Постанова

від 09.11.2023 по справі 727/3999/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року місто Чернівці справа №727/3999/23

провадження №22-ц/822/805/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Височанської Н.К.,

Суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Петранюк Ю.Т.

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Рязань», державний реєстратор Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяна Ярославівна

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Рязань», державного реєстратора Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар`ян Тетяни Ярославівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», державного реєстратора Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар`ян Т.Я. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Посилався на те, що на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області в справі № 926/124/20 від 04 липня 2022 року Державним реєстратором Мар`ян Тетяною Ярославівною 03 березня 2023 року зареєстровано за ТОВ«Будинок торгівлі «Рязань» право власності на нерухоме майно,а саме: будівлі та спорудизагальною площею 5066,30 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При вчиненні вищезазначеної дії державним реєстратором було порушеноЗакон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а такожвимогиПорядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127та вчинено незаконні реєстраційні дії прав, які порушують права позивача як співзасновника ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», оскільки зареєстрована площа дорівнює 5066,30 м.кв, що є значно меншою, ніж у наявності, крім того, державним реєстратором не встановленовідповідності заявлених прав і поданих документів вимогам зазначеного законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Просив визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар`ян Т.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66644772 від 03 березня 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 860063373101, номер об`єкта в РПВН 12392732, номер відомостей про речове право 49441602.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», державного реєстратора Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Мар`ян Т.Я. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського суду, на розгляді у якому перебуває справа про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань».

Повний текст ухвали суду складено 11 серпня 2023 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

На ухвалусуду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про закриття провадження та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що якщо розглядається спір про банкрутство то обов`язково будь який спір має розглядатися господарським судом.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки заявлені позовні вимоги безпосередньо стосуються майна боржника ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У січні 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VI).

Частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника.

Отже, нормами ГПК України з 19 січня 2013 року встановлено для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Крім названих у наведених нормативних приписах спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, до них також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Зазначені майнові спори підлягали розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства або ж відносились до повноважень суду господарської юрисдикції та мали розглядатися останнім в окремому позовному провадженні (не у межах провадження у справі про банкрутство) залежно від суб`єктного складу, а саме з огляду на те, хто є позивачем у такому спорі.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, пунктами 2, 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справивирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник;спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

У постановахвід 15травня 2019року усправі №289/2217/17,від 12червня 2019року усправі №289/233/18,від 19червня 2019року усправах №289/718/18та №289/2210/17Велика ПалатаВерховного Судузвертала увагуна те,що визначенняюрисдикційності усіхмайнових спорівгосподарському суду,який порушивсправу пробанкрутство,має наметі якусунення правовоїневизначеності,так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Тому, зокрема,розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Положеннями частин першої, другої статті 131 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20), провадження № 12-14гс21 та постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/2328/17 (провадження № 61-12633св20).

Так, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 листопада 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», введено процедуру розпорядження майном боржника.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» опубліковане в газеті «Урядовий кур`єр» від 24 грудня 2011 року (№ 241).

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 09 січня 2020 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29 жовтня

2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» задоволено частково, постанову Господарського суду Чернівецької області від 09 січня 2020 у справі № 5027/1297-6/2011 скасовано, справу про банкрутство ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» направлено на розгляд Господарського суду Чернівецької області на стадії судової процедури санації.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі

№ 5027/1297-6/2011 від 28 липня 2021 року задоволено клопотання керуючого санацією ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» про затвердження змін до плану санації та продовження строку процедури санації ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» на шість місяців, затверджено зміни до плану санації товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Рязань», схвалені рішенням комітету кредиторів 28 липня 2021 року, та продовжено строк процедури санації ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» на шість місяців.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 лютого 2022 року затверджено зміни до плану санації ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», схвалені рішенням комітету кредиторів 01 лютого 2022 року. Продовжено строк процедури санації на шість місяців.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача до ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» про визнання незаконними та скасування рішення, запису державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна (об`єктів дольової участі). Зокрема, позивач в позові вказує, що державним реєстратором порушено його право як співзасновника, оскільки зареєстрована площа ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань» складає 5066,30 м.кв., що є значно меншою ніж вона є в наявності.

За змістом частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто наслідком задоволення вимог, заявлених у цій справі, стороною якої є ТОВ «Будинок торгівлі «Рязань», щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника. Отже, цей позов стосується майнових прав банкрута, оспорювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного вимоги позивача, заявлені у цій справі до банкрута, мають розглядатися у межах справи про його банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного правильним є висновоксуду, щоданий спір підлягає вирішенню Господарським судом Чернівецької області, який розглядає справу про банкрутство.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленої ухвали не впливають.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2023 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк