Постанова

від 08.11.2023 по справі 420/20386/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/20386/23

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення (ухвали)

складено 28.08.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року військова академія (м. Одеса) (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення на користь Військової академії (м. Одеса) витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 126 102,22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що згідно наказу Військової академії (м. Одеса) від 05.07.2018 №46-РС, на підставі рапорту протоколу Вченої ради Військової академії №10 від 11.05.2018р., відповідача ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання», розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) з відповідачем. Виходячи з довідки-розрахунку позивача від 05.07.2018 №1/55/596, загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) складає 126 102,22 грн., які відповідач згідно з Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, має відшкодувати Позивачу, та які у добровільному порядку відповідачем не відшкодовані. Також, у позові Військова академія (м. Одеса) наводила обґрунтування щодо строку звернення до суду з цим позовом.

Отримавши вказану позовну заяву, Одеський окружний адміністративний суд встановив, що її подано без дотримання вимог ст. ст. 122, 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, у зв`язку із чим прийняв ухвалу від 14.08.2023р., якою:

- відмовив у задоволенні клопотання військової академії (м. Одеса) про відстрочення сплати судового збору,

- визнав неповажними причини пропуску Військовою академією (м. Одеса) строку на звернення до суду із цим позовом,

- залишив вказану позовну заяву Військової академії (м. Одеса) без руху та надав строк для усунення виявлених недоліків.

25.08.2023р. з метою усунення недоліків поданого позову, позивач Військова академія (м. Одеса) подало Одеського окружного адміністративного суду клопотання в якому просило строк звернення до суду з позовною заявою про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) не пропущеним, просила також про поновлення такого строку, відкриття провадження у справі та прийняття рішення про задоволення позову. Також, до клопотання було надано платіжний документ про сплату судового зборку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2023р. в задоволенні заяви Військової академії (м. Одеса) про визнання поважними причини пропущення строку на звернення до суду із даними вимогами відмовлено, позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу на підставі ст. 123 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем Військовою академією (м. Одеса) на зазначену вище ухвалу подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, дану адміністративну справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження та розгляду адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.

У своїх доводах апелянт зазначив, що на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2023р. про залишення позову без руху, позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання, в якому обґрунтовано, розгорнуто роз`яснено питання застосування процесуального законодавства при розгляді даної категорії справ, заявлено вимогу суду клопотання про поновлення пропущеного (на думку Одеського окружного адміністративного суду) строку. Скаржник зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, право на звернення до суду позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодовувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови. Станом на дату відрахування відповідача з навчання та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 дійсно було оголошено суму відшкодування за час навчання в академії, з якою останній погодився для добровільного погашення. Водночас, між позивачем та відповідачем не було визначено строків відшкодування заборгованості (графіку погашення, дати до якої повинно бути сплачено всю суму боргу за навчання). Тому, на думку скаржника, у суб`єкта владних повноважень (Військової академії (м. Одеса)) право на звернення до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів могло бути реалізовано лише після закінчення десятиденного строку (що вказаний у направленому листі відповідачу 18.07.25023р.). для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача. апелянт наголошує, що саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язана можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду. Загалом саме до невірного визначення судом першої інстанції початку перебігу строку для звернення до суду з цим позовом, зводяться доводи апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі приписів ст.ст. 311, 312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з огляду на матеріали позову встанови, що на підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 20.07.2017 № 351 ОСОБА_1 зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академій та на підставі наказу начальника Військової академії від 11.08.2017 року № 48-РС призначено на посаду курсанта.

Наказом начальника Військової академії від 28.08.2017 № 183 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 28.08.2017 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до командування Військової академії з рапортом про його відрахування з числа курсантів Військової академії у зв`язку з розірванням контракту зі сторони військовослужбовця через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника Військової академії від 05.07.2018 року № 46-РС, згідно рапорту протоколу Вченої ради Військової академії № 10 від 11 травня 2018 року у відповідності абз. 2 п. 3.1 та абз. 7 п. 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490 молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання», відповідно до п.36, 277 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 та п. 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з молодшим сержантом ОСОБА_1 .

Виходячи з довідки-розрахунку від 05.07.2018 № 1/55/596, складеної Військовою академією (м. Одеса), загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 126 102 (сто двадцять шість тисяч сто дві) грн. 22 коп.

ОСОБА_1 з довідкою-розрахунком від 05.07.2018 № 1/55/596 згоден та зобов`язався сплатити суму заборгованості на рахунок Військової академії.

18.07.2023 ОСОБА_1 було направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 11.07.2023 № 26/1/44.

У відповідності до вимоги-пропозиції було запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 126 102 (сто двадцять шість тисяч сто дві) грн. 22 коп.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 28.08.2023р., суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом строк для подання цього позову до суду, до того ж з причин, які виникли з волі позивача, а отже є неповажними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено. Наведені ж у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи судом визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані. Відтак, суд першої інстанції вважав наявними передбачені ст. 123 КАС України підстави для повернення позову військової академії (м. Одеса).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням відповідача з публічної служби (з військової служби) та виникненням у нього зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти.

За усталеною практикою Верхового Суду (згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, постанов Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 22 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.001042, від 29 липня 2020 року у справі № 460/582/19, від 19 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.004149, від 10 лютого 2021 року у справі № 380/5952/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/9196/20) спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому, до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Враховуючи наведене, є вірним висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч.5 ст. 122 КАС України, тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Апеляційний суд також зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.123 КАС України.

Згідно ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Висновуючись з приводу питання щодо початку перебігу строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з даним позовом, з урахуванням доводів скаржника, колегія суддів перш за все зауважує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду. Він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до встановлених обставин справи, відповідача було відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання» та розірвано з ним контракт про проходження військової служби (навчання) - згідно з Наказом начальника Військової академії від 05.07.2018 року № 46-РС.

Згідно з наказом начальника Військової академії (м. Одеса) №135 від 05.08.2018р.. відповідача- ОСОБА_1 відрахованого з 05.07.2018р. з навчання у Військовій академії, було також знято зі всіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу академії.

Також, вказаним наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 126 102,22 грн.

Згідно довідки-розрахунку від 05.07.2018 № 1/55/596, складеної Військовою академією (м. Одеса), загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 126 102 (сто двадцять шість тисяч сто дві) грн. 22 коп.

З указаною довідкою від 05.07.2018 № 1/55/596 відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений цього ж дня 05.07.2018р. З розрахунком погодився, та зобов`язувався оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса), про що власноручно зробив відповідний напис та поставив свій підпис у довідці цим же числом 05.07.2018р.

При цьому графу «до «_»

---

2018р.» у рядку «Зобов`язуюсь оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса)» відповідач не заповнив.

За вказаного, колегія суддів зазначає, що ані у наказах про відрахування, зняття з усіх видів грошового забезпечення та виключення зі списків особового складу, ані у довідці розрахунку не вказано, який саме термін наданий ОСОБА_1 для погашення заборгованості.

Разом з цим, оскільки наведеним вище підтверджується, що при виключенні відповідача зі списків особового складу Військової академії йому було повідомлено про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання та її розміру - 126 102,22 грн., колегія суддів приходить висновку, що саме з цієї дати у позивача почався перебіг строку на реалізацію свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у судовому порядку.

Отже, відлік строку звернення до суду із даними вимогами розпочався саме після видання наказу від 05.07.2018 № 46-РС та сплинув через місяць після указаної дати.

Однак даний позов до Одеського окружного адміністративного суду було подано Військовою академією (м. Одеса) через електронний кабінет в ЄСІТС «Електронний суд» лише 08.08.2023р. (по спливу 5 років).

Відтак, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про те, що даний позов подано із суттєвим (тривалим 5років) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Колегія суддів оцінює критично посилання скаржника на те, що починаючи з 05.07.2018р. і впродовж до 11.07.2023р. дня складання вимоги-пропозиції про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ №26/1/44, позивач чекав добровільної сплати відповідачем відповідних коштів у сумі 126 102,22 грн. з огляду на вищевикладене.

За таких самих підстав є неґрунтовними і посилання скаржника на отримання ОСОБА_1 відповідного лист-пропозиції із встановленим строком для самостійного погашення витрат до 05.08.2023р.

Суд першої інстанції вірно виснував, що формування вимоги-пропозиції від 11.07.2023 № 26/5/44 Військовою академією, тобто через п`ять років після відрахування курсанта та невиконання останнім обов`язку добровільного відшкодування витрат на навчання, взятого ним шляхом підписання довідки-розрахунку від 06.07.2018, не утворює підстави для перебігу строку на звернення до суду із даними вимогами. Інакших підхід би свідчив про абсолютну руйнацію принципу правової визначеності, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Наведеними Військовою частиною (м. Одеса) доводами у клопотанні поданому на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, так само і у апеляційній скарзі, загалом позивач намагається виправдати свою тривалу пасивну поведінку щодо здійснення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ, право на що у Військової академії (м. Одеса) виникло ще з 05.07.2018р., водночас не доводить поважності причин пропуску тривалого строку для звернення до суду з цим позовом.

Зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Інші доводи та заперечення позивача у справі, так само як і посилання на правові позиції Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 11.05.2023р. у справі №400/4281/20, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 23.03.2023 у справі№420/24331/21 та інш., не спростовують висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду з цим позовом, на правильність висновків апеляційного суду не впливають.

Колегія суддів також вважає за доцільне врахувати, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підсумовуючи усе наведене вище у сукупності, оскільки, даний позов Військовою академією (м. Одеса) подано з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку, при цьому поважності причин пропуску такого строку позивачем не доведено, суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачені ч.2 ст. 123 КАС України наслідки у вигляді повернення позовної заяви позивачу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви постановлена у повній відповідності до приписів процесуального закону та відповідає вимогам ст.242 КАС України.

Оскільки судом першої інстанції правильно постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241-243, 308, 311, 312, 315,316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі №420/20386/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян