Постанова

від 24.10.2023 по справі 910/21997/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. Справа№ 910/21997/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 24.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.03.2023 (повний текст складено та підписано 28.03.2023)

у справі №910/21997/21 (суддя О.В. Котков)

за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Києво-Святошинської районної ради Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ліан"

3. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна

4. Бучанська районна рада Київської області

про витребування земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) надійшла позовна заява № 10.60-41-10651ВИХ-21 від 30.12.2021 року до Києво-Святошинської районної ради Київської області (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб у судовому порядку:

- витребувати від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;

- витребувати від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58378743 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,0336 га, кадастровий номер 8000000000:75:212:0001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58380509 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,3449 га, кадастровий номер 8000000000:15:212:2001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Києво-Святошинською районною радою Київської області незаконно зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва. Спірні земельні ділянки розташовані на території міста Києва та належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, тому право власності на земельні ділянки, право розпорядження ними та право вирішення питання про передачу її у власність або користування Києво-Святошинській районній раді Київської області належить саме Київській міській раді як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста Києва. Недотримання відповідачем вимог земельного законодавства порушує інтереси держави та територіальної громади міста Києва, яка незаконно позбавлена права власності на земельні ділянки. Таким чином, рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав Києво-Святошинської районної ради Київської області на спірні земельні ділянки є незаконними та підлягають скасуванню, а земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва підлягають витребуванню у Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21997/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2022 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліан» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яну Володимирівну.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 позов задоволено повністю.

Витребувано від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Витребувано від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58378743 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,0336 га, кадастровий номер 8000000000:75:212:0001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58380509 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельну ділянку площею 0,3449 га, кадастровий номер 8000000000:15:212:2001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Стягнуто з Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь Київської міської прокуратури судовий збір - 43 513,77 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що спірні земельні ділянки вибули із власності Київської міської ради всупереч волі останньої та з порушенням норм законодавства, а Київська міська рада є власником спірних земельних ділянок та наділена правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження цими об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. При цьому скаржник зазначив, що місцевим судом неналежно визначено суб`єктний склад сторін, невірно визначено відповідача у справі. Також апелянт зазначив, що спірні земельні ділянки перебувають у власності іншої територіальної громади, а прокурором невірно визначено спосіб захисту державних інтересів у суді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/21997/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21997/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/21977/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/21997/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/21997/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/21997/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги, та призначено судове засідання на 10.08.2023.

Першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечено доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі.

Через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі.

Розгляд справи відкладався.

В судове засідання 24.10.2023 з`явились представник позивача, прокуратури, та представники третьої особи 2. Представники відповідача, третьої особи 1, 3, 4 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 скасувати.

Прокурор та представник позивача просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Підставою звернення Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з даним позовом до суду у позовній заяві вказано неправомірне вибуття з власності територіальної громади м. Києва спірних земельних ділянок площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Київською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва, та здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, не забезпечено збереження спірних земельних ділянок та не вжито достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо запобігання вибуття земельних ділянок з комунальної власності, а також не вжито заходів щодо витребування таких ділянок з володіння і повернення їх у власність територіальної громади.

У зв`язку з чим, листом № 10.60-41-10619ВИХ-21 від 30.12.2021 року Шевченківська окружна прокуратура міста Києва повідомила Київську міську раду про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради до Києво-Святошинської районної ради Київської області про витребування земельних ділянок та скасування рішення державного реєстратора про право власності.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Київською міською радою допущено бездіяльність, суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує, що Рішеннями Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 10.11.1953 року № 2152, від 25.09.1956 року № 1437, від 09.09.1969 року № 1570, від 07.06.1971 року № 869 земельні ділянки по вул. Львівській, 72 відведено в користування міської друкарні Києво-Святошинського району під будівництво друкарні. Загальна площа ділянки відповідно до плану від 29.06.1971 року становила 4224 кв.м.

За даними Міського земельного кадастру земельна ділянка (обліковий код 75:212:0001) площею 3604,23 га на вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва обліковується за міською друкарнею Києво-Святошинського району. На земельній ділянці знаходиться майновий комплекс типографії загальною площею 1957,3 кв.м, який перебуває на праві господарського відання у Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2020 року між Києво-Святошинською районною радою Київської області, Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та ТОВ "Компанія Ліан" укладено Інвестиційний договір на будівництво та передачу частини функцій замовника № 1 на будівництво багатоповерхового житлового комплексу із приміщеннями комерційного призначення на земельній ділянці по вул. Львівській, 72 у м. Києві.

Відповідно до п. 2.3. Інвестиційного договору Києво-Святошинська районна рада Київської області та Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства здійснює інвестування шляхом передачі ТОВ "Компанія Ліан" функції замовника будівництва, зокрема: оформлення у встановленому законом порядку прав на земельну ділянку за власником майнового комплексу типографії, надання дозволу на знесення у встановленому законом порядку існуючої будівлі по вул. Львівській, 72 у м. Києві, укладення та виконання договору про пайову участь Києво-Святошинської районної ради Київської області та Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розробка проектної документації, укладення договорів на здійснення технічного та авторського нагляду, а також договору генерального підряду, а також надання будівельного майданчику (земельної ділянки за адресою: вул. Львівська, 72 у м. Києві) для будівництва об`єкту та виконання інших умов Інвестиційного договору.

Згідно з п. 4.2.10. Інвестиційного договору Києво-Святошинська районна рада Київської області та Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства зобов`язуються оформити у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, не передавати права на земельну ділянку та проведення будівельних робіт будь-яким третім особам, не вчиняти жодних дій щодо обтяження зазначеної земельної ділянки будь-якими зобов`язаннями, окрім тих, які передбачені цим договором.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для експлуатації та обслуговування майнового комплексу типографїї на вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва, виготовленої у 2021 році на замовлення Києво-Святошинського виробничого управління житлово- комунального господарства, із земельної ділянки площею 3604,23 кв.м (обліковий код 75:212:0001) сформовано земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001, код КВЦПЗ В-02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) та площею 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001, код КВЦПЗ Л-12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

Згідно виданої Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства довіреності та заяви ТОВ "Компанія Ліан" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), право власності на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва зареєстровано за Києво-Святошинською районною радою Київської області.

Причиною виникнення спору у даній справі є порушення права власності територіальної громади міста Києва на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі міста Києва.

Правовідносини з розпорядження, набуття та припинення права користування землями комунальної власності врегульовані зокрема Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з пунктом п`ятим статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 910/6317/18).

Частиною 1 статті 80 Земельного кодексу України перебачено, що суб`єктами права власності на землю, зокрема є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (ч. 1 ст. 173 ЗК України).

Згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.11.2021 року існуючі (фактичні) межі міста Києва встановлено на підставі Указів Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.1971 року «Про включення села Микільська Борщагівка Київської області в смугу міста Києва», від 20.01.1975 року № 3437-VIII «Про включення в межі міста Києва житлового масиву, збудованого на території Київської області», від 04.04.1978 року № 3225-ІХ «Про розширення межі міста Києва», від 05.03.1982 року № 3185-Х «Про зміну меж міста Києва і Київської області», від 26.08.1988 року № 6486-ХІ «Про розширення меж міста Києва» та від 02.10.1989 року № 8199-ХІ «Про включення смт. Осокорки в межі міста Києва».

На виконання вказаних рішень про встановлення меж міста Києва у 1989- 1990 роках Українським державним інститутом інженерно-геодезичних вишукувань та їх зйомок «Укр ДІІГіс» проведено роботи щодо встановлення межі міста Києва в натурі (на місцевості), закріплено межовими знаками встановленого зразка поворотні точки межі міста та виготовлений «Каталог координат та висот знаків міської межі на листах карти масштаба 1:10 000 м. Києва Шифр: У-02-1523 «Д» Дог. № 47 от 11.05.1989 года» в системі координат МСК-85.

З 1989 року межі міста Києва не змінювались.

Відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, правомочності власника землі на території міста Києва від імені територіальної громади здійснює Київська міська рада, яка відповідно до статей 9, 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (ст. 122 ЗКУ) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва, зокрема щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам у відповідності до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За приписами ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Як встановлено судом, згідно відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.11.2021 року № 282820865 вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 року № 58378743 та № 58380509 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яною Володимирівною проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення Києво-Святошинської ради Київської області чи інших осіб, які представляють інтереси Києво-Святошинської ради Київської області до позивача, про передачу в комунальну власність чи в постійне користування спірних земельних ділянок, а також про зміну їх цільового призначення.

Київською міською радою не приймалося рішення про відчуження земельних ділянок площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва (доказів протилежного апеляційному суду не надано).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на приписи чинного законодавства, земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) вибули із власності Київської міської ради всупереч волі останньої та з порушенням норм законодавства, а Київська міська рада є власником спірних земельних ділянок та наділена правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження цими об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва, що є підставою для витребування від Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради спірних земельних ділянок площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто законодавець передбачив, що ухвалення судових рішень, пов`язаних з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав (аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 914/1578/19, від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19, від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19).

За таких обставин, вимога прокуратури про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 року № 58378743 та від 27.05.2021 року № 58380509 про реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської районної ради Київської області на земельні ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі про наявність права власності на земельні ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001; кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) у Бучанської міської ради Київської області через розташування на них нерухомого майна та щодо обмеження останньої у праві реалізувати повноваження власника земельних ділянок відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17).

Відповідно до абзацу 1 частини другої, абзацу 1 частини третьої, частини 4, 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 133 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як вище встановлено апеляційним судом, до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради будь-які звернення від Києво-Святошинської ради Київської області чи інших осіб, які представляють інтереси Києво-Святошинської ради Київської області, про передачу в комунальну власність чи в постійне користування земельних ділянок площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001), а також про зміну їх цільового призначення - не надходили. Київською міською радою не приймалося рішення про відчуження земельних ділянок площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) та 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва.

Таким чином, Київська міська рада є власником спірних земельних ділянок та наділена правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження цими об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва.

Усі інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/21997/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан".

Матеріали справи № 910/21997/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.11.2023

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук