Рішення

від 02.11.2023 по справі 691/575/23

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/575/23

Провадження № 2/691/269/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участі секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури Валентина Танцюри, в інтересах держави в особі: Городищенської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

ВСТАНОВИВ:

керівник Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Городищенської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 86 612, 21 гривень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у ході вивчення даних ЄДРСР та на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», встановлено, що рішенням Городищенського районного суду від 11.07.2022 року у справі № 691/1062/21 за позовом ОСОБА_2 до КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, задоволено позовні вимоги частково, а саме скасовано наказ № 181-к від 29.09.2021 року директора КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області Гейка В.В. «Про звільнення працівників» в частині « ОСОБА_2 молодшу медичну сестру (санітарку - прибиральницю) патологоанатомічної лабораторії, звільнити 30.09.2021 року із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП)», поновлено ОСОБА_2 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки - прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області з 01.10.2021 року, вирішено виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за один місяць в розмірі 8176 грн. 98 коп. та стягнути із КНП «Городищенське медичне об єднання» Городищенської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2021 року по 05.07.2022 року в розмірі 73592 грн. 83 коп., судові витрати у вигляді правничої допомоги в розмірі 3850 грн. та вирішено стягнути із КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області на користь держави судові витрати в розмірі 992 грн. 40 коп. Вказане рішення набрало законної сили 10.08.2022 року.

На виконання рішення Городищенського районного суду від 11.07.2022 року у справі №691/1062/21 КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області 11.08.2022 року, згідно платіжної відомості №4002, виплатило ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць, у сумі 8176 грн. 98 коп., а у серпні 2022 року, під час виплати заробітної плати, ОСОБА_2 виплачено грошові кошти в сумі 73592, 83 грн. Платіжне доручення №4027 від 22.08.2022. Крім того, 10.08.2022 року сплачено 992, 40 грн. судового збору (платіжне доручення №4001) та 06.09.2022 року сплачено 3 850, 00 грн. судових витрат на правничу допомогу (платіжне доручення №4086) від 22.08.2022 року.

Оспорюваний в судовому порядку наказ від 29.09.2021 року № 181-к «Про звільнення працівників» виданий директором КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 .

Таким чином, не підлягає доказуванню та є доведеним встановлений судом факт, що звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу директора КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області Гейка В.В., є незаконним.

Порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі, виплату йому коштів за час вимушеного прогулу допущено з вини директора КНП «Городищенське МО» ОСОБА_1 , яким видано незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади.

Городищенським районним судом у справі №691/1062/21 встановлено незаконність припинення трудових відносин 29.09.2021 року між ОСОБА_2 та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області.

Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям директором КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Гейком В.В. протиправного наказу про звільнення та стягненням із КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області коштів.

Відповідно у винної в цьому особи виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги не визнав та пояснив, що діяв на підставі Статуту та контракту в інтересах КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області, виконував колективне рішення, а скорочення чисельності штату лікарні вивело КНП «Городищенське МО» з кризового стану.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пікалов Д.В. в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та посилався на обставини викладені у відзиві. Як зазначено у поданому відзиві, що в даному випадку відсутня вина відповідача ОСОБА_1 з огляду на те, що дії посадової особи були спрямовані на виконання рішення Городищенської міської ради № 11-9/8 від 23.09.2021 року, яким було погоджено штатний розпис КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради з 01.10.2021 року. Окрім того ст. 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Але впозовній заявіпрокурора заявленовимогу щодостягнення звідповідача 86612грн.21коп.,дана сумаскладається ззаробітної плати ОСОБА_2 за одинмісяць врозмірі 8176,98грн.,середнього заробіткуза часвимушеного прогулу ОСОБА_2 в розмірі73592,83грн.,судових витрату виглядіправничої допомогив розмірі3850гри.,судових витратв розмірі992,40грн.Отже прокуроромнеправомірно заявленодо стягненнясуму заробітноїплати урозмірі 8176,98грн.,судових витрату виглядіправничої допомогив розмірі3850грн.,судових витрату розмірі992,40грн. Щодо права прокурора на подання позовної заяви то, як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, 07.04.2023 року Смілянською окружною прокуратурою було направлено лист за №52/4-2206вих-23 на адресу голови Городищенської міської ради з вимогою про надання документів та вимогою проінформувати про вжиті Городищенською міською радою заходи щодо звернення до суду із позовом про стягнення із винної у незаконному звільненні ОСОБА_2 посадової особи Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області Гейка В.В. матеріальної шкоди, завданої підприємству та бюджету територіальної громади внаслідок оплати вимушеного прогулу в розмірі 86612,01 грн. У разі не звернення до суду, просив повідомити про причини невжиття заходів щодо судового захисту своїх інтересів. 18.04.2023 року листом №01-02-29/1989 Городищенська міська рада повідомила керівника Смілянської окружної прокуратури про те, що Городищенською міською радою заходи щодо звернення до суду із позовом про стягнення із винної у незаконному звільнені ОСОБА_2 посадової особи КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Гейка В.В. матеріальної шкоди, завданої підприємству та бюджету територіальної громади внаслідок оплати вимушеного прогулу не вживалися, так як Городищенська міська рада не володіла інформацією, стосовно встановлення судом факту незаконного звільнення працівника. Але не зважаючи не те, що Городищенська міська рада у своєму листі не зазначила про відмову про можливі вжиття заходів щодо захисту своїх інтересів прокурором Смілянської районної прокуратури було зроблено висновок про фактичну відмову Городищенської міської ради щодо звернення до суду. Та вже 11.05.2023 року (дата позовної заяви) звернулась до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника. Отже відповідач вважає, що прокурор фактично зманіпулював фактами та всупереч вимогам Закону подав позов до суду, на що не мав законного права. З огляду на те що на дату подання позову не вбачалось зволікання або загрози захисту інтересів територіальної громади з боку Городищенської міської ради. На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні позовної заяви керівника Смілянської окружної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої внаслідок звільнення працівника у повному обсязі.

Представник Городищенської міської ради у судовому засіданні зазначив, що він ознайомлений з усіма матеріалами, які надходили до міської ради. В процесі вивчення матеріалів виявили, що КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області фінансується Городищенською міською радою лише в частині оплати енергоносіїв та іншого (наприклад придбання дизельного палива), коштів на заробітну плату Городищенська міська рада не надає, в цій частині їх забезпечує НСЗУ. Вважав, що міська рада не є належним позивачем. Городищенська міська рада є засновником КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області.

Вислухавши прокурора, відповідача та його представника, представника Городищенської міської ради, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як установлено у судовому засіданні, рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 11.07.2022 року у справі № 691/1062/21 за позовом ОСОБА_2 до КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, частково задоволено позовні вимоги, а саме скасовано наказ № 181-к від 29.09.2021 року директора КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області Гейка В.В. «Про звільнення працівників» в частині « ОСОБА_2 молодшу медичну сестру (санітарку - прибиральницю) патологоанатомічної лабораторії, звільнити 30.09.2021 року із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП)», поновлено ОСОБА_2 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки - прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області з 01.10.2021 року, вирішено виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за один місяць в розмірі 8176 грн. 98 коп. та стягнути із КНП «Городищенське медичне об єднання» Городищенської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2021 року по 05.07.2022 року в розмірі 73592 грн. 83 коп., судові витрати у вигляді правничої допомоги в розмірі 3850 грн. та на користь держави судові витрати в розмірі 992 грн. 40 коп. Вказане рішення набрало законної сили 10.08.2022 року.

Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця) патанатомічного відділення КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області з 01.10.2021 року та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, у сумі 8176 грн. 98 коп., які були виплачені останній 11.08.2022 року згідно платіжної відомості №4002.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом. Аналогічна норма викладена в ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не підлягає доказуванню та є доведеним встановлений судом факт, що звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу директора КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області Гейка В.В., є незаконним.

Порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі, виплату йому коштів за час вимушеного прогулу допущено з вини директора КНП «Городищенське МО» ОСОБА_1 , яким видано незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно п. 8 ст. 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації.

За нормами ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, зокрема, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, зокрема, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

За п. 20 вищевказаної постанови, право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

На виконання рішення Городищенського районного суду від 11.07.2022 року у справі №691/1062/21, КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області 11.08.2022 року, згідно платіжної відомості №4002, виплатило ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць, у сумі 8176 грн. 98 коп., а у серпні 2022 року, під час виплати заробітної плати, ОСОБА_2 виплачено грошові кошти в сумі 73592, 83 грн. Платіжне доручення №4027 від 22.08.2022. Крім того, 10.08.2022 року сплачено 992, 40 грн. судового збору (платіжне доручення №4001) та 06.09.2022 року сплачено 3 850, 00 грн. судових витрат на правничу допомогу (платіжне доручення №4086) від 22.08.2022 року.

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що при незаконному звільнені або переведені на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 КЗпП України та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11.04.1992) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб. Обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущені ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, винний у завданій шкоді, що заподіяна комунальному підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 року в справі 462/8925/14.

Городищенським районним судом у справі №691/1062/21 встановлено незаконність припинення трудових відносин 29.09.2021 року між ОСОБА_2 та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області.

Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям директором КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Гейком В.В. протиправного наказу про звільнення та стягненням із КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області коштів.

Відповідно у винної в цьому особи виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, шкода завдана незаконним звільненням працівника у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають і інші суми, стягнуті з КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області за рішенням Городищенського районного суду від 11.07.2022 року у справі №691/1062/21, зокрема: 992, 40 грн. судового збору (платіжне доручення №4001) та 06.09.2022 року 3 850, 00 грн. судових витрат на правничу допомогу, оскільки ці витрати КНП понесло в зв`язку з виданням його директором відповідачем в даній справі незаконного наказу про звільнення ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються ЗУ «Про прокуратуру».

Положеннями ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді, що, також передбачає і ч. 4 ст. 56 ЦПК України.

У рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18 (п. 7.22), від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 (п. 70).

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ст. 327 ЦК України та ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Разом з тим, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

З огляду на викладене, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не носять загальнодержавного характеру, проте направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети (бюджети місцевого самоврядування), що являють собою план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування згідно з Бюджетним кодексом України.

Зокрема, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку, визначених ст. 27 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», належить забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Згідно ст. 63 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 2, 4, 5 ст. 64 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Недодержання законодавства про працю органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями державної та комунальної власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди сплачуються з державного чи місцевого бюджетів.

Відповідно до ст. 78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Так, відповідно до Статуту КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради, затвердженого рішенням Городищенської міської ради від 17.11.2022 року №26-19/8, КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради є лікарняним (амбулаторно-поліклінічним) закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п. 1.1 Статуту).

Відповідно до Статуту:

п. 1.3. Майно підприємства є власністю територіальної громади міста Городище в особі Городищенської міської ради.

п. 1.4. Підприємство є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків КЗ «Городищенське РТМО" Городищенської районної ради.

п. 1.5. Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Городище в особі Городищенської міської ради (надалі Засновника).

П.1.6. Органом, за яким закріплено функції управління Підприємством, є Городищенська міська рада.

Підприємство єпідпорядкованим,підзвітним тапідконтрольним Уповноваженому органу управління.

Так виплатакомунальним підприємствомшкоди завданоїнезаконним звільненнямпрацівника увигляді виплаченогосереднього заробіткуза часвимушеного прогулупризвела дозменшення матеріальноїскладової (фінансового-господарськоїдіяльності комунальногопідприємства таможе статипричиною відсутності належного фінансування забезпечення виконання основних напрямів його діяльності. Відповідно не повернення вказаних коштів добровільно - негативно впливає на матеріально - технічну базу комунального підприємства та дохідну частину місцевого бюджету, як наслідок порушує економічні інтереси держави. Вказане є підставою для представництва інтересів держави в суді прокурором. Винесення незаконного наказу директорм КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради ОСОБА_1 зумовило понесення грошових витрат саме КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради.

Порушення законодавства про працю органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями державної та комунальної власності, а також їх службовими особами безпосередньо зачіпає інтереси держави, оскільки кошти на відшкодування шкоди стягуються з державного чи місцевого бюджетів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 56 ЦПК України з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), в якій самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Городищенська міська рада, як власник КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області є органами, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, з метою встановлення підстав представництва Смілянською окружною прокуратурою 07.04.2023 року направлено запит до Городищенської міської ради та 14.04.2023 року до КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради щодо надання інформації про вжиті заходи з метою стягнення вказаної заборгованості.

Відповідно до листа від 18.04.2023 року № 01-02-29/1989, Городищенською міською радою не вживалися заходи щодо звернення до суду із позовом про стягнення із винної у незаконному звільненні ОСОБА_2 посадової особи КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради Черкаської області матеріальної шкоди.

З листа КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради від 19.04.2023 року встановлено, що комунальним підприємством заходи щодо стягнення вказаного розміру заборгованості в судовому порядку не вживалися.

Відповідно до висновку про застосування норм права, що викладений у постанові ВП ВС від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно положень глави 19 ЦК України, для звернення до суду з позовом з регресною вимогою встановлено присічний строк, а саме 1 рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред`явлення регресного позову.

Такий позов може бути пред`явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.

Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову, що узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові ВС України у постанові від 21.12.2016 року у справі № 675/28/15-ц.

У зв`язку із виплатою КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради звільненій ОСОБА_2 86612 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується платіжними дорученнями, у Городищенської міської ради та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради 18.08.2022 року виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача.

Однак, в порушення інтересів держави, Городищенська міська рада та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради самостійно з позовом до посадової особи КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради, винної у незаконному звільненні ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника до суду не звертались.

Таким чином, сам факт не звернення до суду Городищенською міською радою та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради як уповноваженими на захист інтересів держави органами з позовом свідчить про те, що зазначені органи неналежно виконують свої повноваження щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника та звернення до суду з таким позовом Смілянською окружною прокуратурою, відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини, що узгоджується з правовою позицією ВС, викладеній в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини, як міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи, у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а неповернення бюджетних коштів, виплачених у якості відшкодування за незаконне звільнення працівника, такому суспільному інтересу не відповідає.

Одним з існуючих необхідних та виключних випадків застосування прокурором заходів представницького характеру у даному випадку є захист інтересів держави у зв`язку з нездійсненням органом повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження з приводу вищезазначених порушень чинного законодавства.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, що узгоджується з правовою позицією ВС у складі колегії суддів КГС, наведеної в постанові від 01.11.2018 року у справі № 910/18770/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств і організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але і в діяльності приватних підприємств, товариств. Такі інтереси полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізують у визначеному законом порядку та спосіб, який відноситься до їх відома.

Слід зазначити, що згідно ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду (п. 61 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 910/11919/17).

З огляду на вказане вище, порушення у цій сфері спричиняють шкоду майновим інтересам територіальної громади м. Городище, що, зокрема, призводить до неефективної діяльності суб`єкта, який має намір використовувати бюджетні кошти для власних потреб, а в першу чергу для забезпечення потреб жителів громади.

Разом з тим, з урахуванням положень п. 8 ст. 134 КЗпП України, шкода завдана неправомірним рішенням службової особи КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради підлягає зарахуванню на рахунок КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що оскільки Городищенська міська рада та КНП «Городищенське МО» Городищенської міської ради, усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам належні заходи щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 86612, 21 гривень не вжили, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту прав та інтересів Городищенської громади, та звернення до суду з цим позовом.

На підставі викладеного, суд, беручи до уваги наведені вище норми Конституції України та норми діючого трудового та цивільного законодавства приходить до висновку, що прокурор є належним позивачем та ним надано достатньо доказів в підтвердження своїх вимог, а тому позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2481,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 61, 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 78 Господарського кодексу України, ст.ст. 134, 136, 233, 235, 237 КЗпП, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам» ст.ст. 261, 1161, 1191 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81,82, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Смілянської окружної прокуратури Валентина Танцюри, в інтересах держави в особі: Городищенської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради Черкаської області (вул. Гагаріна, 22 м. Городище Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 02005355) завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 86 612 (вісімдесят шість тисяч шістсот дванадцять) гривень 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок на користь Черкаської обласної прокуратури (бул. Шевченка, 286 м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119 р/р UА138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі в м. Київ).

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 09.11.2023 року.

Суддя В. О. Черненко