Постанова

від 24.10.2023 по справі 761/39064/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 761/39064/21

апеляційне провадження № 22-ц/824/10339/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Саадуєлаєва А.І. від 17 січня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківського району, про виселення та зняття з реєстрації місця проживання,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківського району, про виселення та зняття з реєстрації місця проживання.

Позов обґрунтовано тим, що 10 серпня 2018 року між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ТОВ "Деревообробний комбінат "Робін" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 240-7565/18-КЮ, за умовами якого останньому відкрито кредитну лінію з лімітом кредитування 20 000 000 грн. В цей же день у забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 240-7565/18-ІФ, за умовами якого іпотекодавець передала банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку із невиконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, 11 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на належну ОСОБА_2 квартиру за АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" на підставі договору іпотеки.

Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються добровільно звільнити предмет іпотеки, позивач просив виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла; зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківського району зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця реєстрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року позов АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" задоволено частково. Виселено громадянку ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк", без надання іншого житла. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" по 567 грн. 50 коп. судового збору з кожного.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Заочне рішення суду мотивовано тим, що відповідачі не виконали вимоги іпотеко- держателя і добровільно не звільнили житлове приміщення, а тому підлягають виселенню в судовому порядку. При цьому не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а тому вимоги в частині зобов`язання Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківського району зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця реєстрації задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування зупинено дію статті 40 Закону України "Про іпотеку" (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення на такі об`єкти).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами фактично не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" не розповсюджуються на спірні правовідносини, а тому рішення суду є законним і обґрутонваним.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подали.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" - Лисенко О.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 10 серпня 2018 року між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ТОВ "Деревообробний комбінат "Робін" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 240-7565/18-КЮ, за умовами якого останньому відкрито кредитну мультивалютну лінію з лімітом кредитування 20 000 000 грн. з кінцевим строком повернення до 10 серпня 2021 року (а.с.18-29).

В цей же день у забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 240-7565/18-ІФ, за умовами якого вона передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 33-38).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, 11 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на належну ОСОБА_2 квартиру за АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" на підставі договору іпотеки (а.с. 6).

7 вересня 2021 року АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги про звільнення протягом місяця квартири АДРЕСА_1 , однак повернулися без вручення "за закінченням терміну зберігання поштового відправлення" (а.с. 14-17).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) (тут

і далі - у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 3 Закону № 898-IV визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина 2 статті 35 зазначеного Закону).

У частині 3 статті 33 Закону № 898-IV визначено, що існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду); позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 1 статті 36 Закону № 898-IV).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 2 статті 36 Закону № 898-IV).

Згідно із частиною 3 статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог

іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (частина 1 статті 37 Закону № 898-IV).

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина 1 статті 40 Закону № 898-IV).

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина 2 статті 40 Закону № 898-IV).

Встановивши, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк", відповідачі не виконали вимоги іпотекодержателя і добровільно не звільнили житлове приміщення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявніст підстав для їх виселення у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування зупинено дію статті 40 Закону України "Про іпотеку" відхиляються судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 5-2 Розділу VI Прикінцевих Положень Закону України "Про іпотеку" у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Як убачається з матеріалів справи, основний кредитний договір було укладено між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ТОВ "Деревообробний комбінат "Робін" з цільовим призначенням: для поповнення оборотних коштів позичальника, а також використання на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України (пункт 1.5 договору).

Таким чином, вказаний кредитний договір не є споживчим кредитом, а тому на спірні правовідносини не поширюється заборона, встановлена пунктом 5-2 Розділу VI Прикінцевих Положень Закону України "Про іпотеку".

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

В той же час, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не посилався на те, що спірне нерухоме майно є його єдиним житлом, а тому відсутні підстави вважати порушеним його право на житло в розумінні статті 47 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: