Постанова

від 21.03.2024 по справі 183/9918/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1816/24 Справа № 183/9918/23 Головуючий у першій інстанції: ДубовенкоІ.Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про стягнення заробітної плати, відпускних, компенсацій за невикористані щорічні основну та додаткову відпустки, вихідної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в період з 24 липня 2014 року по 31 жовтня 2018 року вона працювала на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами «Новомосковськ водоканал» та наказом №284-к від 31 жовтня 2018 року була звільнена з вказаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка звернулась до суду з позовом. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду у справі №183/7543/18 від 04 березня 2020 року її було поновлено на попередній посаді. Наказом №49-К від 05 березня 2020 «Про поновлення на роботі» скасований наказ про звільнення позивачки №284-К від 31.10.2018 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами з 31 жовтня 2018 року. Наказом №151-К від 21 серпня 2020 року позивачку було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників. За період відпрацьований з 06 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року відповідач необґрунтовано недоплачував позивачці заробітну плату та відпускні, тому як позивачці необґрунтовано не нарахована заробітна плата, передбачена колективними договорами КП «Новомосковськ водоканал» 2018-2019 років та 2019-2020 років, а також необґрунтовано не доплачено відпускні, адже не була розрахована додаткова відпустка. Тому позивачка просила стягнути на її користь з КП «Новомомсковськ водоканал» заробітну плату за період роботи з 06.03.2020 по 21.08.2020 в сумі 23026,27 грн; відпускні за час щорічної основної відпустки з 30.06.2020 по 14.08.2020 в сумі 10205,18 грн; вихідну допомогу в сумі 18238,94 грн; грошову компенсацію за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки в сумі 1098,34 грн; компенсацію за 3 дні невикористаної щорічної додаткової відпустки в сумі 1647,51 грн грн, що всього складає 54216,24 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 10 листопада 2023 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 недоплаченої заробітної плати з 06.03.2020 року по 21.08.2020 року в розмірі 23026,27 грн, недоплаченої суми відпускних за 8 днів у липні 2020 року та 14 днів у серпні 2020 року в розмірі 1639,66 грн, нарахованої, однак невиплаченої суми відпускних в розмірі 6362,86грн, недоплаченої грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної додаткової відпустки в сумі 1647,51 грн, нарахованої, однак невиплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 13377,78 грн, недоплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 4861,16 грн, а всього 50915,24 грн. Вирішено також допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати в розмірі 858,88 грн.

В апеляційній скарзі КП «Новомосковськ водоканал», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 54216,24 грн., апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що з 24.07.2014 року позивачка ОСОБА_1 працювала в КП «Новомосковськ водоканал» на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами, що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 16-28).

31.10.2018 року наказом КП «Новомосковськ водоканал» №284-К від 31.10.2018 року позивачка була звільнена з посади, у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 29).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у справі №183/7542/18 за позовом ОСОБА_1 до КП «Новомосковськ водоканал» позивачку було поновлено на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами КП «Новомосковськ водоканал». Стягнуто з КП «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2018 року по 04.03.2020 включно у розмірі 211133,75 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 124-131).

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року.

На виконання вказаного вище рішення суду в частині поновлення на роботі КП «Новомосковськ водоканал» 05 березня 2020 року видало наказ №49-К «Про поновлення на роботі», яким зокрема, скасовано наказ про звільнення №284-К від 31.10.2018 року та поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами з 31.10.2018 (а.с. 30).

Наказом КП «Новомосковськ водоканал» від 21 серпня 2020 року №151-К ОСОБА_1 звільнено 21.08.2020 з посади заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників (а.с. 31).

Отже, після поновлення ОСОБА_1 на роботі в КП «Новомосковськ водоканал» на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами, вона працювала на цій посаді з 06.03.2020 року по 21.08.2020 року.

За період з 06 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року відповідачем була нарахована та виплачувалася заробітна плата, відпускні, компенсація за невикористану щорічні основну і додаткову відпустки та вихідну допомогу за ставкою, що діяла станом на 31 жовтня 2018 року 13369,00 грн на місяць.

Вказані обставини повністю визнаються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача недоплачених відповідачем сум заробітної плати.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 47 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

За правилами ст. 116 КЗпП України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 36 Закону України «Про заробітну плату» встановлено, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Статтею 11 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.

Встановлено, що згідно п.8 Розділу V «Оплата праці» Колективного договору КП «Новомосковськ водоканал» при визначенні розмірів посадових окладів підприємство повинно враховувати коефіцієнти співвідношень до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду як мінімальні соціальні гарантії.

Такий порядок встановлено як у колективному договорі на підприємстві на 2018-2019 роки, так і у колективному договорі на 2019-2020 роки (а.с. 32-46).

На час поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення суду, на загальних зборах трудового колективу 14 лютого 2019 року вже було прийнято та в подальшому затверджено колективний договір на 2019-2020 роки, тому у розділі, який встановлює коефіцієнти в залежності від посад, відсутня посада позивачки.

Отже, для визначення цього коефіцієнту місцевий суд правильно керувався умовами колективного договору на 2018-2019 роки, оскільки у п. 9 Розділу V «Оплата праці» Колективного договору КП «Новомосковськ водоканал» на 2019-2020 роки зі змінами та доповненнями від 01 липня 2019 року, що були чинними під час роботи позивачки після поновлення на роботі, тарифна ставка робітника 1 розряду основної професії визначається як добуток прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб, на коефіцієнти 1,6 та 1,58.

Таким чином, посадовий оклад ОСОБА_1 з 06 березня 2020 року по 30 червня 2020 року повинен був становити 18227,00 грн на місяць (2102 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2020 року) х1,6 х 1,58 х 3,43); а з 01 липня 2020 року по 21 серпня 2020 року 19050 грн на місяць (2197 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 липня 2020 року) х1,6 х 1,58 х 3,43).

Згідно розрахункових листів заробітної плати, відповідач здійснював нарахування заробітної плати позивачці, виходячи з розміру посадового окладу 13369,00 грн на місяць, а не 18227,00 грн на місяць з 06 березня 2020 року по 30 червня 2020 року та 19050,00 грн з 01 липня 2020 року по 21 серпня 2020 року, які підлягали нарахуванню. Тому недоплачена сума заробітної плати становить:

- за березень 2020: 18227,00 грн/21 роб.дн. х 17 роб.дн. = 14755,19 грн (нараховано та виплачено 10822,52 грн ), недоплата складає 3932,67 грн;

- за квітень 2020: 18227,00 грн/21 роб.дн. х 21 роб.дн. = 18227,00 грн (нараховано та виплачено 13369,00 грн), недоплата складає 4858,00 грн;

- за травень 2020: 18227,00 грн/19 роб.дн. х 19 роб.дн. = 18227,00 грн (нараховано та виплачено 13369,00 грн), недоплата складає 4858,00 грн;

- за червень 2020: 18227,00 грн/20 роб.дн. х 19 роб.дн. = 17315,65 грн (нараховано та виплачено 12700,55 грн), недоплата складає 4615,10 грн;

- за липень 2020: відпустка

- за серпень 2020: 19050,00 грн/20 роб.дн. х 5 роб.дн. = 4762,50 грн (нараховано 3342,25 грн, проте виплачено 0,00 грн), недоплата складає 4762,50грн (а.с. 56-59).

Виходячи з викладеного, недоплачена заробітна плата з 06.03.2020 по 21.08.2020 складає 23026,27 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Разом з тим, згідно з ст. 24 Закону України Про відпустки, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 4 ЗУ «Про відпустки» передбачені види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Наказом №136-В від 24 червня 2020 року, ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01 листопада 2018 року по 23 липня 2019 року тривалістю 22 календарних дні з 30 червня 2020 року по 21 липня 2020 року (а.с. 99).

Згідно наказу №137-В від 24 червня 2020 року позивачці надана щорічна основна відпустка за період роботи з 24 липня 2019 року по 23 липня 2020 року тривалістю 24 календарних дні з 22 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року (а.с. 101).

Отже, нарахування та виплата позивачці відпускних за період роботи з 01 листопада 2018 року по 23 липня 2019 року проведено відповідачем правильно.

Однак, за період роботи з 24 липня 2019 року по 23 липня 2020 року розрахунок відпускних тривалістю 24 календарних дні розрахований відповідачем у меншому розмірі, що призвело до недонарахування відпускних за час її щорічної основної відпустки з 22 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року (для розрахунку відпускних розраховується середньоденна заробітна плата за 12 місяців, які передують місяцю виходу у відпустку, для чого сумарний заробіток за цей період ділиться на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів).

У розрахунковий період з червня 2019 року по травень 2020 року береться середня заробітна плата за час вимушеного прогулу 13369,00 грн на місяць, а починаючи з 06 березня 2020 року для розрахунку відпускних береться заробітна плату за відпрацьовані робочі дні з урахуванням підвищення зарплати 18227,00 грн на місяць.

Середньоденна зарплата для розрахунку відпускних за період з 22 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року складає 524,23 грн /185586,19 грн (365-11)/, в той час як відповідачем нарахований розмір по 449,72 грн на день, тобто недоплата складає 74,53 грн за день.

Отже, сума не донарахованих відпускних за 8 днів у липні 2020 року та 14 днів у серпні 2020 року складає 1639,66 грн (74,53 грн х 22дн).

Щодо нарахованих,однак невиплаченихвідповідачем 6362,86грн відпускнихза 14днів щорічноївідпустки усерпні 2020року,колегія суддівпогоджується звисновком місцевогосуду,що відповідачемне надано належнихдоказів напідтвердження виплативказаної сумивідпускних за14днів всерпні 2020року позивачці,а тому6362,86грн підлягають стягненню,а такожпідлягає стягненнюсума недонарахованихвідпускних врозмірі 1639,66грн.

Крім того, щорічна додаткова відпустка 6 календарних днів на рік для посади заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами, як працівнику з ненормованим робочим днем, була встановлена пунктом 11 Розділу ІІІ Колективного договору 2018-2019 «Трудові відносини, режим роботи і відпочинку» та «Списку посад інженерно-технічних професій, які мають право на додаткові відпустки, як працівники з ненормованим робочим днем» (Додаток 23 до Колдоговору 2018- 2019).

Розрахунок днів невикористаної щорічної додаткової відпустки як працівника з ненормованим робочим днем та суми компенсації при звільненні за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за час роботи позивача з 06.03.2020 по 21.08.2020 розраховуються таким чином: до стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку, не включається період вимушеного прогулу, тому стаж обраховується з 06.03.2020 по 21.08.2020 (169 к.дн.), з нього виключаються святкові дні (6 к.дн./(169-6)=163 к.дн. Кількість днів додаткової щорічної відпустки, що припадає на 163 к.дн. роботи: (6 к.дн./(365-11) к.дн. х 163 к.дн.= 0,0169 х 163 к.дн. = 2,75 к.дн. = 3 к.д. Середньоденна зарплата для розрахунку компенсації невикористаної щорічної відпустки складає 549,17 грн.

Отже, відповідач не нарахував та не виплатив позивачці при звільненні грошову компенсацію за невикористані 3 дні щорічної додаткової відпустки в сумі: 549,17 грн х 3 к.дн. = 1647,51 грн.

Щодо невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, колегія зазначає наступне.

Вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога, працівникові при звільнення, у розмірі не менше одного середньомісячного заробітку виплачується у разі: зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Розрахунок невиплаченої вихідної допомоги при звільненні обраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у двох місяцях, що передують місяцю звільнення. Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарних місяці. Оскільки, весь липень 2020 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці, для розрахунку беруться 2 місяці травень, червень 2020 року.

Зарплата за травень-червень 2020 року: 18227,00 грн + 17315,65 грн = 35542,65 грн. Середня кількість робочих днів у травні-червні 2020: (20+19)/2 = 19,5. Середньоденна зарплата за травень-червень 2020: 35542,65грн : 38 відпрацьованих робочих днів = 935,33 грн.

Таким чином, сума вихідної допомоги повинна складати 18238,94 грн (935,33грн х 19,50), тобто розмір не донарахованої та недоплаченої суми вихідної допомоги складає 4861,16 грн (18238,94 грн - 13377,78 грн).

КП «Новомосковськ водоканал» не надав жодних доказів, що вказана сума виплачена позивачці, а тому нарахована та невиплачена сума вихідної допомоги у розмірі 13377,78 грн також підлягає стягненню.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що після поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами за нею зберігалися такі ж права, які вона мала до незаконного звільнення; враховуючи, що право позивачки роботодавцем безпідставно порушене у звязку з невиплатою при звільненні усіх належних їй грошових сум, - місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апелянта,що відсутніпідстави длянарахування позивачціщорічної додатковоївідпустки,як працівниказ ненормованимробочим днем,оскільки уКолективному договоріКП «Новомосковськводоканал»за 2019-2020року усписку посад,що даєправо надодаткову відпусткуза ненормованийробочий деньвідсутня посадазаступника головногобухгалтера, -є необґрунтованими.Судовими рішеннямизвільнення ОСОБА_1 у зв`язкуіз скороченнямштату працівниківза п.1.ст.40КЗпП Українибуло визнанонезаконним,поновлено їїна роботіна посадізаступник головногобухгалтера пороботі забонентами таскасовано наказпро звільнення№284-К від31.10.2018,а томувсі умовипраці,гарантії,які вонамала досвого незаконногозвільнення (31.10.2018) відповідачзобов`язаний буввідновити уповному обсязі.Оскільки уКолективному договоріКП «Новомосковськводоканал»за 2018-2019року у списку посад, що мають право на додаткову відпустку за ненормований робочий день наявна посада заступника головного бухгалтера, то позивачка має право на щорічну додаткову відпустку як працівника з ненормованим робочим днем.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 375, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 21 березня 2024 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова