Постанова

від 10.06.2024 по справі 922/2832/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/2832/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (вх. №2590 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 (повний текст підписано 09.11.2023 у місті Харкові) у справі № 922/2832/23 суддя Жельне С.Ч.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м.Харків до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради, Харківська обл., м.Люботин про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради про стягнення 1 522 552,18 грн, з яких: заборгованість у розмірі 615 421,60 грн, пеня- 535 315,63 грн, 3% річних 59 990,96 грн та інфляційні у сумі 311 823,99 грн (а.с. 1-25).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 04 квітня 2019 року.

14.07.2022 до господарського суду від позивача надійшла заява, у якій позовні вимоги викладені у новій редакції, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з основної суми боргу 611518,19 грн, пені у розмірі 531 920,30 грн, 3% річних 29 738,53 грн, інфляційних збитків 309 846,20 грн (а.с.46-69).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 відкрито провадження по справі №922/2832/23 за правилами загального позовного провадження (а.с.70-71).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Водопровідно каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вєк Технолоджі основну суму боргу в сумі 611 518,19 грн, 3% річних 29 738,53 грн, інфляційні збитки 309 846,20 грн, а також витрати по сплаті судового збору 11413,23 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с.197-201).

Суд дійшов висновку про те, що враховуючи приписи положень п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року № 530-IX та п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, яка нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по справі №922/1948/22.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" 29.11.2023 через «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення частково в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення пені.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги в частині позовних вимог про стягнення пені апелянт зазначає наступне.

Посилання суду на Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», а саме п. 16 є необґрунтованим, тому як п. 16 постанови передбачає лише зупинення нарахування санкцій, а не скасування, в цьому принципова відмінність. За твердженнями позивача, підпункт 16 вказаної постанови НКРЕКП містить лише настанови для учасників ринку електричної енергії щодо зупинення нарахування штрафних санкцій, а отже не є обов`язковими для виконання такими учасниками та є тимчасовим;

- п. 2 цієї ж Постанови передбачає, що споживачам слід вживати вичерпних заходів з оплати електричної енергії та інших послуг, отриманих на ринку електричної енергії відповідно до договорів. У разі технічної чи економічної неможливості здійснення оплати, яка виникла у зв`язку із дією в Україні воєнного стану, повідомляти про це (з наданням відповідного обґрунтування) постачальника та, з метою попередження негайного відключення, після закінчення 30 днів з дня припинення або скасування дії в Україні воєнного стану, ініціювати укладення графіка погашення заборгованості відповідно до пункту 4.24 розділу IV «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312. Однак, відповідач таких заходів не вжив. Тому, на думку позивача, зупинення саме з дати запровадження п.16 ця постанова для тих, у кого заборгованість виникла внаслідок воєнного стану. В даному випадку заборгованість відповідача виникла задовго до 24.02.2022 року;

- чинне законодавство, зокрема, закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», закон України «Про електричну енергію» не містять повноважень НКРЕКП скасовувати права учасників ринку електричної енергії щодо нарахування штрафних санкцій, передбачених чинними законами, які мають вищу юридичну силу та звільняти в свою чергу боржників (в даному випадку відповідача) від обов`язку щодо сплати штрафних санкцій за договором. В свою чергу, норми Господарського кодексу України визначають порядок застосування до суб`єктів господарювання штрафних санкцій у випадку порушення ними виконання зобов`язання (статті 230-232). Отже, на думку позивача, виходячи з вказаних норм закону, у постачальника є безумовне право на стягнення з недобросовісного споживача штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за вже поставлену електричну енергію/надані послуги;

- апелянт вважає, що суд неправильно застосував п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №530-IX щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Позивач заперечує проти застосування цієї правової норми до відповідача, так як відповідач не є споживачем житлово комунальних послуг, куповану електроенергію він споживав для здійснення своєї господарської діяльності. Так само як і позивач не є постачальником таких послуг;

- необґрунтоване посилання на постанову Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 до справи №922/2832/22, яка не є релевантною до даної справи.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23. Встановлено відповідачу строк до 20.12.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 20.12.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "24" січня 2024 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23. Витребувано матеріали справи №922/2832/23 із Господарського суду Харківської області.

11.12.2023 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2832/23.

20.12.2023 (в межах строку) через підсистему «Електронний суд» від Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на рішення Господарського суду Харківської області №922/2832/23 від 01 листопада 2023 року залишити без задоволення;

рішення Господарського суду Харківської області №922/2832/23 від 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

На думку відповідача, судом правильно визнано позовну вимогу про стягнення пені необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а тому підстави для скасування рішення відсутні (а.с. 226-227).

Відзив на апеляційну скаргу судовою колегією розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

23.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на поважну причину.

Приймаючи до уваги, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою та, керуючись ч. 12 ст.270 ГПК України, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання позивача.

В судове засідання, призначене на 24.01.2024 у межах даної справи сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

При розгляді матеріалів справи в ході апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №911/1359/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22. Сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №911/1359/22.

Як встановлено судом апеляційної інстанції на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.05.2024 року оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року по справі №911/1359/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, зокрема, поновлено провадження у справі №922/2832/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 призначено на "10" червня 2024 р. о 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Запропоновано учасникам справи у строк до 09.06.2024 року надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року по справі №911/1359/22. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Дана ухвала суду направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа від 30.05.2024.

10.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, за змістом якого останній повідомив суд про бажання взяти участь у судовому засіданні. Однак, просить відкласти судове засідання з причин того, що на 10.06.2024 на ту ж годину ТОВ "Вєк Технолоджі" призначено три судові засідання у справах № 922/5253/24 та 913/234/23.

10.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, за змістом якого останній просить суд судове засідання проводити без участі представника Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на рішення Господарського суду Харківської області № 922/2832/23 від 01 листопада 2023 року залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області № 922/2832/23 від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Сторони в судове засідання 10.06.2024 не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 12 ст.270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №916/1577/19, від 09.04.2024 у справі №873/225/23.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні без участі представників учасників справи, явка яких не була визнана судом обов`язковою.

Відповідно до вимог статті 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, між Товариством з обмеженою відповідальністю Вєк Технолоджі (постачальник, позивач) та Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір №1 про постачання електричної енергії споживачу від 04 квітня 2019 року (а.с.23-26).

Заявою-приєднання (Додаток 1 до Договору) Водопровідно-каналізаційне комунальне управління Люботинської міської ради приєдналося до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника. Початок постачання визначений 04.04.2019 (а.с.17).

Відповідно до п.2.1. договору постачальник продає споживачу код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно до 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. (п.5.5 договору).

Відповідно до п.5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплату рахунку, оформленого споживачем.

Пунктом 3 комерційної пропозиції (додаток 2 до договору) встановлений строк оплати: за п`ять календарних днів до початку місяця постачання але не пізніше 25 числа місяця, що передує розрахунковому 100% вартості замовленого обсягу електроенергії (а.с. 18 зворот. бік).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами також були укладені наступні додаткові угоди до договору, а саме: додаткова угода №1 від 08.07.2019, додаткова угода №2 від 12.07.2019, додаткова угода №3 від 25.07.2019, додаткова угода №4 від 30.09.2019, додаткова угода №5 від 01.10.2019, додаткова угода №6 від 02.10.2019, додаткова угода №7 від 07.11.2019, додаткова угода №8 від 08.11.2019, додаткова угода №9 від 12.11.2019, додаткова угода №10 від 18.11.2019, додаткова угода №11 від 18.12.2019, додаткова угода №12 від 27.12.2019, додаткова угода №13 від 18.02.2020, додаткова угода №14 від 27.02.2020, додаткова угода №15 від 28.02.2020, додаткова угода №16 від 16.03.2020, додаткова угода №17 від 23.03.2020, додаткова угода №18 від 30.03.2020, додаткова угода б/н від 21.06.2019 (а.с. 19-22, 15,27,29-33).

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №3 від 25.07.2019 оплата за спожиту електричну енергію здійснюється згідно акту прийому-передачі електричної енергії. Такий самий порядок оплати встановлений сторонами у пункту 2 додаткової угоди № 9, у пункті 7 додаткової угоди № 10, у пункті 2 додаткової угода № 11, у пункті 2 додаткової угоди №16, у п.5 додаткової угоди № 17, у п.5 додаткова угода №18.

Додатковими угодами строк дії договору було продовжено до 31.03.2020 року.

Договір, заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу та додаткові угоди до договору було підписано з боку постачальника та споживача (замовника) без зауважень та скріплено печатками.

Судом встановлено, що між сторонами були підписані актіи прийому-передачі електричної енергії за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень, лютий, березень 2020 року, а саме:

Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.04.2019 на суму 242 088,34 грн; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.05.2019 на суму 273 245,00 грн; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.06.2019 на суму 289 346,51 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.07.2019 на суму 398 486,54 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.08.2019 на суму 416 492,08 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.09.2019 на суму 362 705,12 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.10.2019 на суму 306 826,04 грн., Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 30.11.2019 на суму 335 272,15 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.12.2019 на суму 319 165,68 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №7 від 31.01.2020 на суму 321 742,14 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №14 від 29.02.2020 на суму 315 706,98 грн.; Акт прийому-передачі електричної енергії №14 від 31.03.2020 на суму 307 268,34 грн (а.с. 51-69).

З доданого позивачем гарантійного листа від 27.03.2020 року №133 вбачається, що Водопровідно-каналізаційне комунальне управління Люботинської міської ради гарантувало розрахуватись за поставлену електричну енергію у 2020 році (а.с.131).

За твердженнями позивача, відповідач частково погасив заборгованість за спожиту на підставі договору електричну енергію. Станом на час звернення позивача з позовом до суду залишок заборгованості складає 611 518,19 грн.

Разом з цим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним договором, позивачем відповідно до умов договору та положень ст.625 Цивільного кодексу України нараховано пеню в розмірі 531 920,30 грн, 3% річних в розмірі 29 738,53 грн та інфляційні нарахування в розмірі 30 984,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога ТОВ «Вєк Технолоджі» до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради про стягнення заборгованості за договором №1 про постачання електричної енергії споживачу від 04.04.2019 в розмірі 1 512 895,15 грн, з яких: 611 518,19 грн заборгованість за договором, 531 920,30 грн пеня, 29 738,53 грн 3% річних, 30 984,20 грн інфляційні втрати.

Факт неналежного виконання відповідачем умов спірного договору щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електроенергії став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та нарахування на неї пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за поставлену електроенергію, що є підставою для задоволення вимог в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовна вимога про стягнення пені з огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, визнана судом необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 в частині відмови в стягненні пені у розмірі 531 920,30 грн за період з 01.04.2020 по 29.06.2023 та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені. В іншій частині рішення не оскаржується.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Вєк Технолоджі», які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у стягненні пені у розмірі 531 920,30 грн.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 275 ЦК України та ст.ст. 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Так, у пункті 5.8. договору передбачено, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

У відповідності до п.5 Комерційної пропозиції (додаток 2 до договору) розмір пені за порушення строку оплати подвійна облікова ставка НБУ.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню у розмірі 531 920,30 грн за період з 01.04.2020 по 29.06.2023.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 частини другої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини першої вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Підпунктом 16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Колегія суддів зазначає про те, що питання щодо обов`язковості застосування учасниками ринку електричної енергії положень пп. 16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» було предметом розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 911/1359/22.

У постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки: «Об`єднана палата ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, Об`єднана палата доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору

Суди попередніх інстанцій застосували приписи Постанови № 332 як ті, що мають обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Об`єднана палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення».

Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, колегією суддів не приймаються до уваги посилання позивача на те, що зазначені в п.16 постанови НКРЕКП №332 настанови не мають характеру обов`язку, є рекомендаційними та не містять умови чи застереження про звільнення учасників ринку електричної енергії, зокрема, відповідача, від сплати пені за порушення умов договору.

Стосовно доводів скаржника щодо застосування у спірних правовідносинах п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №530-IX, оскільки відповідач не є споживачем житлово комунальних послуг, куповану електроенергію він споживав для здійснення своєї господарської діяльності, так само як і позивач не є постачальником таких послуг, судова колегія апеляційної інстанції наголошує наступне.

Статтею 275 ГК України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 вищевказаного Закону).

Пунктом 81 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що система передачі електричної енергії - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для передачі електричної енергії.

Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, а відповідач є споживачем зазначеної послуги. Вказані послуги у розумінні чинного законодавства України є комунальними послугами, а отже регулюються нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому слід зазначити, що позивач в обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві, у тому числі посилається й на положення вказаного вище Закону.

Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України було встановлено карантин, дія якого тривала до 30 червня 2023 року.

Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у частині правовідносин, що виникли на підставі договору, укладеного сторонами, розповсюджується на спірні правовідносин в частині стягнення пені з відповідача.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та фактичних обставин справи, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у позові в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 531 920,30 грн за період з 01.04.2020 по 29.06.2023.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відповідача не розповсюджується дія Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" про заборону нарахування пені не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, є такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства України та не спростовують викладених вище висновків суду.

Помилковими також є твердження апелянта стосовно необґрунтованого посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 до справи №922/2832/22, яка не є релевантною до даної справи.

Тому, як предметом касаційного оскарження у справі №922/1948/22 були судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені та штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання в частині своєчасної сплати наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість, на яку було нараховані пеню, штраф, інфляційні втрати та три відсотки річних за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0549-02024, з урахуванням додаткових угод, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Отже обставини вказаної справи є аналогічними (схожими по суті) із тим самим правовим регулюванням зі справою №922/2832/23.

Інші заперечення апелянта викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 в оскаржуваній частині прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 у справі №922/2832/23 в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.06.2024 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця