Постанова

від 25.04.2024 по справі 914/1027/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1027/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/1027/19

за позовом ОСОБА_2

до 1) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 2) державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесного Андрія Івановича, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 19.10.2018 № 2902-1018; зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 - як учасник господарського товариства - ТОВ "Латориця", звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з вимогами про:

- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009;

- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, викладеної у листі від 19.10.2018 № 2902-1018;

- зобов`язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 16.01.2020, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 30.01.2020)..

Хід розгляду справи

2. Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

3. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, заяву ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 2 881,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 881,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 000,00 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

5. Постановою Верховного Суду 04.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, а також додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі № 914/1027/19 залишено без змін.

Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи

6. ОСОБА_1 (третя особа) звернувся до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1027/19 в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 36 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, з яких 21 000 грн - фактичні витрати та 15 000 грн - гонорар успіху.

7. Від ОСОБА_2 (позивач) надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, у якому остання заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення зазначивши, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставним та недоведеним оскільки заявником не надано суду договору про надання правової допомоги, також вказує на те, що позивачем не доведено дійсність понесення відповідних витрат черезвідсутність доказів оплати вартості таких послуг, а також, що сума заявлених третьою особою адвокатських витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням обставин цієї справи. Також ОСОБА_2 зазначає про тяжкий фінансовий стан, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви третьої особи.

Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення

8. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

10. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

11. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

13. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

14. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

16. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

18. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

19. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

20. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

22. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

23. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

24. Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.01.2021 між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Сенатор" (об`єднання) укладено Договір доручення на представництво інтересів та надання правничої (правової) допомоги.

25. Як вбачається з Договору, об`єднання через своїх учасників (перелік яких визначено у пункті 2 договору), кожен з яких діє окремо та незалежно один від одного, уповноважене надавати правничу допомогу (правову допомогу) та представляти інтереси клієнта, зокрема, в судах будь-яких інстанцій, включаючи загальні, господарські , адміністративні, а також третейські суди (п.1 Договору).

26. Відповідно до п.7 Договору обсяг, вартість виконаних за даним договором доручень фіксується в акті, що підписується сторонами або їх повноважними представниками.

27. Згідно з п.9 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладений строком на три роки.

28. Договором від 08.01.2024 про внесення змін до Договору доручення на представництво інтересів та надання правничої (правової) допомоги від 19.01.2021 сторони погодили викласти пункт 8 договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору становить п`ять років. Усі відносини сторін, які залишились неврегульованими вказаним договором, регулюються чинним законодавством України".

29. 04.04.2024 між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано Акт № 1 про надання правової допомоги (приймання наданих послуг), у якому зазначено:

- правова допомога згідно договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 19.01.2021, яка полягає у підготовці проекту відзиву від імені клієнта на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 914/1027/19 - 15 000,00грн;

- правова допомога згідно договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 19.01.2021, яка полягає у представництві інтересів клієнта у судовому засіданні у справі № 914/1027/19 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, що відбулось 04.04.2024 - 4 000 грн;

- правова допомога згідно договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 19.01.2021, яка полягає у наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо розгляду справи № 914/1027/19 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду - 2 000 грн;

- гонорар успіху - 15 000 грн.

30. Дослідивши надані третьою особою докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, врахувавши заперечення позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового покладення на ОСОБА_2 витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу з огляду на таке

31. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

32. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК).

33. Як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

34. Відтак в цій частині доводи позивача, які викладені у запереченнях, зокрема щодо ненадання третьою особою доказів фактичної оплати наданих адвокатом послуг, відхиляються Судом як необґрунтовані.

35. Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

36. У постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 Верховний Суд викладав такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".

37. Суд також у контексті оцінки доказів, поданих третьою особою на обґрунтування заяви та заперечень, наданих позивачем також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:

"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".

"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

38. Згідно з матеріалами справи деталізація (опис) наданих/виконаних адвокатом робіт/послуг у Верховному Суді щодо захисту прав та інтересів клієнта, як третьої особи у справі № 914/1027/19 визначена сторонами у Договорі від 19.01.2021, з урахуванням внесених змін Договором від 08.01.2024 та Актом № 1 про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) від 04.04.2024.

39. Отже заявником, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

40. Водночас згідно з приписами частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

41. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

42. Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Верховний Суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, а такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат, відтак Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат третьої особи на фактичну професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн.

43. Разом з цим, при розгляді заяви у частині стягнення додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), де вирішувалося питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Водночас угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (пункт 55).

44. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

45. ОСОБА_1 заявив до стягнення з позивача 15 000 грн, визначивши цю суму як гонорар успіху.

46. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Верховний Суд вважає, що узгоджений третьою особою та адвокатом гонорар успіху не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не є співмірними з обсягом наданої правничої допомоги в суді касаційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

47. У справі, яка переглядається, Суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь третьої особи, всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

48. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000 грн, оскільки Суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1027/19 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ УМВС України у Львівській області 26.02.1998; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 21 000 (двадцять одна тисяча) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О. О. Мамалуй