Рішення

від 18.10.2023 по справі 910/3270/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2023Справа № 910/3270/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

у справі за позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"

про стягнення 1 595 367 230,08 грн.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення 1 461 939 700,00 грн., з яких: 1 265 722 744,00 грн. - сума попередньої оплати, 104 649 043,20 грн. - пені та 91 567 912,80 грн. - 7% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Державним контрактом № 403/1/22/162 від 09.05.2022 в частині здійснення своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

21.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.05.2023.

27.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" надійшов Відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 повідомлено сторін, що судові засідання по справам №910/5008/23, №910/3270/23, №910/14304/22 та №910/2793/22 призначені на 03.05.2023 не відбулись у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва та призначено підготовче засідання на 15.06.2023.

09.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшла Відповідь на відзив.

23.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 повідомлено сторін, що судові засідання по справам №910/14263/22, №910/7190/22, №910/5008/23, №910/3270/23 та №910/3648/23, призначені на 15.06.2023, не відбулись у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва та призначено підготовче засідання на 19.07.2023.

19.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшли додаткові письмові пояснення.

19.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 прийнято до розгляду заяву Міністерства оборони України про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 06.09.2023.

07.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" надійшли заперечення на додаткові пояснення.

08.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

30.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023.

У судовому засіданні 18.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.

У судовому засіданні 18.10.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2022 року між Міністерством оборони України (далі - Позивач/Замовник) та Державною компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - Відповідач/Виконавець) укладено Державний контракт № 403/1/22/162 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації (Додаток №1 до Контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти через визначеного вантажоодержувача та оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 2.1. Контракту орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту без ПДВ становить 1 421 862 000,00 грн.

За умовами пункту 2.6. Контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев`ять місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації.

Пунктом 3.1. Контракту визначено, що поставка виконавцем та приймання Вантажоодержувачем товару за Контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.2. Контракту 3.2. поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за Контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки. Товар передається виконавцем та приймається вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією, сертифікатів якості, сертифікатами походження.

Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата, зазначена в товаросупровідній документації (пункт 3.4. Контракту).

У відповідності до пункту 7.1. Контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього Контракту.

Пунктом 7.2. Контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Згідно з пунктом 7.10. Контракту сторони усвідомлюють, що даний Контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні, не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись товар, знищення безпосередньо товару та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігався (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товару) товар для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.

До державного контракту № 403/1/22/162 від 09.05.2022 було укладено специфікацію товару (Додаток №1 до Контракту), у якій сторонами за контрактом було визначено найменування, кількість та ціну товару, а також строк поставки не пізніше 30.08.2022.

10.05.2022 відповідачеві було перераховано грошові кошти у якості попередньої оплати у розмірі 1 379 206 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/172 від 10.05.2022.

На виконання умов Договору між позивачем та відповідачем були складені та підписані наступні акти приймання-передачі товарів, а саме:

- акт приймання-передачі товарів № б/н від 11.08.2022 на суму 18 926 706,00 грн. у кількості 200 одиниць товару;

- акт приймання-передачі товарів № б/н від 07.11.2022 на суму 94 556 550,00 грн. у кількості 1000 одиниць товару.

Позивач вказує, що не поставленою кількістю товару залишилося 13 800 одиниць на суму 1 308 113 040,00 грн.

05.01.2023 позивач звернувся до відповідача з Претензією № б/н від 04.01.2023 за спірним правочином, в якій зазначив, що станом на 04.01.2023 товар було поставлено частково у кількості 1 200 одиниць на суму 1 308 113 040,00 грн. та просив сплатити нараховану пеню у розмірі 1 308 113,04 грн. за кожен день прострочення відповідно до пункту 7.2. Контракту.

24.01.2023 відповідач звернувся з Листом за вих. № Pr 05.3/254 до позивача, в якому повідомив, що направлена претензія № б/н від 04.01.2023 позивача не приймається відповідачем у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та відсутністю обґрунтованої офіційної відповіді стосовно зменшення обсягів постачання товарів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в повному обсязі не здійснив поставку попереднього оплаченого товару та не повернув частину суми попередньої оплати, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 265 722 744,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.07.2023). Крім того, за порушення строків поставки товару позивачем на підставі пункту 7.2. Контракту нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 238 076 573,28 грн. та штраф у розмірі 91 567 912,80 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Спір у цій справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за державним контрактом № 403/1/22/162 від 09.05.2022.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов пункту 2.6. Контракту позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 1 379 206 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/172 від 10.05.2022.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки товару до 30.08.2022.

Доказів повної поставки товару у визначений контрактом строк матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечувався.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві, є, виходячи з положень пункту 3.2. Контракту, акт приймання-передачі товару, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

Згідно статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між позивачем та відповідачем були складені та підписані наступні акти приймання-передачі товарів, а саме:

- акт приймання-передачі товарів № б/н від 11.08.2022 на суму 18 926 706,00 грн. у кількості 200 одиниць товару;

- акт приймання-передачі товарів № б/н від 07.11.2022 на суму 94 556 550,00 грн. у кількості 1000 одиниць товару.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 1 265 722 744,00 грн. як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як свідчать матеріали справи, 05.01.2023 позивач звернувся до відповідача з Претензією № б/н від 04.01.2023 за спірним правочином, в якій зазначив, що станом на 04.01.2023 товар не було поставлено у кількості 13 800 одиниць та просив сплатити нараховану пеню у розмірі 1 308 113,04 грн. за кожен день прострочення відповідно до пункту 7.2. Контракту.

В свою чергу, 24.01.2023 відповідач направив Лист за вих. № Pr 05.3/254 на адресу позивача, в якому повідомив, що направлена претензія № б/н від 04.01.2023 позивача не приймається відповідачем у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та відсутністю обґрунтованої офіційної відповіді стосовно зменшення обсягів постачання товарів.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 1 265 722 744,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.07.2023) не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 265 722 744,00 грн. є доведеними та обґрунтованими.

В свою чергу, відповідач вказує, що 30.04.2022 з метою виконання зобов`язань за контрактом № 403/1/22/162 від 09.05.2022 між ним та Компанією "Czechoslovak Export a.s." було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товару, який є предметом поставки за держконтрактом, тому що відповідач не є виробником товару. Затримка у поставці товару виникла з вини іноземного постачальника Компанії "Czechoslovak Export a.s.", що підтверджується листами відповідача та його контрагентом Компанією "Czechoslovak Export a.s.". Вказані обставини стали підставою для звернення постачальника до відповідача з листом від 25.07.2022, в якому постачальник зазначав про настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно приписів статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на те, що здійснення юридичною особою господарської діяльності засновано на принципах, зокрема, власного економічного ризику, а тому, укладаючи Контракт №403/1/22/162 від 09.05.2022 відповідач повинен був об`єктивно оцінити можливість виконання ним своїх зобов`язань за цим контрактом.

Більше того, порушення контрагентом відповідача своїх зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні контракту.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем було повернуто позивачу попередню оплату у розмірі 1 265 722 744,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 820 від 01.08.2023 на суму 500 000 000,00 грн.; платіжною інструкцією № 218 від 24.03.2023 на суму 200 595 901,50 грн.; платіжною інструкцією № 508 від 29.05.2023 на суму 195 784 379,50 грн.; платіжною інструкцією № 357 від 24.04.2023 на суму 200 147 750,00 грн.; платіжною інструкцією № 950 від 21.08.2023 на суму 169 194 713,00 грн.

Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми попередньої оплати в частині 1 265 722 744,00 грн. відсутній.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати в розмірі 1 265 722 744,00 грн. припинив своє існування, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 1 265 722 744,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, за порушення строків поставки товару позивачем на підставі пункту 7.2. Контракту нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 238 076 573,28 грн. штраф у розмірі 91 567 912,80 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.07.2023).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.2. Контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України пені в розмірі 238 076 573,28 грн. та штрафу в розмірі 91 567 912,80 грн. є обґрунтованими.

При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%. Щодо зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними щодо розміру стягуваних коштів, не відповідають передбаченим у пункті 6 частині 1 статті 3 та частині 3 статті 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19.

Суд приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.

Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80%.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України 10 464 904,30 грн. пені та 9 156 791,30 грн. штрафу (20% від обґрунтованого розміру штрафних санкцій).

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 939 400,00 грн. покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення штрафних санкцій.

Беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. на лікарняному, повний текст судового рішення по справі №910/3270/23 виготовлено 07.11.2023.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми попередньої оплати за Державним контрактом № 403/1/22/162 від 09.05.2022 в розмірі 1 265 722 744,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2; ідентифікаційний код: 05311609) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) 10 464 904 (десять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі дев`ятсот чотири) грн. 30 коп. - пені, 9 156 791 (дев`ять мільйонів сто п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`яносто одна) грн. 30 коп. - штрафу та 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2023.

Суддя І.В. Приходько