Постанова

від 08.11.2023 по справі 420/7508/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7508/23

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 11.09.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Абович Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (далі позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.03.2023 року:

- №59/3400703, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1000000,00 грн. за відсутність реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;

- №61/3400703, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн. за ненадання в повному обсязі запитуваних документів.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірні податкові повідомлення рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків акту фактичної перевірки від 20.02.2023 року №62/34-00-07-03/22447500 про те, що за результатами придбаного обсягу пального в період у 2021 році позивач зобов`язаний був зареєструвати акцизний склад пального за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г, а також про не надання для проведення фактичної перевірки в повному обсязі копій документів, які витребувані запитами від 09.02.2023 року б/н та від 14.02.2023 року б/н та не був забезпечений доступ до їх оригіналів.

Позиція позивача ґрунтується на відсутності в нього обв`язку по реєстрації акцизного складу за вказаною адресою внаслідок відсутності самого факту зберігання придбаного пального, яке постачальником одразу заправлялось у паливні баки належних позивачу тепловозів та транспортних засобів та техніки. Позивач також вказує на безпідставність висновків акту перевірки про ненадання позивачем до перевірки витребуваних у нього документів, оскільки витребувані документи не складались та не могли бути в наявності у позивача. Позивач також вказував на відсутність правових підстав для проведення фактичної перевірки Товариства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.02.2023 року №25 та направлень на проведення перевірки №10-12 від 09.02.2023 року було проведено фактичну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 20.02.2023 року №62/34-00-07-03/22447500 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні зберігання, оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами (далі - Акт перевірки) (т.16 а.с.24, 26-28; т.1 а.с.64-67).

Проведенню такої перевірки передувало складення Доповідної записки від 07.02.2023 року №563/34-00-07-03 стосовно того, що фахівцями управління податкового аудиту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі ст.20, пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обліку пального, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, проведено аналіз господарської діяльності ТОВ з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС». Згідно листа ДПС від 09.06.2022 року №4911/7/99-00-09-03-02-07, ймовірне порушення норм ст.230 ПК України в частині необхідності реєстрації акцизного складу у зв`язку із перевищенням гранично допустимих обсягів отримання пального (1000 кубічних метрів). Підлягають з`ясуванню обставини фактично отриманого, використаного та списаного пального в розрізі територій, які використовуються в господарській діяльності підприємства (т.16 а.с.25).

В акті перевірки наведені наступні обставини та висновки:

- 09.02.2023 року та 14.02.2023 року в ході проведення фактичної перевірки уповноваженій особі Товариства були вручені письмові запити від 09.02.2023 року б/н та від 14.02.2023 року б/н про надання засвідчених належним чином копій документів та відомостей, які стосуються предмету перевірки;

- на ці письмові запити підприємство, відповідно до опису від 14.02.2023 року та реєстру документів від 16.02.2023 року, частково надало запитувані копії документів та відомостей, проте, не в повному обсязі та не забезпечило (в межах терміну проведення фактичної перевірки) доступу до оригіналів відповідних документів, про що складений акт про ненадання в повному обсязі запитуваних документів за №19/34-00-07-03/22447500 від 17.03.2023 року. Зокрема, до перевірки не було надані (повний перелік не наданих документів відображено в акті від 17.02.2023 року №19/34-00-07-03/22447500): відомості про кількість резервуарів та/або ємностей, їх об`єм, місце розташування, з документальними підтвердженнями належності їх на права власності або оренди, які використовуються для зберігання (у тому числі відповідального) та/або реалізації пального (із зазначенням виду пального) в розрізі господарських об`єктів/територій; акти зливу чи інші документи, які підтверджують заправляння автомобілів, техніки, тепловозів, механізмів та обладнання, в тому числі протягом 2021 року, зокрема, в дати надходження пального від ТОВ «Лаїка-Ойл» (код ЄДРПОУ 37089304) для розвантаження на територію, яка орендується підприємством: Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської с/р, 1 км. автодороги п. «Южний», буд. 1Г;

- в ході проведення перевірки під час проведення обстеження територій підприємства контролюючим органом була здійснена фотофіксація, якою зафіксовано чотири опломбовані пломбами підприємства ємності (бочки) по 205 літрів кожна, які знаходились біля генераторів. Зі слів представників підприємства, в даних ємностях (бочках) перебуває пальне;

- згідно наданих до проведення перевірки оригіналів та копій документів по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Лаїка-Ойл» в період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року включно встановлено отримання позивачем дизельного пального в загальному об`ємі/обсязі 1259743 л. за місцем розвантаження: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г;

- згідно показників загальної оборотно-сальдової відомості по субрахунку 203 за період 08.05.2021 року - 09.02.2023 року включно позивачем отримано на склад ГСМ №1 паливо дизельне ДП-З-Евро5-Во - 745226,640 л., паливо дизельне ДП-Л-Евро5-Во - 1479106,470 л. Залишок бензину V-Power станом на 09.02.2023 року складає 1000 л. (сальдо на кінець періоду, ДТ);

- згідно наданого договору оренди земельної ділянки від 14.11.2017 року, Товариство є орендарем земельної ділянки загальною площею 63,97672 га, яка знаходиться на території с.Визирка Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області;

- за результатами проведеної фактичної перевірки було встановлено наступні порушення (Акт від 20.02.2023 року):

- пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, не зареєстрований акцизний склад за місцем розвантаження: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г;

- п.85.2, п.85.8, ст.85 ПК України, а саме не надання до проведення фактичної перевірки в повному обсязі копій документів, які витребувані запитами від 09.02.2023 року б/н та від 14.02.2023 року б/н та не був забезпечений доступ до їх оригіналів (т.16 а.с.29-32).

Заперечення позивача на акт перевірки від 03.03.2023 року залишені відповідачем без задоволення, затвердженим 16.03.2023 року висновком постійної комісії Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, про що позивача повідомлено листом №1175/6/34-00-07-03 від 17.03.2023 року (т.16 а.с.91-103).

27.03.2023 року відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №59/3400703 та №61/3400703 (т.16 а.с.105-108), які є предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій відхилив доводи позивача про неправомірність призначення та проведення фактичної перевірки позивача, зазначивши, що проведення фактичної перевірки у даному випадку відбулося як за наявності правових підстав для цього, так і з дотриманням формальних вимог щодо документального оформлення.

Суд першої інстанції також погодився з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, дійшовши висновку, що позивач повинен був зареєструвати акцизний склад за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г, а також зобов`язаний був надати витребувані в нього під час перевірки документи, а невиконання цих обов`язків тягне за собою застосування штрафних санкцій, які нараховані спірними повідомленнями-рішеннями.

Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та в апеляційній скарзі навів доводи, аналіз яких наведений нижче.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги стосуються як порушень процедури проведення перевірки, так і порушень норм податкового законодавства, які зумовили прийняття спірних повідомлень-рішень, то в рамках даного апеляційного перегляду колегія суддів надає оцінку кожному з цих доводів.

При цьому, колегія суддів враховує правові позиції Верховного суду, наведені у постанові Палати КАС ВС від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, які полягають в наступному:

- незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень;

- суди повинні надавати правову оцінку таким аргументам в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вирішуючи питання правомірності проведеної фактичної перевірки позивача, колегія суддів виходить з наступного нормативно-правового регулювання.

Відповідно до п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави та порядок проведення фактичної перевірки визначені статтею 80 ПК України, пунктом 80.2 якої встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п.80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.80.2.2.);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування; (п.80.2.3);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п.80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (п.80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п.80.2.7).

Зі змісту наказу від 09.02.2023 року №25 слідує, що фактична перевірка призначається на підставі пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, за період діяльності з 08.05.2021 року по дату закінчення перевірки.

Наведена у цьому наказі мета проведення фактичної перевірки позивача узгоджується з положеннями пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, в якому визначені цілі такого виду перевірок.

В п.81.1 ст.81 ПК України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Апелянт стверджує, що у вказаному наказі не зазначені конкретні підстави для її проведення, які передбачені у п.80.2 ст.80 ПК України, тобто конкретна інформація про порушення позивачем вимог законодавства в сфері виробництва, обліку, зберігання та транспортування пального, а посилання відповідача на передбачену пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підставу як «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального» позивач вважає безпідставним, оскільки Товариство не здійснює діяльності в сфері виробництва та обігу пального.

Відповідач заперечує проти таких доводів апелянта, зазначаючи, що в наказі від 09.02.2023 року №25 є посилання на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу для проведення фактичної перевірки, яким передбачені два самостійні випадки для проведення фактичної перевірки, а саме:

- отримання інформації про порушення законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Саме другим випадком відповідач у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу обґрунтовує наявність передбаченої пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для призначення фактичної перевірки позивача.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення погодився з такою позицією відповідача.

Проаналізувавши положення ст.80 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Посилання відповідача на те, що згідно пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України достатньою самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, колегія суддів вважає помилковими, оскільки таке тлумачення цієї норми повністю нівелює необхідність існування інших передбачених у п.80.2 ст.80 ПК України підстав для проведення фактичних перевірок дотримання вимог законодавства в цій сфері, адже такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, прийняттю наказу про проведення фактичної перевірки позивача передувала Доповідна записка від 07.02.2023 року №563/34-00-07-03, в якій зазначено про можливе порушення позивачем вимог ст. 230 ПК України в частині необхідності реєстрації акцизного складу у зв`язку з перевищенням гранично допустимих обсягів отримання пального (1000 кубічних метрів) протягом 2021 року (т.16 а.с.25).

Саме для перевірки цього факту наказом від 09.02.2023 року №25 і була призначена фактична перевірка позивача, що узгоджується з положеннями пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає доведеним існування передбачених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Доводи апелянта щодо не зазначення в наказі від 09.02.2023 року №25 конкретних фактів порушень, які зумовили призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, на думку колегії суддів не можуть бути достатньою самостійною підставою для визнання протиправними та скасування спірних повідомлень-рішень, оскільки існування передбачених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстав призначення та проведення фактичної перевірки позивача підтверджено відповідачем Доповідною запискою від 07.02.2023 року №563/34-00-07-03, яка стала підставою для наказу від 09.02.2023 року №25.

З цих підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність проведеної фактичної перевірки позивача.

Надаючи оцінку правомірності спірному податковому повідомленню-рішенню №59/3400703, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1000000,00 грн. за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України у вигляді не реєстрації акцизного складу за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порт «Южний» буд. 1Г, колегія суддів виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закону №481/95-ВР), під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною 1 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно п.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або паливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно пп.14.1.224. п.14.1 ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Пунктом 128.1.2 ст.128.1 ПК України передбачена відповідальність за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу у виді накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Аналіз змісту положень ст.230 ПК України у сукупності з положеннями пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України свідчить про те, що обов`язок по реєстрації акцизного складу виникає у суб`єкта господарювання, зокрема, якщо такий суб`єкт має ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального загальна місткість яких перевищує 200 кубічних метрів та отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно, лише сам факт отримання суб`єктом господарювання протягом календарного року пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, тобто більше ніж 1000000 літрів, без наявності у такого суб`єкта ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання цього пального, не викликає обов`язку по реєстрації акцизного складу згідно ст.230 ПК України, адже в такому випадку відсутній сам склад для зберігання палива.

Зі змісту акту перевірки слідує, що висновок про порушення позивачем пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України у вигляді не реєстрації акцизного складу за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г ґрунтується на тому, що в ході проведення перевірки контролюючим органом були виявлені та зафіксовані на фото чотири опломбовані ємності (бочки) по 205 літрів кожна, які знаходились біля генераторів, і зі слів представників підприємства в них перебуває пальне. А враховуючи, що згідно наданих до проведення перевірки оригіналів та копій документів по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Лаїка-Ойл» в період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року встановлено отримання позивачем дизельного пального в загальному об`ємі/обсязі 1259743 л. за місцем розвантаження: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги п. «Южний» буд. 1Г, то позивач на виконання вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України повинен був зареєструвати акцизний склад за такою адресою.

Суд першої інстанції погодився з такою позицією відповідача та відхилив доводи позивача про те, що пальне не перебувало у нього на зберіганні, а було придбано виключно для заправлення у паливні баки належних йому та орендованих транспортних засобів та техніки, зазначивши, що такі доводи спростовуються умовами пункту 1.5 договору позивача з ТОВ «Лаїка-Ойл» №0-3-2019 від 01.07.2019 року, а також відхилив і доводи позивача про те, що виявлені при перевірці чотири ємкості (бочки) були порожніми, зазначивши, що позивач не надав достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу у цій частині.

Як і в позовній заяві, позивач в апеляційній скарзі стверджує, що все придбане пальне у ТОВ «Лаїка-Ойл» не зберігалось Товариством за вказаною адресою, а заправлялось постачальником палива одразу у паливні баки належних та орендованих позивачем транспортних засобів та техніки тепловози, дрезини, залізничні крани, колісні навантажувачі, екскаватори та іншу техніку, яка зазначена в позовній заяві, а згідно пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України паливний бак не є акцизним складом.

В якості доказів того факту, що все пальне від ТОВ «Лаїка-Ойл» заправлялось постачальником палива одразу у паливні баки належних та орендованих позивачем транспортних засобів та техніки, позивач посилається на надані суду відомості про відпуск нафтопродуктів, що оформлені по кожній видатковій та товарно-транспортній накладній на поставку палива, в яких вказаний конкретний транспортний засіб, що заправлявся поставленим пальним, а також на лист ТОВ «Лаїка-Ойл» від 27.02.2023 року за вих. №27/02/2023-1, яким постачальник пального підтвердив факт заправляння пального виключно в паливні баки належних позивачу технологічних транспортних засобів та техніки.

Апелянт також звертає увагу на той факт, що під час перевірки не встановлено ємностей та місць (території або приміщення), де б могло здійснюватися зберігання пального, а виявлені під час перевірки чотири бочки по 205 літрів в будь-якому випадку не могли бути місцем приймання та зберігання дизпалива, яке надходило від ТОВ «Лаїка-Ойл», оскільки, по-перше - їх загальний об`єм складає всього 820 літрів, що виключає можливість їх використання для прийняття та зберігання дизпалива в тих обсягах, в яких воно щоденно надходило від ТОВ «Лаїка-Ойл», а по-друге - ці бочки не можуть використовуватися для заправки належних позивачу тепловозів, об`єми паливних баків яких складають від 3,2 до 6 тон в залежності від типу тепловоза.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №59/3400703, а доводи апелянта в цій частині вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Основним видом діяльності Товариства є надання портовим операторам комплексу залізничних послуг на власних залізничних коліях та за допомогою власних та орендованих транспортних засобів та техніки.

Як зазначає позивач, з метою забезпечення руху залізничних тепловозів на під`їзних коліях єдиного майнового комплексу залізнична станція «Хімічна», що розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г, заправляння паливом таких тепловозів здійснювалось постачальником палива - ТОВ «Лаїка-Ойл» безпосередньо в місці їх знаходження, яке вказувалось у товарно-транспортних накладних як місце знаходження (роботи) цих тепловозів.

При цьому, ТОВ «ТІС» є власником єдиного майнового комплексу залізнична станція «Хімічна», що підтверджується наданими позивачем Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.08.2006 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2006 року №11664620 та Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав від 19.06.2020 року (т.16 а.с.126-129).

Відповідачем даний факт не заперечується.

Також відповідач не заперечує проти того факту, що позивач використовує в своїй господарській діяльності на правах власності та оренди такі технологічні транспортні засоби та таку техніку як дрезини: ДГку-5 №2677, ДГку-5 №4087, ДГку-5 №5122; залізничні крани: КДЭ 163 №4649, КДЭ-163 №3283, КДЭ-251 №652, КЖДЭ-25 №723; тепловози: ТГМ4А №2259, ТГМ4А №2340, ТГМ4А №2388, ТГМ6В №0003, ТЕМ2М, №133, ТЭМ2 №5575, ТЭМ2 №6441, ТЭМ2 №6909, ТЭМ2 №7654, ТЭМ2У №8129, ТЭМ2У №8517, ТЭМ2УМ №015, ТЭМ2УМ №268, ТЭМ2УМ №412, ЧМЭЗ №1982, ЧМЭЗ №2786, ЧМЭЗ №284, ЧМЭЗ №3930, ЧМЭЗ №4034, ТГМ-6А №2120, ТГМ4А №2731, ТЭМ2№5561, ТЭМ2У№8009, ТЭМ2У№9216, ТЭМ2У№9338, ТЭМ2У №8784, ТЭМ2У №9354; фронтальний колісній навантажувач 5ННМіОТ1812; зварювальний апарат 2-х постовий 01237; автокран вантажний Стріла 20Т-С Краз 65053КС55712 2963ЕХ; базовий тягач (УПМ-1'М) на базі трактора ХТЗ-150К; навантажувач марки CASE 82IE; екскаватор-навантажувач самохідний колісний JCB, Амкодор 352С 01589, Автомотриса дизельна монтажна АДМ-1 №588, екскаватор-навантажувач JCB 4СХ SITEMASTER, генератор дизельний DJ 110 СР (в капоті) (5785), Генератор дизельний DJ 825 DD(04186), дизель-генератор DJ176CP DALGAKIRAN (04218), КАМАЗ 53229С (г/н: 38-30 НОМЕР_1 нов.); бетонозмішувач, КРАЗ-256Б (г/н: НОМЕР_2 ), водовоз RENAULT MASTER г/н НОМЕР_3 .

На підтвердження використання вказаних транспортних засобів та техніки, яка заправлялась дизельним паливом, придбаним у ТОВ «Лаїка-Ойл», позивач надав до матеріалів справи бухгалтерські довідки про наявність транспортних засобів на підприємстві ТОВ «ТІС» станом на 09.02.2023 року (т.1 а.с.88-89), подорожні листи на кожен окремий транспортний засіб та день його використання, акти списання матеріалів, звіти по витратам дизпалива, відомості на відпуск нафтопродуктів, акти витрат палива на тепловози, норми витрат палива на окремі види техніки, договори оренди тепловозів (т.2-т.15 а.с.153).

На підтвердження того факту, що все поставлене ТОВ «Лаїка-Ойл» дизпаливо в період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року в кількості 1259743 л. було заправлено безпосередньо у паливні баки вищевказаних транспортних засобів та техніки, позивач надав щоденні відомості на відпуск нафтопродуктів, а також лист ТОВ «Лаїка-Ойл» від 27.02.2023 року за вих. №27/02/2023-1, в якому це товариство підтвердило, що в період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року здійснювало поставки дизпалива в адрес ТОВ «ТІС», яке заправлялось в паливні баки вищевказаних транспортних засобів та техніки без його відвантаження в спеціальні обладнані ємності, приміщення чи інші споруди (т.1 а.с.96-97).

До апеляційної скарги позивач додатково долучив порівняльну таблицю тих відомостей, які містяться у долучених до справи документах на поставку палива від ТОВ «Лаїка-Ойл» за період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року видаткових та товарно-транспортних накладних, а також у щоденних відомостях на відпуск нафтопродуктів (т.18 а.с.77-88).

На підставі аналізу цієї порівняльної таблиці та тих первинних документів, які в ній відображені, колегія суддів встановила, що весь обсяг дизпалива, який щоденно надходив до позивача від ТОВ «Лаїка-Ойл» в період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, в цей же день розподілявся в конкретні транспортні засоби та техніку ТОВ «ТІС» згідно відомостей на відпуск нафтопродуктів, і факт його використання підтверджується наданими позивачем актами списання матеріалів, звітами по витратам дизпалива, актами витрат палива на тепловози.

Враховуючи, що під час перевірки перевіряючими не була встановлена наявність у позивача ємностей (резервуарів) для прийняття та зберігання пального в тих обсягах, в яких воно щоденно находило від ТОВ «Лаїка-Ойл», а надані позивачем документальні докази підтверджують факт того, що весь обсяг дизпалива, який щоденно надходив до позивача від ТОВ «Лаїка-Ойл», в день його надходження розподілявся в конкретні транспортні засоби та техніку ТОВ «ТІС» шляхом його заправлення у паливні баки цих транспортних засобів та техніки, то колегія суддів вважає доведеним факт того, що на території позивача за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, територія Визирської с/р., 1 км. автодороги порту «Южний» буд. 1Г відсутній акцизний склад в розумінні пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, який би підлягав реєстрації згідно вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України, оскільки, як вже зазначено вище, не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Посилання відповідача та суду першої інстанції в обґрунтування висновку про зберігання позивачем пального на виявлення під час перевірки чотирьох бочок по 205 літрів кожна, які знаходились біля генераторів і зі слів представників підприємства містили в собі пальне, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше відповідач не довів належними доказами самого факту знаходження в цих бочках будь-якого виду палива, а посилання в акті перевірки на слова представників підприємства такими доказами не є, враховуючи заперечення позивачем такого факту; по-друге загальний об`єм цих бочок (820 літрів) є недостатнім для прийняття та зберігання жодної партії пального від ТОВ «Лаїка-Ойл», які в період з 08.05.2021 року по 31.12.2021 року надходили до позивача згідно долучених до справи видаткових та товарно-транспортних накладних.

Отже, сам лише факт наявності у позивача таких бочок не може підтверджувати здатність позивача приймати та зберігати в них пальне, яке надходило від ТОВ «Лаїка-Ойл», а відповідно такий факт не може доводити і обов`язок позивача по реєстрації акцизного складу.

Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції на умови пункту 1.5 договору позивача з ТОВ «Лаїка-Ойл» №0-3-2019 від 01.07.2019 року, які, на думку суду першої інстанції, спростовують доводи позивача про придбання пального для заправлення виключно у паливні баки, оскільки зміст цього пункту в тій частині, що паливо, яке придбається у продавця, використовується покупцем виключно у його господарській комерційній підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку за її результатами і не є предметом особистого некомерційного використання покупцем, жодним чином не спростовують доводів позивача, оскільки заправлення позивачем придбаного дизпалива в баки належної йому техніки здійснюється як раз з метою отримання прибутку від діяльності такої техніки.

Також не спростовує доводів позивача і факт отримання позивачем ліцензії від 29.08.2019 року №15170414201900066 на право зберігання пального за вказаною адресною, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, отримання позивачем такої ліцензії обумовлено тим, що позивач в своїй господарській діяльності здійснює зварювальні роботи, для яких використовує скраплений газ в газових балонах, які позивач зберігає за вказаною адресою у кількості значно менше ніж 200 куб.м., а положення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» вимагають отримання такої ліцензії незалежно від кількості пального, що зберігається, і згідно ст.1 цього закону та пп.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 ПК України скраплений газ відноситься до пального.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України та про правомірність податкового повідомлення-рішення №59/3400703 від 27.03.2023 року, в зв`язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №61/3400703, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн. за ненадання в повному обсязі запитуваних документів, колегія суддів виходить з наступного обсягу правового регулювання.

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до норм п.85.4-п.85.5 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п.85.6 ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У свою чергу, згідно з п.85.7 ст.85 ПК України, отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Відповідно до п.85.8 ст.85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Зміст наведених правових норм свідчить, що праву контролюючого органу отримувати під час проведення перевірки копії необхідних документів кореспондується з обов`язком платника податків надавати їх при перевірці.

Згідно 121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як зазначено в акті перевірки, 09.02.2023 року та 14.02.2023 року в ході проведення фактичної перевірки уповноваженій особі ТОВ «ТІС» були вручені письмові запити надання засвідчених копій документів та відомостей, які стосуються предмету перевірки. Підприємство частково виконало ці запити, в результаті чого не надало такі документи:

- відомості про кількість резервуарів та/або ємностей, їх об`єм, місце розташування, з документальними підтвердженнями належності їх на права власності або оренди, які використовуються для зберігання (у тому числі відповідального) та/або реалізації пального (із зазначенням виду пального). В розрізі господарських об`єктів/територій;

- акти зливу чи інші документи, які підтверджують заправляння автомобілів, техніки, тепловозів, механізмів та обладнання, в тому числі протягом 2021 року, зокрема, в дати надходження пального від ТОВ «Лаїка-Ойл» (код ЄДРПОУ 37089304) для розвантаження на територію, яка орендується підприємством: Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської с/р, 1 км. Автодороги п. «Южний», буд. 1Г.

Ненадання таких документів стало підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №61/3400703.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №61/3400703, суд першої інстанції виходив з того, що вказані в акті перевірки обставини ненадання документів позивачем не спростовані, що вказує на порушення позивачем вимог п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України та на правомірність такого рішення.

Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, вказуючи на те, що оскільки позивач не здійснює зберігання палива, то не міг надати відомості про кількість резервуарів та/або ємностей, їх об`єм та місце розташування, оскільки вони відсутні. Також апелянт вказує на те, що такий документ, як «акт зливу» передбачений Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України при отримання нафтопродуктів залізничним транспортом, а позивачу паливо поставлялось автомобільним транспортом, що згідно вимог п.14.6 вказаної інструкції вимагає його прийняття на підставі ТТН за формою №1-ТТТ (додаток №3 до інструкції).

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції стосовно податкового повідомлення-рішення №61/3400703 погодитися не може, а доводи апелянта з цього питання вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, в ході проведення перевірки не була встановлена наявність у позивача ємностей (резервуарів) для прийняття та зберігання пального в тих обсягах, в яких воно щоденно находило від ТОВ «Лаїка-Ойл», а надані позивачем документальні докази підтверджують факт того, що весь обсяг дизпалива, який щоденно надходив до позивача від ТОВ «Лаїка-Ойл», в день його надходження розподілявся в конкретні транспортні засоби та техніку ТОВ «ТІС» шляхом його заправлення у паливні баки цих транспортних засобів та техніки.

Виходячи з цього, ненадання позивачем на запит відповідача відомостей про кількість резервуарів та/або ємностей, їх об`єм, місце розташування, з документальними підтвердженнями належності їх на права власності або оренди, які використовуються для зберігання (у тому числі відповідального) та/або реалізації пального не створюють порушення вимог п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України в силу відсутності у позивача таких відомостей та документів.

Також є помилковими посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем такого виду документу, як «акт зливу», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, постачання позивачу палива здійснювалось автомобільним транспортом та приймалось позивачем на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних форми №1-ТТН, що цілком відповідає вимогам пункту 14.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Отже, висновки акту перевірки про ненадання позивачем в повному обсязі документів, які витребувались запитами від 09.02.2023 року та від 14.03.2023 року, та про порушення позивачем вимог п.85.2, п.85.8 ст.85 ПК України є безпідставними, що, в свою чергу, свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення №61/3400703.

За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року підлягає скасуванню внаслідок невірного застосування норм матеріального права, з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Виходячи з цього, за правилами ч.1 ст.139 КАС України підлягають розподілу судові витрати у вигляді сплати судового збору в загальній сумі 37538,25 грн. (т.1 а.с.57, т.18 а.с.76), понесені позивачем при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27 березня 2023 року №59/3400703 та №61/3400703.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (код ЄДРПОУ 22447500) судові витрати в сумі 37538 (тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 25 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено та підписано 09 листопада 2023 року.

Головуючий суддя К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька