Ухвала

від 08.11.2023 по справі 420/30232/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30232/23

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 листопада 2023 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Громадська організація "Старицького 10", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися з позовною заявою до Міністерства оборони України, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Громадська організація "Старицького 10", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство Міністерства оборони України "Південьвійськбуд", в якій просять:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про передачу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Одеси об`єкт державного житлового фонду, а саме: гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , разом із об`єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей будинок;

- зобов`язати Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради вжити заходи, передбачені статями 6, 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР, направлених невиконання вимог чинного законодавства щодо прийняття у комунальну власність житлового будинку (гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, визначення публічно-правового спору наведено у п.2 ч.1 ст.4 КАС України, згідно якої під таким розуміється спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб`єктом владних повноважень у п.7 ч.1 ст.4 КАС України розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.

Для з`ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги наведене, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зі змісту позовної заяви слідує, що підставою для звернення до суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є захист їх житлових прав. Зокрема, позивачі у позовній заяві вказують на те, що тривала бездіяльність відповідачів щодо не передачі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності позбавляє мешканців гуртожитку права на приватизацію приміщень.

Таким чином, між сторонами виникли житлові правовідносини, що регулюються Законами України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Згідно ст.25 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" спори, пов`язані з порушенням житлових прав громадян, які вимушені проживати в гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності, розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати досудовий розгляд, що здійснюється відповідно до статті 26 цього Закону.

Громадяни, які вважають, що їх житлові права чи житлові права членів їх сімей порушені, мають право для вирішення спорів звертатися безпосередньо до суду.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013 р., у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини стосуються житлових прав позивачів, тому такий спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.

Зважаючи на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин, враховуючи, що вимоги позивачів не стосуються їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані на захист житлових прав, тобто цивільних, розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.19, 171, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Громадська організація "Старицького 10", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачам, що розгляд даного спору повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.І. Бездрабко