Постанова

від 02.11.2023 по справі 755/9307/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/9307/23 Головуючий у І інстанції - Слободянюк А.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/13256/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Ковтун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту дублювання адреси об`єкта нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду заявою, заінтересована особи: Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт дублювання адреси об`єктів нерухомого майна:

- домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв.м, що належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 11 квітня 1980 року, посвідченого 11 Київською державною нотаріальною конторою 15 червня 1973 року, з реєстровим №1-670, зареєстрованим у Київському міському бюро технічної інвентаризації 25 червня 1973 року №16271;

- домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м, що належить на праві спільної часткової власності на частину ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року у справі №755/18171/18 та на частину ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 6-1038, посвідченого Десятою Київською державною нотаріальною контрою 19 листопада 2015 року.

У мотивування скарги зазначала, що вона є донькою ОСОБА_3 , яка була власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 11 квітня 1980 року за реєстровим номером 5-Дн-3952, зареєстрованого Київським БТІ 23 квітня 1980 року № 16271, загальною площею 60,3 кв.м.

Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявниця звернулась до приватного нотаріуса з метою оформлено спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено з тих підстав, що право власності на житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 одночасно зареєстровано за ОСОБА_3 (1/1 частка на підставі договір дарування від 11 квітня 1980 року за реєстровим номером 5-Дн-3952); за ОСОБА_6 (1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київської державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1997 року за реєстрованим номером 22-5239); за ОСОБА_7 (1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київської державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1997 року за реєстрованим номером 22-5239).

За повідомленням КП Київське міське бюро технічної інформації від 04 жовтня 2022 року ПБ №963, за адресою: АДРЕСА_1 право власності зареєстровано за трьома власниками.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334132875 від 31 травня 2023 року власниками житлового будинку на праві спільної часткової власності по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року у справі № 755/18171/18 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія, номер 6-1038, посвідченого Десятою Київською державною нотаріальною контрою 19 листопада 2015 року, загальна площа вказаного житлового будинку 46,0 кв.

Зауважувала, що вона намагається оформити право власності на житловий будинок в порядку спадкування за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 60,3 кв.м.

Наголошувала на тому, що право власності, оформлене за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відноситься до житлового будинку адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 кв.м, у зв`язку з чим уважала, що відбулося дублювання адреси на об`єкти нерухомого майна, оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 отримали правовстановлюючі документами на майно, яке розташовано за іншою адресою.

Вказувала, що 11 січня 2023 року звернулася із заявою до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації стосовно роз`яснення щодо зміни адреси приватному житловому будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживають його співвласники: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , на адресу житлового будинку: АДРЕСА_1 , в якому проживала ОСОБА_3 - мати заявниці ОСОБА_1 .

Листом Управлінням будівництва Дніпровської районної у місті Киві державної адміністрації № 103/35/18/П-47 від 13 січня 2023 року повідомлено, що в межах наданих повноважень Дніпровська районна у місті Киві державна адміністрація не присвоювала поштову адресу: АДРЕСА_1 та поштову адресу АДРЕСА_1 . Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація не приймала рішення у формі розпорядження про зміну адреси приватному житловому будинку АДРЕСА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 .

На переконання заявника існує два об`єкта нерухомого майна за однією адресою, які мають різних власників та різні технічні характеристики.

Також зазначала, що встановлення рішенням суду юридичного факту дублювання адреси стане підставою для коригування (зміни) адреси домоволодіння органом місцевого самоврядування відповідно до пункту 52 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690, яка передбачає можливість коригування (зміни) адреси, що дублюється, лише на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, заяву просила задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У мотивування скарги зазначає, що суд не наділений згідно чинного законодавства правом змінювати чи коригувати адресу того чи іншого об`єкту нерухомості, а може виключно встановити факт, на підставі чого відповідний уповноважений орган з присвоєння адрес буде проводити зміну чи коригування адреси.

Вказує, що у даній справі заявником надано докази того, що дублювання адреси дійсно мало місце, а також підтвердження того, що дублювання адреси сталося не через прийняте органом місцевої влади рішення, а через ухвалене тим же Дніпровським районним судом м. Києва рішення, яким в іншій справі помилково було визнано право власності на об`єкт нерухомості за адресою, за якою знаходиться об`єкт нерухомості, на який заявник намагається оформити право в порядку спадкування.

Уважає, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною у справі, в якій сталося дублювання адрес, тому вона не може оскаржити відповідне судове рішення, а отже позбавлена можливості в інший спосіб встановити факт дублювання адреси, тобто факт, що має значення для створення умов здійснення заявником свого майнового права.

Заінтересовані особи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

26 вересня 2023 року від заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення, в яких заінтересована особа зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що у судовому порядку, а саме, в порядку окремого провадження в цивільному судочинстві, не може бути розглянуто встановлення факту дублювання адреси.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив того, що оскарженню підлягає рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в зміні, коригуванні адреси об`єкту нерухомого майна, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Системний аналіз вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси чи зміни адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

У судовому порядку може бути розглянуто питання щодо саме зміни та коригування адреси, а не встановлення факту дублювання адреси в порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданої ОСОБА_1 заяви вона є донькою ОСОБА_3 , яка була власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 11 квітня 1980 року за реєстрованим номером 5-Дн-3952, зареєстрованого Київським БТІ 23 квітня 1980 року № 16271, загальною площею 60,3 кв.м.

Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявниця звернулась до приватного нотаріуса з метою оформлено спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено з тих підстав, що право власності на житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 одночасно зареєстровано за ОСОБА_3 (1/1 частка на підставі договір дарування від 11 квітня 1980 року за реєстровим номером 5-Дн-3952); за ОСОБА_6 (1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київської державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1997 року за реєстрованим номером 22-5239); за ОСОБА_7 (1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київської державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1997 року за реєстрованим номером 22-5239).

За повідомленням КП Київське міське бюро технічної інформації від 04 жовтня 2022 року ПБ №963, за адресою: АДРЕСА_1 право власності зареєстровано за трьома власниками.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334132875 від 31 травня 2023 року власниками житлового будинку на праві спільної часткової власності по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року у справі №755/18171/18 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія, номер 6-1038, посвідченого Десятою Київською державною нотаріальною контрою 19 листопада 2015 року, загальна площа вказаного житлового будинку 46,0 кв.

Право власності, оформлене за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відноситься до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 кв.м, у зв`язку з чим відбулося дублювання адреси на об`єкти нерухомого майна, оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 отримали правовстановлюючі документами на майно, яке розташовано за іншою адресою.

11 січня 2023 року звернулася із заявою до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації стосовно роз`яснення щодо зміни адреси приватному житловому будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживають його співвласники: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , на адресу житлового будинку: АДРЕСА_1 , в якому проживала ОСОБА_3 - мати заявниці ОСОБА_1 .

Листом Управлінням будівництва Дніпровської районної у місті Киві державної адміністрації № 103/35/18/П-47 від 13 січня 2023 року повідомлено, що в межах наданих повноважень Дніпровська районна у місті Киві державна адміністрація не присвоювала поштову адресу: АДРЕСА_1 та поштову адресу АДРЕСА_1 . Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація не приймала рішення у формі розпорядження про зміну адреси приватному житловому будинку АДРЕСА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту дублювання адреси, ОСОБА_1 посилалася на те, що існує два об`єкта нерухомого майна за однією адресою, які мають різних власників та різні технічні характеристики; встановлення рішенням суду юридичного факту дублювання адреси стане підставою для коригування (зміни) адреси домоволодіння органом місцевого самоврядування; встановлення цього факту необхідне їй для оформлення права власності на житловий будинок в порядку спадкування за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв.м.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: адресою об`кта нерухомого майна (далі-адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:

- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

У разі якщо після присвоєння адреси відбулося коригування проектної документації, що може вплинути на визначення адреси об`єкта нового будівництва (зміна місця розташування об`єкта, головного входу, зміна кількості об`єктів тощо), замовник у повідомленні про такі зміни зазначає про необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси згідно з частиною шостою статті 36 та частиною сьомою статті 37 цього Закону.

Орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення, визначеного частиною шостою статті 36 та частиною сьомою статті 37 цього Закону:1) приймає рішення про коригування адреси, що повинно містити відомості про раніше присвоєну адресу та ідентифікатор об`єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про коригування адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про коригування адреси (у тому числі копію рішення про коригування адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається зміненою, присвоєною, анульованою з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її коригування. Рішення про коригування адреси доводиться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про коригування адреси до Реєстру будівельної діяльності.

Разом з тим, порядок зміни адреси об`єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690.

Так, відповідно до пунктів 50-53 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690 (зі змінами) упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна здійснюється:

у випадку виявлення невідповідності адреси фактичному розташуванню об`єкта;

у випадку виявлення дублювання адрес існуючих об`єктів державної або комунальної власності;

у випадку подвоєння адрес внаслідок об`єднання населених пунктів;

у випадках, визначених пунктами 9, 10 та 41 цього Порядку;

у випадках, встановлених законодавством та цим Порядком.

Упорядкування нумерації будинків здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

У разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.

У разі коли всі окремі частини об`єкта з однаковими адресами є комунальною або державною власністю та належать одному власнику, їх адреси можуть бути змінені в порядку, визначеному пунктом 53 цього Порядку, або в порядку, передбаченому у зв`язку із зміною, коригуванням адреси.

Упорядкування нумерації окремих частин об`єкта здійснюється органом з присвоєння адреси за поданням органу, якому належить право власності або оперативного управління зазначеним об`єктом.

У разі виявлення дублювання номерів окремих частин об`єкта упорядкування нумерації окремих частин об`єкта може здійснюватися виключно за рішенням суду (крім випадку, визначеного абзацом другим пункту 52 цього Порядку).

Упорядкування нумерації окремих частин об`єкта здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Таким чином, у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктами державної чи комунальної власності, зміна, коригування адреси здійснюється на підставі рішення суду.

Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, саме на підставі рішення суду у справах щодо дублювання номерів об`єктів нерухомого майна здійснюється зміна, коригування адреси уповноваженими органами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта власних повноважень, тому права та інтереси ОСОБА_1 підлягають захисту у порядку цивільного судочинства.

Отже, дані правовідносини носять цивільно-правовий характер.

Згідно статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон в певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Згідно частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За змістом приписів частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Судом установлено та на це посилається заявник, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у справі №755/18171/18 позов ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на частину житлового будинку жилою площею 46,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на частину земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:66:431:0008, розташовану по АДРЕСА_2 , цільове призначення: експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що дублювання адреси сталося не через прийняте органом місцевої влади рішення, а через ухвалене Дніпровським районним судом м. Києва рішення, яким в іншій справі помилково було визнано право власності на об`єкт нерухомості за адресою, за якою знаходиться об`єкт нерухомості, на який заявник намагається оформити право в порядку спадкування. При цьому, вважає, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною у справі, в якій сталося дублювання адрес, тому вона не може оскаржити відповідне судове рішення, а отже позбавлена можливості в інший спосіб встановити факт дублювання адреси, тобто факт, що має значення для створення умов здійснення заявником свого майнового права.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частин першої, третьої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Отже, вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 просить суд встановити факт дублювання адрес двох об`єктів нерухомого майна, на один з яких вона має намір зареєструвати право власності в порядку спадкування, та які належать на праві власності трьом різним особам, зокрема на підставі судового рішення, внаслідок ухвалення якого, як уважає заявник, виникло дублювання адрес, суд доходить висновку, що в даному випадку факт дублювання адрес є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог під час розгляду спору про право та не може самостійно розглядатися в порядку окремого провадження.

Спір стосується процедури зміни/присвоєння адреси об`єкту нерухомості, а подання заяви направлено на поновлення порушених, на думку заявника, її речових прав на нерухоме майно.

У розумінні частини четвертої статті 315 ЦПК України, при наявності спору про право особа не позбавлена права звернутись за захистом порушеного права шляхом пред`явлення позову у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у судовому порядку може бути розглянуто лише питання щодо зміни та коригування адреси, а не встановлення факту дублювання адреси в порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Положеннями статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі, проте неправильно визначився з мотивами такої відмови, колегія суддів уважає, що мотивувальну частину оскаржуваної ухвали суду слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник