Рішення

від 06.11.2023 по справі 183/9918/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/9918/23

№ 2/183/4166/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайоннийсуд Дніпропетровськоїобласті вскладі головуючогосудді ДубовенкоІ.Г.,за участюсекретаря РибакаЯ.В.,розглянувши уписьмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про стягнення заробітної плати, відпускних, компенсацій за невикористані щорічні основну та додаткову відпустки, вихідної допомоги, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в серпні 2023 року звернулася до суду з позовом до комунального підприємства Новомосковськ водоканал про стягнення заробітної плати, відпускних, компенсацій за невикористані щорічні основну та додаткову відпустки, вихідної допомоги, мотивуючи його тим,що в період з 24 липня 2014 року по 31 жовтня 2018 року вона працювала на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами «Новомосковськ водоканал» та наказом №284-к від 31 жовтня 2018 року була звільнена з вказаної посади на підставі п.1ст.40 КЗпП Україниу зв`язкузі скороченнямштату.Вважаючи своєзвільнення незаконним,позивач звернувсядо судуз позовом,рішенням Новомосковськогоміськрайонного судуу справі№ 183/7543/18від 04березня 2020року позивачабуло поновленона попереднійпосаді.Наказом №49-Квід 05березня 2020 «Пропоновлення нароботі» скасованийнаказ прозвільнення позивача№ 284-Квід 31.10.2018року,поновлено ОСОБА_1 нароботі напосаді заступникаголовного бухгалтерапо роботіз абонентамиз 31жовтня 2018року.Наказом №151-Квід 21серпня 2020року позивачабуло звільненоза п.1ст.40КЗпП Україниу зв`язкузі скороченнямштату працівників.За період,відпрацьований позивачемз 06березня 2020року по21серпня 2020року відповідачнеобґрунтовано недоплачувавпозивачу заробітнуплату тавідпускні,тому якпозивачу необґрунтованоне нарахованазаробітна плата,передбачена колективнимидоговорами КП«Новомосковськ водоканал»2018-2019р.р.та 2019-2020р.р.,а такожне необґрунтованоне доплаченовідпускні,тому якне розрахованадодаткова відпустка.А томупросить стягнутиз КП «Новомомсковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 недоплачені суми:

- заробітну плату за період роботи з 06.03.2020р. по 21.08.2020р. в сумі 23 026,27 грн;

- відпускні за час щорічної основної відпустки з 30.06.2020р. по 14.08.2020р. в сумі 10 205,18 грн;

- вихідну допомогу в сумі 18 238,94грн;

- грошову компенсацію за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки в сумі 1098,34 грн;

- компенсацію за 3 дні невикористаної щорічної додаткової відпустки в сумі 1647,51 грн грн.;

а всього 54216,24 грн.

А також стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору.

Відповідачем поданий відзив, у якому посилаючись на необґрунтованість позовних вимог просять відмовити у його задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначивши, що підприємство при розрахунку посадових окладів/тарифних ставок користується територіальною угодою між департаментом житлово-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації, обласною організацією роботодавців житлово-комунального господарства Дніпропетровської області і обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства. Місцевої промисловості, побутового обслуговування населення. Розрахунок посадових окладів/тарифних ставок, передбачених даною угодою, може братись до уваги лише для посад штатного розкладу. У зв`язку з тим, що посада «заступник начальника з загальних питань, інвестицій та інновацій», скорочена, приймати до уваги коефіцієнти територіальної угоди підприємство не повинно. На момент дії процедури скорочення розрахунок з ОСОБА_1 проводився за посадовим окладом, який діяв на 31.10.2018 року, час коли дана посада мала місце в штатному розкладі. Крім того, відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат проводиться з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства, відповідно до повноважень, встановлених його статутом і це є його право, а не обов`язком. Крім того, посада позивача не входить до списку посад, що дають право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, а тому підстав для її наданні немає.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якому посилається на те, що відповідач виконуючи рішення суду про поновлення позивача на роботі, скасував наказ про звільнення позивача, а тому відповідач повинен був відновити становище, яке існувало до порушення. А тому поновлення позивача на роботі означає, що трудові відносини продовжилися між сторонами на умовах безстрокового трудового договору із збереженням всіх гарантій, що позивач мав, зокрема щодо умов оплати праці та права на щорічну додаткову відпустку, як працівник з ненормованим робочим днем. Колективними договорами 2018-2019р.р. та 2019-2020р.р. передбачено, що при визначенні розмірів тарифних ставок і місячних посадових окладів працівників підприємства враховувати підгалузеві коефіцієнти співвідношень до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду встановленою угодою за підгалузями та видами робіт, як мінімальні соціальні гарантії. Щодо права на додаткову відпустку, то з причин невнесення роботодавцем посади позивача до списку посад з ненормованим робочим днем, що мають право на додаткову відпустку, позивач незаконно позбавлений такого права, а тому вимоги позову в цій частині також обґрунтовані.

Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і відкрито провадження у справі.

28.09.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову.

09 жовтня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, просить позов задовольнити.

10 жовтня 2023 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 01 листопада 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у відмовлено.

Суд, дослідивши підстави позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив а також докази, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а у своїй сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступних висновків.

Обставини, встановлені судом і зміст спірних правовідносин.

З 24.07.2014 року позивач ОСОБА_1 працювала в КП «Новомосковськ водоканал» на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами.31.10.2018 року за наказом № 284-К від 31.10.2018 року була звільнена з посади у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020р. у справі № 183/7542/18 за позовом ОСОБА_1 до КП «Новомосковськ водоканал» позивача було поновлено на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами.

На виконання рішення суду в частині негайного поновлення на роботі Комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал» 05 березня 2020 року видало наказ № 49-К «Про поновлення на роботі».

Наказом від 21 серпня 2020 року № 151-К позивача ОСОБА_1 звільнено з посади заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Після поновлення ОСОБА_1 на роботі в КП «Новомосковськ водоканал» на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами, позивач працювала на вищевказаній посаді з 06.03.2020 року по 21.08.2020 року.

За період з 06 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року відповідачем була нарахована та виплачувалася заробітна плата, відпускні, компенсація за невикористану щорічні основну та додаткову відпустки та вихідну допомогу за ставкою, що діяла станом на 31 жовтня 2018 року 13369,00 грн на місяць.

Зазначені обставини повністю визнаються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи позовнівимоги простягнення накористь позивачанедоплачених відповідачемсумзаробітноїплати,відпускних,компенсації заневикористану щорічніосновну тадодаткову відпусткита вихіднудопомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позовні вимоги про стягнення різниці між належним до сплати розміром заробітної плати, вихідної допомоги, відпускних та раніше нарахованою за своїм змістом зводяться до спору про порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

Так, Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у системному зв`язку із положеннями статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема і за час простою, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною четвертоюстатті 36 Кодексу законів про працю Україниу разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Відповідно до п.8 Розділу V «Оплата праці» Колективного договору КП «Новомосковськ водоканал» при визначенні розмірів посадових окладів підприємство повинно враховувати коефіцієнти співвідношень до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду як мінімальні соціальні гарантії. Такий порядок встановлено як у колективному договорі на підприємстві на 2018-2019 р.р., так і у колективному договорі на 2019-2020 р. р.

На час поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду, на загальних зборах трудового колективу 14 лютого 2019 року вже було прийнято та в подальшому затверджено колективний договір на 2019-2020 роки, тому у розділі, який встановлює коефіцієнти в залежності від посад, відсутня посада позивача. Тому для визначення цього коефіцієнту суд керується умовами колективного договору на 2018-2019 роки, оскільки у березні положень п. 9 Розділу V «Оплата праці» Колдоговору КП «Новомосковськ водоканал» на 2019-2020 р.р. зі змінами та доповненнями від 01 липня 2019 року, що були чинними під час роботи позивача після поновлення на роботі, тарифна ставка робітника 1 розряду основної професії визначається як добуток прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб, на коефіцієнти 1,6 та 1,58.

Таким чином, посадовий оклад позивача з 06 березня 2020 року по 30 червня 2020 року повинен був становити 18227 грн на місяць (2102 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2020 року) х1,6 х 1,58 х 3,43 = 18227 грн);

а з 01 липня 2020 року по 21 серпня 2020 року 19050 грн на місяць (2197 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 липня 2020 року) х1,6 х 1,58 х 3,43 = 19050грн).

Як вбачається з розрахункових листів заробітної плати, відповідач здійснював нарахування заробітної плати позивача, виходячи з розміру посадового окладу 13369 грн на місяць, а не 18227 грн на місяць з 06 березня 2020 року по 30 червня 2020 року та 19050 грн з 01 липня 2020 року по 21 серпня 2020 року, які підлягали нарахуванню. Тому недоплачена сума заробітної плати становить:

- за березень 2020р.: 18227грн/21роб.дн. х 17роб.дн. = 14755,19грн (нараховано та виплачено 10822,52 грн ), недоплата складає 3932,67грн;

- за квітень 2020р.: 18227грн/21роб.дн. х 21роб.дн. = 18227,00грн (нараховано та виплачено 13369,00грн), недоплата складає 4858,00грн;

- за травень 2020р.: 18227грн/19роб.дн. х 19роб.дн. = 18227,00грн (нараховано та виплачено 13369,00грн), недоплата складає 4858,00грн;

- за червень 2020р.: 18227грн/20роб.дн. х 19роб.дн. = 17315,65грн (нараховано та виплачено 12700,55грн), недоплата складає 4615,10грн;

- за липень 2020р.: відпустка

- за серпень 2020р.: 19050грн/20роб.дн. х 5роб.дн. = 4762,50грн (нараховано 3342,25грн, проте виплачено 0 грн), недоплата складає 4762,50грн

Таким чином, недоплачена заробітна плата з 06.03.2020р. по 21.08.2020р. складає 23 026,27 грн.

Згідно наказу № 136-В від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка за період роботи з 01 листопада 2018 року по 23 липня 2019 року тривалістю 22 календарних дні з 30 червня 2020 року по 21 липня 2020 року. А згідно наказу № 137-В від 24 червня 2020 року позивачу надана щорічна основна відпустка за період роботи з 24 липня 2019 року по 23 липня 2019 року тривалістю 24 календарних дні з 22 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року.

Таким чином нарахування та виплата позивачу відпускних за період роботи з 01 листопада 2018 року по 23 липня 2019 року проведений відповідачем вірно.

А за період роботи з 24 липня 2019 року по 23 липня 2019 року тривалістю 24 календарних дні, розрахований відповідачем у меншому розмірі, що призвело до недорахування відпускних за час її щорічної основної відпустки з 22 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року (для розрахунку відпускних розраховується середньоденна заробітна плата за 12 місяців, які передують місяцю виходу у відпустку, для чого сумарний заробіток за цей період ділиться на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Розрахунковий період: з червня 2019р. по травень 2020р., у якому з червня 2019р. по 05 березня 2020р. у розрахунок береться середня заробітна плата за час вимушеного прогулу 13369 грн на місяць, а починаючи з 06 березня 2020р. для розрахунку відпускних береться заробітна плату за відпрацьовані робочі дні з урахуванням підвищення зарплати 18227 грн на місяць.

Середньоденна зарплата для розрахунку відпускних за період з 22 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року складає 524,23 грн /185 586,19 грн (365-11)/, в той час як відповідачем нарахований розмір по 449,72 грн на день, тобто недоплата складає 74,53 грн за день.

Сума не донарахованих відпускних за 8 днів у липні 2020 року та 14 днів у серпні 2020 року складає 74,53 грн х 22дн 1639,66 грн.

Окрему увагу суд звертає на те, що позивач у своєму позові посилається на той факт, що нараховані відпускні за щорічну відпустку 14 днів у серпні 2020 року відповідачем нараховано в розмірі 6362,86 грн, однак не виплачено. Відповідачем жодних доказів того, що нарахована сума відпускних за 14 днів в серпні 2020 року виплачена позивачу не надано, а тому нарахована та невиплачена сума відпускних в розмірі 6362,86грн підлягає стягненню, а також підлягає стягненню сума недонарахованих відпускних в розмірі 1639,66 грн.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача, що невірне нарахування та виплата позивачу заробітної плати також призвела до неправильного розрахунку компенсації за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки, тому вказана відпустка невикористана за період, за який розраховані вірно відпускні, тобто до поновлення на роботі.

Враховуючи, що судом встановлено, що після поновлення позивача на роботі на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами, за нею як працівником зберігалися ті ж права, які вона мала до незаконного звільнення, зокрема і щодо її права на щорічну додаткову відпустку. Щорічна додаткова відпустка 6 календарних днів на рік для посади заступник головного бухгалтера по роботі з абонентами як працівнику з ненормованим робочим днем була встановлена пунктом 11 Розділу ІІІ Колдоговору 2018-2019рр. «Трудові відносини, режим роботи і відпочинку» та «Списку посад інженерно-технічних професій, які мають право на додаткові відпустки, як працівники з ненормованим робочим днем» (Додаток 23 до Колдоговору 2018- 2019рр.).

А тому розрахунок днів невикористаної щорічної додаткової відпустки як працівника з ненормованим робочим днем та суми компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за час роботи позивача з 06.03.2020р. по 21.08.2020р. розраховуються таким чином: до стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку, не включається період вимушеного прогулу, тому стаж обраховується з 06.03.2020р. по 21.08.2020р. (169 к.дн.), з нього виключаються святкові дні (6 к.дн./(169-6)=163 к.дн. Кількість днів додаткової щорічної відпустки, що припадає на 163 к.дн. роботи: (6 к.дн./(365-11) к.дн. х 163 к.дн.= 0,0169 х 163 к.дн. = 2,75 к.дн. = 3 к.д. Середньоденна зарплата для розрахунку компенсації невикористаної щорічної відпустки складає 549,17 грн (розрахунок наведено вище). Таким чином, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні грошову компенсацію за невикористані 3 дні щорічної додаткової відпустки в сумі: 549,17 грн х 3 к.дн. = 1647,51 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Тобто всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Сума нарахованої позивачу вихідної допомоги 13377,78 грн, також обрахована не вірно, без урахування недоплаченої відповідачем зарплати, розрахунок якої наведено вище. Розрахунок невиплаченої вихідної допомоги при звільненні обраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у двох місяцях, що передують місяцю звільнення. Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарних місяці. Через те, що весь липень 2020 р. позивач перебувала у відпустці, для розрахунку беруться 2 місяці травень, червень 2020р. Зарплата за травень-червень 2020р. (розрахунок наведено вище): 18227,00грн + 17315,65грн = 35542,65грн Середня кількість робочих днів у травні-червні 2020р.: (20+19)/2 = 19,5 Середньоденна зарплата за травень-червень 2020р.: 35542,65грн : 38 відпрацьованих робочих днів = 935,33 грн. Таким чином, сума вихідної допомоги повинна складати 18238,94 грн (935,33грн х 19,50), тобто розмір не донарахованої та недоплаченої суми вихідної допомоги складає 4861,16 грн (18238,94 грн - 13377,78 грн).

В той же час позивач у своєму позові посилається на той факт, що нарахована відповідачем вихідна допомога розмірі 13377,78 грн не виплачена. Відповідачем жодних доказів того, що вказана сума виплачена позивачу не надано, а тому нарахована та невиплачена сума вихідної допомоги розмірі 13377,78 грн також підлягає стягненню.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що за період з 06 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року заробітна плата позивачу нараховувалась з порушеннями колективного договору, що також призвело до не донарахування відпускних, вихідної допомоги та компенсацій за частину невикористаної додаткової відпустки у визначених судом раніше розмірах, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволення частково, а саме, щодо стягнення:

- недоплаченої заробітної плати з 06.03.2020 року по 21.08.2020 року в розмірі 23 026,27 грн;

- недоплаченої суми відпускних за 8 днів у липні 2020 року та 14 днів у серпні 2020 року в розмірі 1639,66 грн;

- нарахованої, однак невиплаченої суми відпускних в розмірі 6362,86грн;

- недоплаченої грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної додаткової відпустки в сумі 1647,51 грн;

- нарахованої, однак невиплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 13377,78 грн;

- недоплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 4861,16 грн,

а всього 50915,24 грн. Зазначена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

В іншій частині позовних вимог позивача належить відмовити.

Суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України). За ч. 2 статті 430 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 був сплачений судовий збір. А тому, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 858,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про стягнення заробітної плати, відпускних, компенсацій за невикористані щорічні основну та додаткову відпустки, вихідної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 :

- недоплаченої заробітної плати з 06.03.2020 року по 21.08.2020 року в розмірі 23 026,27 грн;

- недоплаченої суми відпускних за 8 днів у липні 2020 року та 14 днів у серпні 2020 року в розмірі 1639,66 грн;

- нарахованої, однак невиплаченої суми відпускних в розмірі 6362,86грн;

- недоплаченої грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної додаткової відпустки в сумі 1647,51 грн;

- нарахованої, однак невиплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 13377,78 грн;

- недоплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 4861,16 грн,

а всього 50915 (пятдесят тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 24 копійки.

Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал», (код ЄДРПОУ 36615515, адреса місцезнаходження: вул..Сучкова, буд. 40, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, 51200).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року.

Суддя І.Г.Дубовенко