Ухвала

від 06.11.2023 по справі 127/20256/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/20256/20

Провадження №1-кп/127/816/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

заявника ОСОБА_4 ,

представників заявників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження № 42017020110000033, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.5ст.27 ч.3ст.358, ч.5ст.27ч.4ст.358КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.3 ст.358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.358, ч.4ст.358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_16 обвинувачується в тому, що приблизно в другій половині 2016 року вступила в попередню змову з ОСОБА_12 , особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в зв`язку з розшуком, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 з метою підробки документів.

Для реалізації спільного злочинного плану ОСОБА_12 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в зв`язку з розшуком, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 у період з серпня 2016 року по 13.03.2017 організували виготовлення підроблених договорів оренди земельних ділянок, нібито укладених між директором по розвитку ТОВ «Поділля Латінвест» ОСОБА_18 та власниками земельних ділянок, що знаходяться на території Жмеринського району, Вінницької області, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, строком на 10 років, в які було внесені кадастровий номер земельної ділянки, її площу, прізвище, ім`я, по-батькові орендодавця, в тому числі договір від 23.12.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 0521084800:04:000:0489, площею 2,645 Га, яка належить ОСОБА_19 .

Отримавши виготовлений договір від 23.12.2016 ОСОБА_16 , виконуючи відведену їй роль, знаходячись в м. Вінниці, приблизно на початку 2017 року, але не пізніше 01.02.2017, діючи без відома власника земельної ділянки у графах «Орендодавець» підписала його від імені ОСОБА_19 , усвідомлюючи, що остання не підписувала вказаного договору.

Підроблений договір оренди в подальшому був переданий директору по розвитку ТОВ «Поділля Латінвест» ОСОБА_18 , який не будучи обізнаним про те, що землевласники не підписували вказаний договір, підписав його як сторона договору - орендар.

Після цього, приблизно на початку 2017 року, але не пізніше 01.02.2017, ОСОБА_16 , діючи в інтересах та під керівництвом ОСОБА_12 , особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в зв`язку з розшуком, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , звернулась до державного реєстратора реєстраційної служби Могилів-Подільської РДА ОСОБА_20 в м. Могилів-Подільському по вул. Київській, 28/2, де подала відповідну заяву про державну реєстрацію права ТОВ «Поділля Латінвест» на оренду вказаної земельної ділянки та підоброблений нею особисто договорів оренди земельної ділянки №0521084800:04:000:0489, таким чином використавши його.

За результатами розгляду цієї заяви та на підставі поданого підробленого договору та інших документів, державним реєстратором до реєстру речових прав на нерухоме майно 01.02.2017 внесено інформацію про право ТОВ «Поділля Латінвест», код ЄДРПОУ 40496696, на оренду зазначеної земельної ділянки №0521084800:04:000:0489 терміном на 10 років.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_8 заявила клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Клопотання мотивоване тим, що досудовим слідством відомості про вчиненні кримінальні правопорушення, у якому вона обвинувачується внесені до ЄРДР 15 березня 2017 року, тобто понад 6 років назад. Відповідно до положень ст. 12 КК України, злочини передбачені ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину та кримінального проступку та, згідно примітки до ст. 45 КК України, корупційним правопорушенням не вважається, що, у своїй сукупності, складає низку основних умов звільнення її від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачена ОСОБА_16 підтримала клопотання свого захисника та просила закрити відносно неї кримінальне провадження.

Обвинувачені та їх захисники не заперечили проти задоволення клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечив проти звільнення обвинуваченої ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно неї.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників провадження, дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.285КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України, що регулює звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, у разі вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину встановлені цією статтею минули строки.

Злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК, належить до кримінальних проступків, а, отже, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК становить три роки.

Злочин, передбачений ч.3 ст. 358 КК належить до нетяжкого злочину, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК становить п`ять років.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_16 вчинені в період з серпня2016 року по 13 березня 2017 року, відомості про які внесені 15 березня 2017 року, тобто понад шість роки тому, вказане, з урахуванням вимог ст.12КК України та санкції ч.3,4 ст. 358 КК України, свідчить що ОСОБА_16 може бути звільнена від кримінальної відповідальності з зазначених у клопотаннях підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях визнала, просила звільнити від кримінальної відповідальності та закрити кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за можливе звільнити ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності за ч.3,4 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження щодо неї на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України, закрити.

Так, у розділі ІХ КК України визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності (ст. 49 КК).

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

При цьому, обвинуваченій судом роз`яснено наслідки звільнення її від кримінальної відповідальності, які ОСОБА_16 зрозумілі.

Постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 № 203/241/17 (51-4251кмо21) встановлено, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49, 106 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Об`єднана палата Верховного Суду виходить з наступного: процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.

В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.

При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.

Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК.

Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави - документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).

Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

Проте, у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.

Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що судові витрати по проведенню експертиз, стосовно ОСОБА_16 , слід покласти на рахунок Державного бюджету України.

Також судом роз`яснено право потерпілим на звернення до суду про відшкодування з ОСОБА_16 шкоди в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 284, 285, 286, 288 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності - задоволити.

Звільнити ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч.3ст.358, ч.4ст.358 КК України на підставі ст.49КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42017020110000033, відомості про яке внесені в Єдиний державний реєстр досудового розслідування 15березня 2017 щодо ОСОБА_16 - закрити.

Кримінальне провадження № 42017020110000033, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України - продовжити розглядом.

Судові витрати по проведенню експертиз, стосовно ОСОБА_16 , покласти на рахунок Державного бюджету України.

Роз`яснити потерпілим їх право звернення до суду про відшкодування з ОСОБА_16 завданої шкоди (матеріальної, моральної) в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи діб з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: