Рішення

від 08.11.2023 по справі 910/13295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/13295/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек - Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД»

про стягнення 425593,23 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек - Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» про стягнення 425593,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №15608АШ від 02.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 201400 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 135830,66 грн та 30% річних у розмірі 88362,57 грн.

Відповідач у своєму відзиві вказав, що ним погашено заборгованість в розмірі 201400 грн, у зв`язку з чим провадження в цій частині підлягає закриттю. Також вказав, що позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що з відповідача не може бути стягнуто одночасно 30% річних та пені. Крім того, відповідач послав на наявність форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим просив суд зменшити заявлений розмір пені до 10000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що провадження в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 201400 грн, а в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №15608АШ (далі - Договір) відповідно до умов якого Продавець зобов`язується на підставі письмового замовлення та цього Договору передати, а Покупець прийняти і сплатити Товар на умовах, вказаних в Договору. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.2.3. Договору з моменту підписання видаткових накладних право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця.

Зобов`язання Продавця по поставці Покупцеві (а також передачі Покупцеві всіх супровідних документів на Товар, включаючи документи, що підтверджують якість товару) вважається виконаним з моменту підписання видаткових накладних (момент поставки). (п.2.4. Договору)

Згідно з п.3.1. Договору загальна вартість Товару (ціна Договору) визначається загальною вартістю Товару по видаткових накладних, що постачаються на протязі усього строку дії цього Договору.

Відповідно до п.5.2. Договору Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату впродовж 14 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Положеннями ч.1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки за змістом частини шостої статті 265 ГК України та частини другої статті 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 233400 грн, що підтверджєуться наявними в матеріалах справи видатковими накладними №186399 від 31.03.2022 (рахунок №584291 від 11.02.2022) на суму 135600 грн та №186401 від 31.03.2022 (рахунок №584405 від 18.02.2022) на суму 97800 грн.

Так, оскільки сторонам складено та підписано видаткові накладні 31.03.2022, з врахуванням п.5.2. Договору, останнім днем для виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором було 14.04.2022 (включно).

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається матеріалів справи, пояснень позивача та не заперечується відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» до моменту звернення позивача до суду було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 32000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками (виписками) з банку АТ «Таскомбанк» від 10.08.2023 №306/580 та з банку АТ «Кредобанк» №20370/23 від 14.08.2023.

Таким чином, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними №186399 від 31.03.2022, №186401 від 31.03.2022 у строк до 14.04.2022, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 201400 грн.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду (15.08.2023) сторонами 31.08.2023 було складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2023 відсутня.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 201400 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 135830,66 грн та 30% річних у розмірі 88362,57 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п.6.2. Договору у разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених Договором, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати та 30% річних від суми простроченого платежу за весь період нарахування.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові

Таким чином, пунктом 6.2. Договору сторони окрім пені, визначили інший розмір відсотків річних, право на що передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про неможливість одночасного стягнення з відповідача 30% річних та пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди такого нарахування.

Оскільки, як встановлено судом, останнім днем для виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором було 14.04.2022, то першим днем прострочення виконання такого зобов`язання є 15.04.2023.

Разом з тим, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Здійснивши власний розрахунок 30% річних та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30% річних у розмірі 88362,57 грн.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.

Так, кінцем розрахункового періоду нарахування пені є 14.10.2022.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 49109,93 грн.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресію Російської Федерації проти України, як підставу для зменшення заявленого розміру пені до 10000 грн, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п.7.1. Договору кожна зі сторін звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо це не виконання стало наслідком обставин непереборної сили. Під обставинами непереборної сили маються на увазі будь-які обставини, якщо можливість протистояти їм може лише в незначному ступені зменшити шкоду, яку цими обставинами спричинено. До обставин: непереборної сили відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші подібні природні явища, а також війни, військові дії, акти та дії державних органів, а також інші обставини за межами розумного контролю Сторін.

Згідно з п.7.2. Договору при настанні вказаних в п.7.1. обставин, сторонам, для якої вони виникли, зобов`язана в триденний термін, будь-яким доступними способами повідомити про це письмово іншу сторону.

Не повідомлення або невчасне повідомлення позбавляє потерпілу сторону права посилатися на передбачені п.7.1. обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за даною угодою.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлений Договором термін, так само, які відсутні документи, які засвідчували б настання для відповідача вказаних обставин.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що спір виник у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, тобто з вини відповідача, а заборгованість перед позивачем було погашено після звернення позивача до суду, враховуючи часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копію Договору №1/06-21 про надання правничої (правової) допомоги від 17.06.2021, копію Додаткової угоди №5 (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги) від 01.08.2023 до Договору, платіжну інструкцію №25830 від 04.08.2023, ордер серії АЕ №1217024 від 01.08.2023

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи її рівень складності, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом та беручи до уваги часткове задоволення позову, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» (02081, м. Київ, вул. Канальна, буд. 1; ідентифікаційний код 25595632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек - Інвест» (52001, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, м. Підгородне (пн), комплекс будівель та споруд № 55-і (територія Підгородненської міської ради); ідентифікаційний код 36573198) пеню у розмірі 49109 (сорок дев`ять тисяч сто дев`ять) грн 93 коп., 30% річних у розмірі 88362 (вісімдесят вісім тисяч триста шістдесят дві) грн 57 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5083 (п`ять тисяч вісімдесят три) грн 09 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31849 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок дев`ять) грн 43 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Закрити провадження у справі №910/13295/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» суми основної заборгованості у розмірі 201400 (двісті одна тисяча чотириста) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.11.2023

Суддя Я.В. Маринченко