Рішення

від 18.10.2023 по справі 916/2190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2190/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8) в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67130, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Цебрикове, вул. Миру, буд. 1, код ЄДРПОУ 04378221)

до відповідачів:

1.Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Саханське, вул. Лісова, буд. 5, код ЄДРПОУ 25429307)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Никомаврівка(з), вул. Садова, буд. 20, код ЄДРПОУ 42315664)

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участю учасників справи:

прокурор Уліцька А.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

Суть спору: Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, загальною площею 43,7828 га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Саханське, вул. Миру;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001 вартістю 7590534,65 грн., розташовану на території Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та повернути її Саханській гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за актом прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області зазначає, що договором №2810-19 від 28.10.2019 визначено істотні умови договору оренди - об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення, що вказує на фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а не укладення договору про спільну діяльність, тобто відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України укладений сторонами договір від 28.10.2019 про спільну діяльність є удаваним правочином та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який вони насправді вчинили.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.06.2023 о 16:00. У підготовчому засіданні 20.06.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 13.07.2023 о 12:00.

21.06.2023 за вх.№20463/23 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач-2 вказує:

- відповідач-2 зазначає, що обставини, викладені у позові, не відповідають дійсності та спростовуються фактичними правовідносинами між відповідачами; так, відповідач-1, як землекористувач, може самостійно займатися сільськогосподарською діяльністю, що не обмежує його у праві, як помилково вважає прокурор, залучити до такої діяльності інших осіб, в тому числі визначати, які сільськогосподарські культури сіяти, які методи рослинництва застосовувати тощо, може самостійно розпоряджатися зібраним врожаєм та виробленою продукцією, а також задовольняти свої потреби за рахунок корисних властивостей землі іншими не забороненими законодавством способами, але щоб при цьому обов`язково зберігались корисні властивості землі, забезпечувалось використання земельної ділянки за цільовим призначенням, тобто виключно для сільськогосподарської діяльності, а також підвищувалась родючість ґрунтів;

- відповідач-2 наголошує, що майно закладів освіти, зокрема земельні ділянки, що належать їм на правах, визначених законодавством, які не використовується для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, може бути вкладом у спільну діяльність, тобто чинним законодавством передбачено право відповідача-1 здійснювати з іншими особами спільну діяльності, вкладом у яку може бути земельна ділянка; зважаючи на відсутність необхідних матеріальних, трудових та інших ресурсів для ведення сільськогосподарської діяльності, що не дозволяє відповідачу-1 в повній мірі реалізувати свої права та належним чином виконати свої обов`язки землекористувача, останнім було прийнято рішення об`єднати з відповідачем-2 зусилля та майно для спільної діяльності - сільськогосподарської обробки земельної ділянки, у зв`язку з чим було укладено договір;

- відповідач-2 звертає увагу, що за п.1.1 договору учасники зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм та/або перебуває в користуванні на законних підставах, здійснювати спільну погоджену діяльність задля досягнення спільної мети: вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку від її реалізації, збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельної ділянки; підвищення врожайності на земельній ділянці; як видно із вказаного пункту договору, досягненням його цілей в першу чергу виконуються покладені на відповідача обов`язки щодо збереження корисних властивостей землі та її родючості, а також реалізуються права відповідача-1 на використання корисних властивостей землі шляхом отримання грошових коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці, за допомогою яких (грошових коштів) задовольняються потреби відповідача-1 під час освітньої діяльності, при цьому відповідач-2 також зацікавлений у досягненні цілей договору, оскільки лише шляхом збереження та покращення якісних характеристик землі можливо зібрати гарний врожай якісної сільськогосподарської продукції та отримати високий дохід від її реалізації; тобто, мета, яку поставили учасники перед собою у договорі не є різною, як помилково вважає прокурор, а обставини того, що відповідач-2 є суб`єктом господарювання, а відповідач-1 є неприбутковою організацією, не означає, що вони не можуть об`єднатися і спільно діяти для досягнення однієї мети, яка не суперечить закону; при цьому варто зауважити, що згідно з чинним законодавством статус неприбутковості не позбавляє відповідача-1 можливості отримувати дохід та використовувати його виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутом; таким чином, мета договору, для досягнення якої відповідач-1 та відповідач-2 об`єдналися, є спільною, що відповідає ознакам договору про спільну діяльність;

- відповідач-2 вважає, що на підставі принципу свободи договору відповідачі під час укладення договору визначили на свій розсуд усі його істотні умови з урахуванням вимог законодавства, що висуваються до умов договору про спільну діяльність (договору простого товариства);

- відповідач-2 наголошує, що відповідач-1 не передав відповідачу-2, як хибно вважає прокурор, земельну ділянку у користування, а лише надав доступ до неї для її сільськогосподарської обробки; жодних документів про передачу земельної ділянки в користування сторони не оформляли, натомість, для попередження неправильного тлумачення правовідносин сторони у договорі чітко зазначили, що юридичного факту передачі земельної ділянки не відбувається, отже, за даних обставин відсутні відносини оренди землі між відповідачами;

- відповідач-2 вказує, що у відповідності до вимог ст. 1135 ЦК України сторони договору визначили, що відповідач-2 в ході здійснення спільної діяльності діє від імені та в інтересах всіх учасників, при цьому відповідач-1 бере участь у прийнятті рішень щодо спільних справ шляхом погодження плану виробництва сільськогосподарської продукції; таким чином, відповідач-1 не надавав відповідачу-2, як хибно вважає прокурор, право самостійно господарювати на землі, відповідач-1 приймав безпосередню участь у вирощуванні сільськогосподарських культур та міг впливати на процес сільськогосподарського виробництва шляхом внесення відповідачу-2 відповідних зауважень та пропозицій, отже, за даних обставин відсутні відносини оренди землі між відповідачами;

- відповідач-2 зауважує, що за п.6.3 договору щорічний прибуток за результатами спільної діяльності розподіляється між учасниками, виходячи з розміру вкладів та участі кожного учасника в досягненні мети цього договору та учасники визначили, що щорічний прибуток від спільної діяльності розподіляється наступним чином: учаснику-2 - не менше 10% прибутку, але не більше 132000 (сто тридцять дві тисячі) грн., учаснику-1 - не менше 90% прибутку; по результатах спільної діяльності у 2020, 2021 та 2022 роках було отримано прибуток, який фактично було розподілено між сторонами договору у відповідних пропорціях шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок відповідача-1; з урахуванням обмежень щодо розміру частини прибутку, встановлених за згодою сторін у договорі, відповідач-1 у 2020, 2021 та 2022 роках отримав кошти у відповідному розмірі, заборгованості відповідача-2 перед відповідачем-1 немає, що підтверджується наданими прокурором документами;

- відповідач-2 звертає увагу, що у зв`язку із введенням на території України військового стану, важкою економічною ситуацією в країні та об`єктивними труднощами у здійсненні сільськогосподарської діяльності відповідач-2 у 2023 році в межах спільної діяльності не спланував, не погодив з відповідачем-1 та не впровадив комплекс заходів по виробництву на земельній ділянці сільськогосподарської продукції, як наслідок, у 2023 році отримання прибутку від спільної діяльності не очікується, тому відповідач-1 не отримає від відповідача-2 грошових коштів як частину прибутку; таким чином, відповідач-1 не передав відповідачу-2 в користування земельну ділянку, поклавши на останнього обов`язок вносити плату за таке користування, як помилково вважає прокурор; на відміну від правовідносин оренди землі існуючі відносини між відповідачами не передбачають внесення якоїсь фіксованої плати незалежно від результатів спільної діяльності, отже, за даних обставин між відповідачами відсутні відносини оренди землі; наведені фактичні обставини підтверджують, що між відповідачами дійсно було укладено договір про спільну діяльність, що не тільки не заборонено, а прямо передбачено законодавством; відповідачі не мали наміру та не укладали договору оренди землі, під видом якого оформили договір про спільну діяльність, а прокурором не було надано до суду належних, допустимих і достатніх доказів, які б спростовували наведені фактичні обставини, отже, вимоги прокурора про визнання недійсним договору з мотивів того, що він нібито є удаваним, прихованим договором оренди землі, який суперечить вимогам законодавства, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, є абсолютно необґрунтованими, не мають під собою жодних підстав та не відповідають чинному законодавству, а тому мають бути залишені без задоволення;

- відповідач-2 зазначає, що прокурором в якості доказу було надано до суду копію довідки №4 від 03.03.2023, виданої відповідачем-1 про те, що у 2023 році земельна ділянка знаходиться під паром, тобто на даний час земельна ділянка ніким не обробляється, сільськогосподарські культури на ній не вирощуються, а тому повідомлена у позові інформація про використання відповідачем-2 земельної ділянки є недостовірною, тобто, фактичні обставини повністю спростовують суб`єктивну думку прокурора про порушення інтересів держави фактом укладення договору нібито з грубим порушенням вимог земельного і цивільного законодавства, а також нібито заволодінням, набуттям земельної ділянки відповідачем-2 без достатніх правових підстав; таким чином, за відсутності факту порушення інтересів держави, захист цих інтересів, в тому числі в судовому порядку за допомогою представницьких функцій прокуратури, не вимагається, фактично судовий спір, ініційований прокурором, на переконання відповідача-2, є штучно створеним;

- відповідач-2 звертає увагу, що умовами договору у відповідності до вимог законодавства щодо договорів про спільну діяльність передбачено право розірвати цей договір в односторонньому порядку на вимогу будь-якої сторони та ця обставина зайвий раз доводить, що між відповідачами не існувало прихованих відносин оренди землі, які не дозволяють розірвання договору в односторонньому порядку, тобто, позивач, який погодився з прокурором про нібито порушення інтересів держави, з метою їх захисту мав усі повноваження та можливість вплинути на відповідача-1 для розірвання договору на його вимогу;

- відповідач-2 вказує, що не мав можливості здійснювати у 2023 році спільну діяльність на земельній ділянці, а тому не спланував, не погодив з відповідачем-1 та впровадив комплекс заходів з виробництва сільськогосподарської продукції, тобто, з поважних причин у 2023 році спільна діяльність відповідачів фактично припинилася, за таких обставин відповідач-2 не проти дострокового припинення договору шляхом його розірвання за згодою сторін, проте, ніхто не звертався до відповідача-2 з цим питанням для досудового врегулювання спору;

- відповідач-2 зазначає, що земельна ділянка на даний час не перебуває ні у володінні, ні у користуванні відповідача-2, вона повністю вільна та знаходиться у відповідача-1, а тому відповідач-2 ні фізично, ні юридично не в змозі звільнити те, що ним не зайнято, і повернути те, що ним не отримувалось і чого у нього немає, отже вимоги прокурора про зобов`язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку та повернути її відповідачу-1 за актом-приймання передачі для захисту нібито порушених інтересів держави є абсолютно безпідставними та суперечать законодавству, а тому мають бути залишені без задоволення;

- на думку відповідача-2 прокурором не було сплачено судовий збір у повному обсязі, що є підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в ухвалі Касаційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №923/441/18, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, при цьому висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.04.2021 у справі №923/938/20, на який посилається прокурор, зокрема, про те, що позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди має немайновий характер, не є релевантним до цієї справи, оскільки у даній справі вимагається повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст. 1212 ЦК України, а не об`єкту оренди землі згідно зі ст. 34 Закону України Про оренду землі, тому вказаний правовий висновок Верховного Суду не підлягає застосуванню у даному спорі.

Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче засідання призначено на 20.07.2023 о 12:00. У підготовчому засіданні 20.07.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 06.09.2023 о 14:30 .

06.09.2023 за вх.№30666/23 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив прокурор вказує:

- прокурор зазначає, що аналізуючи умови договору про спільну діяльність від 28.10.2019 встановлено, що єдиним внеском учасника-2 - Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у спільну діяльність є надання учаснику-1 - ТОВ Агрофірма Сила землі земельної ділянки у платне користування для вирощування сільськогосподарської продукції, а учасник-1 має право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, окрім того, учасник-2 має право на отримання від учасника-1 щорічної плати за цим договором, яку учасник-1 має сплатити за вказану земельну ділянку, що також вказує на фактичну передачу земельної ділянки у платне користування, а не спільне її використання, оскільки має місце встановлення плати за користування земельною ділянкою та порядок і строки її оплати, таким чином, вказаним договором визначено істотні умови договору оренди - об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення, що вказує на фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а не укладення договору про спільну діяльність, тобто відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України укладений сторонами договір від 28.10.2019 про спільну діяльність є удаваним - вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили; на підставі викладеного встановлено, що ТОВ Агрофірма Сила землі згідно умов договору фактично надано право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто передано земельну ділянку у платне користування, при цьому договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі не укладено;

- прокурор вважає, що у даному випадку учасник-2 - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району передала майно (земельну ділянку) учаснику-1 ТОВ Агрофірма Сила землі - та поклала на нього обов`язок вносити плату за його користування, що суперечить та не відповідає вимогам ЦК України щодо умов договору про спільну діяльність; зміст погоджених сторонами спірного договору умов свідчить, що взявши на себе зобов`язання забезпечити доступ ТОВ Агрофірма Сила землі на земельну ділянку для спільного обробітку Саханська гімназія Цебриківської селищної ради фактично самоусунулася від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надала це право ТОВ Агрофірма Сила землі, таким чином, наведене вище дозволяє дійти висновку про наступне: право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 ЗК України складають титул права постійного користування, проте, право володіння та користування, що належать землекористувачеві на підставі ст. 92 ЗК України, за умовами спірного договору реалізується не землекористувачем - Саханською гімназією Цебриківської селищної ради, а ТОВ Агрофірма Сила землі, шляхом обробки землі, збору врожаю та його реалізації;

- прокурор вказує, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі; узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно; кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави; таким чином, підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 387, 388 цього Кодексу; наявність підстав для витребування майна за статтею 387 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 387 ЦК України (аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-3090цс15, від 08.06.2016 у справі № 6- 3089цс-15); враховуючи викладене, належним способом захисту інтересів держави у даному випадку є: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про спільний обробіток земельної ділянки; повернення земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України.

- прокурор зауважує, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що спірний договір про спільну діяльність укладено з грубим порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, що порушує встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 48,9 га та використання її не за цільовим призначенням; надання земель з порушенням вимог діючого законодавства, установою, яка не наділена правом на розпорядження такою землею та без відповідної державної реєстрації договору оренди землі призводить до не облікованого використання земель; наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами користування земельними угіддями, не надходженню до бюджету відповідних коштів за користування землею, а також використанню земель не за цільовим призначенням; внаслідок фактичної передачі земельної ділянки, що належить Саханській гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району на праві постійного користування в оренду ТОВ Агрофірма Сила землі відбулась фактична зміна цільового призначення земельної ділянки з цільового призначення для дослідних і навчальних цілей на ведення товарного сільгоспвиробництва, що суперечить положенням ст. 20 ЗК України та змісту державної політики у земельній сфері;

- прокурор звертає увагу також на те, що інтересам держави заподіяно шкоду у вигляді не надходження коштів за фактичне користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, а також не отримання освітнім закладом, якому земельні ділянки належать на праві постійного користування у повному обсязі (100%) урожаю та доходу від використання таких земельних ділянок, які могла би отримати Саханська гімназія Цебриківської селищної ради, що утримується за рахунок державного бюджету, тоді як на даний час земельна ділянка використовується з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, з порушенням її цільового призначення та більша частина прибутку отримується ТОВ Агрофірма Сила землі без належних правових підстав; за таких обставин суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - доступу Українського народу до земель сільськогосподарського призначення; суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення прав Українського народу на землю.

У підготовче засіданні 06.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2023 о 10:20. У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.10.2023 о 12:00.

У судовому засіданні 18.10.2023 прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовчі та судові засідання позивач не з`явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

У підготовчі та судові засідання відповідачі не з`явились, про дату, час та місце засідань повідомлялись належним чином. Відповідач-1 повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач-2 повідомлявся шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а в подальшому повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на електронну пошту (e-mail), яка були вказана відповідачем-2 у поданому відзиві на позовну заяву. Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідачів про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи, зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/2190/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 18.10.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд встановив:

28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (учасник-1, відповідач-2) та Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) (учасник-2, відповідач-1) укладений договір про спільну діяльність №2810-19.

Відповідно до п.1.1 договору учасники зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм та/або перебуває в користуванні на законних підставах, здійснювати спільну погоджену діяльність задля досягнення спільної мети: вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку від її реалізації; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельної ділянки; підвищення врожайності на земельні ділянці.

Згідно з п.1.2 договору вирощування сільськогосподарської продукції здійснюватиметься на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 43,78 га, яка належить учаснику-2 на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування, виданого на підставі розпорядження Ширяєвської районної державної адміністрації від 23.05.2002 №112, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №68, що розташована на території Саханської сільської ради Ширяєвського району, кадастровий номер земельної ділянки 5125485200:014:001:0001 (далі - земельна ділянка); учасник-2 підписанням цього договору гарантує відсутність заборон та обмежень на ведення спільної діяльності на земельній ділянці.

У відповідності до п.п. 1.3, 1.4 договору для досягнення поставленої мети учасники зобов`язуються зчиняти за спільною згодою необхідні фактичні та юридичні дії протягом 7 (семи) календарних років; спільна діяльність за цим договором здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників без утворення окремої юридичної особи.

За п.2.1 договору кожен учасник після підписання цього договору зобов`язаний зробити свій вклад у спільну діяльність шляхом залучення матеріальних та нематеріальних ресурсів.

Згідно з п.2.2 договору вкладом учасника-1 у спільну діяльність є: посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, сільськогосподарська техніка та інші транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали, будівлі і споруди, інші матеріальні цінності, трудові ресурси, ділова репутація та ділові зв`язки (контакти), а також професійні та інші знання, навички та вміння, необхідні для забезпечення виконання циклу робіт, щодо вирощування сільськогосподарської продукції та здійснення її реалізації на максимально вигідних умовах; правовий режим майна - вкладу учасника-1 у спільну діяльність не змінюється, воно не набуває статусу спільної часткової власності учасників.

Відповідно до п.2.3 договору вкладом учасника-2 у спільну діяльність є надання учаснику-1 доступу до земельної ділянки для їх сільськогосподарської обробки; надання учасником-2 доступу учаснику-1 для обробки у спільній діяльності земельної ділянки не вважається передачею земельної ділянки від учасника-2 до учасника-1; правовий режим земельної ділянки, до якої надано доступ в якості вкладу учасника- 2 у спільну діяльність, не змінюється, вона не набуває статусу спільного майна учасників.

За п.2.4 договору вклади учасників у спільну діяльність не вважаються рівними; за домовленістю сторін вклади учасників не мають грошового вираження; розмір вкладів учасників: вклад учасника-1 становить 90%; вклад учасника-2 становить 10%.

У відповідності до п.п. 2.5, 2.6 незавершене виробництво - посіви сільськогосподарської продукції, а також створене в результаті спільної діяльності майно - готова вирощена сільськогосподарська продукція є власністю учасника-1 та підлягає реалізації для досягнення спільної мети; чистий прибуток, одержаний від реалізації готової сільськогосподарської продукції, є спільною частковою власністю учасників; договору усі поточні витрати та збитки від спільної діяльності покриваються за рахунок доходів від спільної діяльності учасників, а в разі їх недостатності - за рахунок коштів учасників пропорційно розміру їх вкладів.

Згідно з п.3 договору учасник-2 зобов`язується надати доступ до земельної ділянки, погодити у тижневий строк з моменту отримання план виробництва сільськогосподарської продукції та ніяким чином не перешкоджати учаснику-1 у обробітку земельної ділянки для досягнення спільної мети; учасник-2 зобов`язується активно захищати, в т.ч. в судовому порядку, свої речові права на земельну ділянку від протиправних посягань третіх осіб, що перешкоджають у її використанні для досягнення спільної мети; учасник-1 зобов`язується спланувати та провести увесь необхідний комплекс заходів на земельній ділянці по виробництву сільськогосподарської продукції, зокрема але не виключно: підготовка ґрунту для посіву, посів та внесення мінеральних добрив, культивація, внесення засобів захисту рослин, збір врожаю тощо, провести заходи щодо реалізації вирощеної готової продукції, а також здійснити розподіл прибутку від спільної діяльності на умовах, визначених цим договором; учасники зобов`язуються в ході спільної діяльності діяти добросовісно та в межах чинного законодавства, не вчиняти дій або бездіяльності на шкоду спільній діяльності.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору координація спільної діяльності здійснюється шляхом щорічного погодження учасником-2 розробленого учасником-1 плану виробництва сільськогосподарської продукції; під час погодження плану виробництва сільськогосподарської продукції учасник-2 має право вносити пропозиції на зміну або доповнення плану щодо більш ефективного використання землі задля досягнення спільної меті; учасник-1 одноособово виконує цикл робіт згідно з погодженим планом виробництва сільськогосподарської продукції, а також самостійно здійснює реалізацію готової сільськогосподарської продукції; керівництво та ведення спільних справ за договором здійснюється одноособово учасником-1; для цього учасник-1 має право бути стороною правовідносин та без окремої довіреності в інтересах спільної діяльності, здійснювати дії та вчиняти правочин, в т.ч. укладати різного роду господарські договори та цивільно-правові угоди, необхідні для досягнення учасниками поставленої мети.

За п.6 договору доходи, отримані в результаті провадження спільної діяльності, направляються у першу чергу на відшкодування витрат, здійснених учасниками у процесі виконання договору, а також виконання податкових зобов`язань з ПДВ, у разі їх обов`язкового виникнення в результаті спільної діяльності; отриманий в результаті спільної діяльності прибуток підлягає підрахунку та розподілу між учасниками; фактичний розподіл щорічного прибутку здійснюється шляхом перерахування учасником-1 на розрахунковий рахунок учасника-2 відповідної частки прибутку щорічно у строк до 31 грудня розрахункового року; щорічний прибуток за результатами спільної діяльності розподіляється між учасниками, виходячи з розміру вкладів та участі кожного учасника в досягненні мети цього договору; учасники визначили, що щорічний прибуток від спільної діяльності розподіляється наступним чином: учаснику-2 - не менше 10% прибутку, але не більше 132000 (сто тридцять дві тисячі) гри., учаснику-1 - не менше 90% прибутку.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору цей договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками учасників та діє до 31 грудня 2027 року, але не раніше повного виконання учасниками своїх зобов`язань за договором; цей договір може бути достроково розірваний на вимогу будь-якого учасника, але після повного відшкодування таким учасником іншому учаснику реальних витрат, понесених в ході виконання цього договору.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, Ширяївський район, Саханська сільська рада, с. Саханське, вулиця Миру; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення земельної ділянки: 01.09 Для дослідних і навчальних цілей; площа земельної ділянки, га: 43,7828; площа сільськогосподарських угідь, га: 43,7828; нормативне грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.: 1425795,45; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн: 1425795,45.

Також в матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею, виданий Саханській середній загальноосвітній школі 1-2-3 ступенів, про те, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 43,78 га землі в межах згідно з планом землекористування; землю надано у постійне землекористування для ведення підсобного сільського господарства, відповідно до рішення Ширяївської районної державної адміністрації від 25.05.2022 №112; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №68. Матеріали справи містять план зовнішніх меж землекористування.

В матеріалах справи наявна довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 11.04.2023 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5125485200:01:001:0001 площею 437800 кв.м, відповідно до якої оціночна вартість земельної ділянки 7590534,65 грн.

Відповідно до Статуту Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, затвердженого рішенням селищної ради №85-VІІІ від 26.01.2021, Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області є правонаступником комунального закладу освіти закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області; засновник навчального закладу: Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області; засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування навчального закладу; його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей; власником майна є Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області.

В матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, відповідно до якої актуальна інформація про речове право: тип речового права - право власності; власники - Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області; дата державної реєстрації - 27.02.2023; вид іншого речового права - право постійного користування земельною; правокористувач - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

У листі від 10.02.2023 №62-378ВИХ-23 прокурор просив Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради надати наступну інформацію: щодо діючої мережі навчально-виховних, оздоровчих, лікувальних закладів, спеціальних установ для дітей, наявність рішень та розпоряджень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, на підставі яких ці заклади були перепрофільовані, ліквідовані, закриті, їх приміщення та майно передані в оренду; щодо переданих в оренду об`єктів освітнього призначення та наявність заборгованості за договірними зобов`язаннями; зазначити, скільки дитячих закладів та установ мають оформлені правовстановлюючі документи на нерухоме майно та земельні ділянки, кількість закладів, які не мають таких документів; які заходи вживались щодо оформлення правовстановлюючих документів; щодо діючих договорів послуг, підряду, про спільну діяльність; окремо зазначити кількість таких договорів та площу земель; щодо фактів порушення інтересів держави при розпорядженні та/або користуванні земельними ділянками дитячих закладів та установ (незаконні рішення про припинення права постійного користування або зменшення площі земельних ділянок, надання їх іншим суб`єктам, самовільне зайняття земельних ділянок тощо); навести встановлені факти добровільної відмови керівників дитячих закладів від земельних ділянок, або шляхом їх вилучення, недотримання порядку припинення права користування, передбаченого ст.ст. 141, 142, 150 Земельного кодексу України.

У листі від 17.02.2023 №87 Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради повідомив прокурора, зокрема, про те, що три заклади освіти мають діючі договори послуг, підряду про спільну діяльність - три договори - 50,00 га, 43,78 га, 70,00 га; у одного закладу (50,00 га) дія договору завершилася 31.12.2022 та на даний час ведуться перемовини з іншим суб`єктом надання послуг; фактів порушення інтересів держави при розпорядженні чи користуванні земельними ділянками закладів освіти Цебриківської селищної ради не було.

У листі від 27.02.2023 №62-548ВИХ-23 прокурор повідомив, зокрема, що в ході опрацювання листа Відділу освіти, культури, молоді та спорту Цебриківської селищної від 21.02.2023 за №96 встановлено наявність випадків діючих договорів послуг, підряду про спільну діяльність на земельні ділянки сільськогосподарського призначення; так, закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району з ТОВ Агрофірма Сила землі 28.10.2019 укладено договір про спільну діяльність №2810-19; з метою встановлення підстав для захисту інтересів держави прокурор просив Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради надати викладений у листі перелік документів щодо вказаного договору.

В матеріалах справи наявна довідка №4 від 03.03.2023 про те, що у 2023 році земля, площею 43,78 га, закріплена за Саханською гімназією Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, знаходиться під паром.

У листі від 14.03.2023 №128 Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради повідомив прокурора, зокрема, про те, що сума сплати ТОВ Агрофірма Сила землі платежів за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 28.10.2019 року складає: за 03.11.2020 - 131340 грн.; за 28.10.2021 - 131340 грн.; за 20.12.2022 - 131340 грн.; заборгованість ТОВ Агрофірма Сила землі за платежами за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 28.10.2019 відсутня.

У листі від 20.03.2023 №62-754ВИХ-23 прокурор повідомив Цебриківську селищну раду, зокрема, про те, що установлено, що між закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району та ТОВ Агрофірма Сила землі 28.10.2019 укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:014:001:0001 загальною площею 43,78 га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Саханське, вулиця Миру (за межами населеного пункту); вказаний договір є удаваним та містить ознаки іншого правочину; прокурор просив повідомити чи вживались Цебриківською селищною радою Роздільнянського району заходи щодо скасування вищевказаного договору про спільний обробіток земельної ділянки від 28.10.2023 та повернення земельної ділянки; у разі невжиття відповідних заходів просив зазначити причини.

У листі від 03.04.2023 №338/02-15 Цебриківська селищна рада повідомила прокурора, зокрема, про те, що не заперечує проти доводів, наведених у листі від 20.03.2023 №62-754ВИХ-23 щодо невідповідності вимогам законодавства України договору від 28.10.2019 про спільний обробіток земельної ділянки та вказала, що розірвання зазначеного договору можливо здійснити у судовому порядку, в той же час у штаті селищної ради відсутні працівники із фаху правознавство, а також, у зв`язку з фінансовими обмеженнями, які діють під час воєнного стану, селищна рада позбавлена можливості укладати договори із адвокатами для представництва ради в судовій інстанції; таким чином, Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області не здійснювала заходів щодо скасування зазначеного договору з вищенаведених причин; зі свого боку, просила вжити передбачені законодавством України заходи та посприяти селищній раді в розірванні даного договору про спільний обробіток земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:014:001:0001.

У листі від 17.05.2023 №62-1352ВИХ-23 прокурор повідомив Цебриківську селищну раду в порядку ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, що Роздільнянською окружною прокуратурою в порядку господарського судочинства буде скеровано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та ТОВ Агрофірма Сила землі про визнання недійсним договору про діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Вважаючи, що договір №2810-19 від 28.10.2019 про спільну діяльність є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, прокурор в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до господарського суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, що перебувають під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Окрім того, за твердженнями прокурора, інтересам держави заподіяного шкоду у вигляді не надходження коштів за фактичне користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, а також не отримання освітнім закладом, якому земельні ділянки належать на праві постійного користування у повному обсязі (100%) урожаю та доходу від використання таких земельних ділянок, які могла би отримати Саханська гімназія Цебриківської селищної ради, що утримується за рахунок державного бюджету, тоді як на даний час земельна ділянка використовується з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, з порушенням її цільового призначення та більша частина прибутку отримується ТОВ Агрофірма Сила землі без належних правових підстав.

Як вказує прокурор, враховуючи вимоги ст. 145 Конституції України та ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області є органом, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і є належним позивачем поданій справі.

В подальшому, прокурор звернувся до позивача з повідомленням від 17.05.2023 №62-1352ВИХ-23 в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 по справі №6-1026цс16 було зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють однин правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовій природі спірного договору.

Прокурор наголошує, що укладений між сторонами договір від 28.10.2019 про спільну діяльність є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який вони насправді вчинили.

В свою чергу відповідач наполягає, що укладений договір є договором про спільну діяльність.

Частиною 1 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Положеннями статті 25 Закону України Про оренду землі унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 ЦК України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм.

За ч.ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, заклади освіти незалежно від форми власності.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Як встановлено судом, між відповідачами укладено договір, який має назву про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019.

Господарський суд зазначає, що сторонами договору №2810-19 від 28.10.2019 не здійснювалися спільні дії для досягнення спільної мети, координація дій сторін не здійснювалася, будь-яка участь сторін у досягненні спільної мети не приймалася. За умовами оспорюваного договору всі дії відповідача-1 зводяться до передачі земельної ділянки у користування відповідача-2, яке здійснює на ній повний послідовний цикл обробітку, посіву сільськогосподарських культур, догляду за ними, вирощування сільськогосподарської продукції та отримує у власність увесь вирощений на цій земельній ділянці врожай.

За таких обставин господарський суд вбачає, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є вирощування та отримання у власність врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірних правочинів слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі, норми яких були наведені судом вище.

З огляду на викладене, відбулась передача земельної ділянки в оренду та фактично між відповідачами укладено договір оренди землі, оскільки за цим договором відповідачем-1 передано суб`єкту господарювання (відповідачу-2) у користування земельну ділянку загальною площею 43,7828 га на певний строк за визначену плату.

Зі змісту наведених вище правових положень вбачається, що на відміну від договору про спільну діяльність, за яким сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності. До того ж, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду у справі №920/22/18 від 19.06.2019 на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. Водночас правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Отже, у договорі №2810-19 від 28.10.2019, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області), наявні відповідні ознаки договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд зауважує, що відповідач-2 є набувачем урожаю, отриманого із земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність, що відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі характеризує відповідача-2 саме як орендаря. Земельна ділянка, яку використовує відповідач-2 згідно з договором про спільну діяльність, не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної правової підстави.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини щодо правової природи спірного договору, господарський суд дійшов висновку про те, що аналіз договору про спільну діяльність свідчить про його недійсність як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, який містить всі основні умови договору оренди, а саме: об`єкт оренди, його загальну площу, строк договору, плату за користування, за таких обставин позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання недійсним договору про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-2 на те, що відповідач-1, як землекористувач, може самостійно займатися сільськогосподарською діяльністю, що не обмежує його у праві залучити до такої діяльності інших осіб, не приймаються судом до уваги, оскільки залучення інших осіб для здійснення сільськогосподарської діяльності може бути при дотриманні відповідного законодавства, порядку та при належному оформленні дійсних правовідносин між сторонами.

Господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача-2 про те, що відповідач-1 не передав відповідачу-2 земельну ділянку у користування, а лише надав доступ до неї для її сільськогосподарської обробки та те, що жодних документів про передачу земельної ділянки в користування сторони не оформляли, юридичного факту передачі земельної ділянки не відбувається, отже, за даних обставин відсутні відносини оренди землі між відповідачами, оскільки відсутність оформлених документів передачі земельної ділянки не свідчить про не використання її відповідачем-2, як орендарем, а свідчить про те, що, у даному випадку, землекористування здійснюється ним на підставі удаваного правочину, а отже за відсутністю законодавчо визначеної правової підстави.

Посилання відповідача-2 на те, що відповідач-1 приймав безпосередню участь у вирощуванні сільськогосподарських культур та міг впливати на процес сільськогосподарського виробництва шляхом внесення відповідачу-2 відповідних зауважень та пропозицій, не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем-1 вказаних дій, а самі такі твердженні відповідача-2 не заслуговують на увагу та не змінюють змісту фактичних відносин сторін.

Щодо другої позовної вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, господарський суд вказує, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, яка судом задоволена, а тому господарський суд доходить висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для її задоволення.

Щодо посилань відповідача-2 про недоплату прокурором судового збору за другою позовною вимогою, господарський суд вказує, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі, об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в повному обсязі.

Іншого відповідачами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за першою позовною вимогою покладається на обох відповідачів, за другою позовною вимогою на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, загальною площею 43,7828 га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Саханське, вул. Миру.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Никомаврівка(з), вул. Садова, буд. 20, код ЄДРПОУ 42315664) звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, вартістю 7590534,65 грн., розташовану на території Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та повернути її Саханській гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Саханське, вул. Лісова, буд. 5, код ЄДРПОУ 25429307).

4.Стягнути з Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Саханське, вул. Лісова, буд. 5, код ЄДРПОУ 25429307) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 1342 /одну тисячу триста сорок дві/ грн. судового збору.

5.Стянути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Никомаврівка(з), вул. Садова, буд. 20, код ЄДРПОУ 42315664) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 4026 /чотири тисячі двадцять шість/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля