Рішення

від 07.11.2023 по справі 924/600/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2023 р. Справа № 924/600/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., за участю секретаря судового засідання Лежніної Я.С., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури, м. Волочиськ, Хмельницька обл.

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Теофіпольська селищна рада, смт. Теофіполь, Хмельницька обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське", смт. Теофіполь, Хмельницька обл.

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників

від прокуратури - Рибачук О.Г. за посвідченням №059953 від 25.02.2021р.,

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

встановив:

керівник Волочиської окружної прокуратури, м. Волочиськ Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Теофіпольської селищної ради, смт. Теофіполь Хмельницької області звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське", смт. Теофіполь Хмельницької області про стягнення 587870,66 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6824755100:01:001:0331, 6824755100:01:001:0335, які знаходяться за адресою: вул. Леніна (Небесної Сотні), буд. 75, смт. Теофіполь, Хмельницький район, Хмельницька область.

В обґрунтування позову прокурор посилається на використання відповідачем земельних ділянок без належним чином оформлених документів, чим порушує вимоги ст. ст. 93, 116, 125, 126, 206 ЗК України, ст. ст. 151, 153 ГК України, ст. 16 ЗУ „Про оренду землі. Вказане свідчить про безпідставне збереження відповідачем коштів у вигляді орендної плати, яка повинна надходити до місцевого бюджету.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує. Посилається на те, що доводи позивача про те, що майновий комплекс ТОВ «Подільське» знаходиться на території площею 7,855 га (площа земельних ділянок 6824755100:01:001:0335 7,5065 га, 6824755100:01:001:0331 0,3485 га) не відповідає дійсності. Вказаний майновий комплекс ТОВ «Подільське» розміщувався на земельних ділянках 6824755100:01:001:0244 площею 7,6670 га, 6824755100:01:001:0243 площею 0,4161 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходилися в оренді ТОВ «Подільське». Зазначає, що земельні ділянки 6824755100:01:001:0335, 6824755100:01:001:0331 з цільовим призначенням „11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості сформовані всупереч вимогам закону і не можуть вважатися об`єктом цивільних прав щодо ТОВ «Подільське». Так само є невірними розрахунки орендної плати за користування землею з іншим цільовим призначенням та площами і межами, які не відповідають площі і межам землі, що занята об`єктами ТОВ «Подільське». Вказує, що Теофіпольська селищна рада не надавала дозволу відповідачу для виготовлення документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок і умисно не укладала договорів оренди. На підтвердження зазначеного надає копії звернень до позивача від 22.06.2016р., 29.10.2021р. вих..№11-10-29-21, 16.06.2022р. за вх.№730/02-38, 22.07.2022р. за вх..№742/02-38, 25.10.2022р. за вх..№794/02-38, 16.01.2023р. вх.№69/02-36.

Прокурор у відповіді на відзив вважає доводи відповідача безпідставними. Звертає увагу, що земельні ділянки з площею 7,5065 га (кадастровий номер 6824755100:01:001:0335) та площею 0,3485 га (кадастровий номер 6824755100:01:001:0331), які знаходяться в користуванні відповідача, сформовані відповідно до вимог чинного законодавства: їм присвоєні кадастрові номери та вони зареєстровані у Державному земельному кадастрі. Відомості про державну реєстрацію вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі не скасовані. Крім того, зазначає, що відповідач не звертався до Теофіпольської селищної ради з метою укладення договору оренди земельних ділянок площею 7,5065 га та площею 0,3485 га. Копії заяв (звернень), які подані відповідачем та містяться в матеріалах справи, це підтверджують та стосуються питання про об`єднання земельних ділянок та припинення орендних відносин іншим орендарем. Натомість, Теофіпольська селищна рада неодноразово зверталася до відповідача щодо необхідності укладення договору оренди цих земельних ділянок, що підтверджується листами Теофіпольської селищної ради від 31.05.2022р. №784/02-40 та від 01.11.2022р. №1746/02-40.

Прокурор в судовому засіданні 07.11.2023 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача для участі в судовому засіданні 07.11.2023 не з`явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.11.2023 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вирішуючи це клопотання судом враховано, що судовий розгляд справи розпочато 19 жовтня 2023 року, в присутності представника відповідача, а перерву содом оголошено на стадії судових дебатів. Згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд враховує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимог щодо розумності строку судового розгляду, суд дійшов до висновку про можливість завершення судового розгляду за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням дев`ятнадцятої (чергової) сесії Теофіпольської селищної ради VІІ скликання від 11.05.2017р. №3-19/2017 затверджено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки на території Хмельницької області, Теофіпольського району, смт. Теофіполь, вул. Небесної сотні, 75.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №324874872 від 06.03.2023р. на підставі договору купівлі-продажу 18.09.2009 було оформлено право власності ТОВ «Подільське» на майновий комплекс, що розташований за адресою Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Леніна, 75. Вказаний майновий комплекс розміщений на земельних ділянках площею 7,5065га (кадастровий номер 6824755100:01:001:0335) та площею 0,3485 (кадастровий номер: 6824755100:01:001:0331).

Матеріали справи містять витяги від 09.03.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6824755100:01:001:0335 площею 7,5065 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6824755100:01:001:0331 площею 0,3485 по вул. Небесної Сотні, 75, смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області (форма власності комунальна; категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;вид цільового призначення земельних ділянок 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості); кадастрові плани земельних ділянок.

Рішенням Теофіпольської селищної ради від 26.06.2018 № 12-29/2018 затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки на території Теофіпольської селищної ради на 2019 рік. За використання земель вищевказаного призначення встановлено ставку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказане рішення діяло також в 2020, 2021 та 2022 роках.

Відповідно до розрахунку орендної плати за користування відповідачем вищевказаними земельними ділянками комунальної власності, несплачена сума орендної плати становить:

- за земельну ділянку площею 0,3485 га (кадастровий номер: 6824755100:01:001:0331) за період з червня по грудень 2020 року становить 5509,55 грн, з січня по грудень 2021 - 9796,34 грн, з січня по грудень 2022 -10775,97 грн. Загальна сума розміру, несплаченої відповідачем орендної, плати за використання земельної ділянки становить 26081,86 грн;

- за земельну ділянку 7,5065 га (кадастровий номер 6824755100:01:001:0335) за період з червня по грудень 2020 року становить 118672,59 грн., з січня по грудень 2021 - 211007,72 грн., з січня по грудень 2022 - 232108,49 грн, січня по травень 2023- 87756,00 грн. Загальна сума розміру, несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки становить 561788, 8 грн.

Загальна сума несплаченої ТОВ «Подільське» орендної плати за використання земельних ділянок становить 587870, 66 грн.

З метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, керівник Волочиської окружної прокуратури звертався до Теофіпольського селищного голови з листом №51/1-872вих-22 від 22.02.2022, в якому просив вжити заходів щодо нарахування та забезпечення в межах повноважень відшкодування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати внаслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів з наданням копій підтверджуючих документів.

У відповідь на вказаний лист, сільський голова у листі №564/02-40 від 18.04.2022 повідомив, що здійснено перерахунок розміру несплачених коштів у розмірі орендної плати в межах строку позовної давності та готуються відповідні листи-вимоги про сплату зазначених коштів в добровільному порядку.

27.05.2022 та 01.11.2022 Теофіпольською селищною радою на юридичну адресу ТОВ «Подільське» направлено листи з пропозицією у добровільному порядку здійснити перерахунок коштів до бюджету Теофіпольської селищної ради за користування земельними ділянками у місячний термін з дня отримання листа.

У листі від 10.11.2022 сільський голова повідомив керівника Волочиської окружної прокуратури про те, що направлена 01.11.2022 на адресу ТОВ «Подільське» претензія з вимогою сплатити безпідставно збережені кошти орендної вручена адресату 03.11.2022. Станом на 08.11.2022 безпідставно збережені кошти не сплачено, договори оренди земельних ділянок не укладено. Зазначено, що Теофіпольська селищна рада не звертала до суду у зв`язку з тим, що кошти на судовий збір не передбачені видатковою частиною селищного бюджету на 2022р.

08.12.2022 керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Теофіпольського селищного голови з листом у якому просив повідомити про результати реагування відповідачем на претензію.

Листом від 16.12.2022 №2027/02-40 сільський голова повідомив прокурора, що ТОВ „Подільське не відреагувало на претензію від.01.11.2022, кошти до бюджету не сплачено, заперечень або пропозиції відстрочення платежу на адресу селищної ради не надходило.

16.01.2023 керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Теофіпольського селищного голови з листом №51/1-271вих-22, відповідно до якого просив надати копії документів з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Із супровідним листом №155/02-39 від 26.01.2023 на адресу Волочиської окружної прокуратури надіслані копії витребуваних документів.

Оскільки позивач самостійно не звернувся до суду, то листом від 29.05.2023 керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до позивача з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даній справі керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське" про стягнення 587870,66 грн. безпідставно збережених коштів, які є розміром несплаченої орендної плати за земельну ділянку, що використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, оскільки позивач не вживав заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Також згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Норми ст. 90 Земельного кодексу України у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, зокрема зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За визначенням ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як видно з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6824755100:01:001:0335 площею 7,5065 га по вул. Небесної Сотні, 75, смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області належить до комунальної власності (зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.02.2017 згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.03.2023). Інша земельна ділянка з кадастровим номером 6824755100:01:001:0331 площею 0,3485 га по вул. Небесної Сотні, 75, смт. Теофіполь, Теофіпольського району, Хмельницької області також належить до комунальної власності (зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.02.2017 згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.03.2023).

При цьому за відповідачем 18.09.2009 на підставі договору купівлі- продажу зареєстровано майновий комплекс, що розташований за адресою Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Леніна, 75 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6824755100:01:001:0335 площею 7,5065 га та земельній ділянці з кадастровим номером 6824755100:01:001:0331 площею 0,3485 га (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.03.2023р.).

Відповідачем не здійснено належне оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщено майновий комплекс, зокрема, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем та державної реєстрації права оренди.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

При цьому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладено позицію, згідно з якою обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, розмір безпідставно збережених коштів в сумі 587870,66 грн. розрахований як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельними ділянками комунальної форми власності площею 7,5065 га та площею 0,3485 га без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю, що нараховується відповідно до рішеннями Теофіпольської селищної ради від 26.06.2018р. №12-29/2018 „Про встановлення орендної плати за землю (зазначене рішення діяло в 2019, 2020, 2021 та 2022 роках) на рівні 3% нормативної грошової оцінки, з урахуванням даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідач не заперечує щодо обов`язку внесення плати за користування земельної ділянки, але як за землі сільськогосподарського призначення, а не промисловості. В той же час, суд бере до уваги те, що відповідач не вправі користуватися землями сільськогосподарського призначення, оскільки, як видно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 19.04.2023 та класифікації видів економічної діяльності відповідача, він не відноситься до підприємства сільськогосподарського виробництва. Тому застосований прокурором підхід при розрахунку розміру орендної плати суд вважає правомірним.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Подільське (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 75, код 22776899) на користь Теофіпольської селищної ради (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 34, код 04405774) 587870,66 грн (п`ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят гривень 66 коп.) безпідставно збережених коштів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Подільське (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 75, код 22776899) на користь Хмельницької обласної прокуратури ( м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102) 8818,05 грн (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 05 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Повернути Хмельницькій обласній прокуратурі (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) з Державного бюджету України 241,05 грн. (двісті сорок одну гривню 05 коп.) сплаченого судового збору, перерахованого згідно з платіжним дорученням № 907 від 15.05.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

СуддяЮ.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 09.11.2023р.

Віддрук:1 прим:1 - до справи, Позивачу, відповідачу, прокуратурі надіслати в ЕК