Постанова

від 14.05.2024 по справі 911/1132/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 911/1132/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича

на рішення господарського суду Київської області від 14.09.2023 (повний текст рішення складено 09.11.2023)

у справі № 911/1132/23 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича

до Фермерського господарства "Ферма равликів 2019"

прo стягнення 152 755,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В квітні 2024 року Фізична особа-підприємець Березівський Сергій Володимирович звернувся до господарським судом Київської області з позовом до Фермерського господарства "Ферма равликів 2019" прo стягнення 152 755,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проект договору відповідачем не було підписано і не було поставлено обумовленого товару, тобто кошти, перераховані відповідачу платіжними інструкціями № 40 від 08.12.2022, № 41 від 09.12.2022, № 37 від 15.03.2023 всього в сумі 152 755,00 грн набуті останнім без достатньої правової підстави.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1132/23 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича до Фермерського господарства "Ферма равликів 2019" прo стягнення 152 755,00 грн відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами існували реальні правовідносин, а одностороннє неправильне заповнення платіжних документів, за невизначеності чіткого змісту призначення платежів, не є достатньою підставою вважати відповідні кошти безпідставно сплаченими.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі № 911/1132/23, Фізична особа-підприємець Березівський Сергій Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що ним здійснено платежі на користь відповідача з вказівкою предмету платежу "за равлика", а не "за послуги" і ці платежі не мають відношення до договору від 03.12.2022 № 1-3/1222.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) за клопотанням ФОП Березівського Сергія Володимировича поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 14.09.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі №911/1132/23, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до платіжних інструкцій № 40 від 08.12.2022 на суму 66377,50 грн, № 41 від 09.12.2022 на суму 66377,50 грн, № 37 від 15.03.2023 на суму 20 000 грн. позивачем сплачено 152 755,00 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, ФОП Березівський Сергій Володимирович послався на те, що зазначені вище кошти були сплачені ним за равлики сімейства HELICIDAE роду Helix Aspersa Muller, які мали бути поставлені відповідачем на попередньо обумовлених умовах.

Однак, як зазначає позивач, проект договору відповідачем не підписано, рахунок № 0712 від 07.12.2022 не надіслано, обумовленого товару не поставлено, а відтак, кошти, перераховані відповідачу платіжними інструкціями № 40 від 08.12.2022 року, № 41 від 09.12.2022 року, № 37 від 15.03.2023 року на загальну суму 152 755,00 грн. відповідачем набуті без достатньої правової підстави.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що між сторонами існували правовідносини за іншим чинним договором № 1-3/1222 від 03.12.2022 про надання послуг, за яким фермерське господарство надало позивачу складські приміщення холодильника для зберігання продукції - равлика у період з 03.12.2022 року по 31.01.2023 року: перебирання, сортування та фасування равлика загальною вагою 8768 кг, за вказані вище послуги позивач (замовник) зобов`язувався перерахувати відповідачу (виконавцю) суму згідно акту виконаних робіт.

У зв`язку з чим, відповідач вважає, що спірні кошти ним були правомірно зараховані в якості виконання позивачем домовленостей, досягнутих за результатами укладення договору про надання послуг та акту виконаних робіт. При цьому, відповідач зауважує, що саме позивачем передавалась відповідачу для зберігання і подальшої обробки відповідна партія равликів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем відповідачу коштів на загальну суму 152 755,00 грн з призначенням платежу "оплата за равлика згідно рах. 0712 від 07.12.2022 року"

При цьому як виставлення позивачу рахунку 0712 від 07.12.2022 , так і укладення між сторонами договору купівлі-продажу, в рахунок виконання зобов`язань за яким були перераховано кошти, як то стверджує позивач, не відбулось.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору було укладено договір № 1-3/1222 від 03.12.2022 про надання послуг, за умовами якого позивач повинен був оплатити вартість послуги, а саме зберігання, сортування та фасування равлика в розмірі 132 755,00 грн протягом 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт, який сторонами був підписаний 01.02.2023.

Господарським судом надано належну оцінку зазначеному акту та встановлено, що ним засвідчено надання-приймання послуг у період з 03.12.2022 по 31.01.2023: перебирання, сортування та фасування равлика загальною вагою 8768 кг на 132 755 грн, акт підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

При цьому, як вірно враховано місцевим господарським судом, доказів проведення розрахунків за зазначеним договором та актом, позивачем не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про недоведення позивачем підстав, з якими ст. 1212 ЦК України пов`язує повернення безпідставно набутих коштів, за наявності між сторонами договірних правовідносин, доказів виконання відповідачем зобов`язань, на підставі яких у позивача виникло зобов`язання зі сплати коштів.

При цьому наявність помилок в оформленні платіжних документах не є достатньою підставою вважати сплачені за ними кошти безпідставно набутими відповідачем, визначення у призначенні платежу "за равлика" не суперечить предмету укладеного між сторонами договору щодо зберігання та сортування равлика.

Також, місцевим судом вірно зауважено, що різниця в сумі вартості послуг зберігання та передплачених коштів, суд зазначає, що відповідні обставини підлягають з`ясуванню за наслідками врегулювання спору по договору зберігання, після чого позивач не позбавлений можливості повернути відповідні кошти, правильно визначивши предмет спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Березівського Сергія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1132/23 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко