Ухвала

від 04.10.2023 по справі 761/35665/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35665/23

Провадження № 1-кс/761/23075/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000500000006

ВСТАНОВИЛА

В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000500000006.

Клопотання мотивоване тим, що Головний підрозділ детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72022000500000006 від 07.09.2022 за підозрою ОСОБА_4 ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

31 серпня 2023 року директора комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 23494298 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополя, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

У клопотанні прокурор зазначає, що відповідно до даних Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) ОСОБА_4 уклав 11.07.2021 договір купівлі-продажу в ТСЦ № 8046/2021/2673485, яким придбав транспортний засіб «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», чорного кольору, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску, яким на теперішній користується.

Також згідно з інформацією Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .

Постановою органу досудового розслідування визнано речовими доказами у кримінальному провадженні транспортний засіб «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», чорного кольору, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску, квартиру АДРЕСА_2 .

У клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_4 , будучи залученим до проведення слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, стало відомо про стан досудового розслідування у ньому та осіб, причетних до його вчинення.

З метою уникнення забезпечення конфіскації його майна як покарання, відшкодування завданих кримінальними правопорушеннями шкоди, ОСОБА_4 уклав 11.01.2023 з близьким родичем (донькою) ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) договір дарування об`єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , загальною площею 85 кв.м, ринковою вартістю 6 375 500 грн, а також ОСОБА_4 01.09.2023 переоформлено право власності на вказаний транспортний засіб на свою доньку ОСОБА_6 з тим же номерним знаком та продовжує ним користуватись.

Відповідно положень ст. 203 Цивільного кодексу України до (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з вимогами ст. 234 Цивільного кодексу України (Правові наслідки фіктивного правочину) фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України (Правові наслідки недійсності правочину) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_4 як покарання, відшкодування завданих кримінальними правопорушеннями шкоди виникла необхідність у накладенні арешту на наступне майно:

- транспортний засіб Марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», чорного кольору, номер та серія знака НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску,

- квартиру загальною площею 85 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі з підстав в ньому наведених, зазначила, що ОСОБА_4 набувши статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні, переписав квартиру та автомобіль на дочку, вказане майно визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні, оскільки санкція статей за якими ОСОБА_7 , повідомлено про підозру передбачає конфіскацію майна, просила клопотання задовольнити та накласти арешт на вказане в клопотанні майно.

Володілець майна, на яке слідчий просить накласти арешт, у судове засідання не викликався, з огляду на положення ч.2 ст. 172 КПК України, також суддя враховує, що майно щодо якого вирішується питання про арешт майна не є тимчасово вилученим.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, слідча суддя приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Слідчою суддею встановлено, що Головний підрозділ детективів Бюро економічної безпеки Україниза процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72022000500000006 від 07.09.2022 за підозрою ОСОБА_4 ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

31.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

05.09.2023 постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , транспортний засіб марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», чорного кольору, номер та серія знака НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску; квартиру загальною площею 85 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Разом зтим,відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягненняз юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

За змістом положеньст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Так, вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Прокурор зазначає, що підставою для накладення арешту є те, що ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №72022000500000006 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, санкція передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а майно щодо якого ініціюється питання про його арешт визнано речовим доказом.

Так, санкція ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 209 КК України, за якими ОСОБА_4 повідомлено про підозру в даному кримінально провадженні передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до 12 років позбавленням волі з конфіскацією майна.

Згідно зіст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченомуст. 291 КПК України.

Таким чином закон чітко встановлює можливість арешту майна саме підозрюваного, з з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При цьому, слідчому судді не надано доказів, що власник майна, на яке у своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт ОСОБА_6 є особою щодо якої здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, не надано даних про направлення обвинувального акту до суду щодо власника майна, так само відсутнє рішення суду за яким спірне майно підлягає конфіскації.

Главою 2 КПКвстановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно дост. 9 КПКпід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України,КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», чорного кольору, номер та серія знака НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску; квартири загальною площею 85 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 131 КПКарешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3ст. 132 КПКзастосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Разом з цим, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за підозрою батька ОСОБА_6 ОСОБА_4 , в той же час, ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, доказів, які б спростовували вказану обставину слідчому судді не надано.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що прокурором у судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_4 є законним володільцем майна, а саме транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», чорного кольору, номер та серія знака НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 , 2020 року випуску; квартири загальною площею 85 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дане майно належить ОСОБА_6 , слідча суддя вважає безпідставним накладення арешту на вказане майно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 309, 395 КПК України, слідча суддя

УХВАЛИЛА

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000500000006.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчасуддя Антоніна КВАША