Постанова

від 19.02.2024 по справі 916/2190/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2190/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицький Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від прокуратури - Страхова А.М.;

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 (повний текст складено та підписано 07.11.2023)

по справі №916/2190/23

за позовом Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

до відповідачів:

- Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,

(суддя першої інстанції: Бездоля Ю.С., дата та місце ухвалення рішення: 18.10.2023 року, Господарський суд Одеської області),

Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, загальною площею 43,7828 га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Саханське, вул. Миру;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001 вартістю 7590534,65 грн., розташовану на території Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та повернути її Саханській гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за актом прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області зазначає, що Договором №2810-19 від 28.10.2019 визначено істотні умови договору оренди - об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення, що вказує на фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а не укладення договору про спільну діяльність, тобто відповідно до ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір від 28.10.2019 про спільну діяльність є удаваним правочином та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який вони насправді вчинили.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області задоволено повністю; визнано недійсним договір про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, загальною площею 43,7828 га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Саханське, вул. Миру; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Никомаврівка(з), вул. Садова, буд. 20, код ЄДРПОУ 42315664) звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, з кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, вартістю 7590534,65 грн., розташовану на території Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та повернути її Саханській гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Саханське, вул. Лісова, буд. 5, код ЄДРПОУ 25429307); стягнуто з Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Саханське, вул. Лісова, буд. 5, код ЄДРПОУ 25429307) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 1342 /одну тисячу триста сорок дві/ грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (66842, Одеська обл., Ширяївський р-н, с. Никомаврівка(з), вул. Садова, буд. 20, код ЄДРПОУ 42315664) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 4026 /чотири тисячі двадцять шість/ грн. судового збору.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у Договорі №2810-19 від 28.10.2019, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області), наявні відповідні ознаки договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд зауважив, що відповідач-2 є набувачем урожаю, отриманого із земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність, що відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі характеризує відповідача-2 саме як орендаря. Земельна ділянка, яку використовує відповідач-2 згідно з договором про спільну діяльність, не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної правової підстави.

Суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини щодо правової природи спірного договору, дійшов висновку про те, що аналіз договору про спільну діяльність свідчить про його недійсність як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, який містить всі основні умови договору оренди, а саме: об`єкт оренди, його загальну площу, строк договору, плату за користування, у зв`язку з чим позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання недійсним договору про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню

Щодо другої позовної вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, господарський суд вказав, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, яка судом задоволена, а тому господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для її задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Агрофірма «Сила землі» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує, що законодавством не тільки не заборонено, але й прямо передбачено право відповідача-1 здійснювати з іншими особами спільну сільськогосподарську діяльність, вкладом в яку може бути земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Відсутність необхідних матеріальних, трудових та інших ресурсів для ведення сільськогосподарської діяльності не дозволяє відповідачу-1 в повній мірі реалізувати свої права та належним чином виконати свої обов`язки землекористувача, у зв`язку з чим останнім було прийнято рішення об`єднати з відповідачем-2 зусилля та майно для спільної діяльності сільськогосподарської обробки земельної ділянки, у зв`язку з чим і було укладено Договір.

Також заявник апеляційної скарги зазначив, що судом не наведено жодного міркування з приводу того, яких вимог законодавства не дотрималися відповідачі при укладенні Договору, яким чином на думку суду, мають оформлюватися правовідносини щодо здійснення спільної сільськогосподарської діяльності.

Крім того, простий аналіз умов укладеного між сторонами Договору дозволяє побачити, що вони не є умовами договору оренди землі, але судом першої інстанції ці умови розтлумачено невірно. При цьому, судом не зазначено де саме, в яких пунктах Договору містяться умови договору оренди землі.

Щодо повернення земельної ділянки, то апелянт зазначив, що відпвідач-1 не передавав земельну ділянку відповідачу-2, а лише надавав доступ до неї, відповідач-2 ніколи не набував і не заволодівав земельною ділянкою. При цьому, висновок про задоволення другої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 земельну ділянку мотивований судом не доведеністю факту передачі в користування та факту володіння земельною ділянкою на даний час, а лише тим, що судом задоволена перша позовна вимога.

Заявник апеляційної скарги вказує, що суд безпідставно відхилив фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи, які спростовують позовні вимоги, посилаючись на неіснуючі, недоведені жодними доказами обставини, що були заявлені прокурором. При цьому, судом неправильно застосовано до спірних правовідносин законодавство з питань спільної діяльності та з питань оренди землі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

14.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10065 грн., а також докази надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги листом з описом вкладення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2190/23.

26.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2190/23.

09.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23 на: 19.02.2024 року об 11-30 год.

У зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 15.02.2024 року по 23.02.2024 року, розпорядженням керівника апарату суду №41 від 15.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2190/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.02.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 справу №916/2190/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді: Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції на розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представників інших учасників справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі (учасник-1, відповідач-2) та Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) (учасник-2, відповідач-1) укладено Договір про спільну діяльність №2810-19.

Відповідно до п.1.1 Договору учасники зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм та/або перебуває в користуванні на законних підставах, здійснювати спільну погоджену діяльність задля досягнення спільної мети: вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку від її реалізації; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельної ділянки; підвищення врожайності на земельні ділянці.

Згідно з п.1.2 Договору вирощування сільськогосподарської продукції здійснюватиметься на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 43,78 га, яка належить учаснику-2 на праві постійного користування згідно з Державним Актом на право постійного користування, виданого на підставі розпорядження Ширяєвської районної державної адміністрації від 23.05.2002 №112, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №68, що розташована на території Саханської сільської ради Ширяєвського району, кадастровий номер земельної ділянки 5125485200:014:001:0001 (далі - земельна ділянка); учасник-2 підписанням цього договору гарантує відсутність заборон та обмежень на ведення спільної діяльності на земельній ділянці.

У відповідності до п.п. 1.3, 1.4 Договору для досягнення поставленої мети учасники зобов`язуються вчиняти за спільною згодою необхідні фактичні та юридичні дії протягом 7 (семи) календарних років; спільна діяльність за цим договором здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників без утворення окремої юридичної особи.

За п.2.1 Договору кожен учасник після підписання цього договору зобов`язаний зробити свій вклад у спільну діяльність шляхом залучення матеріальних та нематеріальних ресурсів.

Згідно з п.2.2 Договору вкладом учасника-1 у спільну діяльність є: посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, сільськогосподарська техніка та інші транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали, будівлі і споруди, інші матеріальні цінності, трудові ресурси, ділова репутація та ділові зв`язки (контакти), а також професійні та інші знання, навички та вміння, необхідні для забезпечення виконання циклу робіт, щодо вирощування сільськогосподарської продукції та здійснення її реалізації на максимально вигідних умовах; правовий режим майна - вкладу учасника-1 у спільну діяльність не змінюється, воно не набуває статусу спільної часткової власності учасників.

Відповідно до п.2.3 Договору вкладом учасника-2 у спільну діяльність є надання учаснику-1 доступу до земельної ділянки для їх сільськогосподарської обробки; надання учасником-2 доступу учаснику-1 для обробки у спільній діяльності земельної ділянки не вважається передачею земельної ділянки від учасника-2 до учасника-1; правовий режим земельної ділянки, до якої надано доступ в якості вкладу учасника - 2 у спільну діяльність, не змінюється, вона не набуває статусу спільного майна учасників.

За п.2.4 Договору вклади учасників у спільну діяльність не вважаються рівними; за домовленістю сторін вклади учасників не мають грошового вираження; розмір вкладів учасників: вклад учасника-1 становить 90%; вклад учасника-2 становить 10%.

У відповідності до п. п. 2.5, 2.6 незавершене виробництво - посіви сільськогосподарської продукції, а також створене в результаті спільної діяльності майно - готова вирощена сільськогосподарська продукція є власністю учасника-1 та підлягає реалізації для досягнення спільної мети; чистий прибуток, одержаний від реалізації готової сільськогосподарської продукції, є спільною частковою власністю учасників; договору усі поточні витрати та збитки від спільної діяльності покриваються за рахунок доходів від спільної діяльності учасників, а в разі їх недостатності - за рахунок коштів учасників пропорційно розміру їх вкладів.

Згідно з п.3 Договору учасник-2 зобов`язується надати доступ до земельної ділянки, погодити у тижневий строк з моменту отримання план виробництва сільськогосподарської продукції та ніяким чином не перешкоджати учаснику-1 у обробітку земельної ділянки для досягнення спільної мети; учасник-2 зобов`язується активно захищати, в т.ч. в судовому порядку, свої речові права на земельну ділянку від протиправних посягань третіх осіб, що перешкоджають у її використанні для досягнення спільної мети; учасник-1 зобов`язується спланувати та провести увесь необхідний комплекс заходів на земельній ділянці по виробництву сільськогосподарської продукції, зокрема але не виключно: підготовка ґрунту для посіву, посів та внесення мінеральних добрив, культивація, внесення засобів захисту рослин, збір врожаю тощо, провести заходи щодо реалізації вирощеної готової продукції, а також здійснити розподіл прибутку від спільної діяльності на умовах, визначених цим договором; учасники зобов`язуються в ході спільної діяльності діяти добросовісно та в межах чинного законодавства, не вчиняти дій або бездіяльності на шкоду спільній діяльності.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору координація спільної діяльності здійснюється шляхом щорічного погодження учасником-2 розробленого учасником-1 плану виробництва сільськогосподарської продукції; під час погодження плану виробництва сільськогосподарської продукції учасник-2 має право вносити пропозиції на зміну або доповнення плану щодо більш ефективного використання землі задля досягнення спільної меті; учасник-1 одноособово виконує цикл робіт згідно з погодженим планом виробництва сільськогосподарської продукції, а також самостійно здійснює реалізацію готової сільськогосподарської продукції; керівництво та ведення спільних справ за договором здійснюється одноособово учасником-1; для цього учасник-1 має право бути стороною правовідносин та без окремої довіреності в інтересах спільної діяльності, здійснювати дії та вчиняти правочин, в т.ч. укладати різного роду господарські договори та цивільно-правові угоди, необхідні для досягнення учасниками поставленої мети.

За п.6 Договору доходи, отримані в результаті провадження спільної діяльності, направляються у першу чергу на відшкодування витрат, здійснених учасниками у процесі виконання договору, а також виконання податкових зобов`язань з ПДВ, у разі їх обов`язкового виникнення в результаті спільної діяльності; отриманий в результаті спільної діяльності прибуток підлягає підрахунку та розподілу між учасниками; фактичний розподіл щорічного прибутку здійснюється шляхом перерахування учасником-1 на розрахунковий рахунок учасника-2 відповідної частки прибутку щорічно у строк до 31 грудня розрахункового року; щорічний прибуток за результатами спільної діяльності розподіляється між учасниками, виходячи з розміру вкладів та участі кожного учасника в досягненні мети цього договору; учасники визначили, що щорічний прибуток від спільної діяльності розподіляється наступним чином: учаснику-2 - не менше 10% прибутку, але не більше 132000 (сто тридцять дві тисячі) гри., учаснику-1 - не менше 90% прибутку.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору він набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками учасників та діє до 31 грудня 2027 року, але не раніше повного виконання учасниками своїх зобов`язань за договором; цей договір може бути достроково розірваний на вимогу будь-якого учасника, але після повного відшкодування таким учасником іншому учаснику реальних витрат, понесених в ході виконання цього договору.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, Ширяївський район, Саханська сільська рада, с. Саханське, вулиця Миру; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення земельної ділянки: 01.09 Для дослідних і навчальних цілей; площа земельної ділянки, га: 43,7828; площа сільськогосподарських угідь, га: 43,7828; нормативне грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.: 1425795,45; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн: 1425795,45.

Також в матеріалах справи наявний Державний Акт на право постійного користування землею, виданий Саханській середній загальноосвітній школі 1-2-3 ступенів, про те, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 43,78 га землі в межах згідно з планом землекористування; землю надано у постійне землекористування для ведення підсобного сільського господарства, відповідно до рішення Ширяївської районної державної адміністрації від 25.05.2022 №112; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №68. Матеріали справи містять план зовнішніх меж землекористування.

В матеріалах справи наявна довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 11.04.2023 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5125485200:01:001:0001 площею 437800 кв.м, відповідно до якої оціночна вартість земельної ділянки 7590534,65 грн.

Відповідно до Статуту Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, затвердженого рішенням селищної ради №85-VІІІ від 26.01.2021, Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області є правонаступником комунального закладу освіти закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області; засновник навчального закладу: Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області; засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування навчального закладу; його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей; власником майна є Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області.

В матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 5125485200:01:001:0001, відповідно до якої актуальна інформація про речове право: тип речового права - право власності; власники - Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області; дата державної реєстрації - 27.02.2023; вид іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою; правокористувач - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.

У листі від 10.02.2023 №62-378ВИХ-23 прокурор просив Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради надати наступну інформацію: щодо діючої мережі навчально-виховних, оздоровчих, лікувальних закладів, спеціальних установ для дітей, наявність рішень та розпоряджень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, на підставі яких ці заклади були перепрофільовані, ліквідовані, закриті, їх приміщення та майно передані в оренду; щодо переданих в оренду об`єктів освітнього призначення та наявність заборгованості за договірними зобов`язаннями; зазначити, скільки дитячих закладів та установ мають оформлені правовстановлюючі документи на нерухоме майно та земельні ділянки, кількість закладів, які не мають таких документів; які заходи вживались щодо оформлення правовстановлюючих документів; щодо діючих договорів послуг, підряду, про спільну діяльність; окремо зазначити кількість таких договорів та площу земель; щодо фактів порушення інтересів держави при розпорядженні та/або користуванні земельними ділянками дитячих закладів та установ (незаконні рішення про припинення права постійного користування або зменшення площі земельних ділянок, надання їх іншим суб`єктам, самовільне зайняття земельних ділянок тощо); навести встановлені факти добровільної відмови керівників дитячих закладів від земельних ділянок, або шляхом їх вилучення, недотримання порядку припинення права користування, передбаченого ст.ст. 141, 142, 150 Земельного кодексу України.

У листі від 17.02.2023 №87 Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради повідомив прокурора, зокрема, про те, що три заклади освіти мають діючі договори послуг, підряду про спільну діяльність - три договори - 50,00 га, 43,78 га, 70,00 га; у одного закладу (50,00 га) дія договору завершилася 31.12.2022 та на даний час ведуться перемовини з іншим суб`єктом надання послуг; фактів порушення інтересів держави при розпорядженні чи користуванні земельними ділянками закладів освіти Цебриківської селищної ради не було.

У листі від 27.02.2023 №62-548ВИХ-23 прокурор повідомив, зокрема, що в ході опрацювання листа Відділу освіти, культури, молоді та спорту Цебриківської селищної від 21.02.2023 за №96 встановлено наявність випадків діючих договорів послуг, підряду про спільну діяльність на земельні ділянки сільськогосподарського призначення; так, закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району з ТОВ Агрофірма Сила землі 28.10.2019 укладено договір про спільну діяльність №2810-19; з метою встановлення підстав для захисту інтересів держави прокурор просив Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради надати викладений у листі перелік документів щодо вказаного договору.

В матеріалах справи міститься довідка №4 від 03.03.2023 про те, що у 2023 році земля, площею 43,78 га, закріплена за Саханською гімназією Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, знаходиться під паром.

14.03.2023 №128 Відділ освіти культури та туризму Цебриківської селищної ради повідомив прокурора, зокрема, про те, що сума сплати ТОВ Агрофірма Сила землі платежів за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 28.10.2019 року складає: за 03.11.2020 - 131340 грн.; за 28.10.2021 - 131340 грн.; за 20.12.2022 - 131340 грн.; заборгованість ТОВ Агрофірма Сила землі за платежами за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 28.10.2019 відсутня.

Листом від 20.03.2023 №62-754ВИХ-23 прокурор повідомив Цебриківську селищну раду, зокрема, про те, що установлено, що між закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району та ТОВ Агрофірма Сила землі 28.10.2019 укладено Договір про спільний обробіток земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:014:001:0001 загальною площею 43,78 га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Саханське, вулиця Миру (за межами населеного пункту); вказаний договір є удаваним та містить ознаки іншого правочину; прокурор просив повідомити чи вживались Цебриківською селищною радою Роздільнянського району заходи щодо скасування вищевказаного договору про спільний обробіток земельної ділянки від 28.10.2023 та повернення земельної ділянки; у разі невжиття відповідних заходів просив зазначити причини.

У листі від 03.04.2023 №338/02-15 Цебриківська селищна рада повідомила прокурора, зокрема, про те, що не заперечує проти доводів, наведених у листі від 20.03.2023 №62-754ВИХ-23 щодо невідповідності вимогам законодавства України Договору від 28.10.2019 про спільний обробіток земельної ділянки та вказала, що розірвання зазначеного договору можливо здійснити у судовому порядку, в той же час у штаті селищної ради відсутні працівники із фаху правознавство, а також, у зв`язку з фінансовими обмеженнями, які діють під час воєнного стану, селищна рада позбавлена можливості укладати договори із адвокатами для представництва ради в судовій інстанції; таким чином, Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області не здійснювала заходів щодо скасування зазначеного договору з вищенаведених причин; зі свого боку, просила вжити передбачені законодавством України заходи та посприяти селищній раді в розірванні даного Договору про спільний обробіток земельної ділянки з кадастровим номером 5125485200:014:001:0001.

Листом від 17.05.2023 №62-1352ВИХ-23 прокурор повідомив Цебриківську селищну раду в порядку ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, що Роздільнянською окружною прокуратурою в порядку господарського судочинства буде скеровано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до Саханської гімназії Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та ТОВ Агрофірма Сила землі про визнання недійсним договору про діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Вважаючи, що Договір №2810-19 від 28.10.2019 про спільну діяльність є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, прокурор в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За визначенням, наведеним у ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В якості підстав позову прокурором зазначено, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 923/658/19).

Суд вказує, що ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно зі ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між відповідачами укладено договір, який має назву про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019.

Разом з тим, сторонами Договору №2810-19 від 28.10.2019 не здійснювалися спільні дії для досягнення спільної мети, як і не здійснювалася координація дій сторін, будь-яка участь у досягненні спільної мети учбовим закладом не приймалася. За умовами оспорюваного договору всі дії відповідача-1 зводяться до передачі земельної ділянки у користування відповідача-2, який здійснює на ній повний послідовний цикл обробітку, посіву сільськогосподарських культур, догляду за ними, вирощування сільськогосподарської продукції та отримує у власність увесь вирощений на цій земельній ділянці врожай.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є вирощування та отримання у власність врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірних правочинів слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі, норми яких були наведені судом вище.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відбулась передача земельної ділянки в оренду та фактично між відповідачами укладено договір оренди землі, оскільки за цим договором відповідачем-1 передано суб`єкту господарювання (відповідачу-2) у користування земельну ділянку загальною площею 43,7828 га на певний строк за визначену плату.

Зі змісту наведених вище правових положень вбачається, що на відміну від договору про спільну діяльність, за яким сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності. До того ж, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду у справі №920/22/18 від 19.06.2019 на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. Водночас правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

З огляду на встановлені фактичні обставини у даній справі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що у Договорі №2810-19 від 28.10.2019, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі та Закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Саханське Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (нині - Саханська гімназія Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області), наявні відповідні ознаки договору оренди земельної ділянки, а доводи апелянта цих висновків не спростовують.

Варто зазначити, що відповідач-2 є набувачем урожаю, отриманого із земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність, що відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі характеризує відповідача-2 саме як орендаря. Земельна ділянка, яку використовує відповідач-2 згідно з договором про спільну діяльність, не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної правової підстави.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України.

Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

Конституційний Суд України у пункті 5.6 рішення від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) також наголосив, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Зокрема, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не дотримано встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанови Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.05.2018 справи № 924/263/17.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини щодо правової природи спірного договору, судова колегія зазначає, що аналіз договору про спільну діяльність свідчить про його недійсність як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, який містить всі основні умови договору оренди, а саме: об`єкт оренди, його загальну площу, строк договору, плату за користування, за таких обставин позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання недійсним договору про спільну діяльність №2810-19 від 28.10.2019 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-2 на те, що відповідач-1, як землекористувач, може самостійно займатися сільськогосподарською діяльністю, що не обмежує його у праві залучити до такої діяльності інших осіб, не приймаються до уваги, оскільки залучення інших осіб для здійснення сільськогосподарської діяльності може відбуватися лише за умови дотримання відповідного законодавства, порядку та при належному оформленні дійсних правовідносин між сторонами.

Доводи апелянта про те, що відповідач-1 не передав йому земельну ділянку у користування, а лише надав доступ до неї для її сільськогосподарської обробки та те, що жодних документів про передачу земельної ділянки в користування сторони не оформляли, юридичного факту передачі земельної ділянки не відбувалося, не приймаються до уваги, оскільки відсутність оформлених документів передачі земельної ділянки не свідчить про невикористання її відповідачем-2, як орендарем, а свідчить про те, що, у даному випадку, землекористування здійснюється безпідставно - за відсутністю законодавчо визначеної правової підстави.

Щодо другої позовної вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сила землі звільнити земельну ділянку площею 43,7828 га, місцевий господарський обґрунтовано вказав, що така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, яка судом задоволена, а тому висновок про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для її задоволення є правомірним та таким, що відповідає приписам законодавства України. При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що апелянт є фактичним користувачем земельної ділянки, належної на праві постійного землекористування учбовому закладу, здійснює на цій ділянці діяльність для вирощування сільськогосподарської продукції, не маючи на це відповідного права, а відтак зобов`язаний звільнити означену земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в повному обсязі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Сила землі на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2190/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2024 року.

Головуючий суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький