. Перший раз (21.03.2023 р. вхідний №7771) через свого представника адвоката адвокатського об`єднення «ЛІДЕР» Ляшенко І.І., а другий раз (11.04.2023 р.) особисто сам. Кожен раз на адреси вказані у заявах виконавча служба спрямовувала відповіді. Отже, боржнику достеменно було відомо про існування виконавчих проваджень.

З наявних в матеріалах справи відповідей та довідок, отриманих державним виконавцем на запити щодо наявності у боржника доходів та майна, вбачається, що майно, на яке можливо було б звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє, як і відкриті клієнтські рахунки у банках з достатньою сумою коштів для погашення заборгованості.

При вирішенні подання судом враховано, що 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Таким чином неможливо звернути стягнення на пенсію та інший дохід боржника.

Також судом враховано, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані, інші грошові кошти/вклади/заощадження у боржника відсутні.

Судом встановлено, що державним виконавцем було вжито заходи, спрямовані на виявлення майна та доходів боржника, зокрема з Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України, банківських установ, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, державним виконавцем для забезпечення реального виконання рішення, винесені постанови про арешт майна та арешт коштів боржника.

Як вбачається з наданих документів, вжитими державним виконавцем виконавчі діями, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», спрямованими на виконання рішення, рішення не може бути виконано.

Разом з тим, жодних дій для виконання рішення суду самим боржником вчинено не було. Більше того, боржником не виконано жодного обов`язку за приписами ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем вчинялись всі передбачені законодавством виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

Отже, подання обгрунтовано тим, що виконавче провадження залишається не закінченим, а виконавчий документ не виконаним, оскільки у боржника ОСОБА_2 немає нерухомого, рухомого майна та грошових коштів, належних йому на праві особистої власності, на яке можна було б звернути стягнення в примусовому порядку.

Подання відділу виконавчей служби подано до суду на задоволення клопотання від 03.02.2023 ( вхідний № 3437 ) стягувача ОСОБА_1 про арешт та звернення стягнення на частку майна боржника у спільній власності, в якому повідомлено, що боржник перебував у шлюбі із ОСОБА_5 в період з 30.08.2006 по 17.10.2022. Під час шлюбу подружжя ОСОБА_4 придбало у місті Києві об`єкти нерухомого майна, які оформили на ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що 30.08.2006 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку зареєстровано актовий запис про шлюб № 392 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заочним судовим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/3265/22 від 17.10.2022 року задоволено позов про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та боржником - ОСОБА_2 , але майно не розподілено.

Також, перевіркою даних, які містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян встановлено, що станом на 22.03.2023 в зазначеному реєстрі відсутні відомості щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, боржник ОСОБА_2 у період з 30.08.2006 року по 17.10.2022 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно інформації № 326662420 від 22.03.2023 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності наступне майно:

1) двокімнатна квартира, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В;

2) машиномісце в паркінгу НОМЕР_3, загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В.

Відповідно договорам, заява про згоду другого з подружжя ОСОБА_2 на придбання нерухомого майна отримана в установленому законом порядку та долучені до договорів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 також на праві спільної сумісної власності належать частки у статутних капіталах наступних товариств:

1) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 22, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018;

2) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: 08400, Київська обл., місто Переяслав-Хмельницький(п), ВУЛИЦЯ МАЗЕПИ, будинок 28, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008.

Факт того, що боржник ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_3 на момент підписання даних договорів та реєстрування ТОВ є свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.05.2012.

З огляду на викладене, вищезазначене нерухоме та рухоме майно набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за час перебування у шлюбних відносинах. Попередня домовленість між боржником і стягувачем була укладена 29.09.2018 р. в період існування шлюбних відносин з дозволу ОСОБА_3 , що підтверджено матеріалами справи №758/5326/20. Отже, попередній договір від 29.09.2018 р. вважається укладеним в інтересах сім`ї.

Загальний залишок заборгованності по зведеному провадженню ВП №70856545 складає 5 293 539,11 грн.

За змістом статей 60, 61 СК України, статей 366, 371 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної сумісної власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд в постанові від 10.02.2021 р. у справі №754/5841/17 виснував, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно приписам ст. 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є : звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилом ч 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Статтею 370 ЦК України також встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 85, 87 постанови від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) сформулювала правовий висновок, згідно з яким якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

У постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17 (провадження № 61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначивши ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц (ЄДРСРУ № 87393444) зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

З урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна;у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 464/2227/17.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно -процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст.443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу.

Встановивши, що на момент звернення заявника до суду із поданням про визначення частки майна боржника та відкриття провадження №6/758/147/23:

- двокімнатна квартира, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В;

- машиномісце в паркінгу НОМЕР_3, загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В.;

- частка у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 22. Частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018;

- частка у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: 08400, Київська обл., місто Переяслав-Хмельницький(п), вулиця Мазепи, будинок 28, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008, були спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про необхідність задоволення подання шляхом визначення 1/2 частки, яка належить ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на квартиру, машиномісце та частки в ТОВ, виходячи, що дане вказане майно набуто за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, та беручи до уваги рівність часток подружжя, яка встановлена СК України.

Вимоги подання про визнання права власності на майно за бржником в розмірі 1/2 частки не підлягають задоволенню, оскільки в межах даного судового провадження вирушується лише питання саме визначення розміру частки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-260, 353, 354, 443 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Подання в.о.начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцової Олени Сергіївни, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, - задовольнити частково.

Визначити розмір частки у праві спільної сумісної власності за боржником ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 1/2 (однієї другої) частки на таке рухоме та нерухоме майно:

- двокімнатна квартира, загальною площею 81.8 кв.м, житловою площею 30.9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого 706795280000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 10.05.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 182, виданого 10.05.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В;

- машиномісце в паркінгу НОМЕР_3, загальною площею 17.4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269496380000. Право власності на зазначене майно зареєстровано 08.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 607, виданого 08.11.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Стороженко Я.В. ;

- частка у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІДЖІ 22», ЄДРПОУ 42392618, яке зареєстровано за адресою: 04047, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 22. Частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 32,5 %, розмір внеску до статутного фонду - 1 690 000 грн. Зазначене товариство зареєстровано 13.08.2018;

- частка у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ», ЄДРПОУ 35778534, яке зареєстровано за адресою: 08400, Київська обл., місто Переяслав-Хмельницький(п), ВУЛИЦЯ МАЗЕПИ, будинок 28, частка ОСОБА_3 у статутному капіталі зазначеного товариства становить 10 %, розмір внеску до статутного фонду - 128 000 грн., зазначене товариство зареєстровано 11.07.2008.

В іншій частині подання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляціної інситанції протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова