Постанова

від 08.11.2023 по справі 196/1215/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8200/23 Справа № 196/1215/21 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д.Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мальцев Вадим Петрович, на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року в цивільній справі номер 196/1215/21 за позовом ОСОБА_1 , який є правонаступником померлої позивачки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до Царичанського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, загальною площею 3,06 га, належить на підставі права власності від 13.07.2021 року ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 отримала земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. 13.07.2021 року, зареєстровано в реєстрі за №549.

Також, згідно з зазначеним реєстром їй стало відомо, що земельна ділянка площею 3,06 га, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, надана у користування ОСОБА_3 на підставі договору від 03 січня 2020 року про встановлення (надання) прав користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до п. 2 договору власник передав, а відповідач прийняв шляхом встановлення (надання) землекористувачеві на платній основі право володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225655100:01:001:0087, місце знаходження якої: територія Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, площа земельної ділянки 3,06 га.

Згідно з п. 6 договору встановлено строк користування 10 років.

Згідно з п. 7 договору емфітевзис встановлено на безоплатній основі.

Разом з тим, відповідно до пункту 13 договору власник одержує від відповідача за

користування земельною ділянкою в грошовій формі плату в розмірі 12500,00 грн за кожний календарний рік в строк до 31 грудня поточного року.

Однак, між ОСОБА_4 або ОСОБА_2 , як власниками земельної ділянки, не було укладено жодних правочинів, а отже ОСОБА_3 безпідставно та безоплатно користується земельною ділянкою, що порушує права власника ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 не міг укласти договір у зв`язку з тим, що в нього були тяжкі захворювання та він постійно перебував на лікарняному, що в свою чергу підтверджується відповідними виписками із медичної картки хірургічного відділення (стаціонарного) хворого №3795, а також виписки №6128.

В діях ОСОБА_3 вбачається порушення вимог чинного законодавства щодо введення в оману державного реєстратора під час реєстрації права користування земельною ділянкою.

ОСОБА_2 неодноразово зверталась до відповідача стосовно умов договору, але звернення були проігноровані.

Листом від 11.10.2021 року ОСОБА_2 знову звернулась до відповідача, однак письмової відповіді не надійшло.

На даний час позивач, як власник земельної ділянки, протиправно обмежений щодо вільного користування земельною ділянкою у зв`язку із обтяженням, яке встановлено за договором. Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою за 2020 та 2021 роки, а отже порушує істотні умови договору. Відповідач уникає укладання додаткової угоди щодо заміни сторони у договорі або укладання нового договору із власником земельної ділянки. Зазначеними протиправними діями відповідач наносить збитки позивачу у зв`язку із упущеною вигодою та не отриманими грошовими коштами за договором.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачка просила суд розірвати договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 03 січня 2020 року, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, місце знаходження: територія Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, загальною площею 3,06 га, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також стягнути з ОСОБА_3 на її користь плату за оренду земельної ділянки в період за 2020 та 2021 роки включно в розмірі 25000,00 грн; скасувати державну реєстрацію права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ОСОБА_3 , дата державної реєстрації обтяження 26.05.2020 року, номер запису про речове право 36663127, орган, що здійснив державну реєстрацію речового права (в державному реєстрі прав), Царичанська районна державна адміністрація; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1816,00 грн.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 , що є правонаступником померлої позивачки ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мальцев В.П., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Царичанського районного суду Дніпропетровській області від 04.07.2023 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване судове рішення було винесено із

грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставним та необґрунтованим.

Суд першої інстанції взагалі залишив поза увагою докази, на які посилався позивач, а саме на той факт, що договір не було укладено, адже власник земельної ділянки, який на той час був ОСОБА_4 , важко хворів та перебував на стаціонарному лікуванні, що само по собі є підтвердженням факту неможливості укладання правочину.

В свою чергу відповідач не надав жодного спростування зазначеному у позовній заяві, та жодного доказу факту укладання правочину.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою, що є систематичним порушенням, ані позивач, ані його правонаступник не отримували жодні грошові кошти за користування земельною ділянкою. Зазначені відомості також не були спростовані матеріалами справи, а суд першої інстанції взагалі не відобразив це у рішенні, яке було прийнято.

Суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування, правовідносинам сторін надана неправильна кваліфікація, обставини справи з`ясовані не повністю.

Відповідно до абзацу другого п. 27 розд. III Положення № 148 видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Наданий відповідачем видатковий касовий ордер не підписано власником земельної ділянки.

Відповідачем неодноразово було проігноровано всі звернення в усній та письмовій формі. Листом від 11.10.2021 року позивач знову звернувся до відповідача, щодо вирішення вище зазначених питань, жодної письмової відповіді не надходило від відповідача, натомість він відмовився від ведення перемовин із власником земельної ділянки та сплати грошових коштів.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Покладання витрат у зазначеному спорі є надлишковою матеріальною відповідальністю, яка негативно може вплинути на господарську діяльність сторін та погіршити фінансовий стан сторони, на яку за результатом розгляду справи можуть бути покладені такі витрати.

Заявлені вимоги відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними та надуманими, такими що не мають під собою жодних підтверджень або доказів понесених витрат.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачем безпідставно вказано розмір витрат на правову допомогу 20000,00 грн, а згідно з договором та саме розділом 4 «Порядок здійснення розрахунків» вбачається, що вартість договору становить взагалі 15000,00 грн.

Жодного Акту наданих послуг або розрахункового документу яким підтверджуються витрати до суду не було надано, більше того, як вбачається представником відповідача, не здійснено жодних витрат на представництво інтересів, не надано до суду жодних додаткових доказів, не проведено роботу по збору доказів, матеріали справи розглядались на підставі наданих документів позивача.

Можливі витрати, які міг понести відповідач, становлять не більше ніж 3017,70 грн.

Від відповідача ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Борзовець О.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, судові витрати, понесені ОСОБА_3 у зв`язку із апеляційним розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу адвоката, покласти на апелянта.

Щодо тези апелянта про відсутність підпису на касовому ордері зазначає, що ця обставина була предметом судового розгляду, сторони мали можливість надати свої доводи та заперечення під час дослідження обставин справи та доказової бази.

Зі змісту видаткового касового ордера від 19 жовтня 2020 року з підписом ОСОБА_4

вбачається, що відповідачем проводилась виплата власнику земельної ділянки коштів за користування земельною ділянкою за 2020 рік відповідно до умов договору.

Отже, під час розгляду справи було встановлено факт сплати належних позивачеві грошових коштів за 2020 рік, а отже відсутні підстави для визнання факту систематичності несплати платежів, визначених договором. Таким чином, вимоги позивача були необґрунтованими.

Щодо оплати за 2021 рік зазначає, що відповідачу стало відомо про нову особу землевласника тільки після отримання позовної заяви. У зв`язку з відсутністю реквізитів землевласника 28.12.2021 року було направлено грошовий переказ на ім`я нового власника. На підтвердження виконання умов спірного договору у 2021 році, було надано квитанцію про здійснення поштового переказу від 28.12.2021 року в сумі 10063,00 грн на ім`я нового власника земельної ділянки та платіжне доручення №2780 від 29.12.2021 року про здійснення проплати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельний пай за 2021 рік в сумі 2250,00 грн, платіжне доручення №2781 від 29.12.2021 року про здійснення проплати військового збору з орендної плати за земельний пай за 2021 рік.

На виконання положень статті 148-1 ЗК України спадкоємець (новий власник земельної ділянки) повинен повідомити її користувача про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки за чинним договором емфітевзису.

Змістом договору також встановлено, що плата землекористування відбувається після одержання письмової вимоги власника, а така вимога від позивача не надходила. Таким чином, позивач передчасно звернувся до суду, оскільки строк плати за користування земельною ділянкою спливав 31.12.2021 року.

До позовної заяви представником позивача було додано претензію щодо виконання умов за договором від 03.01.2020 року вих. №107/ДП від 11.10.2021 року, адресовану відповідачу, з якої вбачається, що адвокат Мальцев В.П., з порушенням строків, визначених ст. 148-1 ЗК України, повідомив землекористувача про зміну власника земельної ділянки з кадастровим номером 1225655100:01:001:0087, однак без зазначення місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси, платіжних реквізитів, та запропонував укласти договір оренди із власником земельної ділянки або повернути земельну ділянку належному власнику та припинити протиправні дії щодо земельної ділянки. Крім того, зміст вказаної претензії не містив вимоги власника земельної ділянки про вчинення землекористувачем чергової плати за користування земельною ділянкою.

Отже, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати новому власнику плати за користування земельною ділянкою позивачу.

Аргумент позивача щодо неможливості підписання договору внаслідок наявності у землевласника тяжкого захворювання також був предметом судового розгляду і досліджувався судом безпосередньо. Належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що власник земельної ділянки на час укладення спірного договору, був фізично позбавлений можливості укласти з відповідачем спірний договір та отримати грошові кошти від землекористувача в рахунок плати за користування земельною ділянкою стороною позивача суду першої інстанції не надано.

Задля можливості констатації судом наявності істотного порушення прав землевласника, позивач у першу чергу мав довести належними та допустимими доказами сам факт такого порушення.

Відповідачем понесено витрати на правничу допомогу адвоката внаслідок ініціювання позивачем апеляційного розгляду справи. Попередній розрахунок суми судових витрат в частині витрат на надання правничої допомоги складає 10000 (десять тисяч) гривень.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Мальцев В.П. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати судове рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовомузасіданні апеляційногосуду представниквідповідача ОСОБА_3 ,адвокат БорзовецьО.В.з доводамиапеляційної скаргине погодився,просив рішеннясуду першоїінстанції залишитибез змін,апеляційну скаргу беззадоволення.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 03 січня 2020 року між ОСОБА_4 (власником), з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з другої сторони, укладено договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що належить ОСОБА_4 на підставі витягу з Державного реєстру №61876725 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, виданого реєстраційною службою Царичанської РДА (а.с. 12, 13).

Відповідно до п. 2, 3, 6, 7 вказаного договору власник передав, а землекористувач прийняв шляхом встановлення (надання) землекористувачеві на платній основі право володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225655100:01:001:0087, місце знаходження якої: територія Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, площа земельної ділянки 3,06 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За договором право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Емфітевзис) встановлено землекористувачеві строком на 10 років.

Відповідно до п. 13 договору власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою, вказаною у п. 2 цього договору, в грошовій формі. Така плата вноситься (здійснюється) землекористувачем в розмірі 12500,00 грн за кожний повний рік користування земельною ділянкою до 31 грудня поточного року з моменту одержання землекористувачем письмової вимоги власника про вчинення такої плати.

З видаткового касового ордеру №60 вбачається, що ФОП ОСОБА_3 19 жовтня 2020 року сплатив грошові кошти ОСОБА_4 в рахунок орендної плати за земельний пай за 2020 рік в сумі 10062,50 грн (а.с. 45).

Згідно з виписками із медичної карти хірургічного відділення №3795 від 25.06.2019 року та №6128 від 17.11.2020 року хворий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.06.2019 року по 25.06.2019 року та з 07.11.2020 року по 17.11.2020 року відповідно (а.с. 10, 11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29.12.2020 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. 13.07.2021 року, зареєстрованим в реєстрі за №549, ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки площею 3.06 га, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, розташованої на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_4 (а.с. 15).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, загальна площа 3,06 га, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (а.с. 16).

З квитанції про поштовий переказ від 28.12.2021 в сумі 10063,00 грн. на ім`я нового власника земельної ділянки ОСОБА_2 , платіжного доручення №2780 від 29.12.2021 про здійснення проплати ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельний пай за 2021 рік за ОСОБА_2 в сумі 2250,00 грн. та платіжного доручення №2781 від 29.12.2021 про здійснення проплати ФОП ОСОБА_3 військового збору з орендної плати за земельний пай за 2021 рік за ОСОБА_2 вбачається, що відповідач в 2021 році виконав умови договору про плату за користування земельною ділянкою (п. 13 договору) та вніс передбачені законами України обов`язкові платежі (п. 14 договору) (а.с. 43, 44).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.03.2022 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 95).

ОСОБА_1 відповідно до заповіту померлої ОСОБА_2 прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки площею 3,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, шляхом написання 03 червня 2022 року заяви про прийняття спадщини (а.с. 148зв.-149, 141).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2022 року замінено первісного позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її правонаступника ОСОБА_1 (а.с. 112-113).

До матеріалів справи долучено на підтвердження понесення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу адвоката договір №03 про надання правової допомоги від 29.12.2021 року на суму 15000,00 грн.; додаткову угоду до договору №03 від 29.12.2021 про надання правової допомоги від 05.01.2022, у якій розмір оплати збільшений до 20000,00 грн.; ордер адвоката серії ВІ № 1093108 від 29.12.2021 року про надання правової допомоги за договором №03 від 29.12.2021 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_3 і адвокатом Борзовцем О.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2626 від 26.03.2019 року; розрахунок надання правової допомоги за договором №03 від 29.12.2021 року, згідно з яким: 3000,00 грн консультаційні роботи; 4000,00 грн - аналіз та збір доказів; 7000,00 грн підготовка процесуальних документів та 6000,00 грн - представництво інтересів клієнта в суді, Акт прийому-передачі від 05.04.2023 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №03 від 29.12.2021року, а також квитанцію №01 від 05.04.2023 про отримання головою АО «ГАРАНТ» Борзовцем О.В. від ОСОБА_3 гонорару в сумі 20000,00 грн за юридичну допомогу щодо представництва інтересів клієнта в межах розгляду справи №196/1215/21 Царичанським районним судом Дніпропетровської області (а.с. 46-48, 169-175).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом наведеного положення закону судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право позивача.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Підстави припинення емфітевзису визначені в статті 412 ЦК України та частині шостійстатті 102-1 ЗК України.

Зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду.

Зі змісту заявлених позовних вимог, позивач фактично просив достроково розірвати договір емфітевзису. Підставою для розірвання він зазначив систематичне невиконання відповідачем умов договору щодо плати за користування земельною ділянкою (пункт 13 договору) за період 2020-2021 роки, внаслідок чого позивач позбувся того, на що розраховував при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 13 договору передбачено, що власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою, вказаною у п. 2 цього договору, в грошовій формі. Така плата вноситься (здійснюється) землекористувачем в розмірі 12500,00 грн за кожний повний рік користування земельною ділянкою до 31 грудня поточного року з моменту одержання землекористувачем письмової вимоги власника про вчинення такої плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведеного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при вирішенні цього питання необхідно виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (стаття 638 ЦК України).

Судом встановлено, що 03 січня 2020 року між ОСОБА_4 (власником), з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з другої сторони, укладено договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що належить ОСОБА_4 на підставі витягу з Державного реєстру №61876725 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, виданого реєстраційною службою Царичанської РДА.

Відповідно до п. 2, 3, 6, 7 вказаного договору власник передав, а землекористувач прийняв шляхом встановлення (надання) землекористувачеві на платній основі право володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225655100:01:001:0087, місце знаходження якої: територія Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, площа земельної ділянки 3,06 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За договором право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Емфітевзис) встановлено землекористувачеві строком на 10 років.

Відповідно до п. 13 договору власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою, вказаною у п. 2 цього договору, в грошовій формі. Така плата вноситься (здійснюється) землекористувачем в розмірі 12500,00 грн за кожний повний рік користування земельною ділянкою до 31 грудня поточного року з моменту одержання землекористувачем письмової вимоги власника про вчинення такої плати.

З видаткового касового ордеру №60 вбачається, що ФОП ОСОБА_3 19 жовтня 2020 року сплатив грошові кошти ОСОБА_4 в рахунок орендної плати за земельний пай за 2020 рік в сумі 10062,50 грн.

Згідно з виписками із медичної карти хірургічного відділення №3795 від 25.06.2019 року та №6128 від 17.11.2020 року хворий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.06.2019 року по 25.06.2019 року та з 07.11.2020 року по 17.11.2020 року відповідно.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 29.12.2020 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. 13.07.2021 року, зареєстрованим в реєстрі за №549, ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки площею 3.06 га, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, розташованої на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, загальна площа 3,06 га, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

З квитанції про поштовий переказ від 28.12.2021 в сумі 10063,00 грн. на ім`я нового власника земельної ділянки ОСОБА_2 , платіжного доручення №2780 від 29.12.2021 про здійснення проплати ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельний пай за 2021 рік за ОСОБА_2 в сумі 2250,00 грн. та платіжного доручення №2781 від 29.12.2021 про здійснення проплати ФОП ОСОБА_3 військового збору з орендної плати за земельний пай за 2021 рік за ОСОБА_2 вбачається, що відповідач в 2021 році виконав умови договору про плату за користування земельною ділянкою (п. 13 договору) та вніс передбачені законами України обов`язкові платежі (п. 14 договору).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.03.2022 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 відповідно до заповіту померлої ОСОБА_2 прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки площею 3,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225655100:01:001:0087, шляхом написання 03 червня 2022 року заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2022 року замінено первісного позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її правонаступника ОСОБА_1 .

До матеріалів справи долучено на підтвердження понесення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу адвоката договір №03 про надання правової допомоги від 29.12.2021 року на суму 15000,00 грн.; додаткову угоду до договору №03 від 29.12.2021 про надання правової допомоги від 05.01.2022, у якій розмір оплати збільшений до 20000,00 грн.; ордер адвоката серії ВІ № 1093108 від 29.12.2021 року про надання правової допомоги за договором №03 від 29.12.2021 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_3 і адвокатом Борзовцем О.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2626 від 26.03.2019 року; розрахунок надання правової допомоги за договором №03 від 29.12.2021 року, згідно з яким: 3000,00 грн консультаційні роботи; 4000,00 грн - аналіз та збір доказів; 7000,00 грн підготовка процесуальних документів та 6000,00 грн - представництво інтересів клієнта в суді, Акт прийому-передачі від 05.04.2023 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №03 від 29.12.2021року, а також квитанцію №01 від 05.04.2023 про отримання головою АО «ГАРАНТ» Борзовцем О.В. від ОСОБА_3 гонорару в сумі 20000,00 грн за юридичну допомогу щодо представництва інтересів клієнта в межах розгляду справи №196/1215/21 Царичанським районним судом Дніпропетровської області.

З оглядуна наведене,апеляційний судвважає,що судпершої інстанціїдійшов правильноговисновку проте,що відповіднодоумов договору відповідачем виконувався обов`язок щодо виплати коштів за спірним договором у 2020 році та у 2021 році, не зважаючи на те, що позивачка звернулась з даним позовом до суду 07 грудня 2021 року, тобто, до спливу строку виконання зобов`язання зі сплати певних коштів за договором.

Суд першої інстанції також правильно зробив висновок про відсутність підстав вважати, що померлий ОСОБА_4 не отримував грошові кошти за договором через тяжку хворобу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, стороною позивача не доведено систематичну (неодноразову) несплату коштів за користування земельною ділянкою, що передана за договором про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) відповідачу.

Тому,враховуючи викладеневище,апеляційний судвважає,що судпершої інстанції, встановившина основідослідження всіхнаявних усправі доказіву їхсукупності таспівставленні,їх належноїоцінки,правильного визначенняхарактеру спірнихправовідносин інорм права,які підлягализастосуванню доцих правовідносин,дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який є правонаступником померлої позивачки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судові рішення, які відповідають вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мальцев Вадим Петрович, залишити без задоволення, рішення Царичанськогорайонного судуДніпропетровської областівід 04липня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року.

Суддя: