Постанова

від 26.10.2023 по справі 756/9882/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року м. Київ

Справа №756/9882/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/13688/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Яценко Н.О., 12 липня 2023 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 21 липня 2023 року, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та додаткових витрат,

В С Т А Н О В И В

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, з заявника стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 в розмірі 20000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 24 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття та додаткові витрати за період навчання з 01 вересня 2020 року - 30 червня 2021 року в розмірі 160900,00 грн; сина ОСОБА_4 в розмірі 20000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 24 липня 2019 року і до 11 липня 2022 року, а також 20000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

На виконання вказаного вище судового рішення було видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим М.А. В рамках виконавчого провадження на все майно ОСОБА_1 накладено арешт. Станом на дату звернення з даною заявою до суду обліковується заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 2000000,00 грн.

Обставиною, що ускладнює (унеможливлює) виконання судового рішення є те, що заявник перебуває під слідством і стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 05 березня 2022 року і по теперішній час. Перебування під вартою безпосередньо впливає на матеріальне становище заявника, так як він не працює, заробітну плату не отримує, не здійснює підприємницьку діяльність, всі його активи (грошові кошти, майно та корпоративні права) арештовані, відповідно ОСОБА_1 не має жодного джерела доходу.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить відстрочити виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, на 12 місяців з дня набрання законної сили ухвалою про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та додаткових витрат - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що знаходження заявника під вартою у зв`язку з кримінальним провадженням відносно нього не є поважною причиною, яка б надавала суду право відстрочувати виконання судового рішення стосовно стягнення аліментів на 12 місяців. Також суд врахував майновий стан боржника, а також ту обставину, що арешти майна на які посилається заявник носять тимчасовий характер і їх наявність також не може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказується на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі суду, не відповідають обставинам справи, а також мало місце порушення судом норм процесуального права.

Представник вважає необґрунтованим висновок суд першої інстанції про те, що знаходження заявника під вартою у зв`язку з кримінальним провадженням відносно нього не є поважною причиною, яка б надавала суду право відстрочувати виконання судового рішення, оскільки перебування ОСОБА_1 під вартою, є триваючою обставиною, з огляду на що у нього відсутня можливість отримувати будь-який дохід, відповідно, останній не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання дітей в присудженому судом розмірі. Зазначене, в свою чергу, є обставиною, що істотно ускладнює виконання судового рішення про стягнення аліментів, та є підставою для відстрочення виконання рішення.

Також зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, щодо врахування судом матеріального стану ОСОБА_1 , а також про те, що арешти майна носять тимчасовий характер і їх наявність також не може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки після того, як ОСОБА_1 було взято під варту (березень 2022 року) у нього не було доходу, який би дозволяв йому сплачувати аліменти, підтвердженням чого є відповідь Головного управління ДПС України у м. Києві, яка долучається до апеляційної скарги.

В свою чергу, суд першої інстанції прийняв до уваги виключно заперечення сторони позивача, не підкріплені належними доказами, та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність обставин у ОСОБА_1 , які істотно ускладнюють виконання судового рішення суду.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення задовольнити.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Проценко О.М. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача - адвокат Додух О.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що рішенням від 21 липня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_2 .

Суд визначив місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20000, 00 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2019 року і до досягнення нею повноліття.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20000, 00 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2019 року і до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на період навчання ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20000, 00 грн, щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на ОСОБА_4 , за 2020-2021 навчальний рік у розмірі 7085, 00 Євро за офіційним курсом Національного банку України на дату стягнення.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на ОСОБА_3 , за період навчання з 01 вересня 2020 року до 30 червня 2021 року в розмірі 160900, 00 грн.

В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою від 07 грудня 2022 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на ОСОБА_4 , за 2020-2021 навчальний рік у розмірі 7085, 00 Євро за офіційним курсом Національного банку України на дату стягнення, ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд залишив без змін рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року в частині:

- визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 ;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20000, 00 грн, щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на навчання ОСОБА_3 , у розмірі 160900, 00 грн.

Постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на ОСОБА_3 , та про стягнення аліментів на період навчання ОСОБА_4 , залишено без змін.

В мотивувальній частині суд касаційної інстанції вказав на те, що поведінка відповідача, яка полягала у фактичному частковому визнанні позову, в судах першої та апеляційної інстанцій, та виключно його непогодження з розміром таких аліментів (визначених судами), з подальшим оскарженням в касаційному порядку судових рішень в частині висновків щодо вирішення цієї вимоги по суті, свідчить про очевидну непослідовність процесуальної поведінки відповідача, яка не відповідає його попереднім діям.

16 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.

В силу ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Зазначена процесуальна норма кореспондується з приписами ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням

У п.10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14 передбачено, що суд у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З наведених обставин справи вбачається, що рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей було ухвалено 21 липня 2022 року, набрало чинності в частині після його перегляду апеляційним судом 07 грудня 2022 року. Також вказане рішення було предметом перегляду суду касаційної інстанції, який постановою від 08 травня 2023 року залишив рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заява про відстрочення виконання рішення суду була подана відповідачем 16 червня 2023 року.

Обставиною, що ускладнює (унеможливлює) виконання судового рішення заявник вказує на його перебуває під слідством і стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 05 березня 2022 року і по теперішній час, що безпосередньо впливає на матеріальне становище заявника, так як він не працює, доходи не отримує, всі його активи (грошові кошти, майно та корпоративні права) арештовані.

Однак, вказані відповідачем обставини, як вбачається з матеріалів справи, мали місце під час розгляду справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Суд касаційної інстанції вказав на те, що поведінка відповідача, яка полягала у фактичному частковому визнанні позову, в судах першої та апеляційної інстанцій, та виключно його непогодження з розміром таких аліментів (визначених судами), з подальшим оскарженням в касаційному порядку судових рішень в частині висновків щодо вирішення цієї вимоги по суті, свідчить про очевидну непослідовність процесуальної поведінки відповідача, яка не відповідає його попереднім діям. Вказане простежується і при зверненні із заявою про відстрочення виконання рішення суду, оскільки фактично дії відповідача направлені на зупинення виконання рішення суду, після здійснення його перегляду всіма судовими інстанціями і набранням ним законної сили, що не є добросовісною процесуальною поведінкою.

Апеляційний суд також враховує, що рішення суду про відстрочення якого просить відповідач, стосується стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, інтереси яких мають враховуватись першочергово, а відстрочення виконання рішення на строк у 12 місяців, тобто на максимальний строк визначений процесуальним законом, очевидно є таким, що порушить їх права, оскільки вказаним судовим рішенням визначена початкова та кінцева дата визначеного обов`язку відповідача по сплаті аліментів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що вказані заявником обставини хоча й мають місце, однак за їх аналізом та наданням оцінки в розумінні обставин, які б визнали можливість відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що матеріали справи за заявою про відстрочення виконання рішення суду не містять доказів, які б вказували на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до вимог СК України, ЦПК України, правовими підставами для відстрочення виконання рішення можуть бути обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили, а не обставини, які мали місце під час розгляду справи, яким на думку заявника не була надана оцінки, оскільки в такому випадку порушується принцип юридичної визначеності, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.Базове тлумачення цього принципу вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України». Як вже вказано вище судовим рішенням, про відстрочення виконання якого просить відповідач, визначена початкова та кінцева дата визначеного обов`язку по сплаті аліментів, а отже вказане питання вже вирішено судом і не підлягає перегляду в порядку вирішення питання про відстрочення його виконання. А тому не наведені заявником обставини не можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення, якого вони стосуються.

Таким чином, доводи наведені в апеляційній скарзі не впливають на законність оскаржуваної ухвали та не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 08 листопада 2023 року.