Рішення

від 14.09.2023 по справі 911/1132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1132/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича

до Фермерського господарства «Ферма равликів 2019»

прo стягнення 152 755,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Грет Я.П.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича (надалі позивач) до Фермерського господарства «Ферма равликів 2019» (надалі відповідач) прo стягнення 152 755,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1132/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 06.06.2023 року позивачем подано додаткові пояснення б/н від 06.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.06.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 07.06.2023 року та заяву б/н від 07.06.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 року розгляд справи відкладено на 29.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.06.2023 року позивачем подано заперечення на відзив б/н від 14.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 року розгляд справи відкладено на 24.08.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.07.2023 року від позивача надійшли пояснення б/н від 07.07.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.08.2023 року відповідачем подано клопотання б/н від 15.08.2023 року про долучення доказів та пояснення б/н від 15.08.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 21.08.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 19.08.2023 року про перенесення розгляду справи.

У судове засідання 24.08.2023 року представники сторін не з`явилися.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача та відповідача додаткових доказів та пояснень.

Так, позивачу необхідно надати суду пояснення та докази розгляду справи по договору зберігання (№ 1-3/1222 від 03.12.2022 року).

Відповідачу необхідно надати суду акт наданих послуг від 01.02.2023 року (копію для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду у судовому засіданні).

У зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень, розгляд справи відкладався на 14.09.2023 року.

У судовому засіданні 14.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 14.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, він за платіжними інструкціями № 40 від 08.12.2022 року, № 41 від 09.12.2022 року, № 37 від 15.03.2023 року сплатив відповідачу 66377,50 грн., 66377,50 грн., 20 000 грн., всього 152 755,00 грн. за равлики сімейства HELICIDAE роду Helix Aspersa Muller, які мали бути відповідачем поставлені на попередньо обумовлених умовах по рахунку № 0712 від 07.12.2022 року, що мав бути відповідачем виставлений та договору, який мав бути сторонами укладений.

Однак, як зазначає позивач, проект договору відповідачем не було підписано і не було поставлено обумовленого товару, тобто кошти, перераховані відповідачу платіжними інструкціями № 40 від 08.12.2022 року, № 41 від 09.12.2022 року, № 37 від 15.03.2023 року всього в сумі 152 755,00 грн. відповідачем набуті без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене, позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України у позові просить стягнути з відповідача 152 755,00 грн. безпідставно набутих коштів.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що між сторонами не було укладено Договору про купівлю равликів, відповідач не виставляв рахунків на оплату.

В той же час, як зазначає відповідач, між сторонами існували правовідносини за іншим чинним Договором № 1-3/1222 від 03.12.2022 року про надання послуг, за яким фермерське господарство надало позивачу складські приміщення холодильника для зберігання продукції - равлика у період з 03.12.2022 року по 31.01.2023 року: перебирання, сортування та фасування равлика загальною вагою 8768 кг, за вказані вище послуги позивач (Замовник) зобов`язувався перерахувати відповідачу (Виконавцю) суму згідно Акту виконаних робіт.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що спірні кошти ним були правомірно зараховані в якості виконання позивачем домовленостей, досягнутих за результатами укладення Договору про надання послуг та Акту виконаних робіт. При цьому, відповідач зауважує, що саме позивачем передавалась відповідачу для зберігання і подальшого обробітку відповідна партія равликів.

Відповідач просить суд не приймати в якості доказів безпідставний договір купівля-продажу та рахунок 0712 від 07.12.2022 року, оскільки вказані документи не оформлені належним чином, підписані одноособово позивачем і свідчать про відсутність між сторонами взаємних прав та обов`язків.

У відповіді на відзив позивач заперечував, що спірні кошти сплачувались на виконання Договору № 1-3/1222 від 03.12.2022 року про надання послуг.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 1-3/122 від 03.12.2022 року позивач повинен був оплатити вартість послуги, а саме зберігання, сортування та фасування равлика в розмірі 132 755,00 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, який сторонами був підписаний 01.02.2023 року. Тому у позивача не було намірів наперед оплачувати вартість послуги, яка зрештою була фактично не виконана, щодо неї в суді є окремий позов.

Позивач наполягає, що вказане в платіжних інструкціях № 40 від 08.12.2022 року, № 41 від 09.12.2022 року, № 37 від 15.03.2023 року призначення платежів «оплата за равлика згідно рах. 0712 від 07.12.2022 року» не може бути прийнято як оплата за послуги по Договору № 1-3/1222 від 03.12.2022 року, оскільки тоді б у платіжних інструкціях було б вказано приблизно таке: «оплата за послуги по договору № 1- 3/1222 від 03.12.2022 року».

Позивач наполягає, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 у реквізиті «призначення платежу» платник повинен вказати підставу (мету) платежу та документ згідно якого проводиться оплата. Рахунок-фактуру виставляє отримувач платежу, тобто власник товару. В даному випадку оплата здійснювалась за равлика, тобто за товар - равлик, який мав бути поставлений.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на пояснення сторін в ході розгляду спору у суду виникла необхідність витребування у позивача та відповідача додаткових доказів та пояснень. Зокрема, у позивача було витребувано пояснення та докази розгляду спору по Договору зберігання (№ 1-3/1222 від 03.12.2022 року), про який він зазначає у відповіді на відзив. У відповідача було витребувано Акт наданих послуг від 01.02.2023 року.

Однак, позивачем в порушення вимог суду не надано доказів існування судового спору з відповідачем по Договору зберігання № 1-3/1222 від 03.12.2022 року, про який він зазначає у відповіді на відзив. Таким чином, заперечення позивача щодо існування у нього зобов`язань перед відповідачем за Договором зберігання № 1-3/1222 від 03.12.2022 року безпідставні.

В свою чергу, відповідачем було надано суду Акт наданих послуг від 01.02.2023 року за Договором зберігання № 1-3/1222 від 03.12.2022 року, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками та свідчить про надання-приймання послуг у період з 03.12.2022 року по 31.01.2023 року: перебирання, сортування та фасування равлика загальною вагою 8768 кг на 132 755 грн.

При цьому, позивачем не надано доказів в спростування зобов`язань за Договором зберігання № 1-3/1222 від 03.12.2022 року чи їх виконання, зокрема, здійснення інших проплат саме за наведеним Договором зберігання.

Не надавши доказів оплати підтверджених послуг зберігання, позивач фактично наполягає на поверненні сплачених коштів лише з підстави неправильного заповнення призначення платежу у платіжних документах, які він сам же і складав.

Зокрема, за наслідками розгляду справи встановлено, що між сторонами існували та фактично були виконані правовідносини за Договором зберігання № 1-3/1222 від 03.12.2022 року, при цьому інших правовідносин між сторонами не встановлено.

За відсутності укладеного з відповідачем договору купівлі равлика, твердження позивача що сплата відбувалась саме за придбання равлика безпідставні. Крім того, в призначенні платежу позивачем зазначено посилання на рахунок № 0712 від 07.12.2022 року, який відповідачем заперечується, а позивачем не надано суду.

Тобто, наведені обставини свідчать про допущення позивачем помилок в заповненні платіжних документів в графі призначення платежу.

Крім того, якщо дослідити надані позивачем платіжні інструкції, то в призначенні платежу зазначено лише «проплата за равлики зідно рах. № 0712 від 07.12.2022 року», тобто з відповідного формулювання (за відсутності рах. № 0712 від 07.12.2022 року) не можливо встановити, що платежі здійснені саме за придбання равлика. Відповідне формулювання можна застосувати як до оплати за придбання равлика (однак відсутні домовленості), так і до правовідносин щодо його зберігання та переробки.

Також суд критично оцінює уявлення позивача про правильний зміст заповнення графи призначення платежу у разі оплати послуг зберігання, оскільки самим позивачем допущено грубі порушення у заповнені платіжних документів (невизначеність змісту та безпідставність).

Також суд критично оцінює посилання позивача на передчасність сплати за Договором зберігання до підписання Акту наданих послуг, оскільки позивач здійснив спірні платежі взагалі безпідставно та без визначення термінів.

При цьому, в період здійснення спірних платежів 08.12.2019 року та 09.12.2019 року між сторонами вже існували правовідносини за Договором зберігання № 1-3/1222 від 03.12.2022 року (з 03.12.2022 року по 31.01.2023 року) і передчасна сплата позивачем коштів, які прийняті відповідачем, не є порушенням і допускається в межах належного виконання зобов`язання. До того ж третій платіж здійснено 15.03.2023 року після підписання Акту наданих послуг.

За наведених обставин, враховуючи існування між сторонами реальних правовідносин, доказів виконання зобов`язань за якими позивачем не надано, лише одностороннє неправильне та безпідставне заповнення платіжних документів, за невизначеності чіткого змісту призначення платежів, не є достатнім вважати відповідні кошти безпідставно сплаченими.

До того ж, як визначено Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 року у справі № 548/741/21, на яку посилається сам позивач, при визначенні того чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Тобто позивач, міг і повинен був усвідомлювати відсутність достатніх правових підстав для сплати коштів за придбання равлика, однак стверджує про їх існування в його розумінні. При цьому, позивач здійснив на користь відповідача платежі без чіткого визначення змісту призначення платежів, і за існування грошових зобов`язань перед відповідачем за іншими суміжними правовідносинами, вимагає повернення сплачених коштів лише через допущені ним же самим (в односторонньому порядку) помилки в заповненні платіжних документів.

Наведена поведінка позивача є суперечливою і не відповідає критеріям добросовісності, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо різниці в сумі вартості послуг зберігання та передплачених коштів, суд зазначає, що відповідні обставини підлягають з`ясуванню за наслідками врегулювання спору по Договору зберігання, після чого позивач не позбавлений можливості повернути відповідні кошти, правильно визначивши предмет спору.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича до Фермерського господарства «Ферма равликів 2019» прo стягнення 152 755,00 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 09.11.2023 року