Ухвала

від 21.02.2024 по справі 910/21997/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/21997/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі

за позовом першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Києво-Святошинської районної ради Київської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан", (3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яни Володимирівни, (4) Бучанської районної ради Київської області

про витребування земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - "Позивач", Київська міськрада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської районної ради Київської області (далі - "Відповідач", Києво-Святошинська райрада), в якому просив:

- витребувати від Києво-Святошинської райради на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міськради земельну ділянку площею 0,3449 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:2001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;

- витребувати від Києво-Святошинської райради на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міськради земельну ділянку площею 0,0336 га (кадастровий номер 8000000000:75:212:0001) по вул. Львівській, 72 у Святошинському районі м. Києва;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58378743 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської райради на земельну ділянку площею 0,0336 га, кадастровий номер 8000000000:75:212:0001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021 № 58380509 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Києво-Святошинської райради на земельну ділянку площею 0,3449 га, кадастровий номер 8000000000:15:212:2001, яка знаходиться за адресою: вул. Львівська, 72 у Святошинському районі м. Києва.

2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовував доводами про те, що Києво-Святошинська райрада незаконно зареєструвала право власності на спірні земельні ділянки, позаяк такі ділянки розташовані на території міста Києва, належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і право на розпорядження ними належить до виключних повноважень Київської міськради.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.03.2023 позов задовольнив повністю. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24.10.2023 рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

4. Судові рішення мотивовані доведеністю Прокурором обставин того, що спірні земельні ділянки належать саме до комунальної власності територіальної громади міста Києва, однак всупереч волі останньої та з порушенням норм законодавства вибули з її володіння й наразі неправомірно зареєстровані на праві власності за Відповідачем.

5. Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" (далі - "Скаржник", "Третя особа-2", ТОВ "Компанія "Ліан") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржником визначено приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи статей 104, 107 Цивільного кодексу України, порушено положення статей 48, 52, 236 ГПК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо правильного застосування і дотримання згаданих норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17.

8. Обґрунтовуючи наведене узагальнено пояснює, що визначений Прокурором у цій справі Відповідач є неналежним, адже згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" у Київській області ліквідовано Києво-Святошинський район, а його територіальні громади увійшли до новоутворених Фастівського, Обухівського та Бучанського районів, тобто саме органи місцевого самоврядування вказаних районів, а не Києво-Святошинська райрада мали виступати відповідачами у даній справі (як правонаступники). Більше того, Бучанська районна рада безумовно повинна була мати статус відповідача у цій справі, зокрема, через те, що набула у власність в порядку правонаступництва майновий комплекс, який розміщено на спірних земельних ділянках.

9. Від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва та від Київської міської прокуратури до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на касаційну скаргу. У відзивах прокурори зазначають про безпідставність та необґрунтованість доводів Скаржника. Відмічають окремо й нерелевантність висновків Верховного Суду, на які Третя особа-2 посилається у своїй касаційній скарзі. Просять у задоволенні скарги відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.

10. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Костюк О.В.), представників Позивача (Власенко І.І.) і Третьої особи-2 (Романюк І.М., Леляк Я.О.), перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія "Ліан" у даній справі з таких міркувань.

11. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

12. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

14. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

15. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

16. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

17. Ураховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається Скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому розгляд доводів поданої касаційної скарги по суті у даному випадку виключається з огляду на таке.

Щодо доводів скарги в частині правонаступництва

18. У справі № 922/817/18 судами розглядався спір про стягнення грошових коштів з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки природного газу. Здійснюючи касаційне провадження у тій справі, Верховний Суд надав правовий висновок щодо питання заміни боржника у наказі на примусове виконання рішення місцевого господарського суду у зв`язку із обставинами універсального правонаступництва відповідача. При цьому обставини такого правонаступництва суд касаційної інстанції доручив судам установити на новому розгляді справи (перехід до Управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області прав та обов`язків Відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області).

19. У справі № 910/5953/17 судами розглядався спір про стягнення вартості електричної енергії внаслідок неналежного виконання відповідачем умов багатостороннього договору, укладеного між учасниками ринку електричної енергії та договору купівлі-продажу електричної енергії. Здійснюючи касаційне провадження у тій справі, Верховний Суд надав правовий висновок щодо правонаступництва державних підприємств залізничного транспорту внаслідок злиття (перехід до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" прав і обов`язків Державного підприємства "Донецька залізниця").

20. У справі № 296/443/16-ц судами розглядався спір про стягнення на користь фізичної особи заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Здійснюючи касаційне провадження у тій справі, Верховний Суд надав правовий висновок щодо питання заміни боржника у наказі на примусове виконання рішення місцевого суду у зв`язку із установленими обставинами правонаступництва такого боржника у спірних правовідносинах (перехід до Житомирського державного технологічного університету прав і обов`язків ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій").

21. З наведеного слідує, що у жодній із проаналізованих справ, які у касаційному порядку переглядалися Верховним Судом, останній не розглядав питань правонаступництва у правовідносинах, які виникли внаслідок прийняття Верховною Радою України постанови від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів", не тлумачив правових норм, які вносилися законодавцем як зміни до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у зв`язку із проведенням реформи "децентралізації"), не висловлювався щодо припинення місцевих рад ліквідованих районів.

22. Таким чином висновки Верховного Суду із постанов у справах № 922/817/18, № 910/5953/17, № 296/443/16-ц щодо правонаступництва є нерелевантними до правовідносин справи № 910/21997/21 (неподібні правовідносини), а тому в основу касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України покладені бути не можуть.

Щодо доводів скарги в частині правової природи процесуального статусу третіх осіб

23. У справі № 910/17792/17 судами розглядався спір про визнання добре відомим в Україні знака "Корвалол Corvalolum" на ім`я ПАТ "Фармак", проте сам ПАТ "Фармак" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Виходячи з цих обставин Верховний Суд надав висновок щодо правової природи процесуального статусу третіх осіб та констатував, що суди попередніх інстанцій не вирішили питання суб`єктного складу сторін приватноправового спору про право інтелектуальної власності, визначивши у цих правовідносинах ПАТ "Фармак" - особу, право якої безпосередньо оспорюється позивачем, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, чим порушили процесуальні права ПАТ "Фармак", засади (принципи) господарського судочинства, до яких належить рівність учасників судового процесу, а тому справу № 910/17792/17, зокрема, і з цих підстав направлено на новий розгляд.

24. У справі ж № 910/21997/21 Прокурором оспорюється правомірність вибуття із комунальної власності земель територіальної громади міста Києва, які наразі зареєстровано за Києво-Святошинською райрадою, яку Прокурором і визначено в якості Відповідача. Звідси суб`єктний склад сторін у порівнюваних справах, який у цьому випадку має вирішальне значення, істотно відрізняється, що не дає підстав стверджувати про подібність спірних правовідносин у цих справах.

25. Більше того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові відхилив аргументи Третьої особи-2 особи в частині порушення прав Бучанської районної ради на спірні земельні ділянки, виснувавши, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає лише право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Позивач, і який жодних рішень щодо такого питання не приймав.

26. Доводів про невідповідність зробленого судом апеляційної інстанції висновку нормам матеріального права чи правовим позиціям Верховного Суду подана касаційна скарга не містить, а тому посилання Скаржника на постанову суду касаційної інстанції у справі № 910/17792/17 є не тільки нерелевантним до спірних правовідносин справи № 910/21997/21, а й таким, що не має правового значення для її правильного вирішення.

27. Більше того, сама Бучанська районна рада власних заперечень у цій частині ніколи не наводила.

28. З урахуванням неподібності правовідносин у порівнюваних справах, Верховний Суд підстав для здійснення касаційного провадження у справі № 910/21997/21 по суті з посиланням на постанову суду касаційної інстанції у справі № 910/17792/17 не вбачає.

Щодо доводів скарги в частині обов`язку суду встановлювати належного відповідача

29. У справі № 523/9076/16-ц було заявлено позов про визнання незаконними дій засновників юридичної особи, пов`язаних із внесенням змін до статуту останньої; стягнення із засновників юридичної особи моральної шкоди; відміну статуту юридичної особи та стягнення з неї моральної шкоди. Спір у справі № 523/9076/16-ц судами попередніх інстанцій по суті не розглядався, адже вони виснували про його підсудність господарському суду.

30. Звідси у касаційному провадженні перед Верховним Судом постало питання про те, до якої юрисдикції належить спір у згаданій справі і вирішуючи його суд касаційної інстанції виснував про приналежність цього спору до цивільної юрисдикції. Жодних висновків по суті спору не надавав, висновок же щодо обов`язку суду встановлювати належного відповідача зробив виключно у контексті визначення підсудності справи.

31. Враховуючи викладене, а також те, що підстав для перегляду оскаржуваних рішень в частині правомірності визначення Прокурором Києво-Святошинської райради в якості Відповідача у цій справі Верховний Суд не виявив, посилання Скаржника на постанову суду касаційної інстанції у справі № 523/9076/16-ц в підтвердження наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованими. Підстав для здійснення касаційного провадження по суті за наведених Скаржником аргументів не вбачається.

Висновок суду касаційної інстанції

32. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

33. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

34. Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається Третя особа-2 у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 910/221997/21 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія "Ліан" на рішення і постанову судів попередніх інстанцій у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/21997/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.