Рішення

від 01.11.2023 по справі 922/2832/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023м. ХарківСправа № 922/2832/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м.Харків до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради, Харківська обл., м.Люботин про стягнення коштів Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради, Хар за участю представників:

позивача: Єграшина Т.Г., керівник;

відповідача: Дем`яненко О.О., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради про стягнення 1522 552,18 грн., з яких: заборгованість 615 421,60 грн, пеня 535 315,63 грн, 3% річних 59990,96 грн та інфляційні 311823,99 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 04 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду докази сплати (доплати) судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 9077,95 грн; докази, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

14.07.2022 позивачем разом заявою (вх.18387) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 03.07.2023. Також у вказаній заяві позивачем позовні вимоги викладені у новій редакції, згідно якої останній просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 1 512 895,15 грн., яка складається з основної суми боргу 611 518,19 грн; пені 531 920,30 грн; 3% річних 29 738,53 грн; Інфляційних збитків 30 9846,2 грн.

Ухвалою Госоподарського суду Харківської області від 18.07.2023 відкрито провадження по справі №922/2832/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.08.2023 о 13:00.

07.08.2023 відповідачем надано клопотання про продовження процесуального строку для складання відзиву (вх.№20969).

16.08.2023 відповідчем надано до суду відзив на позовну заяву (вх.№21868) в якому просить задовольнити позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» в сумі 522975,30 грн. , оскільки саме таку суму, на його думку, він повинен був сплатити після підписання Актів приймання передачі електричної енергії за лютий та березень 2020 року. Разом із цим наголошує на тому, що акти приймання передачі електричної енергії за лютий та березень 2020 року від позивача не отримував, а отже за відсутністю доказів направлення вказаних актів та їх отримання відповідачем у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Зазначає, що на актах за січень, лютий, березень 2020 року, на акті звірки від 15 квітня 2020 року наявні лише підписи керівника ВККУ Люботинської міської ради Длугаша О.К. без відбитка печатки, що на думку відповідача свідчить про те, що вказані документи підписувалися керівником Длугаша О.К. після його звільнення з посади.

Протокольною ухвалою від 16.08.2023 на підставі ч.2 ст.119 ГПК України продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву (вх.№21868 від 16.08.2023), відзив долучено до матеріалів справи; відкладено підготовче засідання на 13.09.2023 о 13:00.

30.08.2023 позивач надав відповідь на відзив (вх.№ 23241), в якій стверджує, що відповідач систематично порушував строки оплати за Договором. Акти за січень, лютий, березень 2020 року надсилались відповідачу на електронну пошту та особисто в оригіналі. Вказує, що відсутність печатки на акті прийому-передачі електроенергії не створює ніяких юридичних наслідків, оскільки підписані уповноваженою з боку відповідача особою.

06.09.2023 відповідач надав письмові заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 24053).Вказує, що останній акт був отриманий ним за січень 2020 року, актів за лютий та березень 2020 року не отримував, доказів про їх отримання відповідачем позивач не надав. З урахуванням наведеного, вважає, що підстав для задоволення позову в частині нарахованої пені, індексу інфляції та 3 відсотків річних немає.

13.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про призначення технічної експертизи (вх.№24795) проведення якої просить доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені проф. Н.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 8). В обґрунтування клопотання вказує на те, що начальник ВККУ Люботинської міської ради, яким на той час був Длугаш О.К., не підписував акт прийому-передачі електричної енергії № 14 від 31 січня 2020 року , акт прийому-передачі електричної енергії № 14 від 29 лютого 2020 року , акт прийому-передачі електричної енергії № 14 від 31 березня 2020 року , акт звіряння розрахунків від 15 квітня 2020 року в дати, якими датовані вказані документи.

13.09.2023 позивач надав до суду додаткові пояснення (вх.№24804).

Протокольною ухвалою від 13.09.2023 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи (вх.№24795 від 13.09.2023) з огляду на те, що відповідачем у поданих до суду заявах по суті наявність основної заборгованості за Договором №1 від 04.04.2019 фактично не спростовується, а заперечення відносяться щодо правомірності нарахованої позивачем пені, індексу інфляції та 3 відсотків річних.

Протокольною ухвалою від 13.09.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023 об 11:00.

18.10.2023 відповідач надав до суду клопотання (вх.№28392) про зменшення розміру процентів річних та інфляційних витрат на 90%. У стягненні пені просив відмовити.

18.10.2023 позивач подав до суду заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (вх.№28395). За змістом заяви просить залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Люботинську міську раду Харківської області.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошено перерву до 01.11.2023 об 11 год. 00 хв.

Після перерви у судовому засіданні 01.11.2023 представник позивача підтримав подану ним заяву про залучення третьої особи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні заяви позивача прозалучення третьої особи (вх.№28395 від 18.10.2023) було відмовлено, оскільки заява подана позивачем поза строками встановленими ч.1ст.50 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення процентів річних та інфляційних витрат на 90% у зв`язку із його необгрунтованістю.

Представник відповідача не заперечував проти основної суми боргу, просив відмовити у стягненні пені та зменшити заявлені позивачем до стягнення проценти річні та інфляційні втрати на 90%.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» (Постачальник, Позивач) та ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНИМ КОМУНАЛЬНИМ УПРАВЛІННЯМ Люботинської міської ради (Споживач, Відповідач) укладено договір №1 про постачання електричної енергії споживачу від 04 квітня 2019 року (Договір) по переговорній процедурі номер в прозорро UA-2019-03-22-002548-b.

Заявою-приєднання (Додаток 1 до Договору) ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНЕ КОМУНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ Люботинської міської ради приєдналося до умов Договору на умовах комерційної пропозиції Постачальника. Початок постачання визначений 04.04.2019р.

Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник продає Споживачу код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно до 5.1, 5.2 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. (п.5.5 Договору).

Відповідно до п.5.7 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплату рахунку, оформленого Споживачем.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) встановлений строк оплати: за п`ять календарних днів до початку місяця постачання але не пізніше 25 числа місяця, що передує розрахунковому 100% вартості замовленого обсягу електроенергії.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами також були укладені наступні Додаткові угоди до договору, а саме: Додаткова угода від 21.06.2019, Додаткова угода №1 від 08.07.2019, Додаткова угода №2 від 12.07.2019, Додаткова угода №3 від 25.07.2019, Додаткова угода №4 від 30.09.2019, Додаткова угода №5 від 01.10.2019, Додаткова угода №6 від 02.10.2019, Додаткова угода №7 від 07.11.2019, Додаткова угода №8 від 08.11.2019, Додаткова угода №9 від 12.11.2019, Додаткова угода №10 від 18.11.2019, Додаткова угода №11 від 18.12.2019, Додаткова угода №12 від 27.12.2019, Додаткова угода №13 від 18.02.2020, Додаткова угода №14 від 27.02.2020, Додаткова угода №15 від 28.02.2020, Додаткова угода №16 від 16.03.2020, Додаткова угода №17 від 23.03.2020, Додаткова угода №18 від 30.03.2020.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 3 від 25.07.2019 оплата за спожиту електричну енергію здійснюється згідно Акту прийому-передачі електричної енергії. Такий самий порядок оплати встановлений сторонами у пункту 2 Додаткової угоди № 9, у пункті 7 Додаткової угоди № 10, у пункті 2 Додаткової угода № 11, у пункті 2 Додаткової угода № 16, у п.5 Додаткової угоди № 17, у п.5 Додаткова угода № 18.

Додатковими угодами строк дії договору було продовжено до 31.03.2020 року.

Судом встановлено, що між сторонами були підписані актіи прийому-передачі електричної енергії за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень, лютий, березень 2020 року., а саме:

Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.04.2019 на суму 242088,34 грн; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.05.2019 на суму 273245,00 грн; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.06.2019 на суму 289346,51 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.07.2019 на суму 398486,54 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.08.2019 на суму 416492,08 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.09.2019 на суму 362705,12 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.10.2019 на суму 306826,04 грн., Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.11.2019 на суму 335272,15 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.12.2019 на суму 319165,68 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.01.2020 на суму 321742,14 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №14 від 29.02.2020 на суму 315706,98 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №14 від 31.03.2020 на суму 307268,34 грн.

З доданого позивачем гарантійного листа від 27.03.2020 року № 133 вбачається, що водопровідно-каналізаційне комунальне управління Люботинської міської ради гарантувало розрахуватись за поставлену електричну енергію у 2020 році.

Позивач вказує,що відповідач частково погасив заборгованість за спожиту на підставі Договору електричну енергію. Станом на час звернення позивача з позовом до суду залишок заборгованості складає 611518,19 грн.

На підставіст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбаченихзаконом, а також з угод, не передбаченихзаконом, але таких, які йому не суперечатьст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями6,627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначеністатям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями638-647,649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями509,510 ЦК Українипередбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписамистатей 526-527 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором абозаконом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.Стаття 599 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно достатті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ізстаттею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першоюстатті 193 ГК Українивстановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно дозакону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема,статями 525 - 526 ЦК Українипередбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 173 Господарського кодексу Українитаст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексомз урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідност. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУвизначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2статті 530 ЦК Українипередбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором,закономабо не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 714 ЦК України,ст. 275 ГК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановленозакономабо не випливає із суті відносин сторін.Закономможуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюютьсяЗаконом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії"учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно дост. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії"договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії"передбачено, що електропостачальники мають право, з-поміж іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

На виконання умов Договору позивачем були сформовані акти приймання-передачі електричної енергії за період з квітень - грудень 2019 та з січень-березень 2020 року , котрі підписані з боку відповідача.

Крім цього,між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків від 15.04.2020, де відповідач визнав заборгованість за Договором у розмірі 612845,14 грн.

Зміст заперечень відповідача щодо підписаних між сторонами актів прийому-передачі за січень, лютий, березень 2020 року та акту звірки взаєморозрахунків від 15.04.2020 полягає у тому, що у вказаних документах відсутній відтиск печатки відповідача, через що, на думку останнього, вказані документи не можуть бути достовірними та прийматись в якості доказу їх схвалення відповідачем.

Суд зазначає, що вимоги до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями» від 23.03.2017 року передбачають, що відтиск печатки на документі не визначено як обов`язковий реквізит, а волевиявлення юридичної особи виражається підписом уповноваженої нею особи. Відтиском печатки організації засвідчується лише підпис відповідальної особи, при цьому підпис уповноваженої особи на документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює юридичні наслідки. Згідно з ст. 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків

Всі додані позивачем акти прийому-передачі електричної енергії містять підпис уповноваженої особи з боку споживача, акт звірки взаєморозрахунків від 15.04.2020 підписаний директором ВККУ Люботинської міської ради Длугаш О.К.

Судом також враховується той факт, що наявність основної заборгованості відповідачем не спростовується, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач сам зазначає про те, що після підписання Актів приймання передачі електричної енергії за лютий та березень 2020 року, він повинен був сплатити 522975,30 грн. При цьому у погодженому сторонами акті звірки взаєморозрахунків від 15.04.2020 сума боргу визнається останнім у розмірі 612845,14 грн.

Всупереч вимог статті13та статті74 ГПК України(судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності залишку заборгованості в розмірі 612845,14 грн до суду не подано, а отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені нарахованої за період з 01.04.2020 по 29.06.2023 у розмірі 531920,30 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 3 частини першоїстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною третьоїстатті 549 ЦК Українивизначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.8. Договору передбачано, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

У відповідності до п.5 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) розмір пені за порушення строку оплати подвійна облікова ставка НБУ.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 рокув Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. УказамиПрезидента УкраїниПро продовження строку дії воєнного стану в Україні№133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року,№58/2023 від 06.02.2023 року,№254/2023 від 01.05.2023 року,№451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 р. строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону УкраїниПро Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 2статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно доЗакону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Таким чином, враховуючи приписи положеньп.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року№ 530-IXта п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, яка нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по справі №922/1948/22.

У зв`язку з цим, позовна вимога про стягнення пені з огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, визнається судом необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 29 738,53 грн. таінфляційних збитків у розмірі 309 846,2 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання підтверджено розрахунками позивача та підписаними між сторонами актами звірки взаєморозрахунків від 01.01.2020 та 15.04.2020 року, доказів невідповідності наведених розрахунків та/або належного фактичного та юридичного спростування таких розрахунків відповідачем, матеріали справи не містять, беручи до уваги термін прострочення оплати відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3% річних 29 738,53 грн, Інфляційних збитків 309846,2 грн.заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем.

Відповідачем заявлено клопотання про про зменшення розміру процентів річних та інфляційних витрат на 90%.

Щодо зменшення річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що положенняст. 233 ГК Українипередбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннямист. 625 ЦК Україниу вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбаченіст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставіст. 233 ГК України,ст. 551 ЦК України.

Відповідно до вимог частини 1статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності достатті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змістустатті 77 ГПК Українивбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушеннямзакону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3статті 13 ГПК Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 11413,23 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями13,73,74,76-79,86,123,129,231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО КОМУНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ Люботинської міської ради (62433, Україна, Харківська область, Люботин, вул. Ушакова, 3а; код ЄДРПОУ 21183364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» (61125, м. Харків, Ващенківський в`їзд, 16А; код 30510656) основну суму боргу в сумі 611518 грн. 19 коп., 3% річних 29738 грн. 53 коп., Інфляційні збитки 309 846 грн. 20 коп., а також витрати по сплаті судового збору 11413 грн. 23 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" листопада 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне