Ухвала

від 08.11.2023 по справі 918/1217/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"08" листопада 2023 р. Справа № 918/1217/21(918/605/23)

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Тимошенко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 19.09.2023 суддею Торчинюком В.Г. у м. Рівне (повний текст рішення складено 29.09.2023) у справі № 918/1217/21(918/605/23)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Рівненській області

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 у справі № 918/1217/21(918/605/23) у задоволенні позову ліквідатора ТзОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка О.О. до ТзОВ "Енерго Захід" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 23.10.2023 № 02-01/918/1217/21-117, у якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Одночасно із апеляційною скаргою, позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 у справі № 918/1217/21(918/605/23), а також клопотання, відповідно до якого позивач просить суд звільнити ТзОВ "Еко Док" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чепелюка О.О. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 року у справі № 918/1217/21(918/605/23); у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочити ліквідатору сплату судового збору до ухвалення судового рішення у формі постанови в даній справі.

Скарга надіслана засобами поштового зв`язку 23.10.2023 (згідно відмітки на поштовому конверті) та надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 01.11.2023 (згідно відмітки канцелярії суду).

Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом. Тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Судом констатується, що предметом позову даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення/звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Поряд з цим судом відмічається, що судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі. В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"). Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду, зокрема, сплату судового збору. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.81, практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї Конвенції не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відтак в задоволенні клопотання апелянта про звільнення/відстрочення сплати судового збору судом відмовляється.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Положеннями ст. 258 ГПК України, визначено форму та зміст апеляційної скарги, а також перелік документів, що додаються до скарги.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 ГПК передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

За умовами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн.

Велика Палата Верховного Суду у п. 52, 54-57 постанови від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У випадках коли предметом позову є зобов`язання повернути нерухоме майно внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу такого майна, позовна вимога про зобов`язання його повернення у даному випадку має майновий характер, оскільки вирішення спору з урахування інших позовних вимог вплине на склад майна сторін спору та змінить власника майна (постанова КГС ВС від 25.05.2021 у справі № 918/569/20).

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до абз. 2 п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд відмічає, що позовна вимога про визнання недійсним договору є вимогою немайнового характеру, а позовні вимоги, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, є вимогами майнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним договір № 377 від 24.04.2019 купівлі-продажу будівлі нежитлового приміщення (немайнова вимога);

- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ТОВ "Енерго Захід" повернути ТОВ "Еко Док" будівлю нежитлового приміщення (реєстраційний номер 1616378956216), загальною площею 174,3 кв.м., що розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Шепетин, вул. Кременецька, буд. 1А (майнова вимога);

- визнати недійсним договір № 378 від 24.04.2019 купівлі-продажу земельної ділянки (немайнова вимога);

- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ТОВ "Енерго Захід" повернути ТОВ "Еко Док" земельну ділянку (реєстраційний номер 674743556216), кадастровий номер 5621689500:06:001:0114, загальною площею 0,39 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Шепетин (майнова вимога);

- визнати недійсним договір № 379 від 24.04.2019 купівлі-продажу земельної ділянки (немайнова вимога);

- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ТОВ "Енерго Захід" повернути ТОВ "Еко Док" земельну ділянку (реєстраційний номер 676538956216), кадастровий номер 5621689500:06:001:0012, загальною площею 0,1362 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Шепетин (майнова вимога);

- зобов`язати державного реєстратора повернути відповідні права у стан, що існував до укладення недійсних правочинів та здійснення державної реєстрації 24.04.2019 (немайнова вимога).

Отже, позивачем заявлено чотири немайнові вимоги, які відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" підлягають оплаті окремо за кожну вимогу. Таким чином розмір судового збору в цій частині становить 10736,00 грн (2684,00 х 4 = 10736,00).

Заявлені три майнові вимоги оплачуються судовим збором в наступних розмірах:

- щодо будівлі нежитлового приміщення (реєстраційний номер 1616378956216), загальною площею 174,3 кв.м., що розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Шепетин, вул. Кременецька, буд. 1А, вартість якої визначено у договорі купівлі-продажу в сумі 502900,00 грн., ставка судового збору складає 7543,50 грн. (502900,00 х 1,5% = 7543,50);

- щодо земельної ділянки (реєстраційний номер 674743556216), кадастровий номер 5621689500:06:001:0114, загальною площею 0,39 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Шепетин, вартість якої визначено у договорі купівлі-продажу в сумі 170000,00 грн., ставка судового збору складає 2684,00 грн. (170000,00 х 1,5% = 2550,00, що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

- щодо земельної ділянки (реєстраційний номер 676538956216), кадастровий номер 5621689500:06:001:0012, загальною площею 0,1362 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Шепетин, вартість якої визначено у договорі купівлі-продажу в сумі 60000,00 грн., ставка судового збору складає 2684,00 грн. (60000,00 х 1,5% = 900,00, що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Наведене свідчить, що при поданні позовної заяви в суд першої інстанції позивачу належало сплати судовий збір в загальній сумі 23647,50 грн. (10736,00 + 7543,50 + 2684,00 + 2684,00 = 23647,50).

Згідно п. п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 35471,25 грн. (23647,50 х 150 % = 35471,25).

Однак, скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи відсутність доказів сплати суми судового збору у встановленому законом розмірі, суддя дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ліквідатора ТзОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка О.О. без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

До усунення недоліків, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 у справі № 918/1217/21(918/605/23) не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання № 02-01/918//1217/21-118 від 23.10.2023 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 у справі № 918/1217/21(918/605/23) - залишити без руху.

3. Запропонувати скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі в сумі 35471,25 грн.

4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

6. Ухвалу надіслати скаржнику.

Суддя Тимошенко О.М.