Рішення

від 09.11.2023 по справі 917/1534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 Справа № 917/1534/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Селянського (фермерського) господарства "МЕЧТА", вул. Незалежності, буд. 96, с. Великі Кринки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39032, код ЄДРПОУ 30423354

до Глобинської міської ради Полтавської області, вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська обл., 39000, код ЄДРПОУ 22547673

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи: Селянське (фермерське) господарство "МЕЧТА" звернулося з позовом до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання за Селянським (фермерським) господарством "МЕЧТА" права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, кадастровий номер 5320684600:00:015:0213, розташованої за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Глобинська міська рада (колишня Кринківська сільська рада) за межами населених пунктів, яка була передана ОСОБА_1 з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії IV- ПЛ № 016088 від 09.04.1999.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що громадянину ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 50,0000 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею. Проте незважаючи на наявність державного акту на право постійного користування землею, відповідач не визнає права постійного користування на зазначені земельні ділянки за Селянським (фермерським) господарством "МЕЧТА".

Позивач вважає, що в цьому випадку порушено право СФГ "МЕЧТА", а саме право на постійне користування землею, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов у строк, встановлений судом, не подав, ухвала Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 про відкриття провадження у справі, надіслана Відповідачеві рекомендованим листом з повідомленнями на зазначену в позовній заяві адресу, отримана відповідачем 26.09.2023.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/1534/23; постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:50 24.10.2023.

24.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1534/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14:30 09.11.2023.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

08.09.1998 рішенням Глобинської районної Ради народних депутатів ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0000 га на території Кринківської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії IV- ПЛ № 016088 виданим 09.04.1999, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 151.

На підставі розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5320684600:00:015:0213.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 за № 586477 Селянське (фермерське) господарство «МЕЧТА» ОСОБА_1 зареєстрував 19.04.1999.

Головою Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» з часу його заснування до 02.12.2022 (дати смерті) був призначений ОСОБА_1 , а з 04.07.2023 головою Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» призначено його доньку ОСОБА_2 , яка на даний момент обіймає посаду голови Селянсько (фермерського) господарства «МЕЧТА», що підтверджується Протоколом № 1/07-23 загальних зборів засновників Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» від 04.07, наказом від 04.07.203 «Про виконання повноважень директора СФГ «МЕЧТА», випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» від 04.07.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

04.07.2023 Протоколом № 1/07-23 загальних зборів засновників Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» затверджено Статут Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» в новій редакції.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» землі господарства складаються із земельної ділянки, площею 50 гектарів, кадастровий номер 5320684600:00:015:0213, для ведення фермерського господарства, яка розташована на території колишньої Кринківської сільської ради, Глобинської ТГ, Кременчуцького району, Полтавської області і належить Господарству на праві постійного користування (Державний акт на право постійного користування землею, серія IV-ПЛ № 016088 за реєстровим № 151, виданий Глобинською районною Радою народних депутатів Полтавської області 09.04.1999).

З моменту створення Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА», останнє використовує зазначену земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується щорічними звітами до органів Державної податкової служби, зокрема податковою декларацією з плати за землю за 2023 рік так і раніше виданими довідками сільської ради, зокрема, довідкою Кринківської сільської ради від 08.02.2012 № 80/02-28.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та інші речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5320684600:00:015:0213 суб`єктом речового права на земельну ділянку до цього часу є вже покійний перший засновник Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» ОСОБА_1 , що спонукало Селянське (фермерське) господарство «МЕЧТА» 04.08.2023 звернутися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Глобинської міської ради з питанням перереєстрації права постійного користування земельною ділянкою на Селянське (фермерське) господарство «МЕЧТА».

Проте 09.08.2023 рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Глобинської міської ради Селянському (фермерському) господарству «МЕЧТА» відмовлено в проведенні реєстраційних дій щодо права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 5320684600:00:015:0213, розташовану за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, Глобинська міська рада (колишня Кринківська сільська рада) за межами населених пунктів, яка була передана ОСОБА_1 з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІУ-ПЛ № 016088 від 09.04.1999.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацу 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Згідно з приписами статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Правовідносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 та 2001 років), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно - правовими актами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на час створення фермерського господарства) визначено, що селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Статтею 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» було передбачено, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта направо приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Частиною 4 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» також встановлено, що фермерське господарство (далі - ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи.

Отже, Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» та Закон України «Про фермерське господарство» передбачають можливість створення СФГ (ФГ) як юридичної особи, тобто особи з окремою правосуб`єктністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею видавався на ім`я фермера - фізичної особи, зазвичай, голови селянського (фермерського) господарства.

Виходячи зі змісту статей 7, 23, 51 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час створення СФГ «МЕЧТА») вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (ст. 47 ЗК України 1990 року).

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до частини 1 статті 23 статті 47 Земельного кодексу України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача), володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

Відповідно до статей 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За змістом статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України, в редакції від 19.12.1990, чинній на момент видачі Державного акту від 1999 року серії IV-ПЛ № 016088, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнано неконституційним пункт б Прикінцевих положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, тому право постійного користування земельною ділянкою є безстроковим і відсутній обов`язок здійснювати переоформлення зазначеного Державного акту.

Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважається сформованим незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до частини 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними (дата набрання чинності Закону - 01.01.2013).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (пункти 61, 66 - 69) зроблено висновок, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі №906/392/18 (постанова від 05.11.2019) зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пунктом

1постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У пункті 2.8 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вказано, що дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого право поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Отже, право користування земельною ділянкою також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначай суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право користування земельною ділянкою, може бути припинено лише у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

З огляду на викладене, відповідно до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 016088 від 09.04.1999, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 151, на сьогодні є Селянське (фермерське) господарство "МЕЧТА".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення позивачем наявності у Селянського (Фермерського) господарства "МЕЧТА" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 50,0000 га для ведення фермерського господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 016088 від 09.04.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 151.

Отже, позов належить задовольнити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством «МЕЧТА» (39032, Полтавська область, Кременчуцький район, село Великі Кринки, вулиця Незалежності, будинок 96, код ЄДРПОУ 30423354) право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 5320684600:00:015:0213, розташовану за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, Глобинська міська рада (колишня Кринківська сільська рада) за межами населених пунктів, яка була передана ОСОБА_1 з метою створення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІУ-ПЛ № 016088 від 09.04.1999.

Стягнути з Глобинської міської ради Полтавської області (вулиця Центральна, 285, місто Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673 на користь Селянського (фермерського) господарства «МЕЧТА» 39032, Полтавська область, Кременчуцький район, село Великі Кринки, вулиця Незалежності, будинок 96, код ЄДРПОУ 30423354

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Дмитро СІРОШ