Ухвала від 06.11.2023 по справі 914/1027/19

УХВАЛА

06 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1027/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023

(головуючий - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.)

та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023

(головуючий - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023

(головуючий - Березняк Н.Є., судді Горецька З.В., Ділай У.І.)

та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023

(головуючий - Березняк Н.Є., судді Горецька З.В., Ділай У.І.)

у справі №914/1027/19

за позовом ОСОБА_1

до 1) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 2) державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесного Андрія Івановича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латориця", 2) ОСОБА_2

про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 №2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 19.10.2018 №2902-1018; зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_3 ) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кролевець О.А.- доповідач (головуючий), Вронська Г.О., Баранець О.М.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2023 витребувано з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №914/1027/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради та державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесного Андрія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латориця", 2) ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 №2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 19.10.2018 №2902-1018; зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу, відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.

03.11.2023 матеріали справи №914/1027/19 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 №29.2-02/3168, у зв`язку з перебуванням судді Вронської Г.О. у відпустці, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/1027/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 для розгляду справи №914/1027/19 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Враховуючи надходження матеріалів справи №914/1027/19, Суд вважає за можливе поновити розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023.

Перевіривши матеріали справи №914/1027/19 та матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Окрім того, відповідно до п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

З прохальної частини вбачається, що ОСОБА_1 просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Положенням статті 308 ГПК України визначено повноваження суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Зважаючи на положення вказаної статті, та те, що скаржником не зазначено в прохальній частині, що саме просить скаржник зробити із оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_1 необхідно усунути вказані вище недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги в якій чітко викласти вимоги касаційної скарги.

Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або

2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або

3) зазначення норми права щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 ОСОБА_1 в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій. Посилається, що з системного аналізу норм права, що підлягали застосуванню до правовідносин, що склались у даній справі, на які здійснено посилання скаржником та з врахуванням судової практики Верховного Суду, на яку здійснювалось посилання де судами такі норми застосовано та сформовано відповідні позиції, можна прийти до висновку про часткову подібність суб`єктного, об`єктного та змістовного критеріїв, а отже і їхню часткову подібність, що зумовлює необхідність ствердити про відсутність чіткого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, що склались у даній справі, а отже і наявність підстав відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України для відкриття касаційного провадження у даній справі з метою формування такого.

Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржнику потрібно чітко зазначити норми права (абзац, пункт, частина статті) щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду. Окрім того, Верховний Суд зазначає, що зі змісту касаційної скарги не можна однозначно сказати, що касаційна скарга подається тільки на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже у визначений Верховним Судом строк, ОСОБА_1 слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У 2019 році ОСОБА_1 - як учасник господарського товариства - ТОВ «Латориця», звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про:

- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188, викладеної у листі від 18.10.2018 №2902-1009;

- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188, викладеної у листі від 19.10.2018р. №2902-1018;

- зобов`язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного скасувати запис/реєстраційну дію №14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 16.01.2020, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 30.01.2020).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1921,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 у справі №914/1027/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 2 881,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2881,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №914/1027/19 рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 залишено без змін.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №914/1027/19 заяву ОСОБА_2 б/н від 24.08.2023 (вх.№01-05/2776/23 від 28.08.2023) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23 000, 00 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19.

Таким чином за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у справі №914/1027/19 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 11 526,00 грн (1921,00 грн * 3 * 200%).

Однак до касаційної скарги скаржника не додано доказів сплати судового збору, натомість заявлено клопотання, у якому скаржник просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19. Вказане клопотання обґрунтовано тим, скаржниця є людиною похилого віку, доходів в 2018-2023 в тому числі дивідендів, тощо, не отримувала, на підтвердження чого надає копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за періоди: з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року, з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2020 року, з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2021 року, з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року, з 1 кварталу 2023 року по 1 квартал 2023 року з яких вбачається, що інформація про доходи відсутня. Вказує, що єдиним доходом є пенсія, розмір якої підтверджується довідками про доходи №5804168802831766, 2043757537002016, а тому вважає, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу та є надмірним тягарем для ОСОБА_1 . Окрім того, до вказаного клопотання долучає довідку №16-43/906 від 08.06.2023 з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 немає відкритих депозитних рахунків у філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» станом на 08.06.2023 у ТВБВ 10013/03, МФО 325796, ЄДРПОУ 09325703 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з наступних підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в касаційному суді, слід застосовувати положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна, з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема, у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

З огляду на приписи статті 287 ГПК України, реалізація особою права на касаційне оскарження рішення (ухвали, постанови) судів попередніх інстанцій здійснюється шляхом подання касаційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 290 цього Кодексу. Частиною 4 статті 290 ГПК України визначено перелік обов`язкових додатків до касаційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Колегія суддів зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник належним чином не підтвердила, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Копія долучених до клопотання про звільнення від сплати судового збору документів не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2022 році інших видів доходів.

Зважаючи на викладене Суд, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 на підставі наданих скаржником доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в неї грошових коштів для сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України (в редакції чинній станом на дату звернення із касаційною скаргою) у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 11 526,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити: уточнену касаційну скаргу в якій чітко викласти вимоги касаційної скарги та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; докази, що підтверджують доплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 11 526,00 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Поновити розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19.

2.Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

3.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі №914/1027/19 залишити без руху.

4.Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

5. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко

До уваги учасників справи!

З 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-IX щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС). Відповідно до статей 6, 42, 170, 242 ГПК України:

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє її права на подання документів до суду в паперовій формі;

- особа, яка подала касаційну скаргу в електронній формі, заяви по суті справи, клопотання має подавати до суду виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- Кодексом встановлені процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, як-що інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Касаційний господарський суд