Постанова

від 04.03.2024 по справі 910/3270/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа№ 910/3270/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Хмара Ю.О.;

від відповідача: Радванська Н.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 (повний текст складено 07.11.2023)

у справі № 910/3270/23 (суддя Приходько І. В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"

про стягнення 1 595 367 230,08 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У березні 2023 року Міністерство оборони України (далі - МОУ, Міністерство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) просить стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (далі - Фірма) 1 595 367 230,08 грн, з яких: 1 265 722 744,00 грн попередньої оплати, 238 076 573,28 грн пені та 91 567 912,80 грн штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог МОУ посилається на неналежне виконання Фірмою зобов`язань за Державним контрактом №403/1/22/162 від 09.05.2022 в частині здійснення своєчасної поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми попередньої оплати за Державним контрактом №403/1/22/162 від 09.05.2022 в розмірі 1 265 722 744,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Фірми на користь МОУ 10 464 904,30 грн пені, 9 156 791,30 грн штрафу та 939 400,00 грн витрат на сплату судового збору.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати в розмірі 1 265 722 744,00 грн припинив своє існування (кошти повернуті Фірмою Міністерству), суд дійшов висновку, що провадження в частині цих вимог підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Встановивши, що Фірма у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки товару не виконала, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги МОУ про стягнення з Фірми пені в розмірі 238 076 573,28 грн та штрафу в розмірі 91 567 912,80 грн є обґрунтованими. Зваживши на надане йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України право зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд узяв до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства і при цьому для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача він не довів. Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80%.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, МОУ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У поданій скарзі МОУ просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 скасувати та прийняти нове, яким позов Міністерства до Фірми про стягнення 238 076 573,28 грн пені, 91 567 912,80 грн штрафу за порушення термінів виконання зобов`язань за контрактом від 09.05.2022 №403/1/22/162 задовольнити повністю.

У клопотанні про уточнення вимог апеляційної скарги МОУ просило п. 1 апеляційної скарги викласти у наступній редакції: рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 у частині зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80% скасувати та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми попередньої оплати за Державним контрактом №403/1/22/162 від 09.05.2022 в розмірі 1 265 722 744,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фірми на користь МОУ 238 076 573,28 грн пені, 91 567 912,80 грн штрафу та 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій на 80%.

На думку МОУ, несвоєчасність постачання відповідачу закордонним контрагентом товару не може бути форс-мажором чи обставиною для звільнення від відповідальності за прострочення поставки товару.

Апелянт зазначає, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи Фірми безпідставні, не ґрунтуються на нормах законодавства та не можуть бути підставою для невиконання зобов`язань за договором. Тому зазначена обставина може мати юридичні наслідки у правовідносинах між Фірмою та її контрагентом, проте для спірних правовідносин між Фірмою та МОУ така обставина може бути кваліфікована як недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, що не вважається форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та не може бути підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ст. 617 ЦК України.

Позиції учасників справи.

Фірма надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3270/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 до надходження матеріалів справи №910/3270/23.

14.12.2023 матеріали справи №910/3270/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 залишено без руху. Надано Міністерству оборони України строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для подання заяви про уточнення вимог апеляційної скарги та для подання заяви із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23. Попереджено Міністерство оборони України, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 залишено без руху. Надано Міністерству оборони України строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 1 127 280,00 грн у встановленому порядку. Попереджено Міністерство оборони України, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 заяву Міністерства оборони України про продовження строку на усунення недоліків, визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №910/3270/23, задоволено. Продовжено Міністерству оборони України строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 для надання суду апеляційної інстанції доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 666 620,80 до 19.02.2024 включно. Роз`яснено Міністерству оборони України, що у разі невиконання вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

26.01.2024 до апеляційної інстанції від Міністерства оборони України надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №403/1/3 (внутрішній номер 324255448) від 22.01.2024).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 поновлено МОУ пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МОУ на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 04.03.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

09.05.2022 МОУ (замовник) та Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (виконавець) уклали Державний контракт №403/1/22/162 (далі - Контракт), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації (Додаток №1 до Контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти через визначеного вантажоодержувача та оплатити такий товар.

Орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту без ПДВ становить 1 421 862 000,00 грн (п. 2.1 Контракту).

Згідно з п. 2.6 Контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш як на дев`ять місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації.

Поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за Контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акта приймання-передачі (п. 3.1 Контракту).

За умовами п. 3.2 Контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки. Товар передається виконавцем та приймається вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією, сертифікатами якості, сертифікатами походження.

Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата, зазначена в товаросупровідній документації (п. 3.4 Контракту).

Відповідно до п. 7.1 Контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього Контракту.

За порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми (п. 7.2. Контракту).

У п. 7.10 Контракту визначено, що сторони усвідомлюють, що даний Контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись товар, знищення безпосередньо товару та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігався (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товару) товар для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.

У Специфікації товарів оборонного призначення, що поставляється за державним контрактом (Додаток №1 до Контракту) сторони визначили найменування, кількість, ціну товару та строк його поставки - не пізніше 30.08.2022.

10.05.2022 платіжним дорученням №403/1/172 МОУ сплатило Фірмі 1 379 206 000,00 грн попередньої оплати за Контрактом.

26.07.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до Контракту, у якій п. 2.1 розділу 2 Контракту виклали в новій редакції: « 1 421 830 546,00 грн… Договірна ціна товарів за п. 2 специфікації перегляду на підлягає. Договірна ціна та розмір (кількість) наступних партій товарів оформлюються окремими додатковими угодами»; специфікацію товарів оборонного призначення, що поставляються за Контрактом (додаток №1 до Контракту) виклали в новій редакції (додаток №1 до цієї додаткової угоди).

У додатку №1 до додаткової угоди (Специфікації товарів оборонного призначення, що поставляється за державним контрактом) сторони визначили найменування, кількість, ціну товару та строк його поставки - не пізніше 30.08.2022.

Листом від 09.08.2022 вих. №Pr04.3/2728 Фірма повідомила МОУ, що ТПП України видала висновок про істотну зміну обставин від 08.08.2022 №1041/1.2, який відповідно до умов Контракту є підставою для коригування термінів виконання зобов`язань (в межах строку дії Контракту), та пропонувала укласти додаткову угоду до Контракту, якою скоригувати терміни виконання зобов`язань до 31.12.2022. До вказаного листа Фірма долучила копію висновку ТПП України.

На виконання умов Контракту сторони склали та підписали акти приймання-передачі товарів, а саме:

- акт №б/н від 11.08.2022 приймання-передачі товарів у кількості 200 одиниць на суму 18 926 706,00 грн;

- акт №б/н від 07.11.2022 приймання-передачі товарів у кількості 1000 одиниць на суму 94 556 550,00 грн.

За твердженням МОУ, не поставленими залишилось 13 800 одиниць товару на суму 1 308 113 040,00 грн.

Фірма звернулась до МОУ з листом від 04.10.2022 вих. №Pr04/3/3323 щодо перенесення термінів постачання, у якому пропонувала укласти додаткову угоду для корегування термінів виконання зобов`язань до 31.12.2022.

13.10.2022 сторони підписали Додаткову угоду №2 до контракту, якою виклали в новій редакції п. 2.1 розділу 2 Контракту, в т.ч. щодо орієнтовної вартості товарів.

02.11.2022 сторони підписали Додаткову угоду №3 до контракту, якою виклали в новій редакції п. 2.1 розділу 2 Контракту, в т.ч. щодо орієнтовної вартості товарів, а також строку поставки товару не пізніше 25.12.2022.

Фірма звернулась до МОУ з листом від 17.11.2022 вих. №Pr05.3/3768, у якому повідомила, що станом на 17.11.2022 компанія-постачальник неодноразово переносила строки відвантаження продукції з посиланням на обставини, підтверджені сертифікатом про форс-мажор, виданим ТПП Чеської Республіки. З метою повернення коштів замовнику Фірма просила МОУ зменшити обсяг товарів за Контрактом до фактично поставленої кількості, повідомила, що у разі позитивного вирішення порушеного питання загальну різницю коштів у сумі 1 265 776 774,00 грн буде перераховано на банківські реквізити замовника.

16.12.2022 сторони підписали Додаткову угоду №4 до контракту, якою виклали в новій редакції п. 2.1 розділу 2 Контракту, в т.ч. щодо орієнтовної вартості товарів.

24.12.2022 сторони підписали Додаткову угоду №5 до контракту, якою виклали п. 10.1 розділу 10 Контракту в новій редакції: « 10.1. Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023».

Звертаючись з позовом у цій справі, МОУ зазначає, що Фірма у повному обсязі не здійснила поставку попереднього оплаченого товару та не повернула частину суми попередньої оплати у розмірі 1 265 722 744,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.07.2023). Крім того, за порушення строків поставки товару на підставі п. 7.2 Контракту МОУ нарахувало та просить стягнути з Фірми 238 076 573,28 грн пені та 91 567 912,80 грн штрафу.

05.01.2023 МОУ звернулось до Фірми з Претензією № б/н від 04.01.2023, у якій зазначило, що станом на 04.01.2023 товар був поставлений частково у кількості 1 200 одиниць на суму 1 308 113 040,00 грн, та просило сплатити нараховану пеню у розмірі 1 308 113,04 грн за кожен день прострочення відповідно до пункту 7.2. Контракту.

24.01.2023 Фірма листом за вих. №Pr 05.3/254 повідомила МОУ, що претензію №б/н від 04.01.2023 вона не приймає у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та відсутністю обґрунтованої офіційної відповіді стосовно зменшення обсягів постачання товарів.

У відзиві на апеляційну скаргу Фірма повідомила, що поставила товар МОУ не повністю і з березня 2023 року повернула замовнику частину сплаченого авансового платежу, на яку не поставлено товар, а також повідомила, що інша частина буде повернута частинами протягом травня-липня 2023 року.

Також Фірма звернулась із клопотанням, у якому просила зменшити розмір заявлених МОУ до стягнення пені і штрафу на 99%.

Фірма повернула МОУ 1 265 722 744,00 грн попередньої оплати (платіжні інструкції №820 від 01.08.2023 на суму 500 000 000,00 грн, №218 від 24.03.2023 на суму 200 595 901,50 грн, №508 від 29.05.2023 на суму 195 784 379,50 грн; №357 від 24.04.2023 на суму 200 147 750,00 грн; №950 від 21.08.2023 на суму 169 194 713,00 грн).

Станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення спір щодо суми попередньої оплати в частині 1 265 722 744,00 грн став відсутній.

Оскільки предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 1 265 722 744,00 грн попередньої оплати припинив своє існування, суд першої інстанції закрив провадження в частині вимог МОУ до Фірми про стягнення 1 265 722 744,00 грн попередньої оплати у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У апеляційній скарзі МОУ не заявляє вимог про скасування оскаржуваного рішення в цій частині та не наводить доводів щодо допущених судом першої інстанції під час закриття провадження порушень.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторони спору уклали Контракт на постачання товару, який Фірма поставила частково.

Отже, в порушення умов Контракту в частині непоставленої номенклатури товару Фірма допустила прострочення виконання зобов`язання.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. А тому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд встановив, що у п. 7.2 Контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

А отже вимоги МОУ про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими, а їх розрахунок арифметично вірним.

Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій (з урахуванням доводів апеляційної скарги) колегія суддів зазначає таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.

Так, ст. 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд відзначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї у визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто у вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд встановив, що в цьому конкретному випадку Фірма зі свого боку вчиняла дії з метою належного виконання нею зобов`язання за Контрактом та протягом тривалого часу зверталась до МОУ з метою вирішення ситуації, що склалась, і повідомляла МОУ про те, що іноземний постачальник не має реальної можливості поставити товар у належній кількості у встановлений строк, а також пропонувала варіанти вирішення цієї ситуації.

Водночас у матеріалах справи відсутні листи або інші документи, які свідчили би про реагування МОУ на звернення Фірми.

Листом від 25.07.2022 закордонний постачальник Фірми поінформував про затримку та зміну графіка постачання та надав сертифікат про форс-мажор від 27.07.2022, виданий компетентним органом. У зв`язку з таким станом справ у Фірми виникла необхідність продовження строку (терміну) виконання зобов`язань щодо постачання товару за Державним контрактом.

27.07.2022 Економічна палата Чеської Республіки видала сертифікат про форс-мажор для компанії Сzechoslovak Export a.s, яка є узгодженим сторонами за Державним контрактом постачальником товарів воєнного призначення.

У вказаному сертифікаті Економічна палата Чеської Республіки підтвердила обставини непереборної сили, в т.ч.: загальну відсутність комплектуючих і виробів для виробництва замовленого товару сторонніх організацій; загальну відсутність матеріалів для виготовлення замовленого товару сторонніх організацій; наростаюча чергова хвиля пандемії COVID-19, яка, зважаючи на поточний перебіг пандемії в останні роки, не була передбачуваною в літній період і впливає на кадровий потенціал постачальників. Зазначені обставини у їх сукупності спричинені також ускладненням з оформленням дозволів на експорт з країн походження товарів для виробництва боєприпасів, а також дозволів на транзит для транспортування компонентів для виробництва замовленого товару до території Чеської Республіки через інші європейські країни, яка взагалі не видає дозволи на транзит або обмежує категорії товарів чи кількість транспортних засобів для транзиту військової продукції. Є також загальна проблема з транспортом у зв`язку з підвищенням цін на пальне. Транспортні компанії стикаються з проблемами та не мають достатньої кількості вантажівок, щоб забезпечити безперебійне транспортування військових компонентів до Чеської Республіки.

У матеріалах справи також відсутні докази, які свідчили би про потенційну реальну можливість негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу для МОУ (оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища МОУ не доведено), в той час як стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства.

Враховуючи наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80%.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Водночас доводи апеляційної скарги про те, що Фірма як на причину порушення строків поставки посилається на форс-мажорні обставини, в той час як це не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення поставки Товару, колегія суддів апеляційної інстанції оцінює критично та зазначає, що вимоги МОУ про стягнення штрафних санкцій були визнані судом обґрунтованими. Однак суд першої інстанції, визнав за можливе (і з цим погоджується апеляційний суд з урахуванням специфіки товару за Контрактом, загальновідомих обставин щодо виготовлення і постачання виробів воєнного призначення для України з європейських та світових ринків тощо) зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Фірми на користь МОУ. У цій справі суд зменшив розмір штрафних санкцій за інших підстав, ніж ті, що зазначені МОУ у апеляційній скарзі.

Колегія суддів також зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% за кожною вимогою (як про це просила Фірма під час розгляду справи у суді першої інстанції) фактично нівелюватиме мету їх існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі №910/3270/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/3270/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова