Постанова

від 09.11.2023 по справі 918/525/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року Справа № 918/525/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Родинне" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 (повний текст 24.07.2023) у справі №918/525/23 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, Рівне, 33013)

до Селянського (фермерського) господарства "Родинне" (вул. Островського, 21, с. Курозвани, Рівненський район, Рівненська область, 35451)

про стягнення 31192,00 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/525/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Селянського (фермерського) господарства "Родинне". Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 13250,11 грн, пеню у розмірі 10306,36 грн, 3 % річних у розмірі 1119,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 6516,37 грн та 2684,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Селянське (фермерське) господарство "Родинне" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що наявність заборгованості відповідача не підтверджена належними та допустимими доказами.

Вважає, що факт відкриття рахунку не є доказом укладання договору приєднання, а висновок суду першої інстанції про укладання договору і досягнення згоди з усіх питань з 01.01.2019 є передчасним.

Зазначає, що спірна заборгованість утворилась у зв`язку з тим, що крім спожитої електричної енергії, позивачем було здійснено нарахування відповідачу ще додатково 5691 кВт-год на суму 13250 грн 11 коп. за недозавантаження трансформатора струму та активні втрати в лініях відповідно до листа ПрАТ "Рівнеобленерго" №20-21/503 від 12.01.2023. При цьому будь яких доказів того, що відповідач погоджується з даними нарахуваннями позивачем не надано.

Звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на підставі листа ПрАТ "Рівнеобленерго" №20-21/503 від 12.01.2023, яке не є стороною договору на постачання електроенергії і не залучалось судом до участі в справі.

Вважає, що проекти документів, в тому числі Акти приймання-передачі послуг від 30.06.2020 та 31.07.2020 не можуть вважатись належними і допустимими доказами, а наявність таких формально складених але недостовірних первинних документів, не може бути безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також вважає, що у відповідача станом на 31.07.2020 відсутня заборгованість перед позивачем по основному зобов`язанню, а тому нарахування штрафних санкцій, пені, річних інфляційних втрат у розмірі та витрати по сплаті судового збору є безпідставними.

Крім того апелянт звертає увагу, що в пункті 6 комерційної пропозиції визначено, що Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не вище 0,01 відсотка за кожен день прострочення платежу. Стосовно терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 років, в тексті договору та комерційної пропозиції наявних у відповідача не має. Таким чином, суд першої інстанції досліджував примірник типового договору, який не має відношення до спірних правовідносин і зробив невірний висновок щодо розрахунку.

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/525/23 скасувати та прийняти нове, в якому позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Селянського (фермерського) господарства "Родинне" про стягнення 31192,00 грн залишити без задоволення.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.

Листом від 16.08.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Рівненської області.

24.08.2023 належним чином оформлені матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Родинне" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/525/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн.

07.09.2023 від Селянського (фермерського) господарства "Родинне" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 поновлено Селянському (фермерському) господарству "Родинне" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/525/23 та відкрито апеляційне провадження. Зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/525/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 29.09.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

02.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (лист від 28.09.2023).

У відзиві позивач зазначає, що приєднання Селянського (фермерського) господарства "Родинне" до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який оприлюднений ТОВ «РОЕК» на офіційному веб-сайті, підтверджується фактом споживання електричної енергії, та відкриттям особового рахунку №470003092 від 01.01.2019.

Зауважує, що в період за червень-липень 2020 року відповідачем фактично спожито електричну енергію в обсязі 5691 кВт-год, що підтверджується інформаційним листом ОСР - ПрАТ «Рівнеобленерго» №20-21/503 від 12.01.2023.

Зазначає, що ПрАТ «Рівнеобленерго», як оператор системи розподілу, адміністратор комерційного обліку, адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожиту об`єктом спожита та надає цю інформацію постачальнику електроенергії (в даному випадку - ТОВ «РОЕК») для підтвердження поставки електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Також зазначає, що крім спожитої електричної енергії, позивачем було нараховано 5691 кВт-год відповідачу за недозавантаження трансформатора струму та активні втрати в лініях відповідно до обсягу переданого Оператором системи розподілу, оскільки електрообладнання належить Споживачу, зокрема і трансформатор струму, він за нього відповідає, то за обсяг електричної енергії нарахований за недозавантаженість трансформатора струму та активні втрати в лініях, оплачує відповідач.

Крім того звертає увагу, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію, позивач сформував, на підставі даних комерційного обліку отриманих від ПрАТ «Рівнеобленерго» за об`єктом відповідача по ЕІС-коду точки розподілу електричної енергії - 62Z3073343559910, та виставив відповідачу, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної платіжні документи у паперовій формі, зокрема, за червень - липень 2020 року, що підтверджується:

- рахунками - фактури за спожиту електроенергію за червень - липень 2020 (рахунок-фактура за спожиту електроенергію №6023610568 за червень 2020 року від 30.06.2020; рахунок-фактура за спожиту електроенергію №6024396266 за липень 2020 року від 31.07.2020);

- актами приймання - передачі електричної енергії червень - липень 2020 (Акт №А-6023610568 за червень 2020 року від 30.06.2020; №А-6024396266 за липень 2020 року від 31.07.2020);

- інформаційним листом ОСР - ПрАТ «Рівнеобленерго» № 20-21/503 від 12.01.2023.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Родинне" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 року у справі №918/525/23 без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1268 від 26 жовтня 2018 року та на підставі виданої ліцензії (постанова НКРЕКП № 429 від 14 червня 2018 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі ТОВ "РОЕК") починаючи з 01.01.2019 здійснює постачання електричної енергії універсальних послуг Селянському (Фермерському) господарству "Родинне", а саме на умовах публічного договору, який опублікований на офіційному веб-сайті ТОВ "РОЕК".

Частиною 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальних послуг на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором, Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.72 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачений Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що затвердженні постановою №312 від 14.03.2018 НКРЕКП, та є додатком №6 до цих правил.

Таким чином, ТОВ "РОЕК" є постачальником універсальних послуг на території Рівненської області згідно додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території".

Позивачем, на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розміщений на офіційному веб-сайті TOB "РОЕК" за посиланням www.ez.rv.ua.

У зв`язку з реформою у сфері енергетики, на період відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії договірні відносини між споживачами та учасниками ринку електричної енергії (та переходом споживача від постачальника за регульованим тарифом до нового постачальника) були врегульовані п. 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 7 Правил роздрібного ринку, якими встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або Факт споживання електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, приєднання Селянського (фермерського) господарства "Родинне" до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який оприлюднений ТОВ "РОЕК" на офіційному веб-сайті, підтверджується фактом споживання електричної енергії, оплатою рахунків та відкриттям особового рахунку №470003092 від 01 січня 2019 року.

Зазначеним підтверджується висновок суду першої інстанції, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії.

Пунктом 1.1., 1.2. Договору передбачено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачам постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п.3.3. Договору Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційні пропозиції Постачальника, яка є додатком 3 до цього.

Згідно з п.4.1. Договору для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до договору (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.5.3. Договору ціна на електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.8. Договору).

Згідно з п.5.9. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом п.5.10. Договору передбачено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (п.5.11. Договору).

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Відповідно до п.5.13. Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Згідно з п.5.15. Договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем.

Підпунктом 1 пункту 6.2. Договору встановлено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Разом з тим п.п.2 п.7.2. Договору встановлено обов`язок Постачальника нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії та цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період з червня 2020 по липень 2020 року та станом на 12 січня 2023 року фактично спожито електричну енергію в обсязі 5691 кВт-год, що підтверджується інформаційним листом Оператора системи розподілу - ПрАТ "Рівнеобленерго" (далі - ОСР) від 12 січня 2023 №20-21/503 (а.с.18).

Позивачем на вказану кількість та вартість спожитої електричної енергії виставлено відповідачу рахунки-фактури №6023610568 за червень 2020 року від 30.06.2020 та №6024396266 за липень 2020 року від 31.07.2020.

Відповідно до п.4.3 розділу IV ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п.10 ПРРЕЕ функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний ОСР.

Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем проводяться відповідно до переданих ОСР обсягів спожитої електричної енергії.

Позивачем у період з 01.06.2020 по 31.07.2020 було поставлено, а відповідачем було спожито електричної енергії, вартість якої за розрахунками позивача становить 14 063 грн 94 коп. Однак, вказана сума відповідачем оплачена лише частково в розмірі 813 грн 83 коп. Залишок неоплаченої відповідачем вартості спожитої електричної енергії становить 13 250 грн 11 коп.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Приписами ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Положеннями ст.714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію у заявленому розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, строк оплати за який настав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання обґрунтованими позовних вимог про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Родинне" 13 250 грн 11 коп.

Приписами ч.2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, відповідно до п.5.11 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 6 комерційної пропозиції № 1.02/2 РОЕК для малих непобутових споживачів (а.с.43) передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 років.

Отже, твердження апелянта, що в пункті 6 комерційної пропозиції доданої до позовної заяви визначено, що Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не вище 0,01 відсотка за кожен день прострочення платежу є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, Договором передбачено інший строк припинення нарахування пені, ніж встановлений в ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а тому нарахування штрафних санкцій здійснюється за умовами, визначеними у Договорі, тобто позивач мав право нараховувати пеню без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати зі строком позовної давності 5 років.

Тому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, нарахування позивачем пені більш ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відповідає положенням Договору та чинному законодавству.

Крім того, згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції перевірені розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з якими погоджується колегія суддів, а тому правомірним та обґрунтованим є стягнення 10306 грн 36 коп. пені, 1119 грн 16 коп. 3% річних та 6516 грн 37 коп. інфляційних втрат.

Щодо доводів апелянта, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на підставі листа ПрАТ "Рівнеобленерго" №20-21/503 від 12.01.2023, яке не є стороною договору на постачання електроенергії і не залучалось судом до участі в справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено п.п.4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі, на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Отже, ПрАТ "Рівнеобленерго", як ОСР, адміністратор комерційного обліку, адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожиту об`єктом спожита та надає цю інформацію постачальнику електроенергії (в даному випадку - TOB "РОЕК") для підтвердження поставки електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Відповідно до рахунків-фактури на оплату за електричну енергію за червень-липень 2020 року нарахування за спірні періоди виникло за обсяг споживання, недозавантаження трансформатора струму та активні втрати в лініях.

З акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін вбачається, що межею балансової належності Споживача є "Контактне з`єднання кабеля живлення 0,4 кВ до лінійних проводів. Споживач відповідає за технічний стан: 1) за все електрообладнання, що знаходяться на території та всередині млина; 2) за збереження приладів обліку, цілісність пломб на них та схем підключення; 3) за КЛ-0,4 кВ від 0,4 кВ до ВПР млина (а.с.67).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, крім спожитої електричної енергії, позивачем було здійснено нарахування відповідачу 5691 кВт-год за недозавантажені трансформатора струму та активні втрати в лініях відповідно до обсягу переданого Оператором системи розподілу.

Таким чином місцевим господарським судом вірно встановлено, що трансформатор струму був переданий відповідачу, а тому вказані нарахування позивачем за недозавантаженість трансформатора струму та активні втрати в лініях підлягають сплаті особою, якій переданий відповідний трансформатор струму.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Родинне" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 13250,11 грн, пеню у розмірі 10306,36 грн, 3 % річних у розмірі 1119,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 6516,37 грн та 2684,00 грн судового збору.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Родинне" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/525/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 09.11.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.