Постанова

від 10.10.2023 по справі 910/15076/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа№ 910/15076/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Качмар О.Й. (в залі суду);

вільний слухач: Гвач О.В. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023, повний текст рішення складено 22.05.2023

у справі № 910/15076/22 (суддя Головіна К. І.)

за позовною заявою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн"

про стягнення 5 000 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулась Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - ДІФКУ, позивач) до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (далі - АТ "КБ "Глобус", відповідач) про стягнення банківської гарантії в сумі 5 000 000,00 грн.

У обґрунтування позову ДІФКУ зазначило, що відповідачем були порушені взяті на себе гарантійні зобов`язання, якими забезпечувалось виконання ТОВ "Рок Дизайн" договору позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019, в частині виплати суми гарантії, обумовленої банківською гарантією № 17240 від 28.01.2020. У позові ДІФКУ просить стягнути з відповідача банківську гарантію в сумі 5 000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 задоволено позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", третя особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" про стягнення 5 000 000,00 грн; стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи банківську гарантію в сумі 5 000 000 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 75 000 грн. 00 коп.

Рішення мотивоване тим, що судом встановлено, що позичальник (ТОВ "Рок Дизайн") неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання, одержані кошти позики повернув із порушенням вказаного графіку та остаточно здійснив сплату позики лише 18.11.2022, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.10.2021, від 02.11.2021, від 19.11.2021, від 19.11.2021, від 22.11.2021, від 23.11.2021, від 01.12.2021, від 13.12.2021, від 14.12.2021, від 20.12.2021, від 29.12.2021, від 21.02.2022, від 14.07.2022, від 22.08.2022, від 20.09.2022, від 18.11.2022, а також довідкою ДІФКУ від 30.11.2022 про відсутність у позичальника боргу за договором позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019. Отже, суд вважає, що позивач належними та достовірними доказами довів факт порушення принципалом (ТОВ "Рок Дизайн") умов договору позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019. Обставини такого порушення відповідачем та третьою особою не заперечуються. Таким чином, за висновком суду, мало місце настання гарантійного випадку. На підставі викладеного, враховуючи підтверджений факт настання гарантійного випадку, належне представлення позивачем банку вимоги та те, що основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципалом перед бенефіціаром, суд доходить висновку, що у відповідача виник обов`язок зі сплати гарантійних зобов`язань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд неправильно визначив природу спірних правовідносин (природу зобов`язань), не дав належної оцінки встановленій ним обставині щодо виконання боржником основного зобов`язання за договором позики (повернення боржником суми позики у повному обсязі), неправильно застосував норми ч. 1 ст. 546, ст. 560, ч. 1 ст. 562, ч. 1 ст. 563 ЦК України, ч. 1 ст. 200 ГК України, ст.ст. 3, 509, 526, 1049 ЦК України, в результаті чого безпідставно стягнув з гаранта суму банківської гарантії, не дивлячись на повне виконання боржником основного зобов`язання за договором позики.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що для оплати суми банківської гарантії достатньо встановити порушення боржником основного зобов`язання і що така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/9337/20, при цьому відхилив доводи відповідача, що позичальник у повному обсязі виконав своє зобов`язання перед позивачем, тому позивач не має права на отримання забезпечення від гаранта, вказавши, що такі дії принципала не виключають настання обов`язку банку-гаранта здійснити виплату гарантійних коштів у разі настання гарантійного випадку, оскільки виконання зобов`язання за договором позики відбулось із простроченням. Водночас, в порушення норм процесуального права, судом не наведено обґрунтованих, з посиланням на норми законодавства, мотивів відхилення вказаних аргументів відповідача і третьої особи, викладених у відзиві на позов і поясненнях на позовну заяву, та обмежився лише тим, що для задоволення позову про стягнення з гаранта суми гарантії достатньо лише встановити, що порушення основного зобов`язання відбулось.

Скаржник зазначає про те, що гарантія є хоч і специфічним, проте є засобом забезпечення виконання зобов`язань. Оскільки повернення позики припиняє право позикодавця вимагати від боржника сплати грошей, то це, відповідно, виключає задоволення відповідних вимог кредитора гарантом (до гаранта), відповідно, в разі виконання боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, у гаранта припиняється обов`язок виплатити суму гарантії (гарант звільняється від виконання обов`язку), навіть якщо боржник виконав свій обов`язок із простроченням.

Скаржник вказує на те, що незалежність гарантії від основного зобов`язання (ч. 1 ст. 562 ЦК України) не означає, що зобов`язання з гарантії жодним чином не пов`язане з основним зобов`язанням, та не робить правомірним подвійне виконання основного зобов`язання - і боржником, і гарантом. Гарантія не є засобом відповідальності за порушення зобов`язання, немає подвійної правової природи, тому гарант не може нести відповідальність перед кредитором у разі виконання боржником зобов`язання, навіть, якщо воно виконане з простроченням.

Скаржник зазначає про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом, право позивача не було порушене, а тому позивач не мав права на звернення до суду із позовом, в порушення норм процесуального права, суд не встановив, у чому полягає порушене право позивача та чи є необхідність його захисту судом, та необґрунтовано задовольнив позов за відсутності порушеного права позивача. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства та згідно із висновками Верховного Суду, лише порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів є самостійною підставою для відмову в позові. Однак, ані в позовній заяві, ані в оскаржуваному рішенні, ні позивачем, ні судом, жодним чином не обґрунтовано, яке право позивача порушене, і яким чином відмова банку у сплаті коштів за банківською гарантією порушує будь-які права позивача на момент звернення його до суду, враховуючи факт виконання ТОВ "Рок-Дизайн" свого зобов`язання у повному обсязі.

На думку скаржника, пред`явлення позивачем позову за відсутності порушеного права є зловживання правом, спрямоване на отримання подвійного виконання, неправомірне безпідставне збагачення (набуття коштів без достатньої правової підстави) та може завдати шкоди ТОВ "Рок-Дизайн" (призвести до подвійного стягнення з ТОВ "Рок-Дизайн").

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що висновки, на які посилається скаржник не стосуються предмету позову, оскільки правовідносини у наведених скаржником справах, не відповідають терміну "подібність правовідносин" ні за змістовим (основним), ні за суб`єктним та об`єктним (додатковим) критерієм.

Позивач вказує на те, що вимога позивача отримана гарантом 16.02.2022, тому питання щодо можливості задоволення вимоги мало бути вирішеним гарантом до закінчення робочого дня 23.02.2022, а гарант, в порушення вимог ст. 565 ЦК України, не повідомив позивача про відмову від задоволення його вимоги, а отже втрачає право посилатись на ці обставини в подальшому.

Добросовісно надавши скаржнику кошти за договором позики під забезпечення гарантії, а в подальшому, надіславши вимогу банку, позивач очікував отримати належну оплату у строки та у розмірі, визначені у гарантії, натомість недобросовісну поведінку виявив банк, ухиляючись від виконання своїх зобов`язань за гарантією перед Державною установою, чим порушено норми справедливості та добросовісності.

Позивач зазначає, що банком не надано відмову у задоволенні вимоги позивача, отже у банка відсутні підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача. Позивач надіслав банку вимогу у строки, визначені гарантією, виданою банком, а також із дотриманням інших її положень щодо змісту та форми, відповідно, така ж вимога є належним представленням в розумінні Положення № 639. Позивач вважає, що оскільки настало прострочення кредитора-бенефіціара скаржника в розумінні ст. 613 ЦК України та скаржник є таким, прострочення якого (порушення строку виконання зобов`язань за договором позики) настало відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України (відповідачем та скаржником не спростовано), то вимога позивача є достовірною.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 12.07.2023, просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Рок-Дизайн", скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказав на те, що у вимозі позивача не була визначена сума простроченого зобов`язання, з огляду на це відповідачем було прийнято рішення про відсутність підстав для виконання зобов`язань зі сплати вимоги за гарантією, та надіслано позивачу листа за вихідним № 1-700 від 22.02.2022, в якому запропоновано оформити акти звірки розрахунків між позивачем та ТОВ "Рок-Дизайн" за договором позики з визначенням суми залишку заборгованості, а 07.10.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату простроченої заборгованості за гарантією виконання та штрафних санкцій на загальну суму 7 155 225,00 грн і у відповідь на вказану претензію позивача листом за вихідним № 1-1531 від 20.10.2022 відповідачем було відмовлено в її задоволенні.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із невідповідністю вимоги позивача умовам виданої гарантії, у відповідача не виникло зобов`язання по виплаті гарантійної суми та були відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача за вихідним № 07-88/22 від 16.02.2022 стосовно сплати грошових коштів за гарантією виконання № 17240 від 28.01.2020.

Зважаючи на документи, які надійшли відповідачу від третьої особи, як додатки до листа від 08.12.2022 за вихідним № 17, а саме лист позивача від 30.11.2022 за вихідним № 19.1-476/22, згідно якого станом на 30.11.2022 третьою особою виконано всі зобов`язання щодо повернення одержаних коштів за договором позики в повному обсязі, тобто кредитор до боржника претензій не має, та зловживаючи правом на отримання гарантійної виплати, звертається до гаранта - відповідача з метою отримання повторного належного виконання договору позики. Відповідач вважає подання такої позовної заяви позивачем, всупереч ч. 13 ЦК України, як свідому та цілеспрямовану дію, що вчиняється позивачем з наміром завдати шкоди іншій особі у вигляді отримання подвійного виконання зобов`язання за договором позики з метою безпідставного збагачення.

На думку відповідача, оскільки в даному випадку банківською гарантією забезпечується виконання грошового зобов`язання, вказану гарантію слід розглядати виключно з точки зору її компенсаторного характеру, так, статтею 568 ЦК України встановлено, що зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію. З огляду на виконання на момент подання позову третьою особою своїх зобов`язань за договором позики, в забезпечення якого була оформлена гарантія, в повному обсязі, не зрозуміло, які саме права та інтерес позивача порушено, та очевидно, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення коштів в якості компенсації понесених ним втрат, які відсутні, не дає можливості поновлення порушених прав, оскільки на момент звернення до суду ці права чи інтерес позивача вже поновлені безпосередньо третьою особою.

Відповідач звертає увагу суду, що як вбачається зі змісту банківської гарантії, а саме абзацу 3, відповідач взяв на себе безвідкличні зобов`язання виплатити на користь позивачу суму чи суми, що разом не перевищують 5 000 000,00 грн, тобто, розмір виплати відповідачем може становити суму від 1 грн до 5 000 000,00 грн, при цьому, ані в позові, ані у відповіді на відзив на позовну заяву позивачем не наведено розрахунку розміру зобов`язань (обсягу відповідальності) відповідача за банківською гарантією, в якості обґрунтування розміру суми позовних вимог.

Таким чином, можна дійти наступного висновку - за сукупністю того, що на момент звернення до суду у позивача відсутні будь-які збитки та розрахунок розміру зобов`язань (обсягу відповідальності) відповідача за банківською гарантією в якості обґрунтування розміру суми позовних вимог, є очевидним факт неможливості в судовому порядку реально поновити (захистити) порушені на думку позивача права у зв`язку з відсутністю їх чіткового визначення, тому, обраний спосіб захисту є неефективним способом захисту з огляду на те, що не забезпечує реального поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У додаткових поясненнях від 11.09.2023, позивач зазначив про те, що у постанові Верховного суду від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21 визначено, що згідно зі статтею 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Узагальнені виступи у судових дебатах

У виступі в судових дебатах (письмових), поданих до суду 06.10.2023, ТОВ "Рок-Дизайн" зазначено про те, що станом на дату подання позовної заяви порушене право позивача було відсутнє.

З системного аналізу положень ст.ст. 546, 560 ЦК України та ст. 200 ГК України, слід зробити висновок, що в разі виконання боржником свого обов`язку (в даному випадку - грошового зобов`язання) в гаранта відсутній (припиняється) обов`язок із виплати суми гарантії, навіть у тому разі, якщо боржник виконав свій обов`язок із простроченням та вже після пред`явлення кредитором вимоги до гаранта в порядку ст. 563 ЦК України.

В іншому разі стягнення з банку на користь позивача суми, на яку видано гарантію, в розмірі 5 000 000,00 грн з можливістю стягнення цієї ж суми банком з ТОВ "Рок-Дизайн" в порядку регресу (відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України) та одночасне виконання основного зобов`язання ТОВ "Рок-Дизайн" в повному обсязі, призводить до подвійного стягнення та необґрунтованого збагачення позивача, як кредитора, на суму 5 000 000,00 грн.

Також у вказаному виступі в судових дебатах (письмових) проінформовано про те, що у разі задоволення апеляційної скарги, скаржником на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду буде подано заяву про розподіл судових витрат, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, із долученням відповідних доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач у письмових дебатах у справі, поданих до суду 09.10.2023, підтримав апеляційну скаргу ТОВ "Рок-Дизайн" та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

- у зв`язку із невідповідністю вимоги позивача умовам виданої гарантії, у АТ "КБ "Глобус" не виникло зобов`язання по виплаті гарантійної суми та були відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача за вихідним № 07-88/22 від 16.02.2022 стосовно сплати грошових коштів за гарантією виконання № 17240 від 28.01.2020.

Також звертає увагу на те, що у надісланій вимозі, відсутня будь-яка інформація стосовно суті невиконаних третьою особою зобов`язань, з огляду на те, що не вказано чи мало місце часткове або повне невиконання зобов`язань; у чому полягає порушення зобов`язань (чи пов`язане воно із порушенням графіку погашення позики, який саме транш чи транші не були сплачені у визначені договором позики терміни) тощо; сума простроченого зобов`язання визначена не чітко та/або можливо помилково: цифрами зазначена одна сума - 768 035,35 грн, а словами інша - сімсот шістдесят вісім тисяч тридцять п`ять гривень 33 коп.;

- позовна заява подана позивачем, суперечить ст. 13 ЦК України, та є свідомою і цілеспрямованою дією, що вчиняється позивачем з наміром завдати шкоди іншій особі у вигляді отримання подвійного виконання зобов`язання за договором позики з метою безпідставного збагачення;

- на момент звернення до суду у позивача відсутні будь-які збитки та розрахунок розміру зобов`язань (обсягу відповідальності) відповідача за банківською гарантією в якості обґрунтування розміру суми позовних вимог, є очевидним факт неможливості у судовому порядку реально поновити (захистити) порушені, на думку позивача, права у зв`язку з відсутністю їх чіткого визначення, тому обраних спосіб захисту не є ефективним способом захисту з огляду на те, що не забезпечує реального поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На думку відповідача, оскільки в даному випадку банківською гарантією забезпечується виконання грошового зобов`язання, вказану гарантію слід розглядати виключно з точки зору її компенсаторний характер, а враховуючи наявність недоліків у вимозі позивача, у відповідача були відсутні правові підстави для її задоволення та в силу ч. 1 ст. 565 ЦК України зобов`язання відповідача по виплаті гарантійної суми не виникло.

Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем не наведено жодного доказу, які б спростовували позицію відповідача щодо наявності недоліків у вимозі та відповідно її неналежності.

У письмових судових дебатах у справі № 910/15076/22, поданих до суду 09.10.2023, позивач вказав на те, що предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які гарант зобов`язаний виплатити позивачу за гарантією до 23.02.2022, але не виконав свого зобов`язання перед позивачем сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку, чим порушив права позивача.

Банком не надано відмову у задоволенні вимоги позивача, отже у банку відсутні підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача.

Позивачем надіслано банку вимогу у строки, визначені гарантією, виданою банком, а також з дотриманням інших її положень щодо змісту та форми. Відповідно така вимога є належним представленням в розумінні Положення № 639.

Обов`язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов`язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання чи було таке порушення вимушеним тощо, натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Позивач вважає, що оскільки настало прострочення кредитора-бенефіціара скаржника в розумінні ст. 613 ЦК України та скаржник є таким, прострочення якого (порушення строку виконання зобов`язань за договором позики) настало відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України (відповідачем та скаржником не спростовано), то вимога позивача є достовірною.

У виступі в судових дебатах (письмових), поданих до суду 10.10.2023, скаржник зазначив про те, що 18.11.2022 останній повністю повернув позивачу позику, а 29.12.2022 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача 5 000 000,00 грн гарантії. Оскільки повернення позики припиняє право позикодавця вимагати від боржника сплати грошей, то це, відповідно, виключає задоволення відповідних вимог кредитора гарантом (до гаранта). Відповідно, в разі виконання боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, в гаранта припиняється обов`язок виплатити суму гарантії (гарант звільняється від виконання обов`язку), навіть якщо боржник виконав свій обов`язок із простроченням.

Оскільки позивач так і не зміг пояснити, в чому саме полягає порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду з позовом, на момент звернення позивача до суду з позовом позичальник повністю виконав своє зобов`язання з повернення позики за договором позики, то враховуючи правові позиції (висновки) Верховного Суду щодо стадійсності захисту права, а також висновки того, що відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів є самостійною підставою для відмови в позові, є підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15076/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 в засіданні 01.08.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/15076/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 до 12.09.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 11.09.2023, для розгляду справи № 910/15076/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 прийнято справу № 910/15076/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

У судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2023.

Явка та позиції учасників справи

Представники позивача та відповідача у судове засідання 10.10.2023 не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник скаржника у судовому засіданні 10.10.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2019 між позивачем, як позикодавцем та третьою особою (ТОВ "Рок Дизайн"), як позичальником укладено договір позики № 206/18/С/10 (далі - договір позики). Відповідно до умов цього договору позивач зобов`язується надати третій особі позику в сумі 5 000 000,00 грн., а третя особа зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу суму позики в порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.4 договору третя особа зобов`язується повернути позику в повному обсязі в терміни, встановлені графіком позики, але в будь-якому випадку не пізніше 19.11.2021. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на рахунок позивача.

Згідно з п. 1.5 договору позика надається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру використання. Позика надається третій особі на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не нараховується і не стягується. Даний договір позики вважається безпроцентним (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 1.7 договору цільовим призначенням позики є придбання інструментів, устаткування та обладнання, необхідного для виробництва санітарно-технічних виробів з використанням нового композиційного матеріалу.

Згідно з п. 3.2.2 договору третя особа зобов`язується своєчасно повернути позивачу одержані кошти в терміни та розмірах, що визначені графіком повернення позики, але не пізніше 19.11.2021 (останній день користування коштами позики).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення позики в повному розмірі та виконання третьою особою інших обов`язків, передбачених даним договором, додатковими угодами до нього (п. 9.1).

У додатку 2 до договору позики сторони погодили графік повернення позики, у якому визначили її розмір в сумі 5 000 000,00 грн, періоди та суми, що підлягають виплаті позивачу.

У додатковому договорі № 1 від 20.01.2020 сторони змінили графік повернення позики та встановили строк повернення третьою особою одержаних коштів не пізніше 19.01.2022.

Також у п. 2.1 договору (в редакції змін, внесених додатковим договором № 1 від 20.01.2020) сторони погодили, що виконання зобов`язань третьою особою за договором та задоволення вимог позивача, що випливають з даного договору забезпечується, зокрема, банківською гарантією на суму 5 000 000,00 грн, наданою на строк до 19.02.2022.

Відповідно до виданої АТ "КБ "Глобус" гарантії виконання № 17240 від 28.01.2020 банк-гарант погодив наступні умови:

- банк бере на себе безвідкличні зобов`язання виплатити ДІФКУ суму чи суми, що разом не перевищують 5 000 000,00 грн, протягом 5 банківських днів після дня отримання від позивача оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити твердження, що третя особа (принципал, ТОВ "Рок Дизайн") частково або повністю не виконав своїх зобов`язань за договором, із зазначенням суті невиконаних третьою особою зобов`язань та суми, яку ДІФКУ вимагає сплатити;

- загальна сума цієї Гарантії буде автоматично зменшуватися на всі суми, які сплачені Гарантом по цій Гарантії;

- гарантія видається на строк 753 календарних дня з дати видачі, а саме - до 19.02.2022 та вступає в дію з дати зарахування суми першого траншу позики на поточний рахунок принципала з посиланням, що зазначена сума є першим траншем позики згідно договору позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019;

- оригінал письмової вимоги має містити посилання на номер та дату цієї гарантії, підпис уповноважених осіб бенефіціара, печатку бенефіціара; вимога повинна надсилатись на адресу: провулок Куренівський, буд. 19/5, м. Київ, 04073, АТ "КБ "Глобус", разом із карткою бенефіціара зі зразком (ами) підпису (ів) особи (іб), що підписала (и) вимогу, та відбитком печатки бенефіціара;

- сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені позивачу відповідачем за цією гарантією;

- гарантія є чинною з дати її складення, термін дії гарантії минає 19.02.2022; будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2022 в.о. голови правління ДІФКУ Корнійчуком М. на адресу АТ "КБ "Глобус" (гарант) була направлена вимога (вих. № 07-88/22 від 16.02.2022), у якій бенефіціар повідомив гаранта про неналежне виконання принципалом (ТОВ "Рок Дизайн") своїх зобов`язань за договором позики, а саме - порушення графіку повернення коштів позики, у зв`язку із чим станом на 10.02.2022 у позичальника наявна прострочена заборгованість у сумі 768 035,35 грн. У вимозі позивач просив сплатити АТ "КБ "Глобус" суму коштів у розмірі 5 000 000,00 грн. Разом з вимогою бенефіціар подав картку із зразком підпису особи, що містилась на вимозі (в.о. голови правління ДІФКУ Корнійчука М.) та відбитком печатки установи. Вимога із доданими до неї документами 16.02.2022 була отримана банком.

У відповідь на вказану вимогу АТ "КБ "Глобус" листом № 1-700 від 22.02.2022 запропонувало бенефіціару оформити акт звірки між ДІФКУ та ТОВ "Рок Дизайн" з метою визначення суми залишку заборгованості перед позикодавцем на дату повернення позики - 19.02.2022.

07.10.2022 ДІФКУ звернулось до відповідача з претензією про оплату простроченої заборгованості за гарантією виконання та штрафних санкцій, у якій повідомив, що строк виконання зобов`язання банку за гарантією є таким, що настав і оскільки, у період з 23.02.2022 банк не виконав свої зобов`язання за Гарантією виконання № 17240, відповідно до розрахунків, здійснених згідно ст. 625 ЦК України та ст. 231 ГК України, станом на 30.09.2022, зазначив, що прострочені зобов`язання по виплаті Гарантії виконання № 17240 складають суму у розмірі 7 155 225,05 грн.

У відповідь на цей лист АТ "КБ "Глобус" повідомив (лист від 20.10.2022), що гарантія № 17240 забезпечує виконання зобов`язань третьої особи перед позивачем за договором позики, а гарантійний випадок настає у разі невиконання зобов`язань третьої особи і лише щодо невиконаних третьою особою зобов`язань, тобто, лише у разі невиконання третьою особою зобов`язань за вказаним договором позики, у відповідача виникають зобов`язання сплатити за гарантією і тільки в частині невиконання зобов`язань, а не всієї суми договору позики, тому нараховані позивачем суми у претензії від 07.10.2022 є безпідставними, оскільки відповідачем не було допущено невиконання зобов`язань за гарантією у розмірі 5 000 000,00 грн зважаючи на те, що:

1) у вимозі від 16.02.2022 позивач зазначає розмір простроченої заборгованості третьої особи за договором позики станом на 10.02.2022 - 768 035,35 грн, але вимагає до сплати відповідачем - 5 000 000,00 грн;

2) у вимозі від 03.08.2022 позивач зазначає розмір заборгованості третьої особи за договором позики станом на 15.07.2022 - 650 996,42 грн, але вимагає до сплати з відповідача - 5 000 000,00 грн;

3) у претензії від 007.10.2022 позивач взагалі не вказує розміру простроченої заборгованості третьої особи за договором позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019 та не надає копій документів на підтвердження існування заборгованості, але вимагає до сплати з відповідача - 7 155 225,05 грн.

Крім того, відповідач зазначив про можливість виконання своїх обов`язків за гарантією, але лише в частині невиконаних принципалом зобов`язань, тому просив повторно надати акт звірки розрахунків між ДІФКУ та ТОВ "Рок Дизайн" з визначенням суми залишку заборгованості станом на поточну дату.

08.12.2022 третя особа листом повідомила відповідача, що станом на 18.11.2022 виконало всі зобов`язання перед позивачем щодо повернення одержаних коштів за договором позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019 у повному обсязі.

Вказані обставини встановлені судом та учасниками справи не заперечувались. Спір між сторонами виник з приводу наявності (відсутності) підстав для сплати відповідачем суми банківської гарантії на користь позивача у правовідносинах за договором банківської гарантії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд неправильно визначив природу спірних правовідносин (природу зобов`язань), не дав належної оцінки встановленій ним обставині щодо виконання боржником основного зобов`язання за договором позики (повернення боржником суми позики у повному обсязі), неправильно застосував норми ч. 1 ст. 546, ст. 560, ч. 1 ст. 562, ч. 1 ст. 563 ЦК України, ч. 1 ст. 200 ГК України, ст.ст. 3, 509, 526, 1049 ЦК України, в результаті чого безпідставно стягнув з гаранта суму банківської гарантії, не дивлячись на повне виконання боржником основного зобов`язання за договором позики.

Частиною 1 ст.546 ЦК передбачено, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст.560 ЦК).

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням №639, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ст.563 ЦК у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 ЦК).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20 тощо).

Суть гарантії, як одного із видів забезпечення виконання зобов`язання, виходячи із системного тлумачення змісту положень статей 546, 548, 560, 563 ЦК України, ст. 200 ГК України, враховуючи предмет правового регулювання глави 49 ЦК України "Забезпечення виконання зобов`язання", полягає у забезпеченні виконання основного зобов`язання. Тобто, в разі порушення (невиконання, неналежного виконання) боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, гарантією, іпотекою чи іншим видом забезпечення, для особи, яка виступила поручителем, гарантом, іпотекодавцем настають правові наслідки - у таких осіб виникає обов`язок розглянути і задовольнити вимогу кредитора або відмовити у задоволенні такої вимоги, за наявності відповідних підстав, а в разі задоволення вимоги кредитора, у таких осіб виникає право зворотної вимоги (регресу) до боржника в межах сплачених кредиторові сум, або до них переходять права кредитора у забезпеченому зобов`язанні. Отже, враховуючи правову природу забезпечувальних зобов`язань, суть яких полягає у тому, щоб забезпечити виконання основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, і, відповідно, такий обов`язок існує до того моменту, поки він не буде виконаний, або не буде виконане саме забезпечене гарантією зобов`язання (до виконання зобов`язання боржником чи іншою особою).

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому однак сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У справі, що переглядається, відповідач видав гарантію виконання № 17240.

Відповідно до п.36 розд.V Положення № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп.7 п.2 розд.І Положення №639)

Тобто, отримавши вимогу від позивача, відповідач повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення третьою особою зобов`язань за договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).

Так, проаналізувавши, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зі змісту вказаної гарантії виконання № 17240 не вбачається того, що відповідач гарантував виплату гарантії саме у розмірі 5 000 000,00 грн за невиконання третьою особою зобов`язань на будь-яку суму, враховуючи чітке визначення, наведене у гарантії: "…яка буде містити твердження, що третя особа частково або повністю не виконав своїх зобов`язань за договором, із зазначенням суті невиконаних третьою особою зобов`язань та суми, яку позивач вимагає сплатити".

Також колегія суддів враховує умову про те, сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені позивачу відповідачем за цією гарантією.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, а також у постановах від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Як вже зазначалось, у відповідь на вимогу позивача від 16.02.2022 відповідач, з метою усунення недоліків вимоги позивача, у листі № 1-700 від 22.02.2022, запропонував бенефіціару оформити акт звірки між ДІФКУ та ТОВ "Рок Дизайн" з метою визначення суми залишку заборгованості перед позикодавцем на дату повернення позики - 19.02.2022.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про надання позивачем відповідачу акту звірки між ДІФКУ та ТОВ "Рок Дизайн" для визначення суми залишку заборгованості перед позикодавцем на дату повернення позики - 19.02.2022.

Натомість 07.10.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій повідомив, що строк виконання зобов`язання відповідача за гарантією є таким, що настав, тому просив відповідача сплатити кошти забезпечення, а у відповідь відповідач листом від 20.10.2022 повідомив про можливість виконання своїх обов`язків за гарантією, але лише в частині невиконаних третьої особою зобов`язань, тому повторно просив надати акт звірки розрахунків з третьою особою.

У матеріалах справи також відсутні докази надання позивачем відповідачу акту звірки розрахунків з третьою особою.

Як вже зазначалось та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, ані третьою особою, станом на 18.11.2022 третя особа - ТОВ "Рок-Дизайн" виконала зобов`язання перед позивачем щодо повернення одержаних коштів за договором позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019 в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, сплата боржником кредитору грошових коштів (виконання боржником свого обов`язку) припиняє право кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів, тому повернення позичальником зобов`язання з повернення коштів), припиняє право позикодавця (кредитора) вимагати сплати грошових коштів від позичальник (боржника).

Оскільки повернення позики припиняє право позикодавця вимагати від боржника сплати грошей, то це, відповідно, виключає задоволення відповідних вимог кредитора гарантом (до гаранта). Відповідно, в разі виконання боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, в гаранта, припиняється обов`язок виплатити суму гарантії (гарант звільняється від виконання обов`язку).

На відміну від неустойки, яка має подвійну правову природу - є видом забезпечення зобов`язання та є засобом відповідальності за порушення зобов`язання, гарантія є лише видом забезпечення виконання зобов`язання та не визначена як засіб відповідальності за порушення зобов`язання.

Гарант не несе відповідальність перед кредитором у разі виконання боржником зобов`язання.

Натомість умови та зміст гарантії виконання № 17240 не свідчать, що гарантія в даному випадку також виступає і в якості відповідальності за порушення третьою особою графіку повернення позики.

Враховуючи повернення третьою особою одержаних коштів за договором позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019 в повному обсязі 18.11.2022 та звернення позивача з позовом до суду 29.12.2022 з позовною заявою про стягнення з відповідача гарантії у розмірі 5 000 000,00 грн, на момент звернення позивача до суду з позовом, право позивача не було порушене.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства та згідно з висновками Верховного Суду, лише порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів є самостійною підставою для відмови в позові.

Отже, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом право позивача на отримання коштів за договором позики було поновлене (не було порушене), основне зобов`язання (обов`язок боржника із повернення позики, виконання якого гарантував відповідач відповідно до ст.ст. 546, 560 ЦК України) було виконане в повному обсязі, про що позивач був обізнаний, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що відповідно до ст. 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником, що в данному випадку призведе до стягнення з банку на користь позивача суми, на яку видано гарантію, в розмірі 5 000 000,00 грн, з можливістю стягнення цієї ж суми банком з ТОВ "Рок-Дизайн" в порядку регресу (відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України), і враховуючи одночасне виконання основного зобов`язання ТОВ "Рок-Дизайн" в повному обсязі, призведе до подвійного стягнення з ТОВ "Рок-Дизайн" грошових коштів у розмірі 5 000 000,00 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що позивачем не надано доказів надання відповідачу акту розрахунків, для встановлення суми невиконаного третьою особою зобов`язання, відсутності у гарантії умови про сплату гарантії саме у розмірі 5 000 000,00 грн за порушення графіку сплати позики третьою особою у будь-якій сумі, повернення третьою особою одержаних коштів за договором позики № 206/18/С/10 від 20.11.2019 в повному обсязі 18.11.2022 та звернення позивача з позовом до суду лише 29.12.2022 з позовною заявою про стягнення з відповідача гарантії у розмірі 5 000 000,00 грн, та з огляду на відсутність підстав ототожнювати гарантію, як штрафну санкцію за порушення графіку сплати позики, дійшла висновку, про відсутність порушеного права позивача при зверненні до суду із даною позовною заявою, у зв`язку із чим, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/15076/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є не з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Та, як наслідок, - неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог у розумінні ст. 76-80, 269 ГПК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про відмову в позові.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22, судовий збір за розгляд його апеляційної скарги покладається на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 910/15076/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 65-Б; ідентифікаційний код юридичної особи: 00041467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рок Дизайн" (08635, Київська обл., Васильківський район, с. Крушинка, вул. Керамічна, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 37672349) 112 500,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 910/15076/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 09.11.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім